- У себе вдома, на вулиці Пушкіна
- Продав квартиру в Умані - купив дві в Києві
- "We do not have money"
- Торгівля в клітці
- "Ми самі винні"
87 тисяч жителів і 35-40 тисяч хасидів - 20 і 21 вересня в Умані самі непрості, але прибуткові дні в році.
На святкування єврейського Нового Року (Рош Ха-Шана) до могили цадика (праведника) Рабі Нахмана приїхали паломники з Ізраїлю, Америки і Європи. Всі вони вірять, що паломництво до Черкаської області допоможе відпустити гріхи і принесе удачу.
Хасиди п'ють, їдять, дружно моляться, співають і танцюють під наглядом декількох сотень українських силовиків і 15 ізраїльських полісменів . Вперше до охорони порядку залучено нові підрозділи тактичної поліції. У небі над Уманню чергує вертоліт.
19-го вересня в результаті спецоперації поліція затримала в Умані громадянина Ізраїлю з великою партією канабісу . В ніч з 20 на 21 вересня, в розпал святкування Рош Ха-Шана, в гаражі на території "хасидського кварталу" прогримів вибух . Постраждав 13-річний ізраїльтянин. Він отримав травму руки. Причини інциденту з'ясовують слідчі.
Що думають про нашестя прочан в Умані, і як святкують 5778-й Новий рік за єврейським календарем, - в репортажі "Української правди".
У себе вдома, на вулиці Пушкіна
На пластиковому стільці біля воріт приватного будинку сидить самотній літній чоловік. Кам'яне обличчя і відчужений погляд - місцеві звуть його "дядько Боря". Навколо нього - тисячі людей в стосах, дивних пончо, фраках і сюртуках.
Гучномовці вибухають молитвою на івриті. Сотні людей зупиняються, як укопані. Натовп повільно розгойдується взад-вперед, вигукуючи: "Халлілуйя! Халлілуйя!" Проходить всього кілька хвилин - і люди впадають в екстаз.
Незважаючи на екзотичний антураж, дядько Боря знаходиться не на Землі Обітованої, а у себе вдома, на вулиці Пушкіна. У місті, де народився в далекому 1945-му. Сьогодні він - один з небагатьох в цьому районі, хто не продав житло шанувальникам цадика Нахмана.
Поки, в усякому разі.
Нерухомості в українців в "хасидському кварталі" з кожним роком все менше. Тому дядькові Борисові доводиться мати справу з євреями-ортодоксами цілий рік, не тільки в дні Рош Ха-Шана.
На такий хід речей він дивиться без особливих емоцій. Схоже на те, що для себе він все давно обдумав і в усьому розібрався.
- Я ж до справжніх віруючих, як і більшість місцевих, нормально ставлюся, - каже дядько Боря. - Ти нічого такого не подумай, нехай моляться. Але сюди ж приїжджають і бариги. Вони на всіх наживаються. Бариг багато і серед наших, і серед приїжджих. Якщо коротко, то все давним-давно тут продано. Так адже по всій країні відбувається - бариги всюди тепер головні.
- А серйозний я такий від іншого, - додає дядько Боря, немов вибачаючись за суворий зовнішній вигляд. - Вже дуже "прегарний" київське "Динамо" грає останнім часом. Ось що мене турбує більше, а не ваш єврейський Новий рік.
Продав квартиру в Умані - купив дві в Києві
У дні Рош Ха-Шана "хасидський квартал" і околиці розпирає від грошей. Всього за кілька днів тут осідають сотні мільйонів гривень, а також долари, які виявляються в руках міняв, - ідеальний кругообіг готівки.
Один з основних продуктів під час свята - житло. Чим ближче воно до могили Нахмана, тим цінніше.
У ходу також сувеніри: мереживну білу стос ручної роботи майстрині продають по 10 доларів, заробляючи таким нехитрим способом на кілька місяців вперед.
- Хасиди стали перебірливими, - зазначає Віра Шутова. - Жити хочуть тільки біля могили.
Віра прийшла з чоловіком на так званий "перший блокпост" (на час святкування Рош Ха-Шана силовики виставляють кілька рівнів охорони). Сьогодні, як і в попередні дні, вона безуспішно пропонує туристам "апартаменти".
В руках табличка на івриті: "Три ліжка на шістьох. Душ-туалет. У п'яти хвилинах ходьби від синагоги".
- Ми вже четвертий день тут стоїмо, не хочуть заселятися, - скаржиться орендар. - Хоча просимо всього 1200 гривень на добу з шести чоловік.
Запити у Віри дійсно скромні.
- Місто у нас дуже специфічний, - пояснює УП ріелтор Лариса Козаченко. - Орендувати квартиру і в звичайні дні проблематично. На єврейський Новий рік ставки ростуть. Проживання обходиться в середньому в 200 доларів за добу. Якщо місце знаходиться зовсім поруч з могилою Раббі Нахмана і хороші умови - то ціна буде більше.
Наявність великої кількості доларів у паломників породжує легенди серед місцевих. Від багатьох в Умані можна почути розповідь про те, як "моя знайома продала квартиру на вулиці Пушкіна і купила дві в столиці". Як би там не було, тутешні ціни на нерухомість не піддаються звичній для українського ринку логіці. Так що подібні легенди недалекі від істини.
- Позаторік я взяв до себе дев'ятьох на постій, - ділиться Анатолій Петренко. - Зробив це через посередника. Отримав 1000 доларів за тиждень. А скільки там посередник собі накрутив - не моє діло. Зараз я кімнати вже не здаю - мати хворіє.
"We do not have money"
Тугі гаманці хасидів - ось головна річ, яка згладжує всі гострі кути і змушує уманчан миритися з навалою паломників. За останні чверть століття їх чисельність зростає в геометричній прогресії.
Як згадують старожили, спочатку в Умань приїжджали одиниці, пересувалися по місту перебіжками. На початку 90-х рахунок пішов уже на сотні, а потім на тисячі і десятки тисяч.
Зараз паломники відчувають себе в Умані, як вдома. Вони скуповують нерухомість, будують готелі, відкривають свої магазини і кафе. На центральному ринку і міських вулицях все частіше можна зустріти рекламу на івриті.
- Для нас це - свята земля. Ми любимо Україну. Тут похований наш цадик. Кожен хасид хоче сюди приїжджати, щоб не знати горя. Кожен мріє мати тут будинок, - зізнається Біньямін з Ель-Халіля.
Такий порядок речей подобається далеко не всім. Хоча визнаватися у відвертій хасідофобіі уманчани не поспішають.
- Була б моя воля, я б їх усіх розігнала, - фантазує пенсіонерка Алевтина Сергіївна. - Знаєш, проблема ж не в тому, що у них віра "якась не така". Просто вони ведуть себе по-хамськи, багато смітять. Вони вже не бояться говорити, що тут - їх земля. Вони кажуть, що наш час минув. Я б на місці влади вирішила питання перепоховання останків Нахмана, якщо вони там взагалі є.
Але цього ніхто робити не буде, тому що бояться міжнародного скандалу.
Як розповідають місцеві, що підробляють вантажниками, іноді в їх адресу звучить образливе слово "Хаморі" ( "осів" в перекладі з івриту - УП).
Втім, філософствувати на тему міжрелігійних стосунків або політкоректності вантажники не люблять. Головне - знайти клієнта і вдало поторгуватися. За перевезення візки з багажем на відстань в кілька сотень метрів приїжджі готові платити від 2 до 10 доларів.
- Зараз це рух потихеньку вмирає, - розповідає Іван Коваленко. - Раніше не було стільки вантажних "бусів". Конкуренція велика. Та й хасиди більше продуктів і речей з собою привозили. Тепер у них тут є все під боком - свої магазинчики і склади. Так що нам все частіше доводиться засмагати на візку.
Люди молодші дивляться на все, що відбувається в "хасидському кварталі", просто. Іноді - навіть занадто. У ці дні тут можна зустріти дівчаток років 11-ти, які звертаються до приїжджих на ламаній англійській: "Mister, give us dollar. We do not have money" ( "Містер, дайте нам долар, у нас немає грошей").
Але до відвертого жебрацтва опускаються не всі. Більшість вважають за краще заробити. Чи не найбільш привабливі, але зате чесним шляхом.
- Нам хасиди не заважають. Навпаки, допомагають. Проблеми немає. У мене друзі ходять до них, і не тільки на Новий рік. Там можна прибирати сміття або розкладати їжу на стіл. За годину платять 25 гривень. У кого-то просто немає грошей вдома, хтось не хоче просити у батьків. Навіщо молоді гроші? Купити хайповие кросівки або кофту, - каже Денис з агро-технічного коледжу.
Торгівля в клітці
У ці дні кількість людей в Умані зросла майже на 50%. "Хасидський квартал" - як зменшена копія Таймс-Сквер у новорічну ніч. Тут теж є великі плазмові монітори, гучна музика і натовпи радісного народу, який рухається і дихає як єдиний організм.
- Головна мета в цей час - забезпечити охорону громадського порядку і безпеку людей, - розповів УП Михайло Зінгерман, прес-секретар поліції Ізраїлю. - Теракти в Барселоні, Ніцці, Лондоні говорять про те, що в глобальному сенсі у нас всіх спільне завдання - запобігти терор. В Умані доводиться займатися різними речами. Є, на жаль, наркотики, є крадіжки, зломи квартир.
Багато торгові намети в "хасидському кварталі" обгороджені саморобними сітками. Вони перетворюють торгові точки на подобу клітини в зоопарку. Навчені досвідом продавці називають це вимушеним заходом - неприємною і для продавців, і для покупців.
- Я тут уже 20 років торгую, і всяке бачив, - поділився Андрій, що приїжджає в Умань з Верховини з карпатськими сувенірами. - Якщо торгувати без клітки, то можуть і вкрасти. Підходять людина десять. Починають з різних сторін питати: "Кама? Кама зе?" Це означає "скільки коштує". Ти починаєш повертатися туди-сюди, а товару вже немає. Таке буває після Рош Ха-Шана, коли людина вже всі гроші витратив, а потрібно привезти сувеніри та подарунки дружині.
- У нас таке не прийнято, - розповів УП Йосеф-Іцхак з Ашкелона. - Я - хороша людина. У мене троє синів. Вони - теж хороші люди. Крадіжка - це сором і великий гріх для справжнього віруючого.
"Ми самі винні"
Святкування Рош Ха-Шана в цьому році поб'є торішній рекорд, коли до Умані приїхали 35 тисяч паломників. На цей раз, за даними на день 20-го вересня, в місті вже було 35 тисяч хасидів. До вечора вони продовжували прибувати, щоб вночі вибухнути справжнім карнавалом.
І стати справжньою проблемою для комунальників.
Розмови про те, що в дні гулянь в "хасидському кварталі" залишаються тонни сміття, - не перебільшення. Це перше, що кидається в очі. Комунальникам доводиться вивозити в день кілька самоскидів.
- Тільки я один роблю в день чотири-п'ять ходок. У моєму старому "ЗІЛі" 13 "кубів", це близько п'яти тонн сміття. Крім мене є ще самоскиди, плюс приганяють трактори. Працюємо цілодобово, у кілька змін, - розповів УП корінний житель Умані, водій сміттєвоза Олексій Михайлович.
На питання, що чекає Умань в майбутньому, в місті відповідають по-різному. Хтось пророкує процвітання і поява міжнародного аеропорту. Хтось чекає похмурих часів, коли не залишиться місця для корінних жителів.
Як показує практика, кожний наступний рік загрожує стати рекордним за кількістю паломників, які приїжджають в місто. Деякі залишаються, поповнюючи місцеву громаду, розвиваючи свій бізнес.
Чи зможуть уманчани уживатися з хасидами і далі - багато в чому залежить від дій місцевої влади.
Таксист Сергій Бурлаков впевнений: ситуація може вийти з-під контролю, якщо не утрясти всі питання, пов'язані з купівлею-продажем землі та нерухомості.
- Адже проблема не в хасидів, як таких. Вони дуже цілеспрямовані і організовані. Дай Боже кожному українцеві так все швидко облаштовувати і розвивати, - вважає він.
- У нас народ більше незадоволений не туристи, а тим, чим займається влада, - продовжує Сергій. - Ми самі винні, що з нами приїжджі ведуть по-хамськи. Ми - жебраки, у нас тут немає роботи. А у них - гроші і робочі місця. Я б на їх місці теж вважав, що, приїжджаючи в Умань, годую місцеве населення.
Поки Сергій розмірковує про долю батьківщини, до його старому "Опелю" підходять троє паломників. Просять відвезти в супермаркет побутової техніки, щоб купити фотоапарат. Сергій чекає, коли пасажири сядуть на свої місця. Докурює цигарку.
Перш, ніж сісти за кермо і грюкнути дверима, водій наостанок кидає: "Ті, хто кермував тут до Майдану, багато майна і землі віддали, набили свої кишені. Один раз у народу терпець увірвався. Може не витримати і вдруге".
Євген Руденко, УП
Всі фото - автора
Навіщо молоді гроші?Починають з різних сторін питати: "Кама?
Кама зе?
