Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир звернувся до пастви в зв'язку зі скорботною датою 80-х роковин Голодомору. Текст звернення опубліковано на сайті Української Православної Церкви .
Дорогі брати і сестри!
Літопис буття нашого народу зберігає пам'ять про багатьох історичних подіях, як знаменних, так і драматичних. Однією з найжахливіших трагедій для України став Голодомор 1932-1933 років. Вісім десятиліть минуло з тих пір, але і сьогодні наше горе не стихає, наповнюючи душу скорботою і спонукаючи підносити Богу молитву за мільйони невинних жертв.
Господь дав нам у володіння родючу землю, щедру і благодатну, як Едем (див. Бут. 2, 8). Виконуючи заповідь про працю на ній (див. Бут. 2, 15), сумлінну і турботливий трудівник завжди отримував щедрі врожаї, адже Господь, який «насіння дає сівачеві і хліб на поживу», примножував плоди праведності (див. 2 Кор. 9, 10) всіх, хто в мирі, злагоді та благочесті працював на своєму полі.
Однак, в бурхливому ХХ столітті наш край зазнав страшне лихо: мільйони людей прийняли мученицьку смерть від масового голоду. Це сталося не через епідемію або неврожаю. Голодомор був одним з ланок репресивної ланцюга більшовицької влади, яка взяла на озброєння ідеологію побудови світу на нових принципах - без Бога і Його морального закону. Оголошуючи благо народу головною метою, насаджуючи свій рай на землі, богоборці замість цього засіяли її людськими кістками і окропили річками сліз. Згубний сіяння принесло гіркий плід прокляття, адже «хто сіє в плоть свою від плоті пожне тління» (Гал. 6, 8), - говорить святий апостол Павло. Зречення від християнської моралі нікому не принесло щастя. І про це свідчить багатовікова історія нашої Батьківщини.
Рай без Бога обернувся для народу пеклом. Цей суворий урок вітчизняної історії свідчить про безплідність всіх спроб побудови державного, політичного і громадського ладу без заповіданих Богом моральних принципів. Такий лад приречений на самознищення.
Період панування безбожного репресивного режиму ознаменований подвигом мучеництва і сповідання величезної кількості православних християн. Вони гинули від голоду, висновків, тортур. У 1930-і роки фізичного знищення піддалося більшість єпископату і духовенства Православної Церкви в Україні та безліч мирян - кращих представників народу. Церква разом зі своєю багатомільйонною паствою зійшла на Голгофу, страждаючи за Христову правду. Ці роки стали Великої П'ятницею для нашого народу.
Дорогі брати і сестри!
Згадуючи жертв Голодомору і політичних репресій того страшного часу, закликаю всіх вас піднести молитви Господу за упокій душ голодом убитих братів і сестер наших і взяти участь в місцевих та загальнонаціональних поминальних богослужіннях в цей день .
Як прояв християнської любові і знак молитовної пам'яті, закликаю вас впорядкувати могили загиблих від голодомору в тих містах, містечках і селах, де вони збереглися.
Нехай пам'ять про них буде священною для нинішніх і майбутніх поколінь! Нехай нікого більше не спокусить помилковий шлях богоотреченія і богозабитья, зневаги моральними законами, встановленими Богом, а наша багатостраждальна земля більше ніколи не зазнає епідемії невіри і нечестя.
Нехай лине молитва наша, як дим від ладану Богу за упокій душ загиблих співвітчизників.
(Переклад з української)
