У базах "Меморіалу" по "Дому Наркоміндел" проходить 65 прізвищ, але можливо, що репресованих було більше. Заявки на встановлення пам'ятних знаків прийшли до нас одними з перших, і в грудні 2014 року біля входу в монументальну арку на фасаді цього будинку з'явилися чотири таблички з іменами тих, для кого адресу «Будинки на Каляевская» став останнім: Якову Марковичу шіндель, Герману Германовичу пущу, Абраму Абрамовичу Матісон і Раїсі Леонідівні Хавін-Скрипник. А вже через кілька тижнів до нас звернулися мешканці будинку і родичі репресованих з проханням розмістити меморіальні таблички ще кільком людям, колись назавжди пішли звідси.
Йосип Гаврилович Корінець хоча і "значився" за останнім місцем роботи старшим інспектором "Союзснабосоавіахіма", але насправді був, як і Матисон, дипломатом, чудово володів німецькою мовою і навіть був одружений на німкені, Еммі Нагель. Він довгі роки працював в Наркоматі закордонних справ, звідки був звільнений перед самим арештом. Звичайно ж людина, який навчався в Німеччині та ще й привіз звідти дружину-німкеню, обов'язково повинен був рано чи пізно "стати" шпигуном. За цим звинуваченням його і заарештували у вересні 1937 року, у віці 50 років, а через чотири місяці, 25 січня 1938 року розстріляли. Його син, Юрій Корінець, якому ледь виповнилося 14, коли батька не стало, згодом виріс до відомого дитячого письменника, поета і перекладача, а правнучка вирішила увічнити пам'ять про прадіда-дипломаті.
Давид Григорович Штерн
Старший з братів Штернів, 36-річний Давид, теж, як і Корінець, був пов'язаний з Німеччиною - навчався в Університеті ім. Гумбольдта в Берліні, один час навіть був членом КП Німеччини (і членом КП Чехословаччини) - і теж став дипломатом, дослужився до завідувача другим Західним відділом НКЗС СРСР. Давид вільно говорив на 17 мовах, в тому числі практично на всіх європейських. На початку 30-х років під псевдонімом Георг Борн він опублікував кілька повістей антифашистської спрямованості, в тому числі повість «Єдиний в гестапо», по всій видимості, яка зіграла фатальну роль у долі автора. У травні 1937 року Давид Григорович був заарештований прямо в лікарняній палаті - лікувався від запалення легенів - за класичним для людей з подібною біографією звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини. Перебуваючи в Бутирській в'язниці він, страждав на діабет, оголосив голодування і помер мученицькою смертю 26 червня. Його дружина також була арештована, рік містилася в Бутирській в'язниці, ні разу не була викликана навіть до слідчого, а потім була вислана з Москви без права взяти з собою 8-річного сина Валентина, який виховувався батьками Давида Григоровича до повернення матері з таборів, вже після війни.
Еммануїл Григорович Штерн
Середній брат Еммануїл Григорович Штерн (він був на три роки молодший Давида, і до моменту арешту йому було 35) не пішов по стопах брата і став журналістом, працював зав. відділом радянського будівництва газети "Известия". 24 січня 1935 року в газеті вийшла замітка про заключному засіданні XVI Всеросійського з'їзду Рад з "грубою політичною помилкою" - в переліку членів ВЦВК нового скликання не виявилося голови РНК СРСР В. М. Молотова, а замість нього помилково було вписано ім'я відомого льотчика- полярника В. С. Молокова. Еммануїл Штерн візував випуск газети і поряд з безпосереднім "винуватцем" цієї анекдотичної помилки літсотрудніком Аркадієм Грейшманом, який записав прізвища на слух, і головним редактором "Известий" Миколою Бухаріним. Всі троє були покарані. Грейшмана заарештували, і подальша його доля невідома, хоча і зрозуміла, Бухарін відбувся доганою, а Штерн був звільнений. Еммануїл влаштувався референтом за інформацією в інститут ввійти (Всесоюзний науково-дослідний інститут підйомно-тракторного обладнання), але через три роки, по всій видимості в зв'язку з процесом над Бухаріним, про нього згадали і в березні 1938-го заарештували. Через два місяці йому винесли вирок - вища міра покарання за приналежність до антирадянської шпигунської організації. Розстріляний 31 травня 1938 року на Бутовському полігоні.
Обидва брати були посмертно реабілітовані в 1957 році. Молодший з Штернів, Яків, теж був репресований, але уникнув розстрілу і був засланий в табори в 1939 році.***
Сергій Пархоменко:
А тут, на Долгоруковській, було чотири імені, а стало сім. Із шістдесяти з гаком, розстріляних в знаменитому "вдовину будинку".
Сьогодні прийшло чоловік двадцять п'ять, різного віку, по різному одягнених, але в особах є якісь неясні, але цілком помітні загальні риси. Я питаю: а ви, напевно, нащадки Данила і Еммануїла Штернів? Велика у вас сім'я ...
- Так, - відповідає онук одного з двох розстріляних братів, - тепер велика.
- А чому "тепер"?
- Тому що ми через всю цю історію зі знаками на стіні почали спілкуватися нарешті.
З "Останнім адресою" буває і так.
Фото: Федір ФлягінЯ питаю: а ви, напевно, нащадки Данила і Еммануїла Штернів?
А чому "тепер"?
