Злата Осипова
Магістр спеціальності «Міжнародні відносини»
Маріупольського державного університету (Україна)
МУСУЛЬМАНИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ
Масова імміграція мусульман, з якою зіткнулися колишні колоніальні країни Європи в другій половині XX століття, привела до формування в ряді європейських держав численних діаспор. При цьому чисельність мусульманських громад швидко зростає: тільки за останнє десятиліття в країнах Євросоюзу ця цифра подвоїлася, досягнувши 23 млн. Чоловік, що складає приблизно 5% всієї чисельності населення [2].
Великобританія займає шосте місце в Європі за частиною мусульман в загальній чисельності населення (3,3%). У трійці країн з найбільшим відсотком мусульман лідирує Франція (10%), в основному це вихідці з колишніх французьких колоній в Північній Африці; Нідерланди (5,4%) - турки, вихідці з Марокко та Індонезії; Німеччина (3,7%), головним чином, вихідці з Туреччини [1].
Перепис 2001 року показав наявність в країні 1,6 мільйона мусульман. У квітні 2008 року міністр внутрішніх справ Д. Сміт оголосила, що за підрахунками уряду чисельність мусульманської громади склала 2 мільйони людей або 3,3% від всього населення Великобританії. Приріст склав 400 тис. Чоловік за сім років. Згідно з переписом 1951 р мусульманське населення складало менше 22 тис. Чоловік. Таким чином, між 1951 і 2001 роками (за період в 50 років) мусульманське населення приростала в середньому по 57 тис. Осіб на рік [1].
Для того щоб зменшити соціальну напругу між етно-національною більшістю та іммігрантськими громадами з кінця 60 - х років ХХ століття Великобританія здійснює політику мультикультуралізму.
Варто зазначити, що саме поняття «мультикультуралізм» не має чіткого визначення. Дуже часто його ототожнюють з етнічними, мовними, конфесійними і т.д. різноманітністю того чи іншого суспільства. Якщо раніше така різноманітність виникало, перш за все, з історичної неоднорідності населення більшості сучасних держав, то в післявоєнні десятиліття його основним джерелом стала імміграція. Нас же цікавить визначення мультикультуралізму з точки зору політико-адміністративної практики, певної системи заходів, що вживаються державою з метою підтримки культурного розмаїття.
Великобританія не має кодифікованого законодавства в області мультикультуралізму, основу складають антидискримінаційні документи, такі як Закон про расових відносинах 2000 року і Закон про рівноправність 2010 року. Особливістю Великобританії є установа в 1976 р Комісії з расової рівності. Вона займається моніторингом етнічної дискримінації та володіє рекомендаційними повноваженнями у відносинах з владою. У числі рекомендацій Комісії - прийняття точкових заходів по «позитивної дискримінації» (при прийомі на роботу і т.д.). Закон про расових відносинах вводить дві основні групи рас - це Blacks (чорношкірі) і Asians (азіати). Чорношкірі - це, перш за все, вихідці з островів Карибського басейну, а під азіатами маються на увазі вихідці з Індії, Пакистану і Бангладеш. Важливо, що чорношкірі та азіати є об'єктами правового захисту, тобто мають крім індивідуальних, етнічні права [6].
Однак в останні роки політика мультикультуралізму, спрямована на збереження і розвиток кожної культури в рамках держави, все більше піддається критиці, як з боку населення і ЗМІ, так і на державному рівні. Причиною цього є теракти, збройні конфлікти і зіткнення, що виникають на грунті ісламського фундаменталізму.
Одним з найбільших терактів в історії Великобританії стали вибухи в Лондоні навесні 2005 року, організовані прихильниками ісламського фундаменталізму. 7 липня 2005 року в Лондоні відбулося 4 скоординованих вибуху, здійснених терористами - смертниками. Було вбито 52 людини, поранено близько 700. Загинули також 4 терориста - самогубці: Хабіб ОНФ, Мохаммед Сиддик Хан, Джермен Ліндсі і Шехзад Танвер. Великий резонанс в суспільстві викликав той факт, що смертники були громадянами Сполученого Королівства. Більш того, всі вони, крім Ліндсі, народилися і виросли в Великобританії, вчилися в британських школах [3].
Останньою подією, яка сколихнула всю Великобританію, стало вбивство молодого солдата темношкірим ісламістами в Лондоні в травні 2013 року. На записі, зробленому очевидцем трагедії, один з нападників кричить: «Ми клянемося всемогутнім Аллахом, що ми ніколи не припинимо боротися з вами» і пояснює свій вчинок помстою тим, хто воює з мусульманами.
Після вбивства солдата у Великій Британії різко зросла кількість нападів на мусульман і атак на мечеті. За перші дні після трагедії в поліцію надійшли десятки повідомлень про інциденти на грунті ісламофобії [4].
На думку Олени Шварц, причинами цих заворушень необхідно вважати низький рівень життя багатьох мусульман, відсутність освіти, наростаючий протест проти антитерористичних кампаній, які ведуться на Близькому Сході і в Афганістані. А також сукупність наступних факторів: виступи фанатичних ісламських проповідників, зусилля англійських властей по створенню «мультикультурного суспільства», соціальна і економічна невлаштованість, роздратування від зіткнення із західним стилем життя, солідарність зі співвітчизниками і одновірцями з бідних країн або тими, які відчувають агресію з боку заходу, змушують найбільш відчайдушних і енергійних з цих «пробуджених мусульман» вставати на шлях радикального ісламу [7].
Найбільш відомим на сьогоднішній день британським проповідником - екстремістом вважають Анджема Чударі. Характерно, що Анджем Чударі - уроджений британець, він народився в Англії в 1967 році в сім'ї торговця. Однак його батько і мати - вихідці з Пакистану.
У 1996 р Чударі разом з Омаром Бакрі Мохаммедом, раніше розвивав британське відділення «Хізб ут -Тахрір», створює в Сполученому Королівстві ісламістську організацію «Аль - Мухаджирун». Найбільш відомою акцією «Аль - Мухаджирун» до розформування в жовтні 2004 р стала конференція «Чудові 19» (The Magnificent 19), яка прославляла всіх учасників терористичної змови, результатом якого стали теракти 11 вересня 2001 в США. Наступним етапом стала «Аль Гурабаа», заборонена британськими властями в 2006 р за підтримку тероризму.
Дослідник біографії Чударі Ф.О. Плещунов каже, що в перебігу декількох років Чударі реанімує під різними назвами одне і те ж рух, яке британський уряд послідовно забороняє. Так «Аль - Мухаджирун» спочатку перетворилася в «Аль Гурабаа», після - в Islam4UK (Іслам для Великобританії), а потім в групу під назвою «Мусульмани проти хрестоносців" (Muslims Against Crusades). Результатом зусиль Islam4UK стало відкриття в різних районах країни декількох десятків неофіційних шаріатських судів, тобто фактично, створення правової системи, альтернативної державної. Організація «Мусульмани проти хрестоносців» була створена в 2010 р, а заборонена 11 листопада 2011, але встигла за цей час зробити чимало.
Однією з головних акцій групи стало введення в ряді районів країни, зокрема, в містах Бредфорд і Дьюсбери в Йоркширі, в лондонському Тауер Хемлетс «Зон під контролем шаріату», тобто зон, де не діють офіційні закони, і саме поняття «британське суспільство» фактично забуте. Дані зони були оголошені британським халіфатом, жителі якого живуть виключно за законами шаріату [5].
Але все ж, частина мусульманського населення досить сильно інтегрована в суспільство, про що свідчить поява так званого «британсько - мусульманського права».
Журналіст видання «Оpen democracy» Ліза Пілгрим пише про те, що після того, як архієпископ Кентерберійський Роуен Вільямс прочитав в 2008 році свою лекцію «Про світському і релігійному праві в Англії», питання про мусульманському праві в Британії привернув до себе багато уваги - як з боку суспільства, так і з боку вчених. Особливо ця дихотомія виявляється в розвитку сімейного права, а саме процесу оформлення розлучення, так як для мусульман, що живуть у Великобританії, важливі два аспекти: цивільний та мусульманський.
Те, що називається британсько-мусульманським сімейним правом досить аморфно, проте має на увазі певний набір діючих осіб, інститутів, практик, текстів і дискурсів, в рамках яких мусульмани в Британії створюють і підтримують свою суб'єктність. Це нове правове поле пов'язане з розвитком правового ринку, яке спирається як на англійське, так і на шаріатське право і модифікує існуючі норми англійської сімейного права і ісламського права, правової культури, особисту релігійну ідентичність і общинні звичаї.
У сучасному медіа дискурсі про шаріат в Великобританії явно помітні ознаки правового орієнталізму. Шаріат часто зображується як «інший», а поняття «Захід» і «Шаріат» нерідко розуміються як антоніми. Подібне розуміння підтримує дискурс про онтологічну відмінність і створює нерозв'язні проблеми. Г. Ахдар (R.Ahdar) і Н. Ерон (N.Aroney) в своїй книзі «Шаріат на Заході» ( «Shari'a in the West») стверджують: «Чи зуміє шаріат вписатися в західний світ, виглядає показником - причому , ймовірно, головним - того, чи можливо щось, крім простого співіснування двох форм життя »[3].
Цікаво, що ставлення до мультикультуралізму корелює з політичними поглядами, а саме розбігається по лінії консерваторів і лейбористів. Головним адептом мультикультурної ідеології в Великобританії виступає лейбористська партія. Протягом декількох десятиліть вона послідовно і досить активно відстоює мультикультуралізм як головний принцип, на якому, за задумом ідеологів цієї партії, має грунтуватися «постколоніальний британське суспільство» [1].
На думку багатьох експертів, однією з причин активного просування лейбористами мультикультуралізму в якості головної моделі інтеграції іммігрантів у Великій Британії, особливо в останні два десятиліття, є серйозна залежність лейбористської партії від голосів іммігрантів на місцевих і національних виборах. Найбільш активною частиною іммігрантського співтовариства в Великобританії є мусульмани і саме на них, в першу чергу, роблять ставку лейбористи. Більшість проживають в країні мусульман традиційно симпатизує лейбористам, як правило, на виборах за них голосують більше 70% всіх мусульман, які мають право голосу.
Таким чином, мусульмани Великобританії активно намагаються адаптуватися до існуючих норм права і соціального життя, при цьому зберігаючи свою ідентичність і релігійні норми. Але окремі випадки вандалізму, прояви ісламського фундаменталізму і конфлікти на релігійному грунті - формують в цілому негативне ставлення до мусульман і сприяють розвитку ісламофобії в Сполученому Королівстві.
Список літератури :
- In defence of multiculturalism [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.theguardian.com/commentisfree/2010/mar/22/multiculturalism-blame-culture-segregation.
- National identity vs European identity [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.jcm.org.uk/blog/2009/08/national-identity-vs-european-identity/
- Pilgram L. British - Muslim family law and citizenship [Електронний ресурс] / Lisa Pilgram - Режим доступу: http://www.opendemocracy.net/lisa-pilgram/british-muslim-family-law-and-citizenship
- Woolwich attack: terrorist proclaimed 'an eye for an eye' after attack [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/terrorism-in-the-uk/10073910/Woolwich-attack-terrorist-proclaimed-an-eye-for-an-eye-after-attack.html.
- Плещунов Ф. Великобританія: про діяльність Анжема Чударі [Електронний ресурс] / Ф. Плещунов - Режим доступу: http://iimes.ru/rus/stat/2012/05-04-12b.htm
- Малахов В. Після мультикультуралізму: Європа і її іммігранти [Електронний ресурс] / В. Малахов - Режим доступу: http://polit.ru/article/2012/01/27/malakhov/
- Шварц Е. Мультикультуралізм в Британії: зворотний бік [Електронний ресурс] / Олена Шварц - Режим доступу: http://globalization.su/planet_in_changes/religion/content/1265457323.html.
via evrasia, вересень 2013
