На православному телеканалі «Союз» постійно можна побачити заклики до жертвування грошей на продовження його мовлення - доходи від реклами мізерні (непристойно ж, справді, брати гроші за інформування про ту чи іншу православній виставці-ярмарку!), а кошти на роботу телеканалу беруться виключно з пожертвувань його глядачів.
Адміністрація каналу декларує, що в місяць на роботу «Союзу» треба 20 мільйонів рублів, а на питання «Чи не забагато це?» Відповідає, що, мовляв, на будь-яку пропаганду типу Russia Today (втім, назва цього каналу не згадується прямо - по -видимому, боязнь влади все-таки присутня, тому «кусають» нишком), яку далеко не кожен знає, держава мільярди відстібає, а тут загальнонаціональний канал за копійки витягають - 200 чоловік працює, і стелю заробітної плати у облич каналу - 20-30 тисяч в рублях (а техперсонал отримує менше). Так що нема чого нарікати на якість контенту - за такі гроші це максимум, що можна собі дозволити.
Чверть мільярда рублів в рік для телеканалу дійсно гроші невеликі. Наприклад, флагманський російський Перший канал витрачає в рік десятки мільярдів. Але, з іншого боку, найбільший за охопленням німецькомовної аудиторії католицький телеканал K - TV також веде прямі трансляції, проводить цікаві ток-шоу і пропонує своїм глядачам найрізноманітніші передачі, при цьому з технічної точки зору його контент виконаний на рівні, що перевищує рівень «Союзу ». І існує цей телеканал (з трьома штаб-квартирами в Німеччині, Австрії та німецькомовної Швейцарії), як і «Союз», виключно на приватні пожертвування , При цьому йому потрібно в місяць тільки 160 тисяч євро (близько 11 мільйонів рублів за поточним курсом), а заробітної плати в 300 євро, як ми розуміємо, в жодній з перерахованих вище країн немає.
Звичайно, економічні умови в ЄС і Швейцарії відрізняються від російських, і завжди можна сказати, що порівняння європейського і російського телеканалів некоректно. Для того, щоб зрозуміти, скільки коштує в сучасній Росії більш-менш сучасне телебачення, можна звернутися до прикладу телеканалу «Дощ», який багато в чому схожий з моделі фінансування на телеканал «Союз». Може бути, тоді стане остаточно ясно, чи дійсно 20 мільйонів рублів на місяць - це ті гроші, на які можна лише створювати картинку в стилі «улюблена телепередача моєї бабусі» і платити співробітникам заробітну плату на рівні продавця мережевого супермаркету?
Як і «Союз», «Дощ» міститься на гроші телеглядачів . Генеральний директор компанії говорить , Що «65-70% наших доходів - виручка від продажу підписок. Ще 15% - це digital-реклама. Решта 15% - доходи від дистрибуції контенту за кордон ». Підписатися на «Дощ» можна за 4800 рублів в рік або за 480 рублів на місяць. У вільному доступі програми «Дождя» не публікуються, але текстові розшифровки найбільш резонансних програм можна знайти на сайті каналу. В місяць сайт «Дождя» відвідують понад 4 мільйони осіб, тому доходи від реклами на інтернет-ресурсі стали важливим джерелом поповнення бюджету каналу.
А скільки ж в місяць витрачає на своє функціонування «Дощ», в числі провідних якого можна побачити таких медіа-персон, як Ксенія Собчак? За твердженнями гендиректора телеканалу Наталія Синдєєва, щомісячний бюджет «Дождя» становить 23 мільйони рублів (майже стільки ж, скільки і у «Союзу»). Та й працює на «Дощі» близько 200 чоловік.
Але, може бути, якщо у «Дождя» і «Союзу» практично рівні і бюджет, і чисельність персоналу, то і заробітні плати у них будуть рівнятися? Не зовсім. Якщо подивитися на поточні вакансії компанії на hh .ru, то можна побачити, що звукоінженера шукають на оклад в 30-35 тисяч рублів, а відеоінженера - на оклад від 45000 рублів. Оклади ж провідних, за неофіційною інформацією, можуть доходити і до шестизначних цифр - це все-таки обличчя каналу.
Так, це зарплати «нижче за ринок», і для багатьох співробітників робота на «Дощі» - це спосіб вираження своєї громадянської позиції (то ж вірно і для багатьох співробітників «Союзу»). Але тим не менше, від відповідних зарплат на «Союзі» вони відрізняються значно (так, відеоінженер світського телеканалу отримує в 2,25 рази більше ведучого, «обличчя каналу» на православному).
Отже, при такому ж бюджеті і такий же чисельності співробітників, як це не дивно, можна створювати телепродукт, який за своїм естетичному якості (я не кажу тут про зміст, тільки про «картинці») буде сучасним і цікавим, при цьому співробітникам заробітну плату можна безболісно збільшити вдвічі.
Чому ж «Союзу» не вдається те, що вдається «Дощу»?
Відповіддю на це питання може стати аналіз схеми, за якою телеканали залучають гроші своїх глядачів. Так, кошти від підписки (так само як і пожертвування) на програми «Дождя» надходять на рахунок ТОВ «Телеканал Дождь» - незалежно від того способу, яким було скоєно пожертвування. Вони не йдуть ні на особистий рахунок пані Сіндеева, ні на особистий рахунок її чоловіка пана Винокурова - вони надходять строго на рахунок засновника ЗМІ «Телеканал Дождь». З огляду на те, як «трепетно» до «Дощу» відносяться контролюючі органи, немає сумнівів в тому, що, якби зі схемою фінансування було щось не так, ми б давно дізналися про це в новинах.
А як же влаштована схема фінансування православного телеканалу «Союз»? Тієї прозорості та однозначності, яка є в разі «Дождя», тут немає.
Перша несподіванка - це те, що кошти на фінансування цього ЗМІ чомусь пропонується перераховувати не на рахунок його безпосереднього засновника - Єкатеринбурзької єпархії РПЦ МП, а на рахунок якогось «Свято-Сімеоновская Архієрейського подвір'я». Яким чином це юридична особа пов'язано з засновником ЗМІ і чому необхідно влаштовувати те, що на жаргоні фінансистів називається «прокладка», незрозуміло. (Згідно офіційними даними , Подвір'я зареєстровано за адресою м Єкатеринбург, вул. Рєпіна, 6А - там же, де розташований медіахолдинг єпархії. Керівником подвір'я є архімандрит Дмитро Байбаков. Трудові книжки працівників холдингу оформлені через це обійстя. - прим.ред.)
Але це далеко не єдиний спосіб, який пропонується жертводавцям. Також глядачі можуть профінансувати православний телеканал шляхом поповнення банківської карти глави «єкатеринбурзького православного медіахолдингу» г-на Байбакова, відправити гроші йому ж поштовим переказом або поповнити особисті електронні гаманці якогось пана Пепеляєва ( Антон Пепеляєв - керівник корпункту телеканалу «Союз» в Санкт-Петербурзі - прим.ред.) Або гаманці, оформлені на «Православний телеканал« Союз »» (як ми пам'ятаємо, це - назва ЗМІ, а не юридичної особи), при цьому персональні дані власників таких гаманців, наприклад, в системі WebMoney, захищені від стороннього перегляду.
Як бачимо, схема «православного краудфандінга» відрізняється від такої ж схеми в світському варіанті тільки одним - непрозорістю і неможливістю перевірити всі грошові потоки. Бути може, саме ця непрозорість і є причиною і «бідної картинки» «Союзу», і жебрацьких зарплат його працівників, і luxury - lifestyle його топ-менеджменту? Перераховуючи свої кошти на потреби «православного телебачення», задумайтеся: чи дійсно ці гроші підуть тим, хто працює там «за ідею», чи дійсно вони будуть витрачені на створення якісного контенту, цікавого не тільки для тих, хто вже давно і міцно «в темі », а й для тих, хто вирішив познайомитися з православ'ям, натиснувши на кнопку телевізійного пульта? Або вони підуть на якісь інші потреби , Які ні до інформування співгромадян, ні до місії, ні до гідної оплати праці співробітників каналу ніякого відношення не мають?
Читайте також:
Адміністрація каналу декларує, що в місяць на роботу «Союзу» треба 20 мільйонів рублів, а на питання «Чи не забагато це?А скільки ж в місяць витрачає на своє функціонування «Дощ», в числі провідних якого можна побачити таких медіа-персон, як Ксенія Собчак?
Але, може бути, якщо у «Дождя» і «Союзу» практично рівні і бюджет, і чисельність персоналу, то і заробітні плати у них будуть рівнятися?
Чому ж «Союзу» не вдається те, що вдається «Дощу»?
А як же влаштована схема фінансування православного телеканалу «Союз»?
