Проблема глобального поширення наркоманії є знаковою для кінця XX - початку XXI століття. При цьому процвітаючі країни Заходу виступають в якості основного споживача наркотиків, а депресивні регіони третього світу - як їхні постачальники. Тут досить згадати такі одіозні словосполучення як «Золотий трикутник» (Лаос, Камбоджа, Таїланд), «Золотий півмісяць» (Афганістан, Пакистан, Іран) або «Андская група» (Перу, Болівія, Венесуела, Колумбія). Зрозуміло, наркотики активно споживаються і, так би мовити, «за місцем виготовлення ...»
В даний час проблема наркоманії, а також виробництва і збуту наркотиків перетворилася в одну з центральних загроз і для безпеки пострадянського простору. Вона являє собою один з ключових аспектів політики в Центральній Азії, де ситуація з наркотрафіком не тільки не поліпшується, але - в останні роки - і суттєво погіршується.
Причини цього очевидні, оскільки основним постачальником наркотиків в цей регіон є Афганістан. Як відомо, після падіння режиму талібів, незважаючи на всі зусилля світової спільноти, виробництво наркотиків в цій країні тільки збільшилася. Важко, звичайно, змусити населення країни, яке багато років займалося виключно вирощуванням опіумного маку, розводити сільськогосподарські культури.
Хоча режим талібів повалений вже кілька років тому, згідно Експертній доповіді Центру ООН по боротьбі з наркотиками і злочинністю, опублікованому в його Віденської штаб-квартирі в листопаді 2004 р, культивування маку в Афганістані зросла на 64% в порівнянні з 2003 роком і досягла безпрецедентного рівня. Тільки за 2004 р плантації маку збільшилися до 131 тис. Га в порівнянні з 80 тис. В попередньому році. За підрахунками фахівців ООН, було зібрано 4200 тонн опію. З цієї сировини можна було б отримати 420 тонн героїну. Виходить, що Афганістан в 2004 р поставив на світовий чорний ринок 87% наркотичної сировини. В даний час в країні посіви опіумного маку існують у всіх 34 провінціях, хоча раніше мак вирощувався тільки в окремих регіонах. В даний час в Афганістані мак являє собою саму дохідну сільськогосподарську культуру, і, відповідно, немає підстав для прогнозів про зниження його економічного значення в доступному для огляду майбутньому (див. www.newsru.com від 18.11.2004)
На думку одного з провідних міжнародних експертів, виконавчого директора Центру ООН по боротьбі з наркотиками і злочинністю Антоніо Маріа Коста, до початку 2005 року в Афганістані були найбільші плантації маку в світі і найвища концентрація по виробництву наркотиків за всю історію країни. Причини цього також зрозумілі: політична нестабільність, економічна розруха, в цілому відстала інфраструктура. В таких умовах в принципі складно виробляти трудомістку сільськогосподарську продукцію, а ось опіум - досить легко, також дуже просто його зберігати і перевозити.
Країни, сусідні з Афганістаном, з тривогою чекають врожаю кожної чергової осені. При цьому з року в рік він тільки зростає. Крім того, насторожує той факт, що посівні площі маку все більше зміщуються до прикордонним з Таджикистаном Північно-Східним провінціям.
Нове афганське керівництво з самого початку було стурбоване цими проблемами. Відразу після створення тимчасової адміністрації було прийнято низку відповідних заходів: вийшов указ про заборону вирощувати опіумний мак, було утворено національне Агентство з боротьби з наркотиками, потім була оголошена кампанія по ліквідації опіумних плантацій. На початку 2005 р був схвалений план по системній боротьбі з наркобізнесом. Він передбачав створення інститутів альтернативного господарювання, особливих силових структур по боротьбі з наркотиками, спеціальних судових органів, лікування наркоманів і регіональне співробітництво. Планувалося, що до 2008 року в країні виробництво наркотиків зменшиться на 75% ...
Однак досвід показав, що ці заходи виявилися неефективними. Наприклад, спроби знищення плантацій викликали збройні сутички з селянами. Що ж стосується врожаю афганського маку цього року, то він в черговий раз став рекордним.
Зрозуміло, світова спільнота не стоїть осторонь від боротьби з афганської наркозагрозою. Власне, героїн з цієї країни проникає не тільки в Західну Європу, але і в самі США. Наприклад, якщо в 1999 р тільки 6% споживаного американцями героїну мали афганське походження, то в 2003 році - вже 15%. У зв'язку з цим США активно підключилися до спроб світової спільноти зупинити потік афганських наркотиків. Це виразилося в збільшенні фінансової допомоги: якщо в 2004 р США виділили Афганістану на боротьбу з наркотиками 127 млн. Доларів, то в 2005 р - вже 780 млн.
Як би там не було, незважаючи на всі перераховані вище заходи, складна і, більш того, усложняющаяся, ситуація в Афганістані сприяє подальшому активному виробництву і експорту наркотиків з цієї країни у величезних масштабах.
У зв'язку з цим необхідні подальші широкомасштабні заходи світової спільноти щодо стабілізації ситуації в Афганістані, активному залученню в боротьбу з виробництвом наркотиків миротворчих сил НАТО, в тому числі з проведенням військових операцій зі знищення нарколабораторій та посівів опійного маку та марихуани.
Що стосується сусідів Афганістану, то тут складається така ситуація.
У Таджикистані - пострадянській державі, найбільш щільно пов'язаний з Афганістаном, - високий рівень корупції правоохоронних органів і фактичне зрощення органів місцевої влади і управління з наркоструктур привели до того, що на сьогоднішній день він перетворився на найбільшу перевалочну базу з організації та перекидання великих партій наркотиків в країни СНД і далі в Європу.
З моменту виведення російських прикордонників з Таджикистану різко скоротилися обсяги наркотиків, які вилучаються на таджицько-афганському кордоні. З урахуванням нечисленності, недостатньою технічною оснащеністю і професійної підготовки, а також високого рівня корупції в таджицьких прикордонних військах збільшилися обсяги надходження в країни СНД афганського опію і героїну через Таджикистан.
У зв'язку з цим необхідні, перш за все, кардинально нові підходи до протидії наркобізнесу в цій країні, засновані на політичній волі вищого керівництва, а також вжиття заходів щодо посилення антинаркотичного заслону на південних рубежах СНД.
Наприклад, однією з таких заходів було відкриття в Душанбе представництва російського відомства по боротьбі з наркотиками, яке покликане посилити координацію спільних дій Держнаркоконтролю (ФСКН) Росії і Агентства з контролю за наркотиками при Президентові Республіки Таджикистан, а також використовувати ресурси обох країн в цій сфері. У свою чергу, представництва таджицького Агентства з контролю за наркотиками передбачається відкрити в декількох містах Росії.
В останні роки стала активізувати свою діяльність, спрямовану на протидію наркобізнесу, Киргизія. Зокрема, представники Комісії з контролю за оборотом наркотиків при Президентові країни зустрічалися з керівництвом відповідних служб Ірану, співробітниками правоохоронних органів, зовнішньополітичного, митного та інших відомств, відвідували спеціалізований кінологічний центр і центр реабілітації для наркоманів. Спільно з іранськими колегами визначалися сфери для найбільш результативного докладання зусиль.
Уряд і Президент Киргизії демонструють розуміння того, що успішно протистояти афганському наркотрафіку можна тільки колективними зусиллями. «Можливість використання території Афганістану екстремістськими силами і наркотрафік з Афганістану є одними з основних причин, що впливають на стабільність у Ферганській долині», - сказав тоді ще в.о. Президента Киргизької Республіки Курманбек Бакієв на зустрічі глав держав-членів ради Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) 23. червня 2005 р Москві. Також К. Бакієв зазначив, що саме активізація наркобізнесу в Афганістані перешкоджає процесу врегулювання ситуації в цій країні. За словами Бакієва, саме наркобізнес дає фінансове підживлення антиурядових сил, завдаючи величезної шкоди оздоровлення економіки в цілому.
Що стосується Узбекистану, то його керівництво, особливо після подій в Андижані, приділяє величезну увагу припинення наркопотоки через свою територію, на якій підпільно діють філії ряду міжнародних терористичних організацій.
У зв'язку з цим Узбекистан, оголосивши в якості однієї з пріоритетних завдань боротьбу з міжнародним тероризмом і екстремізмом, виділяє значні суми для підготовки фахівців і технічного оснащення митних і прикордонних пунктів. Для реалізації цього завдання фахівці відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС республіки працюють в тісній співпраці з фахівцями аналогічних відомств сусідніх Центрально-азійських країн, Росії та міжнародних організацій.
У Казахстані Президент і Уряд протягом останніх кількох років зробили ряд послідовних кроків в напрямку організації ефективної боротьби з наркотиками. У цьому сенсі, крім прийняття в 1998 р Закону про наркотики і Списку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають контролю в Республіці Казахстан, слід зазначити твердження Указом Глави держави від 16 травня 2000 р Стратегії боротьби з наркоманією і наркобізнесом на 2001- 2005 рр. У цьому документі концептуального характеру знайшла конкретне втілення державна політика країни у сфері встановлення ефективного державного контролю за обігом наркотиків, протидії їх незаконному обігу та зловживанню ними.
В інтересах об'єднання зусиль усіх державних органів в реалізації антинаркотичної політики в Казахстані відповідно до рішення національного Ради Безпеки був створений спеціальний орган. Сьогодні це - Комітет по боротьбі з наркоманією і незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ, на який покладено вирішення широкого кола завдань у зазначеній сфері. Це - орган, який формує національну політику в області наркотиків.
29 листопада 2005 року Указом Президента затверджена державна Стратегія боротьби з наркоманією і наркобізнесом в Республіці Казахстан на 2006-2014 рр.
В рамках боротьби з наркотиками Казахстан активно співпрацює з іншими зацікавленими державами. Наприклад, така взаємодія йде з США. Так ще в 2004 р відділ по боротьбі з наркобізнесом і правоохоронної діяльності Посольства США передав Міністерству внутрішніх справ Республіки Казахстан спеціалізоване обладнання, яке повинно використовуватися при огляді машин на предмет наявності наркотичних засобів.
Влітку 2007 року в Астані було підписано угоду між ФСКН Росії і Міністерством внутрішніх справ Казахстану про співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів.
Нарешті, говорячи про Туркменії, слід зазначити наступне: у зв'язку з багаторічною замкнутістю зовнішньої політики цієї держави, організувати співпрацю по лінії протидії наркотрафіку з правоохоронними органами цієї країни до цих пір практично не вдалося. Разом з тим, за наявними даними «туркменське напрямок» вельми активно використовується міжнародними наркоструктур для поставок великих партій опію і героїну з Афганістану до країн СНД і Європи. Власне, в даний час фактично не ясна реальна ситуація з незаконним обігом наркотиків в Туркменістані, обсяги транзиту опіатів через його територію. У зв'язку з цим потрібно якнайшвидша організація конструктивного діалогу з новим керівництвом Туркменістану та інших країн Центральної Азії, Росії та Європи з питань конструктивного протидії наркоманії та наркобізнесу.
Взагалі, очевидно, що тільки спільними зусиллями Росія, Європа, США, країни Центральної Азії, Китай і інші зацікавлені держави зможуть ефективно протистояти наркоагресії з боку Афганістану.
У зв'язку з цим, наприклад, постає питання про використання для боротьби з наркотрафіком механізмів співпраці в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Тим більше, що нині ШОС об'єднує, в тій або іншій якості, все суміжні з Афганістаном держави, які вкрай зацікавлені в довгостроковій стабілізації обстановки в цій країні.
Треба відзначити, що робота на цьому напрямку в рамках ШОС вже ведеться. Ще в 2002 р ШОС визнала корисним створення антинаркотичної системи безпеки по периметру кордонів Афганістану. У 2004 р було підписано угоду про співпрацю в боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Однак складається враження, що за активністю заходів ШОС програє іншим структурам міжнародної спільноти, зокрема - НАТО.
Тому вкрай актуально розширити та інтенсифікувати взаємодію країн ШОС на цьому напрямку. Адже вони, власне, першими приймають на себе удар афганської наркоагресії. Відповідно, більше за інших вони зацікавлені і в справжньому врегулюванні ситуації всередині і навколо Афганістані, в заспокоєнні і відновленні цієї країни, оскільки, як показує досвід, чисто пасивна оборона проти наркоекспансіі марна.
В умовах, що склалися, коли американська присутність в Афганістані не в змозі якісно поліпшити ситуацію в цій країні, саме ШОС, як регіональна міждержавна організація, має природним моральним правом заявити про свою відповідальність за мирне врегулювання в Афганістані і повинна діяти відповідно до цим правом. В кінцевому рахунку, тільки так і можна переламати хвилю наркоагресії.
