Наталя Будзінська
Ім'я великого сина українського народу Богдана Хмельницького завжди було символом боротьби за свободу, соціальну гідність і національне визволення України.
Народився Богдан-Зиновій Хмельницький в родині православного українського шляхтича. Точна дата і місце його народження достеменно невідомі. Більшість дослідників вважають, що він народився 27 грудня 1595 року на хуторі Суботові Чигиринського повіту. Його батько - Михайло Хмельницький, який прибув до Чигирина як представник польського магната Яна Даниловича, засновував нові поселення на українських землях, які дісталися йому в якості подарунка. Суботів став родовим маєтком Хмельницьких. Переважним населенням цього району були козаки, а це сприяло тому, що Богдан уже з малих років перейнявся козацьким духом, тим більше що і мати його була козачкою з Переяслава.
Герб гетьмана Богдана Хмельницького
Збережені джерела майже не містять інформації про дитячі роки життя Богдана. Можна стверджувати, що вихований в козацько-селянському середовищі, він прекрасно опанував розмовною українською мовою, вивчив чимало народних пісень, дум, легенд. Після закінчення однієї з київських парафіяльних шкіл Богдан вступив до Львівського єзуїтського колегіуму та пройшов в ньому клас граматики, поетики, риторики, володів польською мовою та латиною.
Після закінчення колегіуму Хмельницький повернувся до рідного дому, де допомагав в сім'ї по господарству, а згодом батько домігся включення сина до складу чигиринських реєстрових козаків. Разом з ними Богдан опановує нелегким військовим мистецтвом, бере участь у військових походах.
Хвиля народних виступів проти панської Польщі, що піднялася на Україні після розгрому в 1596 році повстання Северина Наливайка, відбилася в душі юнака, породжуючи зерна справедливості і сочуствия до свого пригнобленого народу.
У 1620 році разом з батьком Богдан-Зіновій брав участь у складі козацької сотні в битві під Цецорою проти турецьких військ. У цій битві Михайло Хмельницький загинув, а син його потрапив у турецький полон. У 1622 році, стараннями козаків-побратимів старого Хмеля, Богдана викупили з полону. Повернувшись додому, він знову вступив на козацьку службу в Чигиринський полк.
Про цей період життя Богдана Хмельницького теж збереглося мало відомостей. Відомо, що після його повернення з полону мати, Анастасія Федорівна, вийшла заміж за королівського Жовніра Василя Ставицького і поїхала з ним до Білорусі. Богдан став одноосібним господарем хутора, а після одруження з Анною Сомко, сестрою свого давнього друга (майбутнього наказного гетьмана) Якима Сомка, почав будувати нову садибу.
Однак спокійне життя була не для Богдана. Він не міг залишатися осторонь від подій, що відбувалися на Україні, і не раз брав участь у походах на султанську Туреччину та Кримське ханство. А коли Україна прокотилася хвиля селянсько-козацьких повстань під керівництвом Тараса Федоровича (1630), Івана Сулими (1635), Павла Бута, Якова Остряріна і Дмитра Гуні (1637-1638), як генеральний писар Війська Запорозького не тільки очолював військову канцелярію, але і здійснював листування з іноземними державами, вів переговори з послами.
У 1645-1646 рр. на чолі загону козаків, разом з Іваном Сірком Богдан Хмельницький брав участь у війні з Іспанією на боці Франції. У цей період його обирають чигиринським сотником.
Справою всього життя Богдана Хмельницького стало звільнення України від польського гніту. До того ж особиста сімейна трагедія збіглася з трагедією українського народу. Коронний гетьман Конецпольський руками чигиринського підстарости Чаплинського захопив його родової хутір Суботів, забив до смерті молодшого сина, чому дружина Богдана захворіла і невдовзі померла.
Богдан Хмельницький звернувся до народу із закликом виступити на боротьбу проти панської Польщі. У грудні 1647 року його з сином Тимошем і групою найближчих соратників рушив на Запорізьку Січ. Саме звідси в січні 1648 го почалося повстання. Воно поклало початок національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 років. У квітні 1648 го козацька Рада обрала Богдана Хмельницького гетьманом. На його заклик сходилися незадоволені і пригноблені польським режимом селяни, козацька біднота, частина православного духовенства.
Уклавши військовий договір з кримським ханом, козацьке військо на чолі з Хмельницьким 22 квітня 1648 виступило назустріч польській армії і вже на початку травня розгромило її в битвах під Жовтими Водами і Корсунем. У цих перших боях заявили про себе такі видатні сподвижники Хмельницького, як Максим Кривоніс, Данило Нечай, Іван Богун, Іван Ганжа, Михайло Кричевський. З ними були виграні наступні битви під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), а Батогом (+1652), Жванцем (+1653).
Після блискучих перемог перших років війни Хмельницький рушив на захід, досяг Львова і Замостя, однак, так і не завершивши розгрому Польщі, повернув армію на Київ. У цей період тимчасового перепочинку Хмельницький узявся за організацію нового адміністративного порядку в Україні, який визначив створення незалежної держави - Війська Запорозького (Гетьманщини). Його територія була розділена на 16 полків, сформовано місцеве самоврядування, власна фінансова система і судочинство. Держава спиралося на боєздатне козацьке військо. Велика увага гетьман приділив налагодженню зовнішньополітичних зв'язків своєї держави, проявивши себе не тільки видатним полководцем, а й дипломатом, який зумів домогтися визнання України як суб'єкта міжнародного права.
Але в умовах існуючої польсько-української конфронтації укладені Хмельницьким союзи з Молдовою, Швецією, Трансільванією, Валлаха не забезпечували суверенітету новій державі. Військові невдачі змушували гетьмана до підписання невигідних для України Зборівського (один тисяча шістсот сорок дев'ять) і Білоцерківського (одна тисяча шістсот п'ятьдесят-одна) договорів, за якими в Україні була майже повністю відновлена польсько-шляхетська влада. Це остаточно переконало Хмельницького в необхідності союзу з сильною державою.
8 січня 1654 року в Переяславі була скликана Рада за участю Московського посольства, де вирішувалося питання про умови входження України до складу Росії на правах автономії.
Однак царський уряд розглядав Україну лише як частина своєї держави, намагалося замінити протекторат повною инкорпорацией. Умови договору постійно порушувалися, а після смерті Богдана Хмельницького 27 липня 1657 року українська гетьманська держава фактично перестала існувати.
Пам'ятник Богдану Хмельницькому. Поштова листівка. Початок 1900-х років.
Незважаючи на те, що головна мета життя гетьмана Богдана Хмельницького - незалежність України, якої він присвятив усього себе, не була досягнута, створена ним національна державна ідея стала заповітом для майбутніх поколінь українців.
Опубліковано: Купола (Київ), 2005 р вип. 1, c. 53 - 55.
Попередня стаття | перелік статей | Наступна стаття
