Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс вердикт у справі "Грузія проти Росії (№ 1)" Почалося все зі шпигунського скандалу: у вересні 2006 року в Тбілісі і Батумі були затримані шестеро російських військовослужбовців, яких грузинські власті звинуватили в шпигунстві
Крім цього, як стверджує Тбілісі, почалися масові перевірки уродженців Грузії, і за кілька місяців близько семи тисяч власників грузинських паспортів були депортовані
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс вердикт у справі "Грузія проти Росії (N 1)". Суд визнав порушення Росією ряду положень Європейської конвенції з прав людини під час депортації етнічних грузин з РФ, проте не вказав суму компенсації. У сторін буде 12 місяців, щоб пред'явити і оскаржити вимоги на виплату компенсації і повідомити суду про можливе мирову угоду, повідомляється на сайті ЄСПЛ.
Розглядала справу палата суддів під головуванням Джозефа Касадевалла (Андорра). Причому, згідно з правилами ЄСПЛ, одним із суддів був росіянин, один - громадянин Грузії. Вердикт є остаточним і оскарженню не підлягає.
Міждержавну заяву стосувалася не збройного конфлікту 2008 року (це справа ще буде слухатися), а порушення прав грузинських громадян з РФ після затримання в Тбілісі в 2006 році чотирьох російських офіцерів за підозрою в шпигунстві. Росія звинувачувалася в "застосуванні адміністративної практики, включаючи арешт, затримання і колективну депортацію грузинських громадян", йдеться в прес-релізі суду.
Грузія звинувачувала Росію в порушенні прав людини. Позов стосувався порушення наступних статей Європейської конвенції про права людини і додаткових протоколів: "Заборона катування" (стаття 3); "Право на свободу та особисту недоторканність" (стаття 5); "Право на повагу до приватного і сімейного життя" (стаття 8); "Право на ефективний засіб правового захисту" (стаття 13); "Заборона дискримінації" (стаття 14); "Обмеження у застосуванні обмежень щодо прав" (стаття 18); стаття 4 четвертого додаткового протоколу - заборона колективної висилки іноземців; стаття 1 сьомого додаткового протоколу - процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців.
Міждержавний позов Грузії до Росії, що включав в себе 200 сторінок друкованого тексту і 30 годин відеоплівки, був внесений в ЄСПЛ в березні 2007 року. Міжнародний суд визнав позов Грузії проти Росії допустимим після більш ніж двох років - 30 червня 2009 року. У січні - лютому 2011 року суд заслухав свідків у справі, в червні 2012 року відбулися слухання.
Відзначимо, раніше з моменту створення ЄСПЛ в 1959 році було винесено лише три рішення за позовами однієї держави проти іншої: Ірландія проти Великобританії (1978 рік), Данія проти Туреччини (2000 рік) і Кіпр проти Туреччини (2001 рік).
"Позов Грузії проти Росії - це кон'юнктурний позов, який націлений з великою ймовірністю при певних інструкціях Заходу на псування та деформацію образу Росії в світі", - голова комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції і зв'язків зі співвітчизниками Леонід Слуцький. За його словами, сама постановка питання є "провокаційною".
Як запевнив Мін'юст РФ і це ж було сказано російською стороною в Страсбурзькому суді, нагадав Слуцький, "російська влада ніколи не здійснювали і не планували здійснювати проти грузин дії будь-якого дискримінаційного характеру за ознакою громадянства або етнічної приналежності".
"В той період про який йдеться в позові Грузії проти Росії, прийнятому ЄСПЛ, в цей період будь-якого потужного стрибка числа висланих громадян Грузії з РФ не було. Ми як Росія маємо суверенне право на проведення власної ефективної міграційної політики", - звернув увагу Слуцький.
Він висловив надію, що після проведення переговорів "сторони прийдуть до єдиного розуміння, до спільного знаменника, з тим щоб це досьє вже не поверталося в ЄСПЛ, і не служило додатковим фактором розбрату між нашими двома країнами", передає ІТАР-ТАСС.
Міністр внутрішніх справ Грузії Олександр Чікаідзе, в свою чергу, сказав, що Москва і Тбілісі "повинні почати відносини з чистого аркуша". Коментуючи рішення Європейського суду з прав людини у зв'язку з депортацією у 2006 році громадян Грузії з РФ, він зазначив, що це рішення "є справедливим, таким, яким і мав бути". "Те, що відбулося в 2006 році, дуже сумно, але це минуле і залишилося в минулому", - підкреслив міністр. "Тепер треба думати про майбутні відносини між Грузією і Росією, вони повинні початися з чистого аркуша", - зауважив він.
Справа про порушення прав людини почалося зі "шпигунського скандалу"
Почалося все зі шпигунського скандалу: у вересні 2006 року в Тбілісі і Батумі були затримані шестеро російських військовослужбовців, яких грузинські власті звинуватили в шпигунстві. Крім того, МВС Грузії заявило, що вони займалися ще й диверсійної і терористичної діяльністю, оголосивши про виявлення на території країни шпигунської розвідувальної мережі головного розвідуправління (ГРУ) Росії, яка нібито діяла під прикриттям Групи російських військ в Закавказзі.
"Мережею керував офіцер російської військової розвідки полковник Анатолій Іванович Синіцин, який є організатором теракту в Горі 1 лютого 2005 року. Операціями він керував з Єревану, з військової частини 44843 ВС РФ", - заявив міністр внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвілі (цитата по порталу "Новий регіон" ).
Офіційні звинувачення відомство висунуло в результаті чотирьом росіянам: "керівнику шпигунської угруповання" полковнику ГРУ Олександру Сергійовичу Саві, підполковнику ГРУ Дмитру Івановичу Казанцеву, підполковнику ГРУ Олексію Аркадійовичу Завгороднього і майору ГРУ Олександру Анатолійовичу Баранову.
Тоді ж разом з росіянами були затримані 11 громадян Грузії, яких звинувачували в зраді батьківщині і співпраці з російськими спецслужбами: Аташес Балояна, Віктор Орєхов, Олександр Залінян, Віктор Забродін, Юрій Забродін, Годерзі Дзуліашвілі, Гія Какаурідзе, Азіз Асланян, Карен Абоян, Федір Ашратян, Бесо Габаідзе. Деякі з них дали відповідні свідчення, що доводили участь росіян в розвіддіяльності. У січні 2007 року їх визнали винними і засудили до тюремного ув'язнення, причому відомо про це стало тільки через півроку. Як повідомили правоохоронні органи, раніше з підозрюваними була укладена процесуальна угода, на основі якої термін тюремного покарання їм було скорочено. При цьому тривалість терміну також не розголошується.
Затриманих російських офіцерів Грузія ще восени 2006 року передала представникам ОБСЄ, після чого вони були повернуті в Росію. Співробітники ГРУ називали всі звинувачення Грузії "провокацією".
У Росії жорстко відреагували на інцидент із затриманням військовослужбовців - було призупинено транспортне та поштове сполучення з Грузією. Також була припинена видача віз громадянам Грузії і введено ембарго на грузинські товари, в тому числі на вино і мінеральну воду "Боржомі" .
Крім цього, як стверджує Тбілісі, почалися масові перевірки уродженців Грузії і за кілька місяців близько семи тисяч власників грузинських паспортів були депортовані. Грузинська влада звинуватила РФ в "масові затримання" та грубе поводження з вихідцями з Грузії, через що загинули кілька людей.
Притягалися до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства грузини не мали можливості захистити себе, не отримували юридичну допомогу, нерідко фізично не бачили розглядали їхні справи суддів, а співробітники правоохоронних органів і навіть судді змушували їх підписувати заздалегідь підготовлені документи, що підтверджують їх відмова від права на оскарження постанови по справі, заявляє Тбілісі. Грузія також заявила про наявні в її розпорядженні листи чиновників, які вимагали від директорів шкіл надати списки учнів-грузин і їх адреси, пише "Закон.ру" .
У Москві відкидали звинувачення Тбілісі
У Москві твердження Грузії називали безпідставними, а сам позов - направленим на погіршення відносин з Росією. "Грузинська сторона повинна ясно віддавати собі звіт в тому, що зроблений нею черговий недружній крок проти Росії - погана новина для двосторонніх відносин", - зазначалося в заяві МЗС РФ, поширеному у зв'язку з судовим позовом.
Росія також відкидала звинувачення, що стосуються випадків загибелі грузин в розпал протистояння між Москвою і Тбілісі, мотивуючи це тим, що люди загинули не при депортації, а від хронічних захворювань. У Міністерстві юстиції підкреслили, що грузинські громадяни, в порушеннях прав яких Тбілісі звинувачує Москву, пізніше не оскаржували свою депортацію в російських судах.
На думку Росії, Грузією не були представлені списки всіх виселених громадян, а конкретні випадки, на які Грузія посилалася, не можна вважати антигрузинської кампанією. У Федеральній міграційній службі РФ заявили, що видворялися тільки ті громадяни Грузії, які порушили міграційне законодавство, рішення про видворення приймалося судами, а в ряді випадків їх не було зовсім. При цьому грузинська сторона була звинувачена Росією в фальсифікації представлених в Суд доказів.
Москва привела статистичні дані, згідно з якими в 2006 році з території Росії було видворено 4022 громадянина Грузії, більше п'яти тисяч громадян Таджикистану і більше шести тисяч громадян Узбекистану. При цьому в 2005 році з території Росії було видворено 2879 громадян Грузії.
