Нонсенс: Лівія дожила до паливної кризи

Почути в 2010 році заяву глави Національної нафтової корпорації (NOC) Лівії Мустафи Саналла, що Тріполі на межі паливної кризи, було б те саме повідомленням про зникнення піску в Сахарі. Зараз же така новина і не новина зовсім, а об'єктивна реальність, проектувати в дорогу в незрозуміле майбутнє. Почути в 2010 році заяву глави Національної нафтової   корпорації   (NOC) Лівії Мустафи Саналла, що Тріполі на межі паливної кризи, було б те саме повідомленням про зникнення піску в Сахарі

"Залишилося тільки три цілих сховища палива на весь Тріполі, ситуація дуже складна ... Місто може залишитися без бензину, дизельного палива і газу", - констатував Мустафа Саналла в своєму відеозверненні в мережі Facebook.

Упевнений, що, май Муаммар Каддафі таку можливість, він би з потойбічного світу лайкнув пост глави Національної нафтової корпорації Лівії. Не просто б лайкнув, але і поставив би добрий смайлик.

Громадянська війна в Лівії почалася 2011 році з бунту мігрантів. У "мирних громадян" раптом якимось дивом проявилися здібності не тільки до майстерному володінню стрілецькою зброєю, а й складною військовою технікою. Багата країна, яка годувала весь Магриб, перетворилася в зразково показовий бомжатник.

В ході триваючих боїв в Лівії в Тріполі були знищені 12 сховищ палива. У столиці країни за один тільки серпень 2018 року в боєзіткнення загинуло понад 60 тисяч осіб.

Воюють все і з усіма під перманентні висловлювання стурбованості деякими європейськими державами, які в той же самий час захлинаються в хвилях міграційних потоків. Мігрантів, які теж можуть виявитися віртуозними майстрами в військовій справі. Загалом, натовп в човнах, не рахуючи Каддафі, і повний "Джером Джером" в африканських ритмах.

А адже рівно про такі руйнівні наслідки кольорової революції в Лівії попереджав західних лідерів Муаммар Каддафі. Лівія була тим самим демпфером, який стримував міграційний трафік і не давав радикальним ісламістам підняти голову.

Доречно згадати і лівійський дебют відеороликів майбутніх "Білих касок" , На які купилася не тільки європейська громадськість, а й деякі глави держав. Коли обговорювалася резолюція Ради Безпеки ООН по Лівії, в тому числі і щодо введення безпольотної зони над країною, Росія і Китай "утрималися".

Це "стриманість" дорого обійшлося лівійцям. Пограбоване зброю на складах лівійської армії перекочувало і в Сирію, на радість місцевим Бармалея. Напевно арсенал Каддафі зараз стріляє і в російських солдатів десь під Алеппо або Ідліб. Країни, які позиціонують себе великими державами, при прийнятті важливих геополітичних рішень, подібно лівійському, не «утримуються".

Звичайно, для західних демократій закон не писаний. Бомбили б і без індульгенції СБ ООН. Так давно вже прийнято в країнах з загостреним почуттям винятковості. Але все-таки залишалася б надія.

Коли Муаммар Каддафі заїкнувся про можливий перехід розрахунків за лівійську нафту від долара до євро, його доля була визначена наперед. Зараз тема збереження домінування долара як головної резервної валюти як і раніше актуальна.

Пресувати Росію почали задовго до 2014 року. Тому і казки про Крим як причину санкційних наїздів представляються зручною отмазкой, як і заміна поправки Джексона - Веніка на акт Магнітського . Списку санкцій тиску піддається і Китай . Вважаю, що американці без захвату сприйняли новину про те, що юань став однією зі світових резервних валют.

І дійсно, як це посміли вести незалежну від окрику з Білого дому політику? Брали б приклад з Євросоюзу , Який перетворив колись суверенні і мають вагу на світовій арені держави Старого Світу в підтакують американцям тютюн.

Так, в телику європейські лідери ще проявляють вербальні судоми незгоди зі своєю роллю кордебалету в американському танцювальному шоу. На ділі ж слухняно виконують практично всі режисерські задуми свого виняткового заокеанського союзника.

Зараз вже під санкціями Іран і фактично Європа. Індії, Туреччини, Саудівської Аравії та інших країн, які вирішили прикупити російські зенітно-ракетні комплекси С-400 і сучасні винищувачі СУ-35, США запропонували приготуватися.

Спроба групового характеру санкції зґвалтування може сильно відгукнутися самим Сполученим Штатам. Торгова війна, розв'язана американцями, вже явно переходить від рівня вечірки з дамами у вечірніх сукнях і дорогими напоями до хвацьким п'янці з розведеним теплою водою спиртом і відсутністю закуски. Коли спрацює в цьому контексті ефект "зайвої чарки", залишається тільки гадати.

Росія давно визначила свою позицію в неприйнятті диктату США. Іран, як вже повноцінний ветеран американського санкцій тиску, передбачувано жорстко реагує на нові обмеження. Китай вже набрав повітря в легені і змінив доброзичливий тон на більш суворий в бесідах зі своїм зоряно-смугастим партнером. Особливо після попадання своїх військових в санкційні списки.

Як поведуть себе Індія і Туреччина, важко передбачити, а ось Саудівська Аравія навряд чи проковтне списку санкцій пігулку і може своїми мільярдними вкладеннями в американську економіку відчутно показати американцям, де шейхи зимують.

Саудівці, хоч і брали активну участь в розпалюванні магрібського пожежі і війни в Сирії, прекрасно розуміють, що їх самих може очікувати, якщо вони спасують перед США.

Чи відбудеться об'єднання країн із загальною санкцій історією або США всіх переб'ють поодинці, буде помітно в короткостроковій перспективі.

А поки Лівія стоїть пам'ятником наслідків неслухняності і заперечення долара. У руїнах, без бензину і по брови в збройних розборках, згадуючи часи "кривавого режиму" Каддафі з безкоштовними медициною, ЖКГ та іншими матеріальними радощами. Одним словом, на Брайтон-біч хороша погода, а в Тріполі знову йдуть бої.

Фото: Fotodom.ru/Rex Features

Читайте також:

80 відсотків лівійців за Каддафі

У Лівії чекають реставрації. Інтерв'ю з підпілля

Клубок заклятих друзів Лівії зовсім заплутався

Ліван і Лівія: Росія прийде - порядок наведе

Двовладдя в Лівії: хто Росії друг, хто - ворог

І дійсно, як це посміли вести незалежну від окрику з Білого дому політику?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация