Дистанціюватися від конфлікту навколо закарпатських мадярів Іштвану Ійдярто не вдасться
Не так давно, близько місяця тому, до Києва прибув новий посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто, і керівництво нашого зовнішньополітичного відомства розраховує на те, що призначення дипломата дозволить поліпшити відносини двох країн. Справді, зміна посла може розцінюватися як імпульс до перезавантаження, після того як загострення українсько-угорського конфлікту дійшло до такого вкрай неприємного моменту, яким стало оголошення консула Угорщини в закарпатському Берегові персоною нон грата (4 жовтня ц. Р).
Правда, тут потрібно мати на увазі, що рішення про призначення Ійдярто було прийнято в Будапешті ще в травні, ось тільки із здійсненням зазначеного рішення виникли проблеми - Київ довго не давав агреман. Нарешті Україна і Угорщина змогли домовитися про те, щоб знизити градус напруги і вирішити хоча б технічні питання. Причому, подейкують, досягти компромісу вдалося не без посередництва Вашингтона, що має вплив на обидві конфліктуючі сторони ...
У біографії угорського дипломата є дві дуже важливі сторінки, які жваво обговорювалися в українській пресі та навколополітичних колах.
По-перше, Балінт Іштван Ійдярто народився в Берегово, або, як це місто називають угорці, в Берегсасі (26 грудня пана посла можна буде привітати з 55-річчям), - і ще в дитинстві, за часів СРСР, він разом з сім'єю переїхав в Угорщину. Так що сумніватися в тому, що новий посол знає українську (зокрема - закарпатську) проблематику на особистому досвіді, не доводиться. Г-н Ійдярто - випускник філологічного факультету Будапештського університету, що володіє декількома мовами, включаючи російську (по-українськи він не говорить).
Заступник голови МЗС України Василь Боднар зазначив після призначення Ійдярто, що «пан посол вівчає нас немає, яка, безсумнівно, поможет Йому у професійній ДІЯЛЬНОСТІ».
Нещодавно в міністерстві закордонних справ Угорщини були організовані курси з вивчення української мови, і це явно свідчить про велику увагу Будапешта до відносин з нашою країною. У минулому угорські посли в Києві з мовою Тараса Шевченка ладнали не особливо, вважаючи за краще використовувати російську мову або ж спілкуватися через перекладача. Є інформація, що, можливо, зазначені курси відвідував і пан Ійдярто, і взагалі у нього було достатньо часу, щоб підготуватися до роботи на Україні, вивчивши весь коло непростих питань, пов'язаних з його новою роботою.
Другий важливий епізод в біографії: в 2010-2014 рр. Ійдярто працював послом Угорщини в Російській Федерації. Уже сам факт роботи в Росії (він з Путіним спілкувався!) І знання їм російської мови (він вказаний у Ійдярто як другий робочий після англійської, це ж просто жах!) Збуджує найбільш завзятих українських патріотів, а Іштвану Ійдярто ще й приписують «проросійські висловлювання »(він ніби як висловлювався за скасування європейських санкцій проти РФ, і українські політологи так і не знайшли у нього засудження агресії і окупації).
Невдоволення деяких українських громадян викликає навіть сама практика призначення Будапештом на Україну дипломатів, які були в минулому послами в Росії (так само вибудовувалася кар'єра і у попереднього посла): мовляв, Будапешт і раніше сприймає український напрямок як «продовження Росії». Що, втім, свідчить про рівень розумових здібностей таких «патріотів», не більше того, адже можна ж було б припустити, скажімо, що іноземні посли, що служили перед призначенням до Києва в Москві, вивчали там «геополітичного супротивника України», щоб допомагати їй в ході своєї майбутньої дипломатичної місії.
Втім, «проросійськість» і самого Віктора Орбана теж неабияк роздута, а що стосується Ійдярто, то він, між іншим, в молодості стажувався в США. Загалом же нового посла характеризують як технократа, т. Е. Як людини, що намагається дистанціюватися від ідеологічних суперечок. Але дистанціюватися від конфлікту навколо закарпатських мадярів - на що, мабуть, сподіваються лояльні до нинішньої влади політологи, - новому послу Угорщини точно не вдасться.
У непростій історії з призначенням Ійдярто мав місце ще один скандальний епізод. В офіційній біографії дипломата, переданої в МЗС України, місце його народження було вказано не як Berehove - в загальноприйнятої англійській транслітерації, але саме як Beregszasz, на угорський манер. А для офіційної України, вкрай болісно сприймає навіть слово Kiev замість Kyiv, це просто образа. Документ повернули; угорська сторона стверджувала, що помилочка вийшла ненавмисна (у чому ми сумніваємося).
Гірше того, в офіційній англомовній біографії Ійдярто пильними українцями виявилося до того ж ще й назва нашої країни з артиклем: The Ukraine! Ну, це типу того спору, як потрібно правильно писати по-російськи - «в» або «на».
Здається, саме призначення послом уродженця Закарпаття - це символ. Те, що людина, угорець, який народився на Україні, отримав в Угорщині блискучу освіту і зробив не менше блискучу кар'єру, - явно буде служити прикладом для угорської молоді Закарпаття, де немає на Україні особливих перспектив. Підштовхуватиме їх до того життєвого вибору, що потрібно не старатися у вивченні державної мови, а вчити рідну мову і орієнтуватися на Будапешт.
Г-н Ійдярто - видатний фахівець в питаннях, що стосуються положення співвітчизників, що живуть поза Угорщини: він займався політичною аналітикою зазначених питань і завідував відділом у відповідному управлінні. Крім того, Іштван Ійдярто представляв свою країну в робочій групі ООН з питань меншин. У 2000-2004 рр. він працював послом Угорщини в Румунії, де проживає численна і досить згуртована угорська громада.
Для розуміння того, як же буде вибудовувати свої відносини з Україною Угорщина, необхідно враховувати внутрішньополітичну ситуацію в цій країні.
«Жовта хвиля» вже докотилася з Єлисейських полів до пристроїв Паннонії: в Будапешті люди протестують проти змін у трудовому кодексі, які вони називають рабськими. Ці протести - найбільші в Угорщині з моменту приходу до влади Віктора Орбана. Партія влади вже звинуватила в організації протестів всюдисущого Джорджа Сороса.
Однак, як і у випадку Франції, причини невдоволення населення лежать в соціально-економічній площині: просто кажучи, тиснуть трудовий народ можновладці, які взяли по всій Європі курс на згортання колишнього «соціалізму». За новим угорському закону, роботодавець тепер має право залучати працівника до надурочних робіт в розмірі 400 годин за рік. А це, між іншим, додатковий 8-годинний робочий день кожного тижня! Мінус один вихідний день кожного тижня - чому не рабство, і кому таке сподобається ?! «Ми - не раби! Раби - не ми! »- кажуть угорці слідом за французами і виходять протестувати на вулицю.
Тоді як наші «заробітчани» раді працювати і на «рабських» умовах, і їх масове залучення здатне збити пиху з «аборигенів», послабивши їх волю до опору. Угорщина, як і Польща, зацікавлена у ввозі робочої сили.
Народжуваність в Угорщині почала знижуватися ще при соціалізмі і становить нині всього лише приблизно 9,5 новонароджених на 1000 жителів. Народонаселення скорочується вже років тридцять, проте угорська влада категорично не бажає йти тим шляхом вирішення гострих демографічних проблем, яким пішла Західна Європа, - шляхом залучення біженців з «третього світу». Зате проблеми ці можна вирішити (або послабити), стимулюючи репатріацію етнічних угорців з бідніших сусідніх країн - України та Румунії. До речі, Ійдярто починав свою кар'єру з роботи науковим співробітником в центрі вивчення демографічних проблем статистичного управління Угорщини. В демографії він теж розбирається.
Виходячи з цього, можна припустити, що ключовим напрямком зовнішньополітичної активності його держави на Україні, як і раніше залишиться закарпатське. Закарпатські угорці - важливий для Угорщини трудової, демографічний і політичний ресурс, за який Будапешт не може не вести наполегливу боротьбу. І якщо Україна не в змозі буде забезпечити цим людям соціально-економічну перспективу, якщо вона буде намагатися утримати їх в своєму полі силовими методами (замість того щоб задовольняти їх національно-культурні запити), боротьба Угорщини за закарпатських мадярів ставатиме тільки все більш агресивною. Найменше на це впливає фігура того чи іншого посла, призначеного до Києва, його погляди і помисли.
Об'єктивною реальністю є зростання націоналізму в Східній Європі - від Польщі до Румунії. Цей процес був неминучий після падіння соціалізму, а поглиблення соціально-економічних і демографічних проблем підштовхує їх влади до просування гасел «Великої Польщі», «Великої Угорщини», «Великої Румунії». Але «великими» вони хочуть ставати за рахунок ослабленої України ...
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Мінус один вихідний день кожного тижня - чому не рабство, і кому таке сподобається ?
