Проблему безпеки у своїх південних кордонів на Кавказі Росія намагається вирішувати за допомогою підтримки балансу сил в регіоні. Одним із кроків у цьому напрямку стане чергова поставка Вірменії російської зброї. Про це в інтерв'ю РІА «Новости» розповів президент цієї країни Серж Саргсян.
За словами президента Вірменії, буквально «на днях» Єреван чекає чергову партію зброї з Росії в рамках раніше підписаної двосторонньої угоди. Для його реалізації Росія надавала кредит в 200 млн. Доларів. До кінця 2017 всі питання, пов'язані з цим договором, будуть закриті.
Тим часом обидві країни готують ще одну угоду на поставку озброєнь. На даний момент воно проходить затвердження в інстанціях Росії і Вірменії. Договір передбачає виділення Москвою кредиту в 100 млн. Доларів на 20 років. При цьому закупівлі озброєнь намічені на період з 2018 по 2022 роки.
Точна номенклатура майбутніх поставок не розкривається. Але за словами міністра оборони Вірменії Вігена Саркісяна, це буде «зброя стратегічного стримування». Кого саме має намір стримувати Єреван, міністр промовчав. Однак пояснив, чому Вірменії вигідні подібні контракти.
«Це і придбання зброї у нашого стратегічного союзника за внутрішніми цінами, і єдині підходи в питаннях обслуговування та експлуатації, і ефективне застосування при навчаннях, і можливість випробування озброєнь на інших полігонах при взаємодії з РФ», - сказав Саркісян.
Підтримка Росією Вірменії з оборонних питань зрозуміла. Країни - партнери по Організації Договору колективної безпеки. У той час як основний антагоніст Єревана - Азербайджан, в ОДКБ не входить.
У свою чергу, Баку, за даними ЗМІ, намагався придбати ракети у Ірану, але безуспішно. Тегеран побоюється відкрито займати чиюсь сторону в вірмено-азербайджанському конфлікті.
Читайте також
Виріб «4202», «Статус-6», «Циркон»: Удар у відповідь по США гарантований
Яке революційне озброєння з'явиться в Росії в наступному десятилітті
На думку пана лавного редактора порталу Military Russia Дмитра Корнєва, міністр оборони Вірменії, швидше за все, мав на увазі поставки російських тактичних ракет.
- «Стримування» Вірменії потрібно проти Азербайджану. Інших проблем у них не передбачається.
«СП»: - І чим в такому випадку Єреван міг би «стримати» Баку?
- Відомо, що Вірменія в минулому році отримала кілька установок оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер». Їх показали на параді в Єревані. Йдеться або про батарею - це дві пускові установки, плюс дві транспортно-заряджаючий машини, або навіть про одну тільки установці. Це міг бути «пробна куля».
А тепер в Єревані, мабуть, захотіли сформувати повноцінний підрозділ - або ракетний дивізіон, або навіть ракетну бригаду. Тобто вони можуть докупити ті ж системи. Крім того, можуть докупити боєкомплект - ракети в різних варіантах, інше обладнання.
Крім того, у Вірменії є на озброєнні ракетні комплекси SKAD. Вони ще «живі» і зовсім недавно позиціонувалися вірменською стороною теж як «зброю стримування».
«СП»: - Що дозволяє визначати ці ракетні системи саме як «зброю стримування»?
- Радіус дії. У обох цих систем він не перевищує 300 кілометрів. У тому числі і у «Іскандерів», оскільки тут напевно мова йде про експортному варіанті «Іскандер-Е». Балістичні ракети з радіусом дії понад 300 кілометрів заборонено постачати міжнародними угодами.
Теоретично, до «зброї стримування» можна віднести деякі літаки або вертольоти, але на 100 млн. Доларів їх багато не купиш. Один Су-30 коштує більше 25 млн. Доларів. Ще можливі системи залпового вогню дальньої дії - типу «Смерч».
«СП»: - Саме таку відстань - 300 кілометрів, судячи з карти, між самою східним краєм Вірменії і Баку. Ракетами якраз можна дістати ...
- Не дивно, що в Азербайджані були дуже незадоволені цими поставками, а в Вірменії навпаки - сильно задоволені.
«СП»: - У Туреччині теж повинні бути незадоволені ...
- Найближчі до кордону з Вірменією райони Туреччини, так, потрапляють під удар. Але все ж тут найімовірніше напрямок на Азербайджан. Тим більше, ракетні комплекси гарні для дій в умовах гірської місцевості. Наші ракетні комплекси дозволяють вражати цілі, які знаходяться не в прямої видимості.
Політичний оглядач Айк Халатян бачить в Росії ту силу, яка здатна забезпечити Вірменії безпеку, як на азербайджанському, так і на турецькому напрямках.
- Вірменія знаходиться в стані відкритого конфлікту з сусіднім Азербайджаном, який всі останні роки озброювався для силового вирішення карабахського конфлікту на той випадок, якщо йому не вдасться вирішити питання дипломатичним шляхом. Оскільки Баку стоїть на максималистских позиціях, то рано чи пізно не виключена друга спроба силового вирішення.
Тому Вірменія, як гарант безпеки Нагірно-Карабахської республіки і її союзник, повинна бути в змозі допомогти вірменам забезпечити їх безпеку. Тому Єреван робить все, щоб з меншими фінансовими витратами, ніж Азербайджан, забезпечити паритет сил. Росія тут виступає як військово-політичний союзник Вірменії не тільки по ОДКБ, але і в рамах двосторонніх угод.
«СП»: - Був же ще один кредит на 200 млн доларів ...
- Так, але також були і закупівлі російської зброї без російських фінансових коштів.
«СП»: - А турецький напрямок?
- Сили занадто нерівні. Порівняйте розміри Вірменії і Туреччини. До речі, у Туреччині друга армія за чисельністю в НАТО. Тому безпека на турецькому напрямку покликаний вирішити військово-політичний союз з Росією. Там на кордоні є російська військова база і Анкара навряд чи ризикне атакувати, враховуючи відносини наших двох країн. Тому закупівлі зброї тут не можуть грати важливу роль.
Читайте також
«Калашников» і МіГ йдуть від Америки в тінь Щоб уникнути втрат від санкцій, багато збройових контрактів будуть носити конфіденційний характер
Політолог, експерт Фонду стратегічної культури Андрій Арешев надає великої ваги саме політичного союзу Вірменії з Росією, ніж військовому чиннику.
- Туреччина історично є основним військово-політичним союзником Азербайджану. Анкара не встановила дипломатичні відносини з Єреваном, здійснює сухопутну блокаду Вірменії. Але в разі загострення карабахського конфлікту, важливим фактором стримування стане російська військова присутність на вірменській території. Та й нинішні російсько-турецькі відносини - при всій їх неоднозначності, також мають стримуючий вплив.
«СП»: - Навесні 2016 року, під час чотириденної війни в Нагірному Карабасі, Анкара однозначно виступила на стороні Баку ...
- Так, тоді Туреччина була в числі небагатьох країн, які підтримали військові дії Азербайджану. Але тоді наші відносини з нею були значно гірше, ніж тепер.
До того ж зараз у Туреччині багато інших проблемних прикордонних регіонів: сирійська провінція Ідліб, Ірак. В інтересах самої Туреччини відсутність конфліктів на східних своїх кордонах.
«СП»: - Позицію Азербайджану в Вірменії називають «максималістської» ...
- Дійсно, ми чули чимало досить войовничих заяв з боку Баку. Та й ескалація спостерігалася не тільки в Нагірному Карабасі, але і на вірмено-азербайджанському кордоні. Однак події квітня 2016, як мені здається, довели неможливість вирішення проблеми військовим шляхом. Тим більше, тепер, коли вірменською стороною було докладено зусиль для відновлення військово-політичного балансу. В тому числі, за допомогою російських кредитів.
«СП»: - Чи могло б стати виходом з положення залучення Азербайджану в орбіту ОДКБ?
- Зараз це питання не стоїть. При тих розбіжностях, які спостерігаються сьогодні між Єреваном і Баку, їх спільна участь в ОДКБ складно уявити.
«СП»: - І чим в такому випадку Єреван міг би «стримати» Баку?«СП»: - Що дозволяє визначати ці ракетні системи саме як «зброю стримування»?
«СП»: - А турецький напрямок?
«СП»: - Чи могло б стати виходом з положення залучення Азербайджану в орбіту ОДКБ?
