- біографія Олександр Іванович Купрін - знаменитий письменник, класик російської літератури, найбільш...
- Особисте життя
- смерть
біографія
Олександр Іванович Купрін - знаменитий письменник, класик російської літератури, найбільш значними творами якого є «Юнкера», «Поєдинок», «Яма», «Гранатовий браслет» і «Білий пудель». Також високим мистецтвом вважаються короткі розповіді Купріна про російською побут, про еміграцію, про тварин.
Письменник Олександр Купрін
Олександр народився в повітовому місті Наровчате, який розташований в Пензенській області. Але дитинство і юність письменника пройшли в Москві. Справа в тому, що батько Купріна, потомствений дворянин Іван Іванович помер через рік після його народження. Матері Любові Олексіївні, також походить з знатного роду, довелося перебиратися в велике місто, де їй було значно простіше дати синові виховання і освіту.
Уже в 6 років Купріна визначили в Московський Розумовський пансіон, який діяв за принципом сирітського інтернату. Через 4 роки Олександра перевели у Другій Московський кадетський корпус, після закінчення якого юнак вступає в Олександрівське військове училище. Випускався Купрін в чині підпоручика і служив рівно 4 роки в Дніпровському піхотному полку.
Олександр Купрін в дитинстві
Після відставки 24-річний молодий чоловік їде до Києва, потім до Одеси, Севастополь та інші міста Російської Імперії. Проблема була в тому, що у Олександра була відсутня будь-яка громадянська спеціальність. Тільки після знайомства з Іваном Буніним йому вдається знайти постійну роботу: Купрін відправляється в Санкт-Петербург і влаштовується в «Журнал для всіх». Пізніше він облаштуватися в Гатчині, де під час Першої світової війни за свій рахунок буде тримати військовий госпіталь.
Олександр Купрін з ентузіазмом сприйняв зречення від влади царя Миколи II . Після приходу більшовиків навіть особисто звертався до Володимиру Леніну з пропозицією видавати спеціальну газету для села «Земля». Але незабаром, побачивши, що нова влада нав'язує країні диктатуру, повністю розчарувався в ній.
Олександр Купрін в молодості
Саме Купріну належить зневажливе назва Радянського Союзу - «Радянський Союз», яке міцно увійде в жаргон. Під час громадянської війни приєднався добровольцем до Білої армії, а після поразки з великим рахунком поїхав за кордон - спочатку до Фінляндії, а потім до Франції.
До початку 30-х років Купрін загруз в боргах і не міг забезпечувати свою сім'ю навіть найнеобхіднішого. До того ж письменник не знайшов нічого кращого, як шукати вихід зі складної ситуації в пляшці. У підсумку єдиним рішенням стало повернення на батьківщину, яке в 1937 році підтримав особисто Йосип Сталін .
книги
Писати Олександр Купрін почав ще на останніх курсах кадетського корпусу, причому перші проби пера були в віршованому жанрі. На жаль, свою поезію письменник так ніколи і не видавав. А першим надрукованим його розповіддю виявився «Останній дебют». Пізніше в журналах виходила його повість «В темряві» і ряд оповідань на військову тематику.
Взагалі темі армії у Купріна відводиться багато місця, особливо в ранній творчості. Досить згадати його знаменитий автобіографічний роман «Юнкера» і попередню йому повість «На переломі», також видавалася як «Кадети».
Письменник Олександр Купрін
Світанок Олександра Івановича як письменника припав на початок 20-го століття. Виходили став пізніше класикою дитячої літератури оповідання «Білий пудель», спогади про подорож до Одеси «Гамбрінус» і, ймовірно, найпопулярніше його твір - повість «Поєдинок». Тоді ж побачили світ і такі творіння, як «Рідке сонце», «Гранатовий браслет», розповіді про тварин.
Окремо потрібно сказати про один з найскандальніших творів російської літератури того періоду - повісті «Яма» про життя і долі російських повій. Книга була нещадно розкритикована, як не парадоксально, за «надмірний натуралізм і реалізм». Перше видання «Ями» було вилучено з друку як порнографічне.
Книги Олександра Купріна
В еміграції Олександр Купрін писав дуже багато, практично всі його твори користувалися популярністю у читачів. У Франції він створив чотири великих роботи - «Купол святого Ісаакія Далматського», «Колесо часу», «Юнкера» і «Жанета», а також велика кількість коротких оповідань, в тому числі філософську притчу про красу «Синя зірка».
Особисте життя
Першою дружиною Олександра Івановича Купріна була юна Марія Давидова, дочка відомого віолончеліста Карла Давидова. Шлюб проіснував всього п'ять років, але за цей час у подружжя народилася дочка Лідія. Доля цієї дівчинки була трагічною - вона померла незабаром після пологів сина у віці 21 року.
Олександр Купрін і його дружина Єлизавета
Із другою дружиною Єлизаветою Морицовне Гейнріх письменник обвінчався в 1909 році, хоча вони жили разом до того моменту вже два роки. У них з'явилося дві дочки - Ксенія, що стала згодом актрисою і моделлю, і Зінаїда, яка померла в три рочки від складної форми запалення легенів. Дружина ж пережила Олександра Івановича на 4 роки. Вона наклала на себе руки під час блокади Ленінграда, не витримавши постійних бомбардувань і нескінченного голоду.
Олександр Купрін з сім'єю
Так як єдиний онук Купріна Олексій Єгоров загинув через поранень, отриманих в ході Другої світової війни, то рід знаменитого письменника перервався, і сьогодні його прямих нащадків не існує.
смерть
Олександр Купрін повертався в Росію вже з сильно підірваним здоров'ям. У нього була залежність від алкоголю, плюс літня людина швидко втрачав зір. Письменник розраховував, що на батьківщині зможе повернутися до трудової діяльності, але стан здоров'я цього не дозволило.
Могила Олександра Купріна
Через рік, під час перегляду військового параду на Червоній площі Олександр Іванович підхопив запалення легенів, яке обтяжувалося ще і раком стравоходу. 25 серпня 1938 року серце знаменитого письменника зупинилося назавжди.
Могила Купріна знаходиться на Літераторських містках Волковського цвинтаря, неподалік від поховання іншого російського класика - Івана Тургенєва .
Бібліографія
- 1892 - «В темряві»
- 1898 - «Олеся»
- 1900 - «На переломі» ( «Кадети»)
- 1905 - «Поєдинок»
- 1907 - «Гамбрінус»
- 1910 - «Гранатовий браслет»
- 1913 - «Рідке сонце»
- 1915 - «Яма»
- 1928 - «Юнкера»
- 1933 - «Жанета»
