- 5 жовтня (24 вересня по старому стилю) 1782 року в дерев'яному театрі купця Карла Кніппера на Царицином лузі (нині Марсове поле) Санкт-Петербурга артистами Імператорського театру за письмовою дозволених від уряду була вперше поставлена п'єса Дениса Фонвізіна «Недоросль».
Денис Іванович був одним з найбільш яскравих інтелектуалів своєї епохи. Зокрема, саме Фонвізін разом з дипломатом графом Микитою Паніним, чиїм секретарем він служив деякий час, вважаються авторами одного з перших конституційних проектів в російській історії. Але прославив письменника саме «Недоросль».
Нехитра, на перший погляд, історія невдалого сватання юного дворянина Митрофанушки для Росії кінця XVIII століття була гострою соціальною сатирою. У цьому творі, який став плодом трирічної роботи, автор прагнув висміяти все характерні атрибути свого часу: абсолютизм, кріпацтво, чиновницьке свавілля, галломанію (симпатію до всіх французькому) і невігластво провінційної аристократії.
Доля автора «Наталка Полтавка» дуже показова в контексті епохи Катерини II. З одного боку, імператриця була сприйнятлива до критики свого правління, але, при цьому, вважала непорушними і священними основи імперії. Успіх п'єси (за свідченням сучасників, перші глядачі кидали на сцену гаманці з грошима під час оплесків) і відгуки аудиторії спонукали Катерину II угледіти в Фонвизине «вільнодумця». Зокрема, для сучасників цілком однозначним натяком стало те, що фактичним главою сімейства Простакова і ключовим антагоністом оповідання виступає не чоловік, а жінка.
Тому після успіху свого головного твору Фонвізін потрапляє під імператорську «опалу» аж до самої своєї смерті в грудні 1792 року. Проте, «Недоросль» залишався актуальним і в наступні століття російської історії. Не випадково ця п'єса досі успішно витримує нові постановки у вітчизняних театрах і вивчається школярами в рамках курсу літератури. А ряд цитат з неї ( «Не хочу вчитися - хочу одружитися», «От лихої вдачі гідні плоди») стали стійкими виразами в російській мові.
