Напередодні парламентської кампанії-2007 Партія регіонів є громіздким і малокерованим організмом, що роздирається зсередини масою протиріч
За останній рік, відзначений поверненням «біло-блакитних» у владу, Партія регіонів пережила власну еволюцію. В якійсь мірі ПР можна назвати «Нашої України» навпаки: якщо НУ пройшла шлях від повного плюралізму думок, що межує з елементарною анархією, до реанімації таких понять, як партійна дисципліна і демократичний централізм, то монолітні було «регіонали» виявилися схильними до відцентровим процесам , які з кожним днем все більше посилюються.
У 2005 році Партія регіонів нагадувала Ноїв ковчег, на борту якого було, образно кажучи, «кожної тварі по парі», але їх всіх об'єднувало спільне бажання реваншу, що стало своєрідним внутрішнім партійним стрижнем. У 2007 році по відношенню до ПР напрошується інша «морська» аналогія - партія стала схожа на переповнений «Титанік», де кожен впевнений, що розкішний бал буде вічним, в той час коли кораблю загрожує як мінімум п'ять малопомітних айсбергів, кожен з яких здатний посадити посудину на мілину, а то і просто потопити.
«Прохідний бал» зашкалило
Висока конкуренція за місце під сонцем, іншими словами - в прохідній частині партійного списку, є одним з головних випробувань на міцність «біло-блакитних». На минулих парламентських виборах велика тиснява спостерігалася в першій сотні реєстру, де, щоправда, майже половину займали «пільговики» Ріната Ахметова, тепер же не проштовхнутися і серед перших двохсот. Всі нинішні народні депутати відмовлятися від принад парламентського життя не хочуть ні в яку, при цьому полку бажаючих поповнити фракцію ПР у Верховній Раді значно побільшало. Достеменно відомо, що партійна верхівка виношує плани скинути як баласт мінімум 50 діючих нардепів- «регіоналів», замість яких набрати новачків. При цьому варто відзначити, що кількість прохідних місць може і зменшитися - результат 2006 року в партії нині розглядають як вкрай високу планку. Втім, питання, від кого позбавлятися і кого набирати, поки залишається відкритим, тому і кандидати на виліт, і претенденти на вхід зараз розгорнули активний самопіар, намагаючись довести верхам свою особливу корисність. Ну а відверто «сіра маса» просто вичікує як перед розіграшем лотереї.
Одним словом, нинішній набір в «біло-блакитний» список схожий на вступ до престижного ВНЗ з зашкалюють «прохідним балом», ось тільки потрапити до лав зарахованих за допомогою звичайної хабара тут навряд чи вдасться. Більш того, в «приймальної комісії» до сих пір немає спільного бачення щодо принципу набору і того, хто під час вступу тепер матиме «пільги». На сьогоднішній день є «концепція Ахметова» і «концепція Януковича», навколо чого і розгортається головна внутрішньопартійна дискусія. Перша в принципі пропонує залишити все як було - партія йде самостійно, люди Ріната Леонідовича залишаються «пільговиками», ротації за списком незначні. Друга концепція передбачає створення іменного блоку Януковича, куди або окремими суб'єктами вливається ряд партій (крім самої ПР), таких, як, наприклад, СДПУ (о) Віктора Медведчука, ПППУ Анатолія Кінаха, можливо, СПУ Олександра Мороза і так далі, або в блок входять всі ці люди, але на індивідуальній основі. Плюс прем'єр отримує можливість розширити особисту квоту, за якою має пройти його нове кабміновське оточення. За різними даними, Віктор Федорович вже пообіцяв прохідні місця в «регіональному» списку своїм міністрам - екс- «ендепісту» Анатолію Толстоухову, есдеку Михайлу Папієву, екс- «рухівцеві» Олександру Лавриновичу та його заступнику Інні Богословській з «Віче», соціалістам Миколі Рудьковському і Василю Цушку, новому віце-прем'єру Олександру Кузьмуку і так далі. Такі збільшені апетити прем'єра змушують діючих «регіоналів» буквально починати «працювати ліктями» і надмірно розпалюють і без того загострені внутрішньопартійні конфлікти.
Лінії внутрішніх конфліктів
Монолітність «регіоналів» тріщить по всій вертикалі, від макро- до мікрорівня. У партійних верхах, як уже згадувалося, є нерозуміння головного спонсора партії Рината Ахметова щодо зростання амбіцій Віктора Януковича. У Кабміні, на противагу оточенню прем'єра, сформувався потужний дует з віце-прем'єрів Миколи Азарова та Андрія Клюєва, кожен з яких переслідує власні цілі. При цьому всіх вищих партійців турбує посилення позицій пана Азарова, який перебуває в головний пул переговірників під час політичної кризи. У самому оточенні Януковича також не все гаразд - там посилюється конфлікт між віце-прем'єром Дмитром Табачником, міністром Кабміну Толстоуховим і помічником прем'єра Сергієм Льовочкіним (який перейшов з команди Володимира Литвина), який став останнім часом головним партійним ідеологом.
Є серйозні внутрішні проблеми і у всіх п'яти базових регіонах ПР. У «столичному» Донецьку любить постійно ухилятися від партійної лінії група глави облради Анатолія Близнюка - мера Олександра Лук'янченка і «примкнув» до них губернатора Володимира Логвиненка. Всі вони не є прихильниками зайвої конфронтації з Президентом, за що їх відверто недолюблює радикальна частина донецьких «регіоналів». До них близькі за поглядами старожили ПР Юхим Звягільський і Валентин Ландик, а також глава політвиконкому партії і віце-прем'єр Володимир Рибак, який, власне, і патронує групу Близнюка - Лук'янченко.
Ще більш гострий конфлікт має місце в Луганську, в ньому навіть простежується кілька сюжетних ліній. По-перше, чорна кішка пробігла між нардепами Віктором Тихоновим і Олександром Єфремовим, з одного боку, і губернатором, а також заступником Єфремова в обласній партосередку Олександром Антиповим - з іншого. По-друге, і Антипов, і Єфремов з Тихоновим вкрай незадоволені діяльністю луганського мера- «регіонала» Сергія Кравченка. По-третє, ще не зажили «старі рани» у народного обранця Володимира Ландика, якого восени 2005 року «підсидів» Єфремов на посаді лідера обласної ПР. Втім, Ландик завжди буде орієнтуватися на позицію свого старшого донецького брата Валентина.
У Криму то загострюється, то затихає протистояння між «старим» (депутати ВР Василь Кисельов і Борис Дейч) і «молодим» (спікер ВР АРК Анатолій Гриценко і прем'єр Криму Віктор Плакида) поколіннями. У Харкові після смерті Євгена Кушнарьова відкрито ворогують глава облради (за сумісництвом головний «регіонал» Харківщини) і міський тандем мера Михайла Добкіна і секретаря міськради Геннадія Кернеса. Нарешті, зовсім не сприяє партійному централізму ситуація в Запоріжжі, де після затяжної війни «біло-блакитного» мера Євгена Карташова з лідерами обласного партосередку Борисом Петровим і братами Кальцевими ціною серйозних поступок з боку градоначальника вдалося досягти хоч якогось тимчасового примирення.
«Недонецьку» затаїли образу
Ось уже рік перебуваючи при владі, Партія регіонів так і не змогла перейти на нові загальнонаціональні рейки і позбутися від шлейфу «партії окремих регіонів». «Біло-блакитні» фактично відмовилися рекрутувати новобранців з бізнес-середовища центру і заходу країни, хоча бажаючі були. Поповнити свої ряди з цих областей ПР тепер зможе хіба що за рахунок перебіжчиків з БЮТ і НУ, але всі ці люди дискредитовані підозрами в продажності. Втім, незадоволені ситуацією, що склалася навіть ті регіональні еліти, які обома руками підтримали «біло-блакитну» ідею півтора роки тому.
По суті, всі «ласі шматки» у виконавчій владі дісталися переважно донецьким, хоча на виборах-2006 «пахали» (цей термін особливо популярний серед нереалізованих «регіоналів») також луганські, харківські, запорізькі, кримські, дніпропетровські, одеські і далі по тексту . Дійсно, без їх роботи ПР навряд чи отримала б в минулому році таку підтримку. Навчені досвідом, представники «недонецьких» регіонів тепер фактично позбавлені мотивації лягти кістьми за партійну перемогу на виборах, якщо після неї все одно «вершки» дістануться власникам донецької прописки, а їм залишиться хіба що ділити крихти на малих родинах.
Криза кадрів та ідей
Власне, недовіра до всього «недонецьку» ( «недонецьких» зазвичай ставлять на другорядні, а то й відверто блазенські ролі) гукнулося Партії регіонів елементарним кадровим голодом. У зв'язку з цим Кабінету Міністрів частенько вже на марші доводилося затикати діри пошарпаним резервом кучмівського призову, що не має нічого спільного з поняттям модернізації. Причому ліміт «варягів» вже практично вичерпаний. А свої партійні кадри без відповідної рекомендації з Донецька просто не «розставляються» через острах виростити ще одного внутрішньопартійного конкурента, особливо якщо він з міста - суперника шахтарської столиці. Втім, далекий від досконалості і підбір кадрів в парламентську фракцію - з майже двохсот тамтешніх «регіоналів» впізнаваними залишаються трохи більше десятка, які часто говорять невлад. Складається враження, що все це справа як мінімум недостатньо координується.
Тут-то і випливає ще одна кадрова проблема партії - фактична відсутність лідера. Безумовно, Віктор Янукович залишається головною особою і символом ПР, на ньому лежить велетенське іміджева навантаження, але партійним кораблем він практично не керує, що наочно продемонстрував політичну кризу. А хто керує - загадка.
Схоже, партія повільно, але впевнено дрейфує в бік якоїсь «конфедерації» десятка різних груп впливу, кожна з яких все більше стає таким собі «питомим князівством», і у кожного такого «князівства» своя точка зору. При цьому якесь загальне думка іноді висловлює хіба що Раїса Богатирьова і дуже рідко - сам Янукович, якому частіше доводиться з боєм доводити свою аргументацію однопартійцям.
Очевидним є в Партії регіоналів і інша криза - ідеологічний. Причому тут процеси зайшли ще далі, ніж в питанні нестачі свіжих облич. Партії потрібні нові креативні ходи і ідеї, яких немає. А використання секонд-хенду на зразок «Покращення вашого життя» або «НАТО - геть» вже не принесе колишнього ефекту. Як і передвиборні обіцянки підвищити пенсію.
Об'єкт загальної атаки
При цьому не слід забувати, що умови, в яких буде працювати ПР на дострокових виборах, радикально відрізняються від ситуації 2006 року. Тоді головна «гризня» розгорнулася між НУ і БЮТ, а «регіонали» залишилися в стороні. Чи не чіпали їх і з лівого флангу - комуністам і «вітренківців» було не з руки критикувати «біло-блакитних» після того, як вони перед цим підтримали на президентських виборах Януковича. Тепер же дії Партії регіонів будуть розглядатися під мікроскопом буквально всіма учасниками виборчих перегонів, а будь-який «прищ» - виноситися ними напоказ. ПСПУ і КПУ наввипередки кинуться покусувати «регіональні» ікри і щиколотки, в той же час «помаранчеві» важковаговики намагатимуться провести прямі удари в голову.
Не варто забувати і той факт, що нині «біло-блакитні» є владою, а влада в народі завжди не люблять і з задоволенням наклеюють на неї всілякі ярлики. Будь-яку проблему в країні - від відключень води і підвищення комунальних тарифів до посухи і спалахів якихось епідемій - опоненти хором будуть вішати на уряд, у якого, крім уявних, є ще й реальні, дуже серйозні промахи.
Олег Поліщук, "Proua.com"
