Повчання в Прощену неділю

Не відверни лиця Твого від отрока Твого, яко сумую, скоро почуй мене!

Такими пройнятими синівської скорботою словами, возлюблені у Господі отці, брати і сестри, Свята Церква сьогодні за вечірнім богослужінням звертається до Бога. І кожен з тут стоять, безсумнівно, пережив у своєму серці ці слова як своє особисте звернення до Бога.

Не відверни лиця Твого, милосердний Господи, від нас! - просимо ми. Але цю милість Божу ми повинні заслужити. За покликом нашої Православної Церкви ми зібралися в цей святий вечір в храмі, щоб напередодні Великого поста випросити собі благословення Боже на гідне вступ на терені посилених молитов і покаяння.

Зібралися для того, щоб за встановленим в стародавні часи священного звичаю, поклонившись один одному з глибини наших сердець, пробачити взаємні образи і гріхи.

Це необхідно нам, якщо ми хочемо жити з Господом, і перебуваючи на землі, і переселившись в життя вічне. Ми всі бажаємо собі вічного спасіння. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо не буде в нашому серці образ; НЕ буде взаємного озлоблення один на одного, взаємного засудження, неприязні. Можливо тільки тоді, коли в серці нашому буде мир - це дорогоцінний священне благо, яке дарує нам Христос Спаситель.

Але для цього, як ви всі добре знаєте, потрібно і пробачити тих, хто нас образив, і випросити собі прощення у тих, кого ми вільно чи мимоволі образили. Інакше марні будуть всі наші труди в майбутньому посту. Чи не прийме Господь наших численних земних поклонів, якщо в серці нашому продовжуватимуть жити образи на брата, зло і недоброзичливість до ближніх.

Чи не почує Господь і наших слізних молінь і зітхань до Нього про помилування нас, якщо не торкнуться нашої свідомості слова Спасителя: "... якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Батько ваш Небесний" (Мф. 6, 14) .

Господь говорить: прощай! - тоді і ти матимеш право просити собі прощення. Господь говорить: не ображай, а люби свого ближнього! А як часто ми любимо тільки деяких з тих, хто оточує нас, а іноді і нікого не любимо! Бачимо в людях тільки їх недоліки та безжально засуджуємо.

Але ж ми повинні любити один одного тому, що ця любов, по слову Христа, - відмітна ознака істинних християн: "По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою" (Ін. 13, 35).

Сьогоднішній день, дорогі, це день перевірки нашої духовної зрілості, день нашої суворої самоперевірки - чи здатні ми слідувати за Христом, виконуючи всі Його заповіді? Багато з нас з власного життєвого досвіду добре знають, що пробачити набагато легше, ніж самому попросити пробачення у того, кого чим-небудь образив. Тут гордість наша заважає нам визнати себе винним.

Багато віруючих люблять цей святий вечір. З радістю поспішають до церкви, щоб брати участь в чині вибачення. Але чи всі чітко уявляють собі, яку відповідальність ми беремо на себе? Бо, на жаль, нерідко цей зворушливий чин у деяких з нас носить відтінок формального виконання взаємного прощення.

Підійшли один до одного, сказали: "Прости мене!" - і навіть з посмішкою поцілувалися, а в серці при цьому нічого не змінилося. Затаєна образа, недоброзичливість так і залишилися. Чи не цього, дорогі, чекає від нас Господь. Він чекає, що в цей святий вечір відкриються наші серця для щирої взаємної любові. Чекає, що, перемігши за допомогою Божої в собі гордість, ми знайдемо в собі силу і з чистим серцем і відкритою душею підійдемо до скривдженого нами і скажемо: "Прости мене Бога ради!"

Чекає, що ми вирвемо зі своїх сердець і взаємне озлоблення, і взаємне засудження, і все те, що оскверняє нас і віддаляє нас від Бога.

А чи здатні ми пробачити саме так, як цього вимагає Правда Божа?

Знайте, що не потрібно Богу наше лицемірство. Богу потрібна наша готовність - нікого, крім себе самих, не засуджувати, всіх любити і всім прощати. Потрібна наша рішучість в наступаючому вже завтра посту скласти з себе накопичені нами, можливо довгими роками, гріхи.

Якщо з таким настроєм ми сьогодні прийшли сюди, тоді ми можемо приєднати свої голоси до звуків церковного хору і всією силою своїх духовних можливостей волати до Бога: "Не відверни лиця Твого від отрока Твого ... Я Твій, Господи! І прошу Тебе: скоро вислухай мене! "

Але перш ніж просити прощення один у одного, ми повинні просити вибачення у Господа за те, що платили Йому черствою невдячністю і за Його Голгофські страждання, і за Його хресну смерть, які Він переніс заради спокутування наших гріхів. За те, що так мало у нас любові до Нього.

Повинні просити вибачення у Матері Божої за те, що заради нашого спасіння Її Син був розіп'ятий на Хресті. А ми своїми гріхами все продовжуємо розпинати Його, завдаючи рани і Її материнського серця ...

Повинні пробачити не тільки тут присутніх, а й знаходяться в даний момент далеко від нас, і тих, котрі вже відійшли у вічність. Самі повинні пробачити і попросити і їх пробачити нас. А Господь донесе до їхніх сердець світ, який може дати тільки Він. І цей світ (взаємного прощення) зцілить і їх, і наші душі.

Дай нам, Господи, сьогодні відчути Твій благодатний мир, який дається тільки за умови щирого і серцевого взаємного прощення.

"Чи не відверни лиця Твого ..."

Молитовно-скорботний дух чується в цьому чудовому зверненні грішної душі до Бога. І наші душі сумують. Адже ми збираємося в дні Великого посту очистити свою душу від усього гріховного. Але як багато в нас всього того, що віддаляє нас від Бога!

І все ж - Боже милостивий, "Не відверни лиця Твого ..."! Ми хоча і дуже грішні, але ми любимо Тебе, прагнемо до Тебе! Ми немічні і тілом, і духом, - і тому "скоро почуй нас!"

Людина складається з тіла і душі, тому і наступаючий завтра Великий піст у нас повинен бути двояким. Для тіла - утримання від скоромної їжі, а для душі - стриманість не тільки від худих справ, а й від худих думок і бажань.

Кожен з нас з усією строгістю нехай прогляне прожите життя. Нехай серце наше затремтить від усвідомлення своєї гріховності і закличе: "Милостивий, помилуй мя, грішного!" Сьогоднішньому дню передували три підготовчі седмиці, в співах і молитвослів'ях яких розкривалося перед нами вчення Церкви про важливість покаяння.

Ми повинні вступити в пост в такому нашому душевному стані, при якому всі люди, з якими ми будемо зустрічатися, були б нам милі і дороги, як брати.

А для цього перш за все кожен розглянемо самого себе з усією строгістю, з усією нещадністю справедливого власного суду. І ти зрозумієш, що сам-то ти ой як далекий від життя за євангельськими заповітам і не маєш жодного права ні ображатися на когось, ні сваритися, ні тим більше когось ображати. Так поспішай же швидше в цей день, спеціально встановлений Святою Церквою для очищення твоїй совісті, з усіма примиритися. Набудь намір надалі нікого не ображати і ні на кого не ображатися.

Ти збираєшся в Великому посту уклінно і, можливо, навіть зі сльозами просити Господа простити тебе ... Прости спершу сам!

І на закінчення і я від імені братії прошу вас заради Господа: вибачте нам все, чим ми образили або засмутили вас! Від імені всієї братії нашої святої обителі, також у всіх вас, як прихожан, так і паломників, ближніх і дальніх, прошу вибачення, еліко діти згрішили вами словом, справою, думкою і всіма нашими почуттями душевними і тілесними. Благодаттю своєю Бог простить і помилує всіх нас. Амінь.

Проповіді Архімандрита Іоанна (Крестьянкіна)