Фото Віталія Січной
Нестабільність на світових фінансових, товарних і сировинних ринках. Досконала неясність з боргової ситуацією в єврозоні. Повна невизначеність з економічною ситуацією в США і ряді інших країн Заходу. Ці та ряд інших обставин дозволяють нам з упевненістю говорити про те, що світ починає накривати друга хвиля кризи.
Як і в минулі часи, правлячі верхівки країн Заходу намагаються перекласти проблеми знаходиться в глибокій кризі системи світового капіталу на плечі трудящих. Капітал в нестримній гонитві за прибутками і надприбутками породжує кризи, а розплачуються найбільш незахищені верстви населення.
Глобальні проблеми світової капіталістичної системи знаходять своє повне відображення в нинішній українській ситуації. Українська олігархія прагне не просто вийти з кризи з мінімальними для себе втратами, але ще і збагатитися на кризі за рахунок посилення експлуатації трудящих, зниження витрат на соціальну сферу і рас-продажу залишився національного надбання, проведення т.зв. «Реформ» - починаючи від пенсійної та житлової, закінчуючи земельної та трудової. На жаль, у них це досить успішно виходить: як свідчать статистичні зведення, за підсумками першої хвилі кризи кількість мультимільйонерів в Україні збільшилася, а статки олігархів виросли. Як то кажуть, кому війна, а кому мати рідна.
В умовах нової хвилі кризи світовий капіталізм як ніколи зацікавлений у приєднанні України до зони фінансової та економічної нестабільності. Звичайно ж, мова не йде про те, щоб надати допомогу українській промисловості, сільському господарству, науці. Зовсім навпаки. Від України вимагається прийняття на свої плечі частини кризового тягаря - незважаючи на те що вона і так, прямо скажемо, не блищить високими показниками економічного і соціально-економічного розвитку. Втім, перевірено історичної практикою: чим нестабільність і критичнішою соціально-економічна ситуація в країні, тим легше цю країну пограбувати під при-покриттям надання гуманітарної або фінансової «допомоги».
У цих умовах, на думку Компартії, першочерговим завданням для України має стати докорінна зміна підходів до формування внутрішньої і зовнішньої політики, до розробки та впровадження антикризових заходів. Причому останні повинні бути орієнтовані на захист українських громадян від непередбачуваною ринкової стихії, підтримку вітчизняного товаровиробника, створення умов для розвитку української промисловості та сільського господарства, науки і культури.
Необхідно покінчити з олігархічним свавіллям, коли всі тяготи і злигодні, пов'язані з виходом з кризи, перекладаються на плечі трудящих. Потрібно забезпечити державні гарантії стійкості національної валюти, стабільності цінової і тарифної політики, курсу на створення робочих місць і ліквідацію безробіття, недопущення зниження рівня життя населення.
Ситуація з кожним днем загострюється. Неможливо далі відкладати прийняття системи заходів для створення міцних основ керованості українською економікою, забезпечення гарантій її розвитку на майбутнє.
Україна повинна бути повернута українському виробнику!
По-перше, необхідно терміново переглянути кабальні для України умови вступу до Світової організації торгівлі. Комуністи були категорично проти поспішного приєднання України до СОТ, і мали рацію. На жаль. Хоча прислів'я і говорить: поспішиш - людей насмішиш. Але це якраз той випадок, коли, на жаль, не до сміху: членство в СОТ не призвело до розширення ринків збуту для продукції вітчизняної промисловості, не стало стимулом для розвитку української індустрії, що не викликало обіцяного потоку інвестицій і при-потягу високих технологій. Реальний сектор як і раніше стагнує. Навпаки. Внутрішній ринок виявився окупований імпортними товарами, продуктами харчування (багато з яких просто небезпечні для здоров'я і навіть життя), ліками, послугами. І це непохитний факт, заперечувати яка не беруться навіть ті, хто до недавнього часу був затятим апологетом якомога скорішого вступу України до СОТ.
По-друге, має бути припинено співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Загальновідомий факт: всі програми МВФ не закінчувалися нічим хорошим для тих країн, в яких вони реалізовувалися. «Допомога» з боку фонду незмінно виливалася в колапс економіки, соціальні потрясіння і втрату економічного суверенітету. Давно пора зрозуміти: МВФ не ставив і не ставить перед собою завдання розвивати українські економіку, високотехнологічну промисловість, сільське господарство і науку. Обслуговуючий інтереси світових фінансових спекулянтів фонд вимагає ліквідації соціальних програм, підвищення цін і тарифів. Все це заганяє українську економіку і соціальну сферу в глухий кут.
МВФ - це не інструмент допомоги державам, які опинилися в стані кризи. МВФ - це інструмент встановлення контролю над країнами, що опинилися в стані кризи. «Дешеві» кредити МВФ вкрай дорого обходяться тим, хто ними спокусився.
У кризових умовах Україна як ні в якій іншій період вкрай зацікавлена в збереженні і розширенні ринків збуту своєї продукції. Нам потрібні масштабні інвестиції. Ми потребуємо в доступі до сировинних ресурсів, перш за все енергетичним, причому за прийнятними цінами - щоб наші виробники були конкурентноздатні, а наші люди не віддавали останні копійки за газ, тепло, світло і воду.
Але рішення зазначених проблем не в членстві в СОТ, програмах співпраці з МВФ і не в примарних вигоди від створення зони вільної торгівлі з ЄС. Реальним виходом із нинішньої кризового становища, в якому опинилася українська економіка, є повноцінна участь України в Митному союзі і Єдиному економічному просторі з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Ще раз підкреслю: повноцінну участь! Без будь-яких особливих формул ( «3 + 1» і т.п.). Вигоди від участі України в МС обгрунтовані наявними розрахунками російських і українських економістів.
По-третє, необхідні кардинальні заходи, спрямовані на зміцнення і розвиток системи державних фінансових установ. Фінансово-банківська система України вражена тромбами непомірних кредитних ставок, які не дозволяють підприємствам залучати кредити для розвитку свого виробництва. При цьому сама банківська мафія наживає на непомірних кредитних ставках і спекулятивних операціях мільярдні статки.
Реальний сектор економіки повинен бути забезпечений довгостроковими кредитами з мінімальними процентними ставками. А в особливих випадках - коли мова йде про стратегічні підприємства і об'єктах держвласності - то і за «нульовою» ставкою. Це дозволить забезпечити підприємства оборотними коштами, зберегти виробництво, робочі місця, виплату зарплат.
Крім того, пора нарешті «відв'язатися» від долара при визначенні курсу національної валюти. НБУ в своїй курсовій політиці повинен спиратися на «корзину» основних світових валют і товарів, включаючи дорогоцінні і промислові метали, нафту і газ. Це єдиний ефективний спосіб захиститися від валютних потрясінь.
По-четверте, повинна бути забезпечена серйозна підтримка аграрного комплексу України. Друга хвиля світової фінансової кризи збігається з одночасним розвитком світової продовольчої кризи. У світі відчувається нестача продовольства і, як наслідок, зростання цін на продукти харчування. У цих умовах значення розвитку вітчизняного сільського господарства складно переоцінити. З одного боку, це забезпечення продовольчої безпеки держави. З іншого - потужний фактор економічного розвитку України. З третього - підвищення ролі, значення та впливу України в світі.
Ні за яких умов не можна допустити перетворення землі сільгосппризначення в товар! Точно так же комуністи категорично проти продажу землі іноземцям та юридичним особам з іноземним капіталом.
Україна не повинна перетворитися в країну латифундій! Невже можновладців нічому не навчив недавній приклад з Лозінським, який з подільниками безжально вбив людину тільки за те, що він йшов по захопленої ним землі? Невже можна допустити, щоб прості українці, ті ж сільські хлопчаки, які вийшли на берег річки порибалити, стали жертвами чергових лозинських?
Необхідно стимулювати вітчизняне великотоварне сільгоспвиробництво. Але не через скупку землі великим капіталом і перетворення селян на наймитів - а через створення умов для об'єднання власників паїв земель сільгосппризначення в великі кооперативи. Саме в цьому випадку ми зможемо забезпечити торжество принципу: господарем землі є той, хто на ній працює. Якщо ж власник земельного паю бажає його продати, то покупцем має бути виключно держава.
Компартією розроблена комплексна програма розвитку села та забезпечення продовольчої безпеки України. Вона отримала підтримку як фахівців, так і переважної більшості тих наших громадян, які взяли участь в ініційованому нами народному референдумі. Ми готові запропонувати цю програму українського уряду.
По-п'яте, необхідно негайно прийняти закон про націоналізацію. Стратегічні галузі і виробництва, зокрема металургійної, гірничодобувної, машинобудівної промисловості, повинні повернутися в суспільну власність і служити всьому народу, а не бути «дійною коровою» для обраного числа олігархів і чиновників.
Під повний контроль держави повинні перейти всі родовища корисних копалин, у першу чергу - нафтові та газові свердловини, шахти, відкриті кар'єри. Без цього неможливо вирішити проблему цін і тарифів на послуги ЖКГ, реалізувати життєво важливі соціальні програми, включаючи наповнення Пенсійного фонду.
Щоб захистити нинішніх і майбутніх пенсіонерів, необхідно скасувати грабіжницький пенсійний закон, пролобійований ставлеником МВФ паном Тігіпко. Цим законом українських пенсіонерів нахабно обікрали на суму в розмірі 5-річних пенсійних виплат. Середньостатистичного українця фактично позбавили пенсії, бо пенсійний вік перевищує середню тривалість життя в Україні. Ми, комуністи, за цей «пенсійний геноцид» не голосували і як і раніше закликаємо колег по парламенту одуматися, скасувавши цей ганебний і в повному сенсі слова антинародний закон.
Серед інших екстрених заходів в поточних умовах ми пропонуємо зміна податкової політики. Ще й ще раз закликаємо скасувати корупційний податок на додану вартість, замінивши його податком з обороту. Крім того, повинні бути введені податки на розкіш та прогресивна шкала оподаткування доходів громадян. Зокрема, ми пропонуємо збільшити податки з 17% до 25% для тих, чиї доходи становлять понад 100 тис. Гривень на рік. Отримані від цього кошти повинні піти на підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати.
До слова сказати, зовсім недавно найбільш багаті люди в Німеччині і Франції, бачачи проблеми в наповненні бюджетів своїх країн, звернулися до влади з пропозицією збільшити для них податки. На жаль, такого роду ініціативи не лунають із боку українських мільярдерів і мільйонерів, багато з яких є депутатами Верховної Ради і членами уряду.
Нарешті, ми пропонуємо ввести держмонополію на продаж лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, що, за найскромнішими підрахунками, могло б забезпечити до 30% всіх доходів державного бюджету! А це можливість направити мільярдні асигнування на соціальні потреби: медицину, освіту, пенсійне забезпечення.
Антикризові пропозиції Компартії знаходять повну підтримку українців в ході проведеного за нашою ініціативою народного референдуму. Наш антикризовий план був озвучений мною з трибуни Верховної Ради під час відкриття поточної сесії. Ми будемо остаівать наші ідеї як в стінах Верховної Ради, так і за її межами. У цій своїй діяльності ми розраховуємо на підтримку з боку всіх небайдужих громадян, хто розділяє наші підходи і пропозиції.
Петро Симоненко,
Перший секретар ЦК КПУ,
голова фракції комуністів у Верховній Раді України
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Невже можновладців нічому не навчив недавній приклад з Лозінським, який з подільниками безжально вбив людину тільки за те, що він йшов по захопленої ним землі?Невже можна допустити, щоб прості українці, ті ж сільські хлопчаки, які вийшли на берег річки порибалити, стали жертвами чергових лозинських?
