Приймаємо на роботу іноземця

На жаль, більшість молодих українців зараз мріють виїхати з рідних країв і будувати своє майбутнє на чужині. ☹

Однак святе місце порожнім не буває, і на зміну який залишив лад громадянам України можуть прийти іноземці. Сприяють цьому зміни, внесені Законом № 2058 в Закон про зайнятість **.

Ви теж готові прийняти на роботу чужинця? Тоді насамперед подбайте про отримання відповідного дозволу на його працевлаштування.

Відразу вас попередимо: отримувати такий дозвіл за правилами, встановленими Законом № 2058 , Ви повинні тільки для іноземців, яких плануєте приймати на роботу з 27 вересня 2017 года!

Що стосується «старих» дозволів, які вже отримані до набрання чинності Закону № 2058 , То вони продовжують діяти. Міняти дозвіл, отримане на іноземця, який працевлаштувався до вас до 27.09.2017 р, на нове немає необхідності.

До речі, про те, як працевлаштувати іноземця, ми розповідали вам зовсім недавно (див. «Податки та бухгалтерський облік» 2017, № 16, с. 17 ).

Зараз же давайте поговоримо про новий порядок працевлаштування іноземних громадян, який почне діяти з 27.09.2017 р

Отримуємо дозвіл на працевлаштування

Іноземці та особи без громадянства мають право здійснювати в Україні інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства.

Але (!) Робити це вони можуть тільки за наявності спеціального дозволу на працевлаштування іноземних громадян та осіб без громадянства (далі - дозвіл на працевлаштування) ( абзац другий ч. 4 ст. 3 Закону про зайнятість ).

Дозвіл на працевлаштування отримує безпосередньо роботодавець, який готовий укласти з іноземцем трудовий договір. Про це говорить ч. 1 ст. 42 Закону про зайнятість .

Зауважте: дозвіл на працевлаштування також потрібно (якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ) для ( ч. 1 ст. 421 Закону про зайнятість ):

- відряджених іноземних працівників;

- внутрішньокорпоративних правонаступників;

- іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Без цього документа дозволяється працевлаштовувати лише окремі категорії іноземців, перераховані в ч . 6 ст. 42 Закону про зайнятість . Назвемо лише деякі з них. Це, наприклад, іноземці, які:

- отримали статус біженця відповідно до законодавства України або дозвіл на імміграцію в Україну;

- визнані особами, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист в Україні;

- є працівниками зарубіжних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;

- прибули в Україну для здійснення викладацької і / або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення.

Важливо! За умовою ч. 1 ст. 423 Закону про зайнятість роботодавець може отримати дозвіл на працевлаштування, якщо виплачує заробітну плату в розмірі не менше ніж:

- 5 мінімальних заробітних плат - іноземним найманим працівникам в громадських об'єднаннях, благодійні організації та навчальних закладах (дошкільних, середніх, для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, позашкільних, професійно-технічних, вищих, післядипломної освіти);

- 10 мінімальних заробітних плат - всім іншим категоріям найманих працівників.

Разом з тим вимоги щодо мінімальної зарплати не застосовуються, якщо український роботодавець укладає трудовий договір з особливими категоріями іноземців, перерахованими в ч. 2 ст. 421 Закону про зайнятість :

- засновником і / або учасником, і / або бенефіціаром (контролером) юрособи, утвореної в Україні;

- випускником університету, який входить в першу сотню в світових рейтингах університетів, згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- іноземним працівником творчої професії;

- іноземним ІТ-професіоналом;

- іноземним високооплачуваним професіоналом.

Цікавий факт. До вступу в силу Закону № 2058 фізособи-підприємці не вправі були використовувати працю іноземців на території України. Це прямо випливало з ч. 1 ст. 42 Закону про зайнятість , Де згадувалися лише підприємства, установи та організації (т. Е. Юридичних осіб). Але з 27.09.2017 р ситуація змінюється.

Це тому що ч. 1 ст. 42 Закону про зайнятість тепер говорить про роботодавців в цілому. А до них, як відомо, відносяться і фізособи-підприємці ( ч. 2 ст. 1 Закону про зайнятість ).

Як і раніше, дозвіл дає право роботодавцю використовувати працю працівника-іноземця на конкретній посаді.

Якщо такий працівник буде працювати на кількох посадах (на умовах сумісництва) у одного або декількох роботодавців, то, за загальним правилом, його роботодавця (роботодавців) потрібно буде отримати дозвіл на працевлаштування на кожній посаді.

Тобто тут діє принцип: скільки посад - стільки дозволів. Це підтверджує і форма Заяви про отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства. До речі, КМУ вже розробив проект нової форми цього документа (див. http://www.msp.gov.ua/projects/256/ ).

Виняток з цього правила - іноземні високооплачувані професіонали. З 27.09.2017 р вони зможуть працювати за сумісництвом без отримання на це окремого дозволу, правда, тільки за умови, що термін дії трудового договору на посади за сумісництвом не перевищує термін дії дозволу на працевлаштування за основним місцем роботи ( ч. 2 ст. 42 Закону про зайнятість ).

І ще один цікавий момент. Законодавець зафіксував право іноземного найманого працівника поєднувати роботу на посаді, визначеній дозволом на працевлаштування, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року ( ч. 2 ст. 42 Закону про зайнятість в редакції, що діє з 27.09.2017 р).

Це логічно. Оскільки при суміщенні посад окремий трудовий договір не укладається.

Підкреслимо також, що при співробітництві з іноземцями на підставі цивільно-правових договорів отримувати дозвіл на працевлаштування як і раніше не потрібно.

Видає дозвіл на працевлаштування, як і раніше, центр зайнятості. Термін дії документа дорівнює:

- в загальному випадку - терміну дії трудового договору (контракту), але не більше ніж 1 рік;

- для особливих категорій іноземців, перерахованих в ч. 2 ст. 421 Закону про зайнятість (див. вище), - терміну дії трудового договору (контракту), але не більше ніж 3 роки;

- для відряджених іноземних працівників - терміну дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб'єктами господарювання, але не більше ніж 3 роки;

- для внутрішньокорпоративних правонаступників - терміну дії рішення іноземного суб'єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну і контракту, укладеного між іноземцем та іноземним суб'єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну.

При наявності підстав дію дозволу на працевлаштування може продовжуватися необмежену кількість разів.

Розмір плати за видачу або продовження цього документа становить:

1) для дозволів, які видаються на термін від 1 до 3 років або їх дія автоматично продовжується на такий термін, - 6 ПМПО *;

2) для дозволів, які видаються на термін від 6 місяців до 1 року включно або їх дія автоматично продовжується на такий термін, - 4 ПМПО;

3) для дозволів, які видаються на термін до 6 місяців або їх дія автоматично продовжується на такий термін, - 2 ПМПО.

Плату за видачу або продовження дозволу не стягують для осіб, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Готове дозвіл центр зайнятості надсилає роботодавцю, працевлаштовуються у себе іноземця, поштою з повідомленням про вручення.

Тепер поговоримо про те, як іноземцю отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків. Навіщо він йому потрібен? Щоб ви могли відомості про виплачуваних йому доходи відобразити в «зарплатою» звітності.

Реєстраційний номер для іноземця

Оскільки іноземці, що працюють в Україні, отримують оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України, вони повинні отримати реєстраційний номер платника податків (далі - реєстраційний номер). Це прямо випливає з положень ст. 70 ПКУ та п. 2 розд. IV Положення № 779 **.

За отриманням реєстраційного номера іноземець може особисто або через уповноважену особу звернутися до органів ДФСУ ( абзац другий п. 2 розд. VII Положення № 779 ):

- в областях або в місті Києві - якщо він не має дозволу на проживання в Україні;

- в районах, містах, районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекціях, відповідних місцю його проживання в Україні, вказаною в посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні.

При цьому від іноземця будуть потрібні:

1) документ, що засвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство (після пред'явлення повертається);

2) переклад на українську мову документа, зазначеного в п. 1, завірений в установленому порядку (після пред'явлення повертається);

3) копія перекладу, зазначеного в п. 2;

4) облікова картка фізичної особи - платника податків за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 779 ), Яка одночасно є заявою для реєстрації.

Фіскальний орган реєструє фізособа в Держреєстрі протягом 5 робочих днів з дня отримання облікової картки та необхідних документів. Після закінчення цього терміну фізособа-іноземець може отримати картку платника податків. У ній вказано реєстраційний номер платника податків.

Вносимо запис в трудову книжку

Працюючи в Україні, іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Тобто вони підкоряються внутрішньому трудовому розпорядку, на них оформляються трудові книжки, вони отримують за свою працю заробітну плату і мають право на соціальне забезпечення.

Це випливає з ст. 54 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р № 2709-IV .

Якщо у іноземця, якого приймають на основне місце роботи, немає трудової книжки, роботодавець протягом 5 днів з дня прийняття його на роботу оформляє йому таку книжку ( ст. 48 КЗпП ).

Запис про прийом на роботу вносять в розділ «Відомості про роботу» трудової книжки працівника після видання відповідного наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну.

Про те, як правильно вести трудові книжки, ви можете дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік» 2017, № 1 - 2 .

І не забудьте про укладення трудового договору з працівником-іноземцем повідомити податківців. Ніяких винятків для нерезидентів тут немає.

Цікаво, чи можна виплачувати зароблені працівником-іноземцем грошики не в гривні, а в іншій валюті?

Зарплата в інвалюті: чи можна?

Заробітна плата працівників підприємств виплачується в грошових знаках, які мають законний обіг на території України ( ст. 23 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р № 108/95-ВР ). При цьому ст. 3 Декрету № 15-93 * Визначено, що єдиним законним засобом платежу на території України є валюта України, якщо інше не передбачено цим Декретом або іншими актами валютного законодавства України.

Відносно оплати праці іноземних працівників це «інше» якраз передбачено.

Так, в п. 5.1 Правил використання іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р № 200 , і п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р № 492 , То кажуть, що юридичні особи - резиденти можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків в іноземній валюті для оплати праці, виплати премій працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за трудовим договором (контрактом).

При цьому виплату інвалютної зарплати можна здійснювати як готівкою, так і шляхом перерахування на рахунки іноземних працівників, відкриті в уповноважених банках України.

Отже, юридичні особи-резиденти мають право виплачувати заробітну плату іноземним працівникам - нерезидентам в іноземній валюті.

А ось іноземцям, які є резидентами України, заробітну плату нараховують і виплачують виключно у валюті України.

Важливо! Визначати резидентський статус працівника-іноземця для цілей вибору валюти, в якій буде оплачуватися його працю, слід відповідно до положень Декрету № 15-93 .

Так, згідно з п. 6 ст. 1 Декрету № 15-93 нерезидентами є фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі тимчасово перебувають на території України.

Резиденти - це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном ( п. 5 ст. 1 Декрету № 15-93 ).

Тобто для вирішення питання про валюту, в якій буде оплачуватися праця працівника-іноземця, роботодавцю слід визначитися з місцем його постійного проживання.

Оподатковуємо трудовий дохід

ПДФО і ВС. Заробітну плату, нараховану працівникові-іноземцю, оподатковуйте ПДФО за правилами, встановленими розд. IV ПКУ ( п.п. 170.10.1 ПКУ ).

При цьому врахуйте, що до зарплати нерезидента не можна застосовувати податкову соціальну пільгу (ПСП). Це випливає з п.п. 169.3.4 ПКУ .

Якщо працівник-іноземець (або особа без громадянства) бажає скористатися правом на ПСП, йому необхідно підтвердити свій статус резидента України.

Правда, податківці в консультації в підкатегорії 103.08.04 БЗ стверджують, що при виконанні умов ст. 169 ПКУ працівник-нерезидент все ж може претендувати на ПСП. Але ми не радимо керуватися цим роз'ясненням.

До речі, ставка ПДФО стандартна - 18%.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ зарплату іноземця відбивайте з ознакою доходу «101».

Також не забудьте утримати ВС (1,5% від нарахованої суми).

ЄСВ. Сума нарахованої зарлати, що виплачується роботодавцем застрахованій особі (фізичній особі, в тому числі іноземцю) за трудовим договором, є базою нарахування ЄСВ (див. ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 *, Роз'яснення в підкатегорії 301.03 БЗ).

Ставка ЄСВ для звичайних роботодавців - 22%. ЄСВ стягується в загальному порядку.

Визначаючи базу справляння ЄСВ, враховуйте максимальну величину бази нарахування ЄСВ. У вересні - листопаді 2017 року його дорівнює 42100 грн., В грудні - 44050 грн.

Якщо сума зарплати за місяць перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, то внесок стягують тільки з частини зарплати, що дорівнює такій величині.

Сума перевищення в базу справляння ЄСВ не потрапить.

Також база нарахування ЄСВ основних працівників не може бути меншою за розмір МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід ( абзац другий ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 ).

Інформацію про нараховані суми зарплати та суми ЄСВ відбивайте в Звіті за формою № Д4.

Важливо! Роботодавці-резиденти, які перебувають на території України, які виплачують заробітну плату працівникам-нерезидентам в іноземній валюті, повинні нараховувати ЄСВ виключно в національній валюті, т. Е. В гривні ( ч. 1 ст. 9 Закону № 2464 ).

ЄСВ в цьому випадку обчислюють шляхом перерахунку таких сум у національну валюту України за офіційним курсом, установленим Національним банком на день обчислення ЄСВ.

Сплачують ЄСВ також в національній валюті України.

Те ж саме з ПДФО і ВС. Їх утримують з «інвалютної» зарплати працівника-іноземця, перерахованої у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування такого доходу ( п. 164.4 ПКУ ).

Ось такі новини!

висновки

• У загальному випадку іноземці та особи без громадянства мають право працювати в Україні при наявності спеціального дозволу на працевлаштування.
• Відмовитися від отримання реєстраційного номера іноземні громадяни, які отримують дохід з джерелом його походження з України, не можуть.
• Іноземному працівникові, у якого немає трудової книжки, роботодавець оформляє її протягом 5 днів з дня прийняття на роботу.