18
днів Благовєщенськ піддавався нещадному артилерійському обстрілу влітку 1900 року
При цьому не береться до уваги одна ключова деталь. Мова йде не просто про новому храмі, мова йде про відновлення історичної реліквії, чия доля гідна екранізації у вигляді масштабного батального екшену. Як варіант - гостросюжетний бестселер в твердій палітурці. Трохи більше століття тому на місці майбутнього храму розгорталися драматичні події, здатні змінити весь хід світової історії.
У 1900 році, на зламі епох, столиця Амурської області могла припинити своє існування протягом світлового дня. Благовєщенськ протримався два з половиною тижні. Без гідного захисту, під градом куль і снарядів.
Повстання націоналістів (іхетуаней) в сусідньому Китаї призвело до збройного протистояння двох держав. В історичних матеріалах ті події позначаються як Повстання боксерів. У Пекіні йшло винищення християн, але цього заколотникам було мало. Прикордонні території Росії опинилися під загрозою військового вторгнення.
Літо в Благовєщенську видалося спекотним і дуже посушливим. Люди перебували від спеки і вдень воліли не показуватися на вулицях. Зате ввечері все прагнули на прогулянку. Міські вулиці наповнювалися людьми, шумом і гомоном. Про події в Китаї все знали, було розуміння, що на сусідньому березі щось назріває. Однак влада більше турбував Хабаровськ, де чекали головного удару. Туди і відбув практично весь Благовіщенський гарнізон разом з ополченцями. Благовєщенськ здавався безпечним. Тут хай і трохи тривожне, але все ж літній і навіть радісний настрій.
Ураганний вогонь, який відкрили китайці по Благовєщенську ввечері 2 серпня, став для всіх повною несподіванкою. Почалися заворушення, виникла паніка. Ніхто не знав куди бігти і що робити. Перелякані від жаху люди металися по вулицях, хтось прагнув за місто, хтось збивався в стихійні дружини. Магазини та ломбарди нещадно зламувалися, головною метою було добути зброю. На вулицях з'явилися перші вбиті.
Китайці знали, що робили - розрахунок робився на блискавичний успіх, адже місто складався з дерев'яних садиб. У суху погоду були всі шанси для масштабної пожежі, яка могла в лічені години знищити Благовєщенськ. Однак вогонь так і не розгорівся, а через чотири дні пішов дощ.
Це достовірна і досі не спростована інформація з численних документальних джерел. Пояснення їй немає до сих пір. Як немає пояснення і тому факту, чому китайці так і не форсували Амур. Місто можна було брати голими руками в перший же вечір. Ураганний обстріл Благовещенська тривав 18 днів, але в наступ противник так і не перейшов.
Найбільша загадка тих днів - церква в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. В ті роки - кафедральний собор міста. Це був порівняно невеликий і дерев'яний храм, який розташовувався на перехресті нинішніх вулиць Леніна і Піонерській. На його місці встановлено пам'ятник Мухіна.
Влітку 1900 року - цей храм був чи не найпомітнішим будівлею міста. Ворожі артилеристи бачили його як на долоні, до нього було менше кілометра. Били по ньому прямою наводкою, розуміючи, що всередині велику кількість людей. Городяни молилися головній святині Приамур'я - Албазінський іконі Божої Матері. Та сама ікона, яка сьогодні знаходиться в храмі в Релочном провулку.
Достовірний факт - за 18 днів нещадного розстрілу кафедральний собор Благовєщенська не отримав ні подряпини. У нього не потрапило жодного снаряда, хоча навколо вся земля була порита лійками. Усі будівлі навколо церкви перетворилися на руїни, а вона продовжувала залишатися неушкодженою.
Китайські офіцери безуспішно вимагали від солдатів зруйнувати святиню. Ті показували на протилежний берег Амура і все як один запевняли - там з'являється Біла Бабуся з немовлям на руках. Вона заважає, не дає прицілитися. Зрозуміло, що під Білою бабусею віруючі розуміють Богородицю.
Облога міста завершилася 2 серпня за новим стилем. Благовєщенськ не занепав, всупереч повної беззахисності нога ворога так і не ступила на його землю.
Тим подіям присвячена величезна кількість дослідницьких наукових праць. Багатьом епізодами, про яких говорять численні очевидці, так і не знайдено раціональне пояснення. Є тільки факти, повз які неможливо пройти.
Майбутній кафедральний собор, будівництво якого намічено на «Золотій милі», - прямий нащадок невеликого дерев'яного храму, устояли під градом куль і снарядів. Це буде перший храм на державному кордоні, на землі, рясно политій кров'ю невинних благовещенцев в далекому 1900 році.
Його будівництво - питання не муніципальний, що не регіональний. Йдеться про історію країни. Можна як завгодно ставитися до релігії, можна гордовито і зневажливо відгукуватися про своїх земляків з так званої православної громадськості. Але ховати в суперечках частина чогось дуже символічного і значимого щонайменше негарно. Навіть іноземці, нащадки тих китайських солдатів, нас не зрозуміють, якщо ми легко відмовимося від власного минулого. Я вже не кажу про повагу з боку власних онуків, для яких шанування предків буде чимось скороминущим і малозначущими.
Історія непорушного Благовіщенського кафедрального собору обірвалася на початку 20-х років минулого століття. Більшовики зробили те, що не вдалося ворогові. Останнім архієпископом Приамурського і Благовещенским був Євген (Зернов), нині священномученик.
Його заарештували в 1923 році, знову під Успіння, одразу після всеношної в Благовіщенському кафедральному соборі. Вже на ранок місто кипів від обурення, у будівлі ОГПУ зібрався величезний натовп віруючих. Вони вимагали пред'явити їм владику. Люди хотіли упевнитися, що він живий. За спогадами очевидців, для розгону протестуючих було піднято пожежний гарнізон. Городян поливали холодною водою, кілька десятків людей було заарештовано. Додому ніхто з них не повернувся.
Поки преосвященний Євген перебував в ув'язненні, городяни не забували про нього. Вулицями пересувалася віз. У неї збирали продукти для архієрея. Їжі набиралося стільки, що заарештований владика годував половину Благовіщенській в'язниці.
Його неодноразово звільняли, а потім знову заарештовували. Життя священномученика обірвалася в 1937 році після вироку трійки НКВС.
За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо
кандидата історичних наук Володимира Пушкарьова.
Матеріали по темі
Благовєщенськ на лінії Карбишева: легендарний генерал захистив Приамур'ї без єдиного пострілу 16.02.2019, 8:05 
Відтінки жанру майора Максимова: ветеран-афганець пише портрети в стилі «реалізм» 01.02.2019, 8:01 Дитина з синдромом Дауна вперше в Амурській області отримав спортивний розряд 22.01.2019, 8:05 Ракурс Андрія Анохіна. Донощики були, є і будуть 18.01.2019, 7:02 Не залишилося місця коням: монолог фермера з амурської глибинки 13.01.2019, 8:00 «Ракурс» Андрія Анохіна: як я дедморозіл у власній родині 27.12.2018, 6:50 Божевільний Макс в степах України: новий російський фільм «Танки» злизаний у Голлівуду 08.12.2018, 8:05 Шоу з мордобоєм і знижками: амурчане закрили епоху «чорних п'ятниць» та радянських черг 28.11.2018, 09:00, У в'язницю - пожити по-людськи: В'ячеслав Ціпов'яз виконав мрію мільйонів росіян 15.11.2018, 7:04 Храм спорту, спортзал для душі: амурчане будують усім світом фізкультурні комплекси та церкви 09.11.2018, 8:15 Час виховувати тіток: руйнівниця меморіалу в Вільному ніколи не отримувала похоронку 30.10.2018, 13:03 показати ще
