Про владу «платників податків»

Чим безнадійнішим ситуація в країні, тим більш оригінальні проекти «порятунку» пропонують в тому числі і ті, кого прийнято відносити до «ЛОМам» - лідерів громадської думки.

Ось і засновник видання «ГОРДОН» Дмитро Гордон заявив в ефірі телеканалу «112 Україна»: «Я зараз скажу річ, за яку мене будуть лаяти, але мені все одно. Я б взагалі заборонив пенсіонерам голосувати на виборах. Я б ввів закон, що голосувати можуть лише платники податків, тільки люди, які живлять бюджет своїми грошима, податками, тому що у них інша психологія. Пенсіонери починають продаватися за гречку, вони в жахливому стані. Я говорю з позиції того, як краще державі. Державі краще, щоб голосували, обирали депутатів тільки люди, які платять податки в бюджет ».

Що ж, з цієї не в перший раз висловлюваної ідеї виходить і її цілком логічний розвиток - відмовитися від принципу «Одна людина - один голос», перейти до принципу прийняття рішень акціонерного товариства, в якому вага голосу кожного учасника визначено розміром його вкладу. Ну справді, хіба умовна санітарка, чий оклад трохи більше середньої пенсії (а ще потрібно дітей піднімати), не може виявитися так само ласої на «гречку», як настільки ж умовний пенсіонер? А ось заможної людини, великого підприємця, таки так, «гречкою» начебто не купиш.

Але, вибачте, хіба не саме така система і склалася в Україні за роки незалежності? Чи не мають вирішальний вплив на політику, що проводиться олігархи, хіба не є вона квінтесенцією їх інтересів і закулісних торгів? До речі, настільки популярне з легкої руки Бориса Нємцова на пострадянському просторі слово «олігарх» і означає не просто дуже багатої людини, а володаря банківського або промислового (або зрощених воєдино - фінансового) капіталу, власника, що має політичне чи економічне вплив завдяки багатству або панівному становищу в будь-якій галузі економіки.

Гордон скаржиться: «10% - нормальні, осудні, які розуміють, розумні люди. Далі - від поганого до дуже поганого. І це наша біда - деградація виборців. Тому, коли ми говоримо про погане парламенті, треба починати з поганих виборців »Але невже 90% - це пенсіонери? І всі вони «деграданти»? А все платники податків (т. Е. Люди більш молодого віку) - «розуміють, розумні»?

І хіба не платники податків (хоча і пенсіонерів там вистачало) були рушійною силою обох майданів, перший з яких вибив України з розряду «європейських тигрів» (куди її вже відносили за рекордні темпи економічного зростання), а другий ... тут, як в анекдоті про листівки без тексту, нічого і пояснювати не треба. Вже Дмитро Гордон, з його розумом і просто обізнаністю, хіба не бачив, що представляють собою їх вожді, чого вони хочуть і куди заведуть Україну?

І хотілося б сказати ще про одне: наймолодшим з нинішніх пенсіонерів в момент розвалу СРСР було близько тридцяти, т. Е. Приблизно стільки ж, а то й менше, ніж нинішнім прихильникам «реформ і реформаторів». І в більшості своїй саме вони були рушійною силою тодішніх перетворень, голосували за «перебудівників» і борців за незалежність, також висловлювали претензії до позиції тодішнього старшого покоління.

Так що життя тече по колу, і голос старшого покоління, навченого життєвим досвідом, ніяк не менше «якісний», ніж у більш молодих, тим паче що своє право на нього вони заробили десятиліттями сплачуваних податків та й просто чесною працею на благо країни, яка стала для них жорстокої мачухою. І можна тільки уявити, як їм доведеться, якщо вони втратять останнього, нехай навіть багато в чому ефемерного важеля впливу на владу «платників податків».

Два роки тому, коли в Кривому Розі на виборах міського голови перемогу здобув чинний мер, екс-регіонал Юрій Вілкул, в «майданних» ЗМІ була запущена хвиля, мовляв, «неправильні» пенсіонери, налякані «навалою галичан» і «Правим сектором», приперлися на вибори і прокотили «нових лідерів», проголосувавши «проти реформ», за «старі порядки».

І коментарі в мережі були цілком в руслі: «Черговий раз переконуюся, що потрібно вводити віковий ценз на виборах»; «Пенсіонери, вам не жити, а ... ви продажні за 500 гривень»; «Тьху, які огидні, мерзенні піжони!»; «На фіга ці овочі взагалі приповзли на вибори ...»; «Ні копійки ні заплачу податків, хай ця ... повиздихает».

Але це провінційне Кривий Ріг, а в масштабах щось всієї країни (та й в переважній кількості органів місцевого самоврядування) влада аж ніяк не «пенсіонерська». І де ж «результати реформ»? Точніше, вони є, але такі, що тільки і залишається, що робити крайніми неправильно голосуючих пенсіонерів. Тільки от якщо виходити з існуючих стереотипів про те, за кого голосують пенсіонери, нинішніх правителів привели до влади якраз не вони.