REUTERS
Після розпаду Радянського Союзу Україна стабільно входила в десятку найбільших експортерів зброї. Зрозуміло, що з початку 90-х військовий експорт з України був більше схожий на стихійну розпродаж залишилася на складах радянської техніки. Розпродавалося все - від амуніції і патронів до танків і винищувачів.
Згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), з моменту незалежності на військовому експорті України заробила близько 10,5 млрд дол. Ця цифра є досить приблизною, оскільки дані SIPRI свідомо нижче реальних, і організація не враховує легке озброєння, стрілецьку зброю, багато комплектуючі, а ціни в розрахунках незмінні з 1990 року.
Найбільшу частину, майже половину всіх доходів від продажів зброї, Україна отримала всього за останні п'ять років. За даними SIPRI, на період з 2009 по 2014 рік було продано зброї майже на 4,2 млрд дол.
Крім проданих за цей період 320 танків Т-72, кількох сотень БТРів, більше 10 штурмовиків СУ-25, майже 30 Мигово, тисяч ракет і ракетних установок, автоматів, кулеметів і іншої стрілецької зброї, Україна також підписала кілька великих контрактів вже по новому озброєнню . Зокрема, на півмільярда доларів був підписаний контракт з Іраком на поставку 420 нових БТР-4. Але через брак відвантаженої продукції і невиконання Україною взятих на себе зобов'язань було продано лише 88 бронемашин, частина повернена назад, а контракт розірваний. Уже пізніше, частина машин пішла в Судан, Індонезію і Таїланд, а ще частина залишилася в Україні.
Наступним перспективним експортним проектом, став танк "Оплот" - остання розробка української бронетанкової галузі. Контракт був підписаний з Таїландом на 49 бойових машин за 250 млн дол. Поки реалізована була тільки перша партія з 5 танків в 2013 році. Подальшому виконання контракту перешкодила війна. Зараз, влада заговорила про продовження нових поставок танків "Оплот".
"Оплот" української безпеки
Треба сказати, що дискусія навколо необхідності експорту танків "Оплот" була особливо гострою.
Танк "Оплот" / УНІАН
Своє рішення в концерні "Укроборонпрому" аргументують тим, що необхідність в такому типі техніки на фронті зараз немає, а від продажу танка Україна зможе отримає таку необхідну зараз валюту і витратити ці кошти на модернізацію і відновлення наявної техніки.
"У тій місцевості, де сьогодні ведуться бої, потрібні в основному БТР або бронеавтомобілі, а не танки. А для виконання" танкових "завдань цілком підходять і модернізовані Т-64 і Т-72", - вважає заступник гендиректора "Укроборонпрому" Сергій Пінькас , - "Експортна ціна" Цитаделі "- $ 4,9 млн. Краще його продати і за отримані гроші відремонтувати і модернізувати кілька десятків Т-64 до рівня" Булат ".
Танк "Булат" - це глибока модернізація радянського Т-64, основний бойовий одиниці українських бронетанкових військ. За даними щорічного звіту Лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) в 2013 році на озброєнні України складалося 1,1 тис. Танків Т-64, а ще 650 шт. були на зберіганні. У той же час за інформацією Міноборони в "Білій книзі - 2013" загальна чисельність всіх танків ЗСУ налічувала всього 723 одиниці.
Танк "Булат" / УНІАН
Як поінформувало УНІАН керівництво концерну, модернізація одного танка обійдеться в суму до 1,5 млн грн. З огляду на, що мінімальна ціна "Цитаделі" складає близько 20 млн грн, тільки одна продаж нової бронемашини за кордон дозволить модернізувати за виручені гроші для потреб армії близько 50-ти танків до рівня "Булат".
За амбітним планам "Укроборонпрому" в 2015 році виробництво "Оплотів" має вийти на рівень 40 одиниць, а в 2016 році - вже до 120 одиниць. Беручи до уваги, зараз на озброєнні ЗСУ складається всього близько 80 "Булатів", питання дефіциту сучасних танків на передовій більше стояти не повинен.
"Спочатку мене обурила інформація про експорт цього танка. Але зараз я з керівництвом" Укроборонпрому "повністю згоден. Справа в тому, що вартість сучасного озброєння дуже висока. До того ж, в умовах війни, нове озброєння можна швидко і ефективно ввести в лад" , - прокоментував УНІАН дане рішення військовий експерт Валентин Бадрак.
За його словами, правильність такої стратегії полягає не тільки у фінансовій вигоді. Об'єктивна сторона питання в тому, що українські військові просто не мають досвіду використання "Оплотів".
"Це озброєння, кінцевий, потрібно. Воно більш потужне, більш технологічне. Але в той же час, тут потрібен більш серйозний підхід до підготовки бійців. А саме, потрібно використовувати тренажери, а їх все одно потрібно закуповувати. З урахуванням того, танки Т- 64-Булат в армії вже адаптовані і люди можуть ними керувати, рішення держави в даному випадку правильне ", - зазначив експерт.
Рішенням проблеми з введенням "Цитаделі" до лав української армії, на думку експерта, може стати іноземний досвід прийняття на озброєння нової бронетехніки.
"Ось подивимося, наприклад, як Франція вводила" Леклерки "в свою армію. У рік купуються по 7-8 танків. Уже на нових танках, після деякого часу, періоду навчання, створюються підрозділи, і вони починають виконувати бойові завдання", - зазначив Бадрак.
До того ж, питань, з приводу боєздатності "Булата", у експерта також немає - танк здатний ефективно протистояти російським Т-72 новітніх модифікацій.
"Як показують танкові дуелі, модернізований" Булат "нічим не поступається Т-72-Б3. Звичайно, багато що залежить від комплектації машини. Але навіть в стандартній комплектації український модернізований танк - серйозний конкурент новітньому російському аналогу", - вважає експерт.
Експорт зброї: що продали під час війни
З початком бойових дій навесні 2014 року український уряд відразу ж розпорядився припинити всі експортні поставки. Відновити боєздатність армії потрібно було за всяку ціну, а найбільш боєздатної була техніка вже зафрахтоване на експорт. І хоча це обіцяло країні великими штрафами і розірванням контрактів, техніка вивантажували і військові отримували відновлені Т-64, САУ, вертольоти і вище згадані браковані БТРи.
Але навіть незважаючи на заяви влади про заборону на продаж катастрофічно бракує в умовах війни зброї, за неофіційними даними, експорт зброї з України все-таки був.
Зокрема, в кінці 2014 року екс-прем'єр Юлія Тимошенко передала в СБУ заяву, що за час військового конфлікту на сході України було продано 35,9 тисячі автоматів АКМ, 1,2 тисячі гранатометів, майже 5 тисяч авіаційних ракет, 60 протитанкових ракетних комплексів "Фагот", 10 БТР, 23 безпілотника "Рейс" , 10 тисяч касок і два вертольоти Мі-8.
Вертоліт Мі-8 / operkor.net
Навіть з урахуванням того, що за звинувачення Міноборони в злочині проти української армії виконував на той момент обов'язки міністра оборони Валерій Гелетей погрожував Тимошенко судом, підтвердженням її слів можуть служити дані SIPRI, згідно з якими в 2014 році Україна продала зброї на 664 млн дол.
Всього через кілька місяців після вищезгаданого інциденту, про необхідність експорту зброї заговорили в концерні "Укроборонпром", що об'єднує вітчизняні оборонні підприємства.
"Україна довгий час входила в десятку країн-експортерів зброї. Коли ми говоримо про необхідність експорту зброї для країни - це не тільки надходження коштів до бюджету, а й питання збереження ринків збуту", - заявив в березні перший заступник гендиректора "Укроборонпрому" Сергій Пінькас .
А в травні цього року президент України Петро Порошенко не просто підтримав ініціативу збереження військового експорту, а заявив про необхідність його якнайшвидшого збільшення.
"Дехто нас піддавав певної критики, що ми повинні обмежити експорт озброєння під час війни. Але, навпаки, ми на сьогоднішній день, завдяки цьому експорту, маємо можливість закуповувати найсучасніші комплектуючі, стверджувати високий рівень українського озброєння в світі. І мене абсолютно не засмучує, що "Укроборонпром" увійшов в десятку експортерів зброї в світі. Стратегічне завдання - увійти до п'ятірки ", - повідомив Порошенко під час огляду новітніх зразків озброєння на полігоні" Десна "11 травня.
Війна на всіх фронтах
Як відзначають в «Укроборонпрому», отримання валютної прибутку - не єдина причина для продажу зброї в такий складний для країни період. За словами керівництва концерну, скорочення Україною військового експорту означатиме повну втрату ринків збуту. І причиною цьому - постійна конкуренція з найбільшим мілітарі-гігантом Росією.
Росія використовує війну для того щоб відсікти Україну від ринків озброєнь / УНІАН
"Ми повинні розуміти, що нашим основним конкурентом була Росія ... Президент правильно ставить нам задачу: необхідно не випадати з експорту. Поки Росія знаходиться під впливом санкцій, ми повинні цим користуватися", - зазначає Пінькас.
Зіставляти обсяги продажів зброї двох країн і назвати Україну серйозним конкурентом для Росії дуже складно. Згідно з даними SIPRI, за підсумками останніх чотирьох років в списку найбільших постачальників озброєння Росія займає друге, після США, місце, охоплюючи 27% всіх продажів. Показник України скромніший - 9-е місце з 3% світового ринку. Але показовим є той факт, що з 2010 по 2014 рік приріст продажів України склав 75%. А це - другий результат у світі, після Китаю.
Проблема також в тому, що, традиційно покупцями радянської зброї є країни Африки, Близького Сходу та Азії. Маючи України, як єдину перешкоду для монополії в цих регіонах, при цьому стрімко збільшила експорт озброєння, Росія могла використовувати військову дестабілізацію на Донбасі для її витіснення з ринку.
"Росія використовує війну для того щоб відсікти Україну від ринків озброєнь. Україна останні 5-7 років дуже сильно обходить Росію з продажу бронетехніки. Ми продаємо нові танки в Таїланд, бронетранспортери - в Ірак. У Росії немає таких великих контрактів, і рівень технологій у неї набагато слабкіше в порівнянні з української танкової школою ", - підтверджує цю позицію Бадрак.
До речі, Росія у війні з Україною не гребує нічим. За словами директора компанії "Аналітична група Da Vinci AG" Анатолія Бароніна, навіть за згаданим скандалом з поставками БТР-4 в Ірак стоять російські спецслужби. Нагадаємо, іракська сторона відмовилася приймати частину вироблених в Україні БТРів через технічні дефекти - тріщин в броні.
"Ті проблеми, які були виявлені за бронею (при поставках БТР-4 в Ірак, - УНІАН) - це не проблема української поставки. Ми працювали з" Укроборнпромом "і я можу абсолютно чітко сказати, що дана поставка була зірвана за допомогою російських спецслужб для заміни на іракському ринку наших БТР-4 на продукцію російського оборонного сектора ", - повідомив він.
За інформацією Бароніна, тріщини в броні відбулися через цілеспрямованого порушення технологічного процесу при виробництві. По-перше, виробник корпусів не справив зниження напруги броні, яке необхідно було зробити протягом декількох тижнів після зварювання. До того ж, в цехах не дотримувався температурний режим для проведення зварювання, а корпусу просто виносилися на мороз.
"Уже після поставки техніки в тропічний пояс, при різких перепадах температури, природно, напруга посилилося і пішли тріщини. Це сталося б з будь-якою технікою при таких порушеннях. І за зрив цього контракту ми повинні дякувати як обіймав на той час міністра оборони, так і керівництво компанії-виробника корпусів ", - вважає Баронін.
Крім цього, послабила військово-промисловий потенціал України і окупація Росією частини українських територій. Так, за даними РНБО в серпні російські гумконвоі вивезли в Росію з Донецька обладнання ГАКХ "Топаз", виробника сучасних радіолокаційних станцій "Кольчуга", і Луганського патронного заводу. Але, як запевняють в "Укроборонпрому", технічна документація загублених підприємств раніше була вивезена на "велику землю" або знищена.
Радіолокаційна станція "Кольчуга" / УНІАН
Важкий удар українській оборонці було завдано і в окупованому Криму, де зосереджувалися збройові підприємства суднобудівного сектора. Зокрема, був втрачений феодосійський завод "Море", що випускав за контрактом для Китаю десантні кораблі на повітряній подушці "Бізон".
Правда, хоча кремлівські речники відкрито заявляють про те, що розірвання співпраці між оборонки обох країн доб'є і так знесилений військово-промисловий потенціал України, серйозні наслідки вже відбилися і на російському ВПК.
Цей факт визнав навіть віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін, постійно нагадує світові про казкової мощі російської зброї. Зокрема, за його словами, припинення поставок українських газотурбінних установок виробництва миколаївського заводу "Зоря-Машпроект" зупинило виробництво ряду бойових кораблів для російських ВМФ. Крім цього, з припиненням українських поставок, російські заводи залишилися без двигунів для крилатих ракет "повітря-повітря" виробництва заводу "Арсенал", без моторів виробництва запорізького підприємства "Мотор Січ" не літають і російські бойові вертольоти
реакція Заходу
Ведучи активну розробку нових проектів, збільшуючи в рази виробництво техніки, в "Укроборонпрому" запевняють - армія в будь-якому випадку буде забезпечена, але ось втрачені міжнародні ринки повернути після війни вже навряд чи вдасться.
"Поки зараз йдуть бойові дії і йде війна експортні поставки ми скоротимо. Торгувати тим, що необхідно нашим військовим ми не хочемо, і точно не будемо. І, як тільки українську армію ми переозброїти, тоді й почнемо торгувати повним комплектом продукції", - повідомив перший заступник генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності держконцерну "Укроборонпром" Денис Гурак.
Питання входження України в топ-5 найбільших експортерів зброї можливий тільки в довгостроковій перспективі в умовах реформування / Фото УНІАН
Відкритим залишається один, але важливий, питання - чи зрозуміють настільки суперечливі заяви України наші західні партнери. Звичайно, для України не просто економічно вигідно, але і необхідно стимулювати промисловість новими замовленнями і забезпечити приплив валюти. Але країна, яка впродовж року заявляє про брак сучасного летального зброї, при цьому вже займає більшу частину міжнародного військового експорту, має намір в найближчому часі конкурувати з Німеччиною, Італією, Францією і Великобританією на світових ринках. Саме з тими стратегічними партнерами, на яких Україна зараз особливо розраховує.
Разом з тим директор компанії "Аналітична група Da Vinci AG" Анатолій Баронін вважає, що не варто занадто перебільшувати експортні можливості вітчизняного ВПК. "Питання входження України в топ-5 найбільших експортерів зброї можливий тільки в довгостроковій перспективі в умовах реформування, стабільного фінансування оборонного сектору України та постійного оновлення продукції української оборонки. На сьогоднішній день говорити виході України в лідери протягом одного-двох років неможливо. Це чітко розуміють на Заході і до загострення відносин з європейськими партнерами це ніяк не приведе ", - зробив висновок експерт.
Владислав Швець (УНІАН)
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
