"Підводні камені" У російській класиці

<

>

Життя змінюється, і разом з нею змінюється мову. Одні слова приходять, інші йдуть, а у третіх так змінюється значення, що при читанні старих (і не дуже старих) текстів виникає в кращому разі подив. У гіршому ж - читач і не здогадується про прихований підступ. (Див. Статтю Н. Вернандер про "різночитання" деяких слів у текстах А. С. Пушкіна. "Наука і життя" № 3, 2003 р - Ред. )

Одного разу мій син збирався на якусь молодіжну вечірку, а з телевізора в цей час лунала пісня Володимира Висоцького, і при словах "за хвилину до смерті // в трикутному конверті ..." син зауважив: "Трикутний конверт - це ж так незручно ! " Виявилося, що він поняття не має, що це таке. Довелося пояснювати: ніякого "конверта", власне кажучи, і не було. Я взяла аркуш паперу і показала йому, як ми у війну писали і відправляли листи. Цим ноу-хау син і блиснув перед компанією - для всіх присутніх це було справжнє відкриття! Цікаво, як надійде нинішня пошта, якщо таке трикутне лист, наклеївши на нього відповідну марку, кинути в поштову скриньку?

Між мною і сином різниця в чверть століття. А між сучасним читачем "Лиха з розуму" і часом виникнення цієї комедії - майже у вісім разів більше. Шедевр А. С. Грибоєдова вивчають в школі, "Лихо з розуму" часто перевидається, і всі більш-менш незрозумілі слова і вирази в виданнях для школярів супроводжуються коментарем. Але репліка Лізи в першій дії "Переведу годинник, хоч знаю: буде гонка" - залишається без пояснення.

Яка гонка? Жодне із сучасних значень слова гонка сюди не підходить. У розмовній мові початку XIX століття це слово означало "різку догану, распеканія". Зараз ми вживаємо похідне від того ж кореня - наганяй.

Або слова глухий графині-бабусі, обуреної поведінкою Чацького: "Чи жарт! Змінив закон!&quot; Який закон знайшов бо був можливости молодий, ніде не службовець Чацький? Тут закон означає віросповідання. Графиня-бабуся вважала, що Чацкий за кордоном перейшов в католицтво, чому бували приклади. Про найбільш гучному з них можна прочитати в "Замогильних записках" В. С. Печоріна, який перейшов з православ'я в католицтво (а про їх автора - в "Минулому і думах" А. І. Герцена).

У сільській прозі XIX століття можна зустріти словосполучення хлібний магазин. Нинішній школяр (і не тільки він) розуміє це як "булочна", не замислюючись, навіщо вона в селі, де всі самі пекли хліб. І при цьому, може бути, міркує так: отже, там були і інші магазини, з іншими товарами. А навіщо ж тоді ходили по селах коробейники, офени, пропонуючи товар за зниженими цінами? Тут потрібен коментар. Хлібний магазин в селі XIX століття - не торговельна точка. Це склад, де зберігалося громадське зерно і створювався насіннєвий фонд на випадок неврожаю. У тлумачному словнику В. І. Даля дано перше значення слова магазин: "будівлі або приміщення для складки і зберігання будь-яких запасів".

У повісті М. Н. Загоскіна "Туга за батьківщиною" (1839) читаємо: "І село-то знатне! Хати все білі, криті драньyoм ... Славне село!&quot; Що це за білі хати? Хто і чим їх білил? У повісті А. А. Фета "Дядечко і двоюрідний братик" (1855) оповідач наближається до багатого селу Мізінцеву: "Останні промені яскраво грали на вікнах селянських хат, весело визирали з-за кучерявого вербою. На багатьох дахах виднілися білі труби". Нинішній читач, швидше за все, і не здогадується, що хотіли сказати білими хатами і білими трубами Загоскіна і Фет. А їх сучасник без коментаря розумів, що мова йде про житло з пічним опаленням, де є виводять дим труби: білі хати протиставлені в цих текстах чорним, курних. До кінця XIX століття курна хата була вже рідкість навіть для такого глушини, як Березовські Лагодження, куди заслали в 1879 році письменника В. Г. Короленка: "Тільки тепер я зрозумів попередження десятника ще по дорозі, що у Гаврі" хата чорна ". Печной труби не було. В жерловеличезної печі <...> пиха дим і полум'я. <...> З іншого боку від дверей валив холодний пар, збиваючи дим догори. між цими двома течіями почалася боротьба, і незабаром вони поділили між собою хату : холод встав внизу, дим піднявся догори до рівня людського зросту, і стояв там, точно опрокі утое і хвилюється море. <...> Через деякий час піч розгорілася, і від неї встановилася тяга в волоковое віконце, прорізаний у стіні над полами. Димне море вгорі стало рідшати ". (Волоковимі віконце - маленьке всувним віконце в курній хаті для витягування диму).

В "Нотатках невідомого" Н. С. Лєскова (1884) глава "Про новий золоті" починається так: "По нагородження іншого священика золотим хрестом рівного значення, яким раніше хизувався один батько Павло, цей непобедімец не стерпів і став стверджувати в компаніях, що дарований священика хрест зроблений з нового золота. і як це <...> дійшло до новонагражденного і дуже його стало ображати, то він, зустрівши батька Павла, коли сам був при хресті, сказав йому: - Отець Павло! якщо ви не для приниження мого, а в дійсності сумніваєтеся, що хрест мені дано ніби з ново про золота, то зупиніться на мить і, подивившись, самі переконаєтеся в дев'яносто шостий пробі ".

Що може бути образливого в "новому золоті"? - запитає читач. Попереджаючи таке питання, коментатор Б. Я. Бухштаб повідомляє: "Нове золото - металевий сплав, що імітує золото". Але такого термінологічного словосполучення в текстах XIX століття не зустрічається. Чи не фіксує його і словник В. І. Даля. А вся справа в тому, що в середині XIX століття з німецької мови було запозичено іменник нейзильбер (буквально нове срібло), що позначало сплав міді, цинку і нікелю, як подоба до срібло. Вироби з нейзильберу, що імітують срібні речі, і досить дешеві, охоче набувала та частина публіки, у якій на даний срібло грошей не вистачало. І все знали, що нове срібло - зовсім не срібло, і слово новий тут означає "підроблений, несправжній". На це щось значення слова новий і натякає насмешник отець Павло. Так це слово розуміє і його опонент.