1 травня виповнилося дев'ять років найбільшому в історії розширення ЄС на схід. У 2004 році його ряди поповнили 10 країн, вісім з яких - колишні соціалістичні. Але сьогодні очевидно, що і для Е С, і для самих тодішніх його новачків витрат від такого "натиску на схід" куди більше, ніж вигод. Особливо погані справи у прибалтів, поляків і угорців. 
Отже, 1 травня 2004 року в Євросоюз вступили Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Мальта та Кіпр. З того дня ЄС перестав бути спільнотою виключно високорозвинених країн. Незважаючи на те, що Брюссель витратив сотні мільярдів євро на підтягування новачків до рівня старожилів, прірва між ними зберігається. Прийом в зону євро Словенії, Словаччини та Естонії не зробив ці країни настільки ж розвиненими, як близькі їм Австрія або Фінляндія.
За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), середній дохід на душу населення в ЄС склав у 2012 році близько 24 тисяч євро (приймемо його за 100 відсотків). Сильно постраждали від кризи Португалія і Греція мають показники в 74 і 78 відсотків від вищезазначеного середнього рівня відповідно. Італія і Іспанія раніше перевищували 100 відсотків, тепер впали трохи нижче нього (95 і 97 відсотків відповідно). У розвинених країн Західної, Центральної та Північної Європи цифри перевищують середні.
А тепер подивимося, як йдуть справи в колишніх соцкраїнах, які увійшли до ЄС 1 травня 2004 року. Найбідніша з них - Латвія (58 відсотків). Вище неї розташовуються Угорщина (63) і Польща (64), ще вище - Литва (68) і Естонія (69). Як видно, рівень доходів більшості "младоєвропейців" поступається не тільки Німеччини, Франції та Швеції, а й Греції з Португалією, назва яких вже стали символів негараздів останніх років.
Трохи краще почувається Словаччина (77 відсотків), яку Світовий банк недавно визнав розвиненою країною. Того ж почесного статусу раніше удостоїлися ще більш благополучні Чехія (86 відсотків) і Словенія (89). Вони випередили і Португалію, і Грецію, а незабаром можуть досягти Італії та Іспанії - в усякому разі, динаміка на користь слов'ян. Правда, Словенія сама стоїть на межі дефолту, але в італійців та іспанців справи як мінімум не краще.
Вигоди від такого потужного розширення ЄС на схід для "старої" Європи можуть полягати хіба що в встановленні стійкої політичної сфери впливу і ринків збуту в колишніх соцкраїнах. Для самих новачків головна вигода - отримання субсидій та іншої фінансової допомоги як від Євросоюзу, так і від окремих розвинених країн (особливо Німеччини).
Читайте також: Неоднозначна державність Австрії
Але витрати явно затьмарюють позитивні сторони. Так, німецькі, голландські або фінські платники податків змушені з власної кишені оплачувати підтягування новачків до власного рівня. А самі колишні соцкраїни фактично позбулися незалежності. Вони зобов'язані буквально кожну свою дію як в політиці, так і в економіці узгоджувати з ЄС. То чи варто було таврувати СРСР заради того, щоб знову віддати власний суверенітет?
Більш-менш гармонійно вписалися в ЄС Чехія і Словенія - хоча їм все одно далеко до Австрії чи Швеції. Обидві країни зберегли свій промисловий потенціал і сільське господарство. Чеські автомобілі, кришталь, пиво, словенські ліки та побутова техніка знайшли себе і в нових умовах. Чехи і словенці практично не їдуть на заробітки за кордон. Навпаки, це до них приїжджають словаки, українці, молдавани, жителі бідних республік колишньої Югославії.
Втім, витрати для них все одно вийшли великими. Так, банківська сфера потрапила під контроль німецьких і австрійських кредитних установ. Це загрожує неприємностями, з огляду на історично складні відношення чехів і словенців з Німеччиною і Австрією. У німецькомовних країнах раз у раз нагадують про себе нащадки тих, хто був виселений з Чехії та Словенії за пособництво нацистським окупантам. Вони вимагають повернути втрачену колись власність, погрожуючи позовами.
Словенія першою з новачків ЄС увійшла в зону євро, і її керівництво цим дуже пишався. Однак членство в єврозоні обернулося необхідністю утримувати промахи Греції і Португалії. А прорахунки самих словенських влади поставили їх власну країну на грань боргової ями. Чехи в цьому сенсі надійшли дальновиднее, вважаючи за краще євро свою крону. В результаті криза вони переживають відносно благополучно.
А ось Польща, країни Прибалтики, Угорщина і (меншою мірою) Словаччина перетворилися в свого роду "відстаючу Європу". На вимогу ЄС і його провідних держав вони не тільки віддали під контроль західних установ свої підприємства і банки, а й закрили заводи, побудовані за часів соціалізму. Польща була змушена закрити багато шахт, а Литва - Ігналінську АЕС, перетворившись з експортера і імпортера електроенергії.
Для сільського господарства вищезазначених країн входження в Євросоюз обернулося справжньою катастрофою. Польське м'ясо, угорські помідори та перці, латиські шпроти, литовський сир, естонська сметана в Західній Європі не потрібні. Багато тисяч гектарів ріллі або лугів, де раніше паслися корови, тепер поросли бур'яном. Риболовецькі судна пішли під ніж.
Читайте також: Угорщина може наповнити ЄС китайцями
Рівень безробіття сягає двозначних значень. В результаті мільйони поляків, сотні тисяч прибалтів і словаків змушені їхати на заробітки в Німеччину, Австрію, Швецію, Фінляндію. Так було і до кризи, ту ж картину спостерігаємо і сьогодні. Що ж стосується кризи, то Угорщина і Латвія опинилися на межі дефолту, Литва і Естонія також сильно просіли. Тільки Польща росла всі останні роки - але у неї стартовий рівень був найнижчим з усіх.
Прибалти, поляки, угорці та словаки доставляють Євросоюзу чимало політичних проблем. Наприклад, питання сотень тисяч "негромадян" в Латвії та Естонії, нескінченні нападки прибалтів і поляків на Росію псують відносини Євросоюзу з найбільшим східним сусідом. Крім того, існують проблеми поляків в Литві і угорців у Словаччині. Все це стало внутрішньою справою ЄС, і Брюссель змушений докладати чималих зусиль, щоб підтримувати відносини Литви і Польщі, Угорщини та Словаччини на прийнятному рівні.
Майже через десять років після 1 травня 2004 року очевидно, що тільки Чехія, Словенія і в якійсь мірі Словаччина хоча б частково відповідають вимогам, яким повинна відповідати держава Євросоюзу. Польща, Угорщина, Литва, Латвія і Естонія залишаються економічної тягарем. Інша справа, що їх можна використовувати політично - перш за все заради того, щоб зайвий раз "ущипнути" Росію. Тільки багатшими від цих "щипків" вони все одно не стануть.
Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"
То чи варто було таврувати СРСР заради того, щоб знову віддати власний суверенітет?
