Олександр Левченко
Посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині 2010-2017 рр., Історик
1 червня 2018 15:45 Переглядів:
Рівно 25 років тому в оповите війною Сараєво стався виходить за всі рамки людських відносин випадок. Уже рік після початку міжетнічного і міжрелігійного конфлікту в Боснії і Герцеговині (БіГ), який почався в 1992 році, йшли бойові дії в охопленому обстрілами і бомбардуваннями Сараєво. Місто було поділено на дві частини. Центральну, яку утримували мусульмани (бошняки), і перефірійних, яку контролювали підрозділи боснійських сербів. Місто знаходилося в улоговині, і все височини навколо столиці БіГ були зайняті артилерійськими і мінометними батареями боснійських сербів.
В кінці травня 1993 р молода пара з Сараєво - боснійський серб Бошко Бркіч і мусульманка Адміра Ісміч - вирішили виїхати з обложеного міста. Вони познайомилися ще під час зимової Олімпіади в Сараєво в 1984 році. Ніхто навіть у страшному сні не міг припустити, що олімпійський місто перетвориться на справжнє пекло. Адміра і Бошко, перетинаючи міст, який був лінією мусульмансько-сербського розмежування, були вбиті снайпером. Бошко помер на місці, а Адміра поранена підповзла до нього і обняла. Вона кричала не стільки від болю кульового поранення, скільки від страждання.
Двоє молодих людей померли обнявшись, і пролежали на мосту більше тижня. Миротворці відмовилися їхати забирати тіла, запропонувавши керівництву боснійських сербів і мусульман проявити гуманізм і самим вирішити це питання як людям, чиї діти - Бошко і Адміра - лежали на нейтральній смузі.
Цілий тиждень боснійські серби і мусульмани сперечалися, хто скоїв цей мерзенний злочин, відмовляючись забирати тіла. На восьмий день боснійські серби таки забрали загиблих і поховали їх на православному цвинтарі. Після війни останки Бошко і Адмір, які стали сараєвській символами Ромео і Джульєтти, були перепоховані в мусульманській частині міста. Згадую цей випадок з тяжким серцем для того, щоб було зрозуміло, який рівень взаємної ненависті буває у воюючих сторін, і що навіть таку тваринну ненависть може перемогти любов, навіть ціною смерті, яка, на жаль, не змогла зупинити війну, але стала кроком до майбутнього світу.
Результати війни в Боснії жахливі - це майже 100 тис. Загиблих і півмільйона поранених. Україна теж хотіли нав'язати боснійський сценарій - якщо б окупантам і їх колабораціоністів вдалося захопити Харків, Одесу, Дніпро, Запоріжжя. Тоді конфлікт охопив би півкраїни. Кремль штовхав "п'яту колону" на військові дії по всій Україні, але не вийшло. Якби Москві вдалося реалізувати в Україні боснійський сценарій, тоді б в перерахунку на наше населення загинуло 1 млн. 300 тис. Чоловік. А якби симпатики "русского мира" в Україні хоча б приблизно знали про такі можливі втрати і на що їх штовхає Москва, то багато хто з них задумалися б, а чи потрібна взагалі "російська весна". Слава Богу, приклавши надзвичайних зусиль, Україні вдалося зупинити такий розвиток подій.
П'ять років тому я як посол був учасником одного міжнародного семінару в Хорватії і ректор Загребського університету чомусь згадав подвиг блокадних ленінградців, на що йому ректор Сараєвського університету відповів, що він не може не згадати події війни в Боснії і героїзм жителів столиці БіГ, які знаходилися в блокаді в півтора рази довше, ніж ленінградці. Тоді десятки тисяч людей загинули практично перед телевізійними камерами європейських і світових теле-радіоканалів, а війну змогли зупинити тільки через чотири роки, коли останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, стало масове вбивство восьми тисяч мусульман у Сребрениці в липні 1995 р Це стало наймасовішим вбивством людей на одному місці після Другої світової війни. До цього наймасовішим розстрілом цивільних осіб вважалася чернігівська Корюківка, де від рук карателів в 1943 р загинули майже сім тисяч осіб.
Зараз Сараєво не впізнати. Більшість зруйнованих будинків вже відбудовано. На вулицях чути сміх молоді. Багато вже забули, що відразу після війни місто було в транспортному колапсі. Тому в перші повоєнні місяці українські миротворці, які базувалися в Сараєво, вирішили відновити трамвайне сполучення. Полагодили на всьому протязі маршрутів рейки і пустили перший трамвай. Він йшов по одній з центральних вулиць міста, яка в народі називалася "снайпер-авеню", так як під час війни повністю прострілювалася, а супроводжував його на всякий випадок український БТР. Ось так, кожен новий трамвай з підтримкою нашого бронетранспортера.
Це позитивний результат діяльності українських миротворців. Але миротворці бувають різні. Так, російський контингент в Східній Славонії (Хорватія) не перешкоджав місцевим сербам, коли вони виганяли русинів зі своїх будинків у селі Міклушевци, при цьому четверо русинів були вбиті буквально на очах таких миротворців. Пізніше ті ж російські "блакитні каски" допомогли сербам у Східній Славонії зіпсувати виборні бюлетені, що ледь не призвело до анулювання місцевих виборів. На щастя, хорватська влада оперативно надрукували нові бюлетені і за допомогою інших миротворців, включаючи українських, зуміли вчасно провести голосування.
Тому які "блакитні каски" прибудуть на Донбас - теж дуже важливе питання. І вже явно ми не чекаємо там росіян.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
