Що буде з гривнею, і хто за цей відповість?

фото kmu.gov.ua

Майже прем'єр Сергій Арбузов і глава НБУ Ігор Соркін (на передньому плані)

До ак і слід було очікувати, долар в Україні неухильно дорожчає. Тимчасовий перепочинок, яку Нацбанк отримав завдяки своїм постановам №48 і №49, дозволила лише відкласти на тиждень неминуче високий попит на валюту.

В понеділок 17 лютого торги безготівковим доларом закрилися на позначці 8,85 / 8,89 грн. Міжбанківський ринок іронічно відповідає на практично щотижневі заклинання в.о. прем'єр-міністра Сергія Арбузова про те, що економічних причин для такої різкої девальвації гривні немає.

Найяскравішим, звичайно, були торги в середу 5 лютого. До кінця того угоди по долару відбувалися на рівні 8,95-9,05 гривень, але в ході торгів ціна "долара" виходила навіть за рівень 9,4 грн . Якщо "рагулірованіе" валютного ринку продовжиться в тому ж дусі, то цієї рекордної позначки курс досягне ще до кінця лютого.

Динаміка курсу і обсяги торгів показують, що просто так ситуація не "розсмокчеться". Об'єктивні передумови до девальвації існували вже кілька років, але ось її глибина - це питання з питань. В умовах, коли золотовалютні резерви НБУ перебувають на критичному мінімумі, стримувати подорожчання долара нічим. Та й нема чого.

Чим прикривається Нацбанк? Він розповідає про профіцит торгового балансу за результатами 2013 року. Але нагадаємо, що той профіцит склався тільки тому, що Україна не платила за російський газ - який, до слова, отримала. Виходить, повернути борг Газпрому - і профіцит перетворюється в стійкий дефіцит.

У січні-лютому 2014 го гривня вже подешевшала більш ніж на 9% (з початку січня, але перший обвал стався до цього), і йде строго в девальваційному фарватері російського рубля. Вона вже обігнала свого північно-східного партнера. Схоже, після подолання рівня в 9 грн за долар новим орієнтиром стає показник в 10 гривень.

І сьогоднішній майже-прем'єр-міністр Сергій Арбузов є головним відповідальним за це. Чи не тому, що він носить бороду або має відношення до "Сім'ї". А тому, що в його "вертикалі" влади знаходяться Нацбанк і весь економічний блок уряду.

Як відомо, девальвація відбулася контрольовано. Не виключено, що в грудні-січні на ній заробили люди, особливо наближені до НБУ. Але поки Віктор Янукович перебуває при владі, Сергію Геннадійовичу і главі Нацбанку Ігорю Соркіну можна не боятися прокуратури. Навіть якщо вони можуть знайти сліди досить брудних операцій, то їм "ніззя".

Чи то буде, якщо в Україні зміниться влада? Тоді Арбузов і Соркін - прямі кандидати на економічну еміграцію з країни.

Давайте згадаємо події десятирічної давності. У 2004 році в Україні склалася ситуація, дуже схожа на сьогоднішню. Політична нестабільність, спровокована Помаранчевою революцією, тривала менше, але привела до реальної зміни влади. Втім, гривня тоді не девальвувала.

Курс в листопаді 2004 року як був на рівні 5,3 гривень за долар, так і залишився на цій позначці, коли в лютому 2005-го за результатами третього туру виборів президентом став Віктор Ющенко.

Чи була це заслуга Арсенія Яценюка, який тоді виконував обов'язки Голови НБУ? Питання дискусійне, але явно не обійшлося без нього. Найголовніше, що в 2004 році влада продемонструвала бажання втрутитися в ситуацію, і не допустити девальвації. Вона не пошкодувала часу, щоб зібрати в один кулак банкірів і політиків. А головне, не допустила, щоб на девальвації нажилися "свої" люди.

Зовсім інша річ у 2008 році, за часів прем'єрства Юлії Тимошенко і "нацбанства" Володимира Стельмаха. До сих пір жива пам'ять, як НБУ спочатку видав десятки мільярдів гривень рефінансування, а потім за ці ж гроші розпродав масу валюти з резервів. За підсумком, рефінансування не повернуто досі, а курс злетів з 5,3 до 8 гривень за долар.

Потім була, природно, прокурорська перевірка. Але потрібно розуміти, що таке банківське співтовариство. Навіть якщо хтось знає, де шукати, то не скаже.

Була ще аудиторська перевірка. Пройшла вона далеко не зовсім гладко. Але аудитор (компанія з "Великої четвірки") вирішував не псувати відносини з великим клієнтом, і скромно промовчав про знайдені зловживання.

Так Стельмах і компанія пішли від відповідальності. А Микола Азаров отримав привід два роки списувати власні промахи на "злочини" Тимошенко.

Точно так же, не знайдуть винних у девальвації 2014 року. Точніше, не в самому факті девальвації (вона давно напрошувалася), а в тому, хто саме на ній нажився . І завдяки чому і кому.

Хоча, якби прокуратура працювала як слід (а не як в Україні), то їй варто було б поцікавитися величезними обсягами валютних операцій, і особливою поведінкою НБУ та держбанків.

А також персонами топ-чиновників, з дозволу яких девальвація відбулася.