- ОФІЦЕР ДВОХ армій
- РЕДАКТОР, ВИДАВЕЦЬ, СПІВВЛАСНИК ПЕРШОЇ В РОСІЇ НА ПРИВАТНЕ ГАЗЕТИ
- АВТОР ПЕРШОГО Російський бестселер І ОСНОВОПОЛОЖНИК НОВИХ ЖАНРІВ
У XIX столітті Тадей Булгарін був дуже відомою фігурою, за якою з легкої руки дотепника Олександра Пушкіна закріпилася репутація донощика і письменника-комерсанта. Однак Булгарін першим в Росії почав видавати приватну газету і театральний альманах, став основоположником нових жанрів і автором безлічі творів. Згадуємо заслуги Булгаріна, які позначилися на розвитку російської літератури і журналістики.
ОФІЦЕР ДВОХ армій
І. Фридерик. Тадей Булгарін. 1828
Тадей Булгарін народився в Польщі. Хлопчику було п'ять років, коли його батько - представник давнього польського роду, республіканець Венедикт Булгарін - взяв участь у повстанні. На дуелі він убив російського генерала. Коли повстання було придушене, батька заслали в Сибір , А у матері забрали її родовий маєток - Перишево. На всю сім'ю лягло пляма ганьби. Мати відвезла Тадея в Санкт-Петербург і віддала в найпрестижніший навчальний заклад Росії - Сухопутний шляхетський кадетський корпус. Хлопчику доводилося там нелегко: його ображали через погане знання російської мови і приналежності до повсталих поляків.
«Я користувався повною свободою, а тут раптом потрапив в клітку. Я не розумів усього, що тлумачили мені по-російськи вчителі ... Жахлива ідея, що батьки не люблять мене, опанувала мною і мучила мене! »
Тадей Булгарін
Однак незабаром Булгарін не тільки вивчив російську, але навіть почав писати вірші - в кращих традиціях Кадетського корпусу, вихованці якого славилися своїми талантами. Завдяки своїм старанням він зайняв гідне місце в армії - в уланському полку великого князя Костянтина Павловича. Молодий офіцер відважно боровся, був поранений, отримав високу нагороду. Але одного разу написав на великого князя епіграму, і той про це дізнався. Тадея Булгаріна заслали в заштатне полк, і незабаром він покинув військову службу. Незабаром Булгарін почув про заклики Наполеона повернути Польщі незалежність - і, натхненний, вступив у французьку армію. Він воював по всій Європі і навіть прийшов до Росії.
«Якби лавочка Наполеона не обрушилася, я тепер обробляв би виноград десь на Луарі. Доля вирішила інакше, і я підкорився їй! »
Тадей Булгарін
У 1812 році разом із залишками наполеонівської армії Булгарін біг назад в Європу. Потрапив в полон і в 1814 році знову виявився в Росії. Повернення Булгаріна збіглося з указом про прощення поляків, які надійшли на французьку службу, проте наполеонівську армію йому пригадували до кінця життя.
РЕДАКТОР, ВИДАВЕЦЬ, СПІВВЛАСНИК ПЕРШОЇ В РОСІЇ НА ПРИВАТНЕ ГАЗЕТИ
Газета «Північна бджола». Світлина: wiki-org.ru
Подальше життя Булгаріна була пов'язана з журналістикою і літературою. Він писав військові розповіді і подорожні нотатки, вірші і нариси. Роботи на польській і російській мовах виходили на сторінках петербурзьких видань. Пізніше Тадей Булгарін видавав власний журнал «Північний архів», перший в Росії театральний альманах «Російська Талія», став співредактором і співвидавцем «Сини Вітчизни».
У 1825 році Булгарін зі своїм другом і колегою Миколою Гречем відкрив першу приватну газету - «Північна бджола». Він домігся права публікувати політичні новини, що для приватного видання тих років було нонсенсом. Тираж газети варіювався від 4500 до рекордних 10 тисяч примірників, а в передплатників вважалася не тільки столична публіка, а й провінційна.
У числі переваг «Північної бджоли» були оперативність, яскравий літературну мову, а головне - жвавість змісту. На сторінках газети з'являлися анекдоти з вітчизняної та зарубіжної життя, вигадані діалоги, відомості про новинки паризької і петербурзької моди, подорожні нотатки про різних містах і країнах, літературні рецензії та багато іншого, написане простим і цікавим стилем.
У порівнянні з сухим і нудним офіціозом більшості видань «Северная пчела» виявилася справжнім відкриттям. Газету купували навіть ті, хто ніколи не мав пристрасті до читання. Не останню роль в цьому зіграло журналістська майстерність самого Тадея Булгаріна, який багато писав, вів переговори з авторами і «проводив» окремі матеріали через цензуру.
«В Англії склався в минулому році клуб водопійц, якого головне правило полягає в тому, щоб кожен з членів клубу пив тільки воду. Хвалимо помірність панів членів, але не знаємо, чи багато їх? Бажано б також знати, якимись очима дивляться на них продавці вина, портеру і рому? Якщо б такий же клуб відбувся в Франції, то журнали прокричали б qu'avec une pareille innovation, le commerce n'irait pas (що таке нововведення зробить підрив торгівлі) ».
Уривок з публікації в газеті «Северная пчела», 11 червня 1825 року, №70
Особливо ж часто Булгарін писав в жанрі фейлетону: він з'являвся в газеті щотижня. Легка і невимушена форма дозволяла міркувати на найрізноманітніші теми - від книжкових новинок і театральних прем'єр до полеміки з літературними супротивниками - і навіть приховано рекламувати різні товари. Об'єднувалися ці теми здебільшого тільки особистістю Булгаріна, і така персональна журналістика особливо подобалася передплатникам.
Однак гострий на язик Булгарін досить скоро обзавівся журнальними противниками, найнепримиреннішим з них став Олександр Пушкін. Спочатку у них були рівні стосунки і схожі погляди: обидва любили літературу, були тісно пов'язані з декабристами і при цьому самі в таємному суспільстві не перебували. Олександр Пушкін друкувався у виданнях Булгаріна і вів з ним шанобливо-ділову переписку. Їх погляди розійшлися після повстання на Сенатській площі. За наказом таємної поліції Тадей Булгарін описав декабриста Вільгельма Кюхельбекера - друга Пушкіна. Коли Пушкін і його друзі почали випускати «Літературну газету», вона негайно вступила в полеміку з «зрадником декабристських ідеалів» і його журналом «Північна бджола».
Не те біда, що ти поляк:
Костюшко лях, Міцкевич лях!
Мабуть, будь собі татарин,
І тут не бачу я сорому;
Будь жид - і це не біда;
Біда, що ти Відок Фіглярін.
Епіграма Олександра Пушкіна на Тадея Булгаріна, 1830 рік
ПОКРОВИТЕЛЬ МОЛОДИХ ПИСЬМЕННИКІВ
Популярність Тадея Булгаріна в петербурзьких літературних і журналістських колах була вкрай широка. Багато молодих людей, зневірившись влаштуватися на роботу, зверталися до нього за допомогою, начулися про його любові до заступництва. Одним з таких літераторів виявився і Микола Гоголь . Тадей Булгарін допоміг йому влаштуватися в канцелярію III відділення через керуючого Максима фон Фока. Гоголь, втім, прослужив там не дуже довго і про цей період життя вважав за краще не поширюватися через поганий репутації таємної поліції.
Відома також історія з архівом декабриста Кіндрата Рилєєва. Сам Тадей Булгарін не брав участі в повстанні декабристів і дав поліції опис Кюхельбекера. Однак він зберіг архів, який довірив йому Кіндрат Рилєєв. Цим він врятував Олександра Грибоєдова і багатьох інших письменників, на яких був компромат. З Грибоєдовим Тадея Булгаріна взагалі багато пов'язувало.
«З Грибоєдовим благородна людина робився краще, шляхетніше. Його ніжна прихильність до одного, увагу, щирість, світлі, чисті думки, високі думки переливалися в душу і зароджували відчуття нової, солодкого життя. Його голос, погляд, посмішка, прийоми мали якусь незвичайну красу; звук його голосу проникав в душу, переконання лилося з вуст ...
... Не можу написати нічого зв'язкового про Грибоєдова: бо, коли тільки повинен згадати про душу його, про його якостях, серце моє розривається на частини ... Але я обіцяв сказати що-небудь - виконую! »
Тадей Булгарін, «Спогади про незабутнього Олександра Сергійовича Грибоєдова»
Здатність Булгаріна протистояти цензурі допомогла випустити "Горе від розуму" в альманасі «Російська Талія» - це була єдина публікація комедії за життя Грибоєдова. Коли письменник був під арештом, Булгарін з великим ризиком для себе пересилав йому книги і гроші через підкупленого офіцера варти. Пізніше він часто виконував доручення Грибоєдова, які той передавав із закордонної поїздки: набував речі і книги, вирішував фінансові питання, повідомляв про новини відомство закордонних справ.
АВТОР ПЕРШОГО Російський бестселер І ОСНОВОПОЛОЖНИК НОВИХ ЖАНРІВ
Тадей Булгарін захоплювався не тільки журналістикою - він писав і літературні твори. Своєю читацькою аудиторією Булгарін завжди бачив середній стан - купців, чиновників, міщан. І публіка ця змітала з полиць його журнали і романи. Середньому читачеві були нецікаві елітарні витіюватості і витонченість стилю «літературних аристократів». Зате вони захлинаючись читали булгарінского «Івана Вижігіна» про пригоди сироти, який побував і в киргизькому полоні, і на війні. Харизматичний головний герой був Остапом Бендером XIX століття, а сама книга - першим вітчизняним бестселером.
Поки «пушкінський гурток» лаяв белетристику Булгаріна як між собою, так і у пресі, його аудиторія «голосувала рублем». Тиражі Олександра Пушкіна ледь перевалювали за тисячу примірників, найуспішніші доходили до двох тисяч. У той же час шахрайський роман Тадея Булгаріна «Іван Вижігін» тільки за п'ять днів 1829 року розійшовся тиражем у 2000 примірників, за два роки - вже в 7000.
Роман любили не тільки в Росії, але і в Європі - його перевели на французьку, англійську, німецьку, італійську, польську, шведську, голландський і чеську мови. А закордонна періодика відгукувалася про Булгарін як про провідному російському автора.
«Любити батьківщину, значить - бажати йому блага. <...> добрими думками сатира утверди удосконалення моральності, представляючи пороки і дивацтва в їх теперішньому вигляді і вказуючи в своєму чарівному дзеркалі, чого треба уникати і чому слідувати. Ось з якою ціллю складений роман ».
Тадей Булгарін, уривок з передмови до роману «Іван Вижігін»
Саме стараннями Тадея Булгаріна в російську літературу прийшли жанри історичного роману, військового розповіді, утопії та антиутопії, а в журналістику - фейлетон і нарис моралі. Спираючись на європейську літературу і користуючись своїм життєвим досвідом, він одночасно відгукувався на потреби публіки і сам задавав моду.
Автор - Дарина Єфімова.
Бажано б також знати, якимись очима дивляться на них продавці вина, портеру і рому?
