Оцінка: +3 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість
На будівлі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею (Григорівське шосе, 56) встановлена пам'ятна дошка військового підрозділу Червоної Армії, яке Було тут сформовано.
1-а гвардійська залізнична бригада - гвардійський формування, військове з'єднання (залізнична бригада) залізничних військ РККА ВС СРСР у Великій Вітчизняній війні і після неї, до цього 28-я окрема залізнична бригада. Скорочена найменування - 1 гв.ждбр.
У червні 1941 р в Харківському військовому окрузі почалося формування, укомплектування, злагодження частин і підрозділів 28-ї окремої залізничної бригади (командир - полковник Н.В. Борисов, комісар - старший батальйонний комісар Л.А. Гавенко) чисельністю до двох тисяч бійців і командирів.
28-я бригада включилася в роботи лише на 34 добу після початку війни.
25-27 липня 1941 року 28-я залізнична бригада здійснювала технічне прикриття та оборону станції Христинівка, виводила зі станції 37 поїздів в тил.
У серпні-вересні 1941 року 28-я залізнична бригада забезпечувала технічне прикриття та обслуговування наступних ділянок Південно-Західного напрямку: Дніпропетровський вузол і залізничні ділянки Нижньодніпровськ - Новомосковськ, Нижньодніпровськ - Синельникове - Запоріжжя, Синельникове - Павлоград, Павлоград - Лозова, Новомосковськ - Константиноград, Константиноград - Лозова, Запоріжжя - Федорівка.
У листопаді 1941 року бригада на правому фланзі 12-ї армії обороняє ділянку Водопровід - Сентянівка, запобігши прорив 4-го німецького армійського корпусу генерала Шведлера до Ворошиловграду. За героїзм 56 командирів і бійців були нагороджені орденами і медалями.
16 листопада 1941 года 4-й німецький армійський корпус генерала Шведлера перейшов в наступ і під кінець дня вклинився на глибину до 20 кілометрів на розташування нашої 12-ї армії на північний схід від Артемівська (нині Бахмут). Оперативна обстановка склалася так, що на правому фланзі армії інших частин, крім залізничних, не було. Виявивши слабке місце, фашисти розраховували без особливих зусиль оволодіти Ворошиловградом і тим самим відвернути радянські війська з ростовського напрямки, де противник завдавав головного удару.
Командувач 12-ю армією генерал-майор К.А. Коротєєв поклав оборону ділянки в районі станцій Водопровід, Сентянівка, Родакове на 28-ю залізничну бригаду, з тим щоб до підходу стрілецьких частин прикрити правий фланг армії. Командир бригади полковник Н.В. Борисов прийняв рішення: для виконання поставленого завдання терміново створити зведений батальйон. До нього увійшли знаходилися поблизу підрозділи 11-го і 12-го відновлювальних і 20-го мостового батальйонів загальною чисельністю 577 осіб. Командиром зведеного батальйону був призначений капітан С.Н. Марков, комісаром - старший політрук П.І. Векшин, обидва загинули в бою. З 19 по 21 листопада 1941 року зведений батальйон стояв на смерть, але не пустив танки Шведлера до Ворошиловграду.
Величезну допомогу бійцям бригади надавали бронепоїзди № 2 «За Батьківщину!» (Командир - капітан А.Л. Бондаренко), № 6 «За Батьківщину!» (Командир - капітан П.К. Шуригін) і № 11 «За Батьківщину!» (Командир - капітан П. М. Бойко).
Вранці 19 го листопада під прикриттям вогню двох броньових поїздів залізничні батальйони почали наступ на Голубівка. Частини бригади увірвалися на північно-східну околицю селища і утримували її. Протягом 20 листопада гітлерівці неодноразово переходили в атаки, прагнучи обійти правий фланг бригади. Але підтримані вогнем бронепоїздів, які знищили чимало вогневих точок і солдатів противника, воїни-залізничники відкинули фашистів. 21 листопада в ході жорстокої артилерійської дуелі були пошкоджені бронепаровозів, що значно послабило дії бронепоїздів. Але вони продовжували мужньо боротися, ведучи активну оборону.
Незабаром прибуло підкріплення - стрілецька бригада, а з нею бронепоїзд № 8 під командуванням Героя Радянського Союзу X.І. Ібрагімова. Залізничники змогли відновити один з броньованих паровозів і кілька бойових майданчиків. Місце пошкоджених бронепаровозів зайняли неброньовані паровози - «чорні», як їх називали залізничники. Під командуванням капітана X.І. Ібрагімова бронепоїзд № 8 знову вступив в сутичку з ворогом і відкинув піхоту загарбників. Шість діб йшов нерівний бій, переможцями в якому вийшли воїни-залізничники. Фашисти так і не змогли зайняти Сентянівка.
28 квітня 1942 року, наказом Народного комісара оборони СРСР № 127 28-я окрема залізнична бригада, що відзначилася в боях під Сентянівка, нагороджена почесним званням «Гвардійська» і була перетворена в 1-у гвардійську залізничну бригаду (командир бригади полковник Борисов Н.В. ).
17 травня 1942 року, заступник начальника залізничних військ генерал-майор А.Е. Крюков вручив 1-ї гвардійської залізничної бригаді Гвардійське Прапор. До цього часу бригадою командував полковник Чігарков В.А.
Після Великої Вітчизняної війни 1 гв.ждбр (штаб-квартира - м Львів) дислокувалася на європейській території СРСР, і входила до складу 2-го залізничного корпусу (штаб-квартира - м.Київ).
За проявлену відвагу в боях за Вітчизну з німецькими загарбниками, за стійкість, мужність, дисципліну і організованість, за героїзм особового складу в боях під Сентянівка, Наказом Народного комісара оборони СРСР від 28 квітня 1942 року № 127 28-я окрема залізнична бригада була нагороджена почесним званням «Гвардійська» і перетворена в 1-у гвардійську залізничну бригаду.
За наведення моста через р. Вісла на 7 діб раніше термінів 1 гв.ждбр була удостоєна почесного найменування «Варшавська».
Нагороджена орденом Кутузова 2-го ступеня.
Джерело.
