Оцінка: +9 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+1) (-1) якість
Історія міста Жовті Води.
Жовті Води (укр. Жовті Води) - місто, Жовтоводський міська рада, Дніпропетровська область, Україна.
Код КОАТУУ - 1210700000. Населення за переписом 2001 року складало 56 542 особи [1].
Є адміністративним центром Жовтоводської міської ради, в який, крім того, входить село Суха Балка.
Місто Жовті Води знаходиться на березі річки Жовта, вище за течією на відстані в 0,5 км розташоване село Миролюбівка (П'ятихатський район), нижче за течією на відстані в 0,5 км розташоване село Мар'янівка (П'ятихатський район).
По місту протікає кілька пересихаючих струмків з загатами.
Через місто проходить автомобільна дорога Т-0418, до обласного центру Дніпропетровська 125 км.
Долину річки Жовтої з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Оскільки в деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, і яскраво-жовта фарба - продукт окислення залізняку - потрапляла в річку, запорізькі козаки назвали річку Жовтої, а долину біля неї - Жовтими Водами. Ця місцевість належала до так званого Дикого поля.
Переправа на річці Жовтій називалася Жовтим Бродом. Тут стояли козацькі зимівники, укріплені для захисту від татар.
В урочищі Жовті Води 16 травня 1648 року відбулася битва українсько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького з військами Речі Посполитої під керівництвом С. Потоцького. Ця битва стала початком Українсько-польської війни 1648-57. Битва на Жовтих Водах або «Битва під Жовтими Водами».
В кінці 19 століття в басейні Жовтої були виявлені багаті поклади залізних руд. У 1895 році починається розробка рудника поблизу села Весело-Іванівка. Підприємець Львів і інженер Боруцкий орендували у жителів цього села 870 десятин землі. Згодом цей рудник став власністю гірничопромислового товариства «Жовта Ріка». У 1898 році видобуток руди почалася в Краснокутському кар'єрі, власником якого був катеринославський купець Копилов.
Поруч з цими копальнями виникло селище Жовта Ріка. На Весело-Іванівському руднику щорічно добували по 3,5 мільйона пудів залізної руди, на Краснокутському і Коломійцевська рудниках - по 2,5 мільйона пудів. Після завершення будівництва Катерининської залізниці від селища до залізничної станції Жовті Води (зараз - станція Жовті Води I) прокладений залізничну колію довжиною 10 верст. На той час здобуту на рудниках руду гужовим транспортом доставляли на станцію Пичугине поблизу Кривого Рогу.
Кількість працюючих робітників на рудниках змінювалась залежно від періоду зростання або кризи в залізорудній промисловості в цілому. Так, на руднику "Жовта Ріка» спочатку налічувалося близько 200 робітників, в 1901 році - 60, але вже в 1904 році - близько 1000. У 1912 році через скорочення попиту на руду кількість працюючих скоротилася до 600, проте в 1913 році знову зросла і склала понад 1000 працюючих [2]. В основному тут працювали сезонні робітники, які приїжджали сюди з навколишніх губерній і прилеглих сіл.
Робочі проживали в земляних бараках, для кваліфікованих робітників та їх сімей було побудовано кілька кам'яних будинків. На рудниках був низький рівень безпеки праці, що призводило до частих травм робітників.
Через погані житлові умови, небезпечних умов праці в 1904-1907 роках на рудниках «Жовта Ріка» та Копилова відбулося кілька страйків.
У 1905 році відкрита копальнева початкова школа, в якій навчалися діти службовців і деяких працівників заводу, а також заможних селян довколишніх сіл - Жовтого, Боголюбівка, Весело-Іванівки.
Під час подій 1918-1920 років, рудники Жовтої Ріки не працювали. У 1920 році в селищі встановлена радянська влада. Відновлення роботи рудників почалося в 1924 році. Кар'єри всіх колишніх рудників були об'єднані в одне рудоуправління «Жовта Річка».
Під час процесу індустріалізації в СРСР на руднику були побудовані механічна майстерня, паровозне депо, градирня, високовольтна лінія, дві електропідстанції, компресорна установка. У 1934 введена в експлуатацію нова шахта «Капітальна», одна з найбільших на той час в Кривбасі. Видобуток руди зріс до 726 тисяч тонн в 1940 році.
У селищі були побудовані перші багатоповерхові будинки, в 1929 і одна тисяча дев'ятсот тридцять два роки відкрито дві лікарні. Діяло дві школи, клуб, бібліотека.
За часів Другої світової війни 13 серпня 1941 року Жовта Річка окупована німецькими військами, звільнена від окупації радянськими військами 20 жовтня 1943 року.
У 1950 році на двох невеликих рудниках в покладах магнітного залізняку були знайдені промислові запаси уранових руд. У 1951 році для видобутку уранової сировини в Жовтої Ріки створений Східний гірничо-збагачувальний комбінат.
22 травня 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води з наданням статусу міста обласного підпорядкування Дніпропетровської області.
Розвиток промисловості спричинило збільшення чисельності населення міста і розвиток інших сфер. У 1967 році в Жовтих Водах проживало 41,8 тисячі осіб. Діяло 11 загальноосвітніх шкіл, лікарня, поліклініка.
У 1957 році був побудований Палац культури за проектом архітектора Александрова.
У 1963 році відкрито перший вищий навчальний заклад міста - філія Криворізького гірничорудного інституту.
У 1978 році населення міста досягло 55 тисяч чоловік.
Головне підприємство міста - Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який є найбільшим виробником природного урану в Європі. Кількість працюючих - майже 4 000.
Інші підприємства:
ВАТ «Південний радіозавод» ДАХК "Дніпровський машинобудівний завод» - спеціалізується на виготовленні радіоелектронної апаратури на базі односторонніх багатошарових друкованих плат.
ВАТ «Фабрика штучного хутра» - виробник штучного хутра і виробів з нього.
ТОВ НВП «Тетра» - займається виробництвом приладів радіаційного контролю.
ВАТ «Жовтоводський хлібозавод».
ТОВ «Позитрон» - підприємство спеціалізується в області розробки і виробництва приладів і систем радіаційного й радіоекологічного контролю.
Для обслуговування населення в Жовтих Водах діє ряд комунальних підприємств: «Жовтоводськтепломережа», «Жовтоводський водоканал», Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання.
Відкрито відділення 11 банків, близько 500 підприємств торгівлі та сфери послуг.
У Жовтих Водах знаходиться Український науково-дослідний і проектно-розвідувальний інститут промислової технології. Метою цього закладу є генеральне проектування і проектний супровід об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідницька та конструкторська діяльність в області проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики.
У Жовтих Водах діє вищий навчальний заклад III рівня акредитації - Інститут Підприємництва "Стратегія", який створений в лютому 1992 року на базі Південної філії Центрального інституту підвищення кваліфікації керуючих кадрів Міністерства середнього машинобудування.
Також діють вузи I рівня акредитації [3]:
Жовтоводський училище Криворізького державного педагогічного університету - готує вчителів початкових класів та вихователів дитячих садків;
Жовтоводський промисловий технікум Дніпропетровського національного університету.
Вище професійне училище № 70.
У мережу загальноосвітніх навчальних закладів Жовтих Вод входять природно-науковий ліцей, гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням іноземних мов, 7 середніх загальноосвітніх шкіл.
Також є центр дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. 13 дитсадків.
Головний культурний заклад Жовтих Вод - Центр народної творчості, культури і дозвілля (колишня назва Палац культури ім. Леніна). Заклад відкрито в 1957 році. У ньому діє 7 колективів художньої самодіяльності, що мають звання народних. Будівля центру споруджена за проектом московського архітектора О. М. Александрова. У 1985 році віднесені до переліку архітектурних пам'яток Дніпропетровщини.
Також в Жовтих Водах є кінотеатр, міський музей ім. Юхима Пригожина, будинок культури «Батьківщина», мережа бібліотек, музична школа, міський стадіон «Авангард».
Для відпочинку населення є два парки (парк «Слави» та дитячий парк).
джерело
_________________________________________________________________________________________________
Тайник (капсула) знаходиться між стовбурами дерева (див.фото).
