Оцінка: + 4/1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість
У м.Києві по вулиці Горького (нині Антоновича), 4/6 в період окупації міста розміщувалася явочна квартира диверсійної групи «Максим», в зв'язку з чим цей будинок є пам'яткою історії.
Напередодні окупації гітлерівськими військами Києва зовнішня розвідка створила в ньому нелегальну резидентуру на чолі з розвідником І.Д.Кудрей.
Уже в Наприкінці вересня 1941 року резидентура «Максима» (таким був оперативний псевдонім розвідника) провела перші акції відплати. Вибухом було знищено німецька військова комендатура. Слідом за нею злетів на повітря кінотеатр для німецьких солдатів.
Однак окупанти зробили відповідні заходи. Борючись з підпільниками, вони почали знищувати будівлі в місті. Був підірваний і будинок, в якому проживав «Максим». При цьому були знищені зброя, шифри, паспорта, гроші, адреси і паролі, продукти - все неоходимо для розвідувально-диверсійної роботи.
Незважаючи на виниклі труднощі, людям «Максима» вдалося швидко налагодити зв'язок з підпіллям. Це дало можливість створити в Києві і в його передмісті ще кілька диверсійних груп.
Керовані «Максимом» бойові групи провели ряд великих диверсійних актів, зокрема, на залізничній станції Дарниця, на трамвайній лінії міста. Вони підривали мости, влаштовували пожежі на заводах, пускали під укіс ешелони з гітлерівськими військами, знищували фашистські машини і катери. Крім того, підпільники виготовляли і розповсюджували листівки, інформували киян про дії Червоної Армії, про партизанський рух, які закликали до боротьби проти окупантів.
Одночасно резидентура «Максима» добувала і передавала в Центр виключно вожно розвідувальну інформацію про військових укріпленнях ворога в районі Києва, про дислокацію німецьких штабів і установ. Резиденту, зокрема, вдалося виявити діяв в передмісті Києва розвідувальний пункт абверу і впровадити в нього свою співробітницю. В результаті в Центр були спрямовані докладні дані на більш ніж 80 гітлерівських шпигунів і диверсантів, закинутих абвером на нашу територію.
Розвідник, діючи в стані ворога, не застрахований від випадковостей. Їх, як відомо, ніхто не планує, і відбуваються вони завжди раптово. Тоді від розвідника потрібно прояв надзвичайно самовладання, винахідливості і мужності.
Одного разу така випадковість сталася на вулицях Києва і з І.Д.Кудрей. Ще на самому початку розгортання діяльності резидентури, в кінці вересня 1941 року, він йшов по вулицях Києва і уважно придивлявся до обстановки в місті. Раптом він помітив, що його пильно розглядає і, дізнавшись, починає радісно посміхатися кремезний, вусатий чоловік, що йде назустріч. Розвідник відразу згадав його. Буквально перед війною І.Д.Кудря вів справу на петлюрівця на прізвисько «Вусатий». Саме «Вусатий» виявився на шляху розвідника, коли така зустріч була найменше бажаної. У такому положенні тільки витримка і залізна воля могла дозволити виграти жорсткий поєдинок з «Вусатим». А гострота поєдинку пояснювалася ще й тим, що, як з'ясувалося, «Вусатий» працював перекладачем при спеціальній команді гестапо.
В даному випадку самовладання і воля до перемоги виявилися сильнішими у І.Д.Кудрі. Він, ні на мить не проявивши сум'яття, вміло повів розмову з «Вусатим». Той здригнувся і погодився надавати допомогу радянській розвідці. А знав «Вусатий» чимало. У першому ж повідомленні він передав І.Д.Кудре прізвища німецьких агентів, яких перекидали в тил Червоної Армії із завданнями по Москві і Челябінську. Дані на цю агентуру «Максим» встиг до припинення зв'язку з Центром передати в Москву.
«Вусатий» повідомив І.Д.Кудре і про те, що в Києві розгорнуть розвідувальний пункт абверу, в зв'язку з чим постало завдання зі збору інформації про діяльність цього важливого об'єкта. За завданням І.Д.Кудрі підпільниця М.І.Груздова влаштувалася в якості керуючої будинком, в якому і розміщувався разведпункт абверу. Їй вдалося увійти в довіру до його керівнику Майеру, він же Антон Іванович Мільчевська, великий німецький розвідник, тривалий час працював до війни на Україні. Відважна підпільниця отримала можливість вести спостереження за співробітниками разведпункта і виявляти агентуру противника.
Таким чином були отримані 87 прізвищ гітлерівських агентів з різними даними на них.
5 липня 1942 року по зрадницької доносу «Максим» і кілька його товаришів були арештовані. Протягом трьох місяців день за днем їх жорстоко катували на допитах. Однак безперервні катування не зломили волі цих людей.
До сих пір немає точних даних про день загибелі розвідника. Відомо лише, що він помер мовчки, так нічого і не сказавши гестапівців, не розкривши жодного імені, жодного епізоду з діяльності підпільників. Резидентура «Максима» збереглася і під керівництвом його заступника продовжувала вести активну боротьбу проти окупантів.
8 травня 1965 року народження, напередодні 20-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні, Указом Президії Верховної Ради СРСР за мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, Івану Даниловичу Кудрі було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
джерело:
