Сунь-цзи - Мистецтво війни читати онлайн і скачати безкоштовно

Сунь-Цзи

МИСТЕЦТВО ВІЙНИ

Передмова перекладача

З усіх "Семи військових канонів" "Військова стратегія" Сунь-цзи, традиційно відома як "Мистецтво війни", отримала найбільше поширення на Заході. Вперше перекладена французькою місіонером близько двох століть тому, вона постійно вивчалася і використовувалася Наполеоном, і, можливо, деякими представниками нацистського головнокомандування. Протягом двох останніх тисячоліть, вона залишалася найважливішим військовим трактатом в Азії, де навіть прості люди знали її назву. Китайські, японські, корейські військові теоретики та професійні солдати обов'язково вивчали її, і багато хто з стратегій зіграли важливу роль у легендарній військовій історії Японії, починаючи з VIII століття. Більше тисячі років концепції книги викликали безперервні дискусії і пристрасні філософські дебати, приковуючи увагу досить впливових в різних областях фігур. Хоча книга багато разів перекладалася на англійську, а переклади Л. Джайлза і С. Гріффіта не втратили значення досі, продовжують з'являтися нові.

Сунь-цзи і текст

Довго вважалося, що "Мистецтво війни" є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю, а всі інші книги в кращому випадку другорядними. Традиціоналісти приписували книгу історичному персонажу Сунь У, активна діяльність якого в кінці VI ст. до н.е., начина з 512г. до н.е., зафіксована в "Ши цзи" і в "Вёснах і восени У і Юе". Згідно з ними, книга повинна датуватися цим часом і містити теорії і військові концепції самого Сунь У. Однак, інші вчені, по-перше, визначили численні історичні анахронізми в збереженому тексті, як-то: терміни, події, технології та філософські поняття; по-друге, підкреслювали відсутність будь-яких свідчень (які повинні були бути в "Цзо чжуань" - класичної літописі політичних подій того часу), що підтверджують стратегічну роль Сунь У в війнах між У і Юе; і, по-третє, звертали увагу на розбіжність концепції великомасштабної війни, про яку йшлося в "Мистецтві війни", з одного боку, і, з іншого, запам'ятався лише у вигляді атавізму битви кінця VI ст. до н.е.

Традиційна інтерпретація бачить істотне доказ своєї правоти в тому, що численні пасажі з "Мистецтва війни" можна зустріти в багатьох інших військових трактатах, що, і це доведено, не могло б мати місце, якби не було текст більш раннім. Вважається навіть, що таке повальне наслідування означає, що "Мистецтво війни" - найбільш ранній військовий трактат, що цінувався вище будь-який інший роботи, усній або письмовій. Поява деяких аналітичних концепцій, таких, як класифікація місцевостей, теж зв'язується з Сунь-цзи; далі, їх використання укладачами "Сима фа" вважається безперечним доказом історичної первинності "Сунь-цзи", а можливість того, що сам Сунь-цзи виходив з інших робіт, не береться до уваги.

Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, традиційна позиція як і раніше ігнорує факт більш ніж двохтисячолітнього ведення бойових дій і існування тактики до 500 р до н.е. і приписує фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все говорять на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь "творіння з нічого".

За винятком изжившей себе позиції скептиків, які вважали роботу пізньої підробкою, існує три точки зору на час створення "Мистецтва війни". Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н.е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду "Борються Царств"; тобто до IV або III ст. до н.е .. Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н.е. Чи коли-небудь буде встановлена ​​справжня дата, бо традиціоналісти виявляють виняткову емоційність у захисті автентичності Сунь-цзи. Однак, цілком ймовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім, найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх "Військових методах".

В "Ши цзи" представлені біографії багатьох видатних стратегів і полководців, включаючи Сунь-цзи. Однак "Весни і Осені У і Юе" пропонують більш цікавий варіант:

"На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному:" Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити?"

Через якийсь час, правитель царства У запитав У Цзисю і Бо Сі: "Я хочу послати армію. Що ви думаєте про це?" У Цзисюй і Бо Сі відповіли: "Ми хотіли б отримати накази". Правитель У потай вважав, що ці двоє затамували глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу, повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. Через якийсь час, він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.

Сунь-цзи на ім'я У, був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: "Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його." Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів.

Дуже задоволений, відповів і сказав: "Якщо можливо, я хотів би піддати вашу стратегію маленькій перевірці." Сунь-цзи сказав: "Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу." А намісник спитав: "Згоден." Сунь-цзи сказав: "Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне." Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовими правилами, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: "З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати зі зброєю в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок." Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися.

Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив в барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться.

Сунь-цзи був в люті. Очі у нього були широко відкриті, голос подібний до рику тигра, волосся стало дибки, а зав'язки шапочки порвалися на шиї. Він сказав знавець законів: "Принесіть сокири ката."

[Потім] Сунь-цзи сказав: "Якщо інструкція не ясна, якщо роз'ясненням і наказам не довіряють, то це вина полководця. Але коли ці інструкції повторено тричі, а накази пояснені п'ять разів, а війська як і раніше не виконують їх, то це вина командирів. Згідно з приписами військової дисципліни, яке покарання? " Знавець законів сказав: "Обезглавлення!" Тоді Сунь-цзи наказав відрубати голови командирам двох підрозділів, тобто двом улюбленим наложниць правителя.

Правитель У зійшов на площадку, щоб спостерігати, коли двох його улюблених наложниць збиралися обезглавлювати. Він спішно відправив чиновника вниз з наказом: "Я зрозумів, що полководець може керувати військами. Без цих двох наложниць їжа мені буде не в радість. Краще не обезглавлювати їх".

Сунь-цзи сказав: "Я вже призначений полководцем. Згідно з правилами для полководців, коли я командую армією, навіть якщо накази віддаєте ви, я можу виконувати." [І обезголовив їх].

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?