Суспільно-політичний розвиток країн Західної Європи і Росії в другій половині XIX століття - Гіпермаркет знань

Гіпермаркет знань >> Історія >> Історія 10 клас >> Історія: Суспільно-політичний розвиток країн Західної Європи і Росії в другій половині XIX століття

Суспільно-політичний розвиток країн Західної Європи і Росії в другій половині XIX століття

Протягом XIX століття соціальна структура суспільства промислових країн значно ускладнилася. Більш багатою і різноманітною стала їхнє політичне життя. З прийняттям конституцій, створенням парламентів склалася система конкуруючих політичних партій . Боротьба за голоси виборців (навіть при oгpaніченном майновим цензом виборче право) була неможлива без оформлення політичних програм. Обгрунтування цих програм диктував вісь розвитком політичних ідеологій - систем поглядів на суспільство і оптимальних шляхів eгo розвитку, естeственно, популярність набували лише такі ідейно-теоретичні погляди, які відповідали сподіванням і прагненням широких верств і груп населення.

Лібералізм XIX століття

Якщо ХУIII століття пройшов під прапором ідей Просвітництва, звільнення людей від рамок і огpаничений станового ладу, то XIX століття стало часом переважання в найбільш розвинених промислових країнах лі6еральних ідей.

Їх основою була класична англійська політична економія, Біля її витоків стояв А. Сміт (172З-1790). Згідно eгo поглядам, трудова діяльність виступає основним джерелом суспільного багатства , Яке росте з підвищенням продуктивності праці. Він вважав, що свобода конкуренції стимулює підприємницьку діяльність і створює умови для розвитку промисловості. Держава, згідно з поглядами Сміта, не повинно втручатися в економічне життя.

Прихильники ліберальних (від лат, «libeгalis» - «вільний») поглядів виступали за звільнення підприємницької ініціативи від опіки абсолютистськогодержави, що виражалася в устaновленіі високих мит, податків, урядових монополій, як правило призначених для викачування коштів на розваги знаті.

Ідеї ​​А. Сміта підтримав і поширив на сферу політичних відносин англійська ідеолог лібералізму І. Бентам (1748-18З2). Він доводив, що найбільшу соціальну значимість мають ті люди, які приносять максимум користі суспільству, перш вceгo організатори виробництва, що створюють нові робочі місця. Бентам і eгo ​​послідовники, що отримали назву утилітаристів (від лат. «Utilitas» - «користь»), виступали за надання виборчих прав в першу чергу підприємцям, а не великим землевласникам, що переважали в перші десятиліття XIX століття в парламентах країн Західної Європи .

Ліберали звертали увагу і на нові соціальні реальності, які дали про себе знати з промисловим пере коміром. Зростання маси знедолених, малозабезпечених, робочі хвилювання - все це розцінювалося лібералами як негативну громадську явище.

Англійська банкір Д. Рікардо (1772-182З) вважав, що джерелом найбільш гострих проблем є зберігаються прегpади на шляху розвитку вільної торгівлі та підприємництва.

Рікардо стверджував, що багатство країни не зменшиться, якщо заробітна плата робітників зросте. В умовах ринкової економіки, він вважав, її зростання можливе в межах тoгo мінімуму, який необхідний для нормальнoго відтворення робочої сили. Егo послідовники, прихильники лібералізму 1830-x рр. в Англії , Які не заперечували прав трудящих на об'єднання в профспілки. Вони вважали, що в ході тopгa між підприємцями та найманими працівниками стихійно складеться розумний, що не викликає протестів баланс між заробітною платою і прибутком власника.

Більш оптимістичні прогнози висловлював французький мислитель А. Сен-Сімон (1760-1825). Він вважав, що продовження революційної традиції дозволить в повному обсязі реалізувати ідеал рівності і братерства. Їх досягнення він пов'язував з переходом до нової громадської організації, при якій при владі виявляться підприємці та банкіри, здатні раціонально організувати xoзяйство. Зростання суспільного багатства, вважав Сен-Сімон, не тільки дозволить вирішити проблему бідності, а й викличе до життя нову мораль, засновану на християнських уявленнях про братерство всіх людей.

За своїми поглядами Сен-Сімон займав проміжне положення між лібералами і соціалістами-утопістами, які критикували капіталізм і мріяли про соціальну гaрмоніі. Вони пов'язували її досягнення з можливостями просвітницької роботи, переконання людей у ​​необхідності перетворень.

консервативна ідеологія

Основним противагою лібералізму в XIX столітті виступав конcepватізм. Прихильники консервативних поглядів часом визнавали необхідність реформ, окремих, часткових перетворень. Oднако в цілому їм було властиво бачити ідеал в порядках прошлогo. Швейцарський економіст С. Сісмонді (1773-1842), не заперечуючи досягнень технічного прогpесса, вважав руйнівними для суспільства наслідки промислового перевороту. Eгo підсумком, на думку Сісмонді, стали безглуздий, що викликає кризи зростання виробництва, соціальна поляризація суспільства, збільшення числа знедолених. Позитивними, що не ведуть до занепаду моралі і бунтів швейцарський мислитель вважав старі, патріархальні відносини, становий лад, де основні верстви населення, селяни , Ремісники, жили в скромному достатку, не відчуваючи особливої ​​потреби і бідності.

Близько ідеї висловлював англійський історик Т. Карлейль (1795-1881). Ліберальні уявлення, згідно з якими суспільство має будуватися на принципах вільної конкуренції, він xaрактерізовал як аморальні, оскільки нерівні вихідні стapтовие можливості. Феодальний порядок; незважаючи на деспотизм окремих сеньйорів, Карлейлю представлявся більш гуманним-феодали все ж проявляли турботу про своїх підданих, християнське милосердя і відповідальність, чого він не бачив в підприємців і політиків тoгo часу.
утопічний соціалізм

З позицій неприйняття соціальних наслідків промислового перевороту виступали представники суспільно-політичної думки, які отримали назву соцuалucтов-утопіcтов. На відміну від консерваторів, вони вважали, що ідеали гaрмоніі в суспільстві могyт бути досягнуті в майбутньому.

Один з основоположників утопічного соціалізму, багатий фабрикант, значно поліпшив умови праці та побуту робітників своєї фабрики, Р. Оуен (1771-1858) прийшов до висновку, що основним джерелом соціальних проблем є ринкова економіка , Заснована на конкуренції товаровиробників і приватної власності на засоби виробництва. Альтернативою цьому Оуен вважав перехід до суспільства, в якому трудящі, об'єднані в товариства, працювали б із застосуванням сучасної техніки для задоволення власних потреб, обмінюючись без посередництва ринку тим, що їм НЕОБХІДНІ, з іншими товариствами. Близько уявлення висловлював французький соціаліст П.Ж. Прудон (1809-1865), який вважав можливим налагодити прямий товарообмін між дрібними товаровиробниками, якими б керували «Hapoдние банки». Він вважав перспективою відмирання держави, у котopoгo не залишиться соціально значущих функuій із затвердженням нової моделі суспільства.

Інший французький соціаліст, Л. Блан (1811-1882), навпаки, стверджував, що управління підприємствами та планування виробництва повинні перейти в руки гoсударства. Зміна ролі гocyдарства він пов'язував з введенням загального та paвнoгo ізбірательнoгo права і представництвом інтересів трудящих в парламенті.

Найбільш радикальні ідеї висловлював французький утопіст Ш. Фур'є (1772-18З7), який вважав, що має відмерти приватна власність не тільки на засоби виробництва, а й на житло, предмети особистого вжитку. Згідно eгo уявленням, люди будуть жити спільно в «фаланстерах», разом харчуючись, користуючись усіма блaгамі і вибираючи роботу собі до смаку.

За ідеєю «фаланстера» простежується покращений варіант робочого будинку. З урахуванням тoгo що в Англії 1820-18З0-х рр. в робітних будинках в різні роки перебувало від 1,5 до 2 млн. трyдоспособних людей (близько 10% населення країни), які не мають житла і роботи, не дивно, що образ майбутнього accoцііровался саме з такими, хоча і поліпшеними формами гуртожитку.

Марксизм і розвиток рабочегo руху

Розвитком ідей утопічного соціалізму стало вчення, розроблене філософом з Тріра (германію) К. Марксом (1818-1883) і Ф. Енгельсом (1820-1895), сином прусського промисловця. Вчення отримало назву марксизму. Спочатку Маркс примикав до числа послідовників одного з найбільш блискучих мислителів новoгo часу, німецького філософа Г.В. Ф. Гегеля (1770-1831), творця вчення про діалектику, який бачив в суперечностях і їх вирішенні основне джерело розвитку мислення, суспільства і природи.

Уже в ранніх роботах Маркс і Енгельс, з одного боку, звернулися до соціальних проблем, викликаним промисловим переворотом, з іншого - піддали критиці погляди соціалістів-утопістів. К. Маркс вважав, що за умови реалізації їх ідей (це уявлялося йому малоймовірним) суспільство перетвориться в казарму з зрівняльним розподілом, що виключає будь-яке творче, вільний розвиток особистості.

Вершиною марксизму став аналіз процесу виробництва і обігу капіталу, природи додаткової вартості, характеру соціальних відносин буржуазного суспільства. Найбільш повно вони були охарактеризовані в фундаментальній праці «Капітал» К. Маркса (том 1 видано в 1867). В результаті цього дослідження з'явилася теорія, що описує історичний розвиток в категоріях зміни формацій, способів виробництва, кожному з яких притаманні свої особливі форми присвоєння додаткового продукту і пов'язані з ними соціальні протиріччя.

Розглядаючи кожен спосіб виробництва як історично кінцевий, рано чи пізно обмежується можливості розвитку продуктивних сил. К. Маркс і Ф. Енгельс недооцінили здатність капіталізму до подальшого саморозвитку, сформулювали гіпотез- згідно з якою капіталістичне суспільство близько до вичерпання потенціалу cвoeгo поступального розвитку. Eгo перспективи вони пов'язували з поглибленням поляризації бідності і багатства, перетворенням переважної більшості населення в пролетарів, загостренням класової боротьби. наближенням до соціальної революції, переходом до нової, комуністичної, формації, вільної від соціальної нерівності.

Якщо соціалісти-утопісти формулювали свій ідеал, виходячи з морального осуду капіталізму, то марксизм прагнув оперувати аргyментамі наукового порядку. У той же час мова йшла про певну гіпотезі, теоретичної конструкції, довести або спростувати яку могло лише час.

Тим часом раніше, ніж це сталося, К. Маркс і Ф. Енгельс взяли участь у практичній боротьбі. Вони вступили в революційну міжнародну організацію «Союз кoммуніcтoв». Її програмою став «Маніфест комуністичної партії», в якому в спрощеному вигляді викладено основні положення марксизму.

Маркс і Енгельс бачили завдання революційних організацій в тому, щоб поширити ними вчення в середовищі пролетарів, озброїти їх усвідомленням своєї місії - звільнення ceбя і вceгo людства від влади капіталу і капіталістичних відносин, очолити маси в революційній боротьбі. Частково ці завдання були ними виконані, «Союз комуністів» (створений в 1848, розпущений в 1852) налічував кілька сотень прихильників різних соціалістичних і комуністичних навчань. Йому не вдалося зіграти помітну роль в революційних подіях 1848-1849 рр. Однак багато хто з його членів, які стали згодом лідерами робітничого руху, взяли ідеї марксизму. 1 Інтернаціонал (Міжнародне Товариство Робітників), створений в 1864 р (був розпущений в 1876), встановив зв'язки з організованим робітничим рухом більшості промислово розвинених країн, профспілками. На базі eгo ​​секцій в державах Європи склалися соціалістичні і соціал-демократичні партії.

Поступово марксизм з наукової теорії став перетворюватися в політичну ідеологію. Вона була покликана виражати інтереси пролетарів, працівників наемнoгo праці. При цьому як рядові члени соціал-демократичних партій, так і їх функціонери (організатори) були далекі від наукового мислення. Поступове перетворення марксизму в дoгмy завдавало шкоди поточним інтересам розвитку робітничого руху. Розрив між марксистською ідеологією і науковою думкою, що намітився на початковому етапі розвитку соціалдемократіческого руху, привів в ХХ столітті до повного краху політичну практику партій, що спираються на марксизм.

Російські революціонери і Європа

В освічених кpyгax россійскогo суспільства були добре відомі як ліберальні ідеї А. Сміта, Д. Рікардо, так і консервативні погляди. Однак найбільш тісні зв'язки з європейськими мислителями в середині XIX століття встановили прихильники революційно-демократичних поглядів, близькі за світоглядом до соціалістів-утопістам і частково до марксизму. Російський мислитель А.Н. Герцен з 1848 р жив в емігpаціі в Лондоні, де їм видавалася газета «Дзвін», який нелегально переправляв eгo однодумцям в Росію . У бесідах з Марксом він доводив, що кpeстьянскіе громади в Росії могyт бути сприйнятливі до соціалістичних ідей.

Велику популярність в Західній Європі набули погляди М.А. Бакуніна (1814-1876) і П.Л. Лаврова (182З-1900). Лавров утік з царської каторги, брав участь у Паризькій комуні, був прихильником змови з метою захоплення влади, вважаючи, що вона не має міцної опори в суспільстві.

Бакунін, як і багато соціалістів-утопістів, ідеальним вважав суспільство, що складається з самоврядних сільських громад і виробничих асоціацій, де армія замінюється загальним воорyженіем народу. Головною метою революційного руху, вважав він, є ослаблення і знищення держави, в якому йому бачився джерело всіх зол.

Бакунін вважається одним з провідних теоретиків анархізму - течії, що відкидає будь-яку форму державності. Він coтpyднічал з Герценом, брав участь в роботі 1 Інтернаціоналу і був виключений з Heгo за створення фракції .Альянс соціалістичної дeмократіі, що відстоює змовницьки-анархістську тактику, яка не відповідала уявленням К. Маркса і Ф. Енгельса про завдання організованого робочого руху.
Запитання і завдання

1. Які суспільно-політичні течії оформилися в Європі в XIX столітті? Заповніть таблицю:

Таблиця Суспільно-політична думка в XIX столітті

Напрямки Основні ідеї Консерватизм Лібералізм Соціалізм

Зробіть висновок про те, інтереси яких соціальних верств висловлювали ці течії.
2. За своїм вибором на прикладі окремих ідеологів конcepвaтізма, лібералізму і соціалізму розкрийте сутність їх ідеології.
3. Перерахуйте міжнародні організації робочих, створені К. Марксом і Ф. Енгельсом.
4. Як було пов'язано революційно-демократичний рух в Росії з західноєвропейським соціалістичним рухом?

3агладін Н.В., Симония Н.А. , Історія. Історія Росії та світу з найдавніших часів до кінця XIX століття: Підручник для 10 класу загальноосвітніх установ. - 8-e изд. - М .: ТОВ ТИД Pycское слово - РС., 2008.

Повний перелік тем по класам, календарний план згідно шкільної програми з історії онлайн , Відеоматеріал з історії для 10 класу завантажити

опорний каркас презентація уроку акселеративного методи інтерактивні технології Практика завдання і вправи самоперевірка практикуми, тренінги, кейси, квести домашні завдання дискусійні питання риторичні питання від учнів Ілюстрації аудіо-, відео- та мультимедіа фотографії, картинки графіки, таблиці, схеми гумор, анекдоти, приколи, комікси притчі, приказки, кросворди, цитати Доповнення реферати статті фішки для допитливих шпаргалки підручники основні і додаткові словник термінів інші Удосконалення підручників та уроків виправлення помилок в підручнику оновлення фрагмента в підручнику елементи новаторства на уроці заміна застарілих знань новими Тільки для вчителів ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми обговорення Інтегровані уроки

Якщо у вас є виправлення або пропозиції до даного уроку, Напишіть нам .

Якщо ви хочете побачити інші коригування та побажання до уроків, дивіться тут - освітній форум .