1. Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"
2. Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"
3. Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"

Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"

Такий різний українську мову. & Nbsp; Малюнок: О.Вовк

Ні для кого не секрет, що люди з різних куточків України часто насилу розуміють один одного. І справа не в різні політичні погляди або психології - справа банально в різних говорах! Наприклад, якщо львівське "файно" знає вже кожен українець, то на Закарпатті не кожен зрозуміє, що "парадичкі" - це звичайні помідори. "Сегодня" вирішила зібрати найцікавіші варіанти діалектних слів з різних регіонів України та поспілкувалася з їх носіями.

Діалектів. В Україні існує три прислівники: південно-західне, південно-східне і північне . Кожне ділиться на говірки, а вони, в свою чергу - на ще більш дрібні. Найрізноманітніше - південно-західне наріччя (9 говірок), а найпоширеніше - південно-східне, середньонаддніпрянсько говір якого ( Полтава . - Авт.) Покладено в основу сучасної української літературної мови. Діляться наріччя ще на дві групи: "Територіальні (прив'язані до території), і соціальні (мова соціальних груп). Територіальні легко простежити кожному жителю України: хочемо ми чи ні, але наше походження" видає "діалект. Наголоси, вимова, лексика, швидкість мови і т. д. розкажуть про людину більше, ніж запис в паспорті ", - пояснює заступник декана кафедри журналістики Запорізького національного університету, філолог Наталія Тяпкіна. До слова, межі поширення діалектів не збігаються з межами областей (на карті кордону діалектів показані умовно. - Авт.). Чи не визначається функціонування діалектів і територією країни, воно охоплює навіть межі інших держав: Молдову, Румунію, Венгріію, Словаччину, прикордонні райони Брянської, Курської, Бєлгородської, Воронезької областей РФ, поширені серед переселенців в США , Канади. Більш того - крім україномовних слів, в деяких містах Південно-Сходу є і російськомовні "місцеві" слівця, хоча часто вони належать до соцдіалектам.

Чернігівець: "Дітей купають в" баліях "і" вагонах ", а днем ​​ми" злипаються "

ПІВНІЧ. Північне наріччя частково охоплює шість областей: Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську. Тут місцеві відзначають не стільки наявність в лексиконі особливих слів, скільки вимова, яке часто походить на білоруське. "З дитинства запам'ятав слово" балія "- це був великий круглий цинковий таз, в якому купали дітей. Були ще" вагони "- ті ж тази, тільки прямокутні" - розповідає Сергій Кримаренко. Тут же "балцанка" - це пластикова пляшка, а в Бердичеві Житомирської області "кецик" - це шматочок, а "злипаються" означає дрімати. У тій же області, в місцях перепоселенія Чорнобильців, під виразом "допіру" розуміють "тільки що", а слово "слабких" частіше використовують, якщо людина чимось хворий, а не просто слабкий.

ВЕЛОСИПЕД

"Ровер" - на західній Україні, "лайба" - на Сході, іноді на Одещині, Житомирщині, "біцеглі" - Івано-Франківщина.

деруни

"Деруни", "кремзлики", "барабульнікі", "Тертика", "пляцки", "бульбянікі", "беці" - різні регіони Західної України.

ГОРИЩЕ (Горище - УКР.)

Замість "горища" використовують слово "стрих" на Івано-Франківщині, Львівщині; "Гора", "вишка", "підрив", "пуд", "під" - інші регіони Заходу.

ДЕКО (ДЕКО - УКР.)

"Бритванках", "бляшка", "таса", "таца" (від "таця"), "тепша", "дека" - різні регіони Західної України.

СКОВОРІДКА

"Рінка", "бритванках" - Івано-Франківщина, "ронділь" - Тернопільщина, "Фандель" - Закарпаття, "пательня" - західні регіони.

КАРТОПЛЯ

У цього слова в західних регіонах країни дуже багато аналогів замість класичного "картопля". Так, наприклад, на Тернопільщині, у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій та частково Івано-Франківської областях картопля - це "бараболя". Слово "бульба" замість літературного аналога використовують в Поліссі, на західній Волині та Львівщині. А в деяких населених пунктах Західної України зустрічаються навіть такі назви як "біб", "мандебурка", "ріпа" або "крумплі".

По кліку - велике зображення.

По кліку - велике зображення.

ПІВДЕНЬ-СХІД: в "пайти" на "лайба" і "марки" трамвая

Південно-східне наріччя української мови - саме велике територіально: від Луганська і до Кіровограда включно, включаючи південну частину Одеської області, а також частина центральних регіонів, разом з південними територіями Київської та Сумської областей. В його межах існує три говірки: степовий, наддніпрянський і слобожанський, які також дещо відрізняються один від одного. Так, наприклад, на Полтавщині, за словами місцевих, люди старшого віку можуть називати жаб "шкрекамі", а лопату - "заступом". У Котелевському районі тієї ж області приїжджий може почути таке слово, як "чувал" - це не що інше, як мішок. Слово "веранда" тут може означати коридор, а "хвірточка» - не кватирку, а вихід у двір.

В Одеській області - свої назви для предметів побуту: "шип" - лопата, а "Кутуньо" - кухонна плита. Сковорідку тут можуть називати "чарою", тарілку - "полумиски", а чашку - "Кухлю". На тій же Миколаївщині колодязь можуть називати "Басина", а футболку - "бобочком" або "Бобка". Тут же, щоб сказати "навпаки" або "навиворіт", говорити треба "наверле", а пояснити, що збирається дощ, можна словом "кондубасітся".

У Волноваському районі Донецької області є свої діалектизми. "Зі словника моєї бабусі пам'ятаю, що" свайба "- це весілля, а" ушніпітіся "- це проявляти любов до чого-небудь одному, прив'язатися. Цікаві тут і фонетичні моменти: замість звуку" ф "вимовляється" хв ":" тухвлі " , "конхвети" ... "Мати", від "мабуть" - "може бути", а "шкамелька" - звичайна лава, від російського слова, коридор - "колідор". Ну а чортополох вона називала "будяком", - розповідає Валерій Тернопільський. На Дніпропетровщині в деяких селах можна почути "Шаміль-Шаміль", що означатиме "потихеньку", або слово "обізвіріться", що по-російськи значить "впасти".

На тій же Луганщині відро можуть називати "ціберка", а "уп'єть" треба розуміти не інакше, як співзвучним до нього "знову". З предметів побуту приїжджого тут може здивувати "трухляк" - це означає друшляк, або "Друшляк" по-українськи. А ось "Шарафан" тут буде означати звичайну спідницю, але слова ці використовують здебільшого люди старшого покоління.

У містах теж є особливі слова, але здебільшого російськомовні. У Луганську вішалку або плечики називають "тремпель", а баклажани - "синенькими". Штори тут вішають на "багет". У Харкові у трамваїв є "марки", а не номери, в Донецьку теплу кофту називають "пайти", а велосипед - "лайба".

ПІВДЕННО-ЗАХІД: сплять на "хлопця" під "попланом"

Південно-західне наріччя складається з цілих 9 досить різноманітних діалектів. Саме наріччя поширене від західного кордону України до Вінницької області і частково охоплює південь Волинської, Рівненської та Житомирської областей. Безліч слів, які змусять задуматися туриста, в побуті на Івано-Франківщині. "У нас деруни -" пляцки ", картопля -" мандибурка "," камізелька "- це безрукавка, а каблук називається" обцаск ", - розповідає Анна Тіщев з села Саджавка. Суп тут називають поширеним на Західній Україні словом" зупа ", а м'ячик - "Бальоне", на західний манер. "путнього" на Івано-Франківщині - це відро, а "клевець" - молоток.

Багатий власний говір є і на Львівщині. Тут "шафлік" означає "тазик", а праска - це "Залізко". В цілому на Галичині туристу зустрінеться багато незрозумілих слів: хитромудре "шрайбуваті" перекладається, як "писати", скло називають "шклом", черевики - "мешти", а костюм - "анцуґом".

Відрізняється своєрідною лексикою Буковина. "Бабуся любить говорити" ніц ніграма ", що означає" майже нічого ", а замість файно може говорити" файнецко ", - розповідає Аліна Череднеченко з Чернівецької області. Кукурудзу тут можуть називати" Лабуз ", а годинник - це" дзігарок ", при тому що співзвучне "Дзігаро" часто означає звичайну сигарету. Стакан тут називають "кілішком", а пляшку - "шипом". При тому що в тій же Вінницькій області пляшка - це "фляжка", сковорідка - "пательня", вила - "габлі ", а слово" Веретко "означає" покривало ".

Особливим говором відрізняється Закарпатті - тут приїжджий може не скоро звикнути до місцевих розмов. Дивне слово "штрінфлі" означає шкарпетки, а той же праска - "біглязь", вікно тут називають "гоболок" або "оболока", а магазин старі люди чомусь іменують "Бовт". "У нас ствердну відповідь може звучати як" йо ", тобто" так ". У деяких селах штори називають" фірганок ", подушку -" хлопці ", а ковдру -" поплан ", - розповідає Руслана німців з Ужгорода. Насторожити приїжджого тут може слово "хижа", хоча це всього лише "хата" або "дім", піднятися в хату можна не по сходах, а по "ґарадичі", а будувати - не з цегли, а з "тигля". у той же час " помуст "- це" стать ", а якщо його забруднити, то він стане" замащенім ", а не брудним. Ну а вимити підлогу можна за допомогою" онучі ", що означає" ганчірку ". Слово" манаття "на Закарпать позначає будь-який одяг, "шірінка" - ніщо інше як хустку, а "кобат" - звичайне пальто. Ну а помідори тут називають "парадичкі".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"

Такий різний українську мову. & Nbsp; Малюнок: О.Вовк

Ні для кого не секрет, що люди з різних куточків України часто насилу розуміють один одного. І справа не в різні політичні погляди або психології - справа банально в різних говорах! Наприклад, якщо львівське "файно" знає вже кожен українець, то на Закарпатті не кожен зрозуміє, що "парадичкі" - це звичайні помідори. "Сегодня" вирішила зібрати найцікавіші варіанти діалектних слів з різних регіонів України та поспілкувалася з їх носіями.

Діалектів. В Україні існує три прислівники: південно-західне, південно-східне і північне . Кожне ділиться на говірки, а вони, в свою чергу - на ще більш дрібні. Найрізноманітніше - південно-західне наріччя (9 говірок), а найпоширеніше - південно-східне, середньонаддніпрянсько говір якого ( Полтава . - Авт.) Покладено в основу сучасної української літературної мови. Діляться наріччя ще на дві групи: "Територіальні (прив'язані до території), і соціальні (мова соціальних груп). Територіальні легко простежити кожному жителю України: хочемо ми чи ні, але наше походження" видає "діалект. Наголоси, вимова, лексика, швидкість мови і т. д. розкажуть про людину більше, ніж запис в паспорті ", - пояснює заступник декана кафедри журналістики Запорізького національного університету, філолог Наталія Тяпкіна. До слова, межі поширення діалектів не збігаються з межами областей (на карті кордону діалектів показані умовно. - Авт.). Чи не визначається функціонування діалектів і територією країни, воно охоплює навіть межі інших держав: Молдову, Румунію, Венгріію, Словаччину, прикордонні райони Брянської, Курської, Бєлгородської, Воронезької областей РФ, поширені серед переселенців в США , Канади. Більш того - крім україномовних слів, в деяких містах Південно-Сходу є і російськомовні "місцеві" слівця, хоча часто вони належать до соцдіалектам.

Чернігівець: "Дітей купають в" баліях "і" вагонах ", а днем ​​ми" злипаються "

ПІВНІЧ. Північне наріччя частково охоплює шість областей: Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську. Тут місцеві відзначають не стільки наявність в лексиконі особливих слів, скільки вимова, яке часто походить на білоруське. "З дитинства запам'ятав слово" балія "- це був великий круглий цинковий таз, в якому купали дітей. Були ще" вагони "- ті ж тази, тільки прямокутні" - розповідає Сергій Кримаренко. Тут же "балцанка" - це пластикова пляшка, а в Бердичеві Житомирської області "кецик" - це шматочок, а "злипаються" означає дрімати. У тій же області, в місцях перепоселенія Чорнобильців, під виразом "допіру" розуміють "тільки що", а слово "слабких" частіше використовують, якщо людина чимось хворий, а не просто слабкий.

ВЕЛОСИПЕД

"Ровер" - на західній Україні, "лайба" - на Сході, іноді на Одещині, Житомирщині, "біцеглі" - Івано-Франківщина.

деруни

"Деруни", "кремзлики", "барабульнікі", "Тертика", "пляцки", "бульбянікі", "беці" - різні регіони Західної України.

ГОРИЩЕ (Горище - УКР.)

Замість "горища" використовують слово "стрих" на Івано-Франківщині, Львівщині; "Гора", "вишка", "підрив", "пуд", "під" - інші регіони Заходу.

ДЕКО (ДЕКО - УКР.)

"Бритванках", "бляшка", "таса", "таца" (від "таця"), "тепша", "дека" - різні регіони Західної України.

СКОВОРІДКА

"Рінка", "бритванках" - Івано-Франківщина, "ронділь" - Тернопільщина, "Фандель" - Закарпаття, "пательня" - західні регіони.

КАРТОПЛЯ

У цього слова в західних регіонах країни дуже багато аналогів замість класичного "картопля". Так, наприклад, на Тернопільщині, у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій та частково Івано-Франківської областях картопля - це "бараболя". Слово "бульба" замість літературного аналога використовують в Поліссі, на західній Волині та Львівщині. А в деяких населених пунктах Західної України зустрічаються навіть такі назви як "біб", "мандебурка", "ріпа" або "крумплі".

По кліку - велике зображення.

По кліку - велике зображення.

ПІВДЕНЬ-СХІД: в "пайти" на "лайба" і "марки" трамвая

Південно-східне наріччя української мови - саме велике територіально: від Луганська і до Кіровограда включно, включаючи південну частину Одеської області, а також частина центральних регіонів, разом з південними територіями Київської та Сумської областей. В його межах існує три говірки: степовий, наддніпрянський і слобожанський, які також дещо відрізняються один від одного. Так, наприклад, на Полтавщині, за словами місцевих, люди старшого віку можуть називати жаб "шкрекамі", а лопату - "заступом". У Котелевському районі тієї ж області приїжджий може почути таке слово, як "чувал" - це не що інше, як мішок. Слово "веранда" тут може означати коридор, а "хвірточка» - не кватирку, а вихід у двір.

В Одеській області - свої назви для предметів побуту: "шип" - лопата, а "Кутуньо" - кухонна плита. Сковорідку тут можуть називати "чарою", тарілку - "полумиски", а чашку - "Кухлю". На тій же Миколаївщині колодязь можуть називати "Басина", а футболку - "бобочком" або "Бобка". Тут же, щоб сказати "навпаки" або "навиворіт", говорити треба "наверле", а пояснити, що збирається дощ, можна словом "кондубасітся".

У Волноваському районі Донецької області є свої діалектизми. "Зі словника моєї бабусі пам'ятаю, що" свайба "- це весілля, а" ушніпітіся "- це проявляти любов до чого-небудь одному, прив'язатися. Цікаві тут і фонетичні моменти: замість звуку" ф "вимовляється" хв ":" тухвлі " , "конхвети" ... "Мати", від "мабуть" - "може бути", а "шкамелька" - звичайна лава, від російського слова, коридор - "колідор". Ну а чортополох вона називала "будяком", - розповідає Валерій Тернопільський. На Дніпропетровщині в деяких селах можна почути "Шаміль-Шаміль", що означатиме "потихеньку", або слово "обізвіріться", що по-російськи значить "впасти".

На тій же Луганщині відро можуть називати "ціберка", а "уп'єть" треба розуміти не інакше, як співзвучним до нього "знову". З предметів побуту приїжджого тут може здивувати "трухляк" - це означає друшляк, або "Друшляк" по-українськи. А ось "Шарафан" тут буде означати звичайну спідницю, але слова ці використовують здебільшого люди старшого покоління.

У містах теж є особливі слова, але здебільшого російськомовні. У Луганську вішалку або плечики називають "тремпель", а баклажани - "синенькими". Штори тут вішають на "багет". У Харкові у трамваїв є "марки", а не номери, в Донецьку теплу кофту називають "пайти", а велосипед - "лайба".

ПІВДЕННО-ЗАХІД: сплять на "хлопця" під "попланом"

Південно-західне наріччя складається з цілих 9 досить різноманітних діалектів. Саме наріччя поширене від західного кордону України до Вінницької області і частково охоплює південь Волинської, Рівненської та Житомирської областей. Безліч слів, які змусять задуматися туриста, в побуті на Івано-Франківщині. "У нас деруни -" пляцки ", картопля -" мандибурка "," камізелька "- це безрукавка, а каблук називається" обцаск ", - розповідає Анна Тіщев з села Саджавка. Суп тут називають поширеним на Західній Україні словом" зупа ", а м'ячик - "Бальоне", на західний манер. "путнього" на Івано-Франківщині - це відро, а "клевець" - молоток.

Багатий власний говір є і на Львівщині. Тут "шафлік" означає "тазик", а праска - це "Залізко". В цілому на Галичині туристу зустрінеться багато незрозумілих слів: хитромудре "шрайбуваті" перекладається, як "писати", скло називають "шклом", черевики - "мешти", а костюм - "анцуґом".

Відрізняється своєрідною лексикою Буковина. "Бабуся любить говорити" ніц ніграма ", що означає" майже нічого ", а замість файно може говорити" файнецко ", - розповідає Аліна Череднеченко з Чернівецької області. Кукурудзу тут можуть називати" Лабуз ", а годинник - це" дзігарок ", при тому що співзвучне "Дзігаро" часто означає звичайну сигарету. Стакан тут називають "кілішком", а пляшку - "шипом". При тому що в тій же Вінницькій області пляшка - це "фляжка", сковорідка - "пательня", вила - "габлі ", а слово" Веретко "означає" покривало ".

Особливим говором відрізняється Закарпатті - тут приїжджий може не скоро звикнути до місцевих розмов. Дивне слово "штрінфлі" означає шкарпетки, а той же праска - "біглязь", вікно тут називають "гоболок" або "оболока", а магазин старі люди чомусь іменують "Бовт". "У нас ствердну відповідь може звучати як" йо ", тобто" так ". У деяких селах штори називають" фірганок ", подушку -" хлопці ", а ковдру -" поплан ", - розповідає Руслана німців з Ужгорода. Насторожити приїжджого тут може слово "хижа", хоча це всього лише "хата" або "дім", піднятися в хату можна не по сходах, а по "ґарадичі", а будувати - не з цегли, а з "тигля". у той же час " помуст "- це" стать ", а якщо його забруднити, то він стане" замащенім ", а не брудним. Ну а вимити підлогу можна за допомогою" онучі ", що означає" ганчірку ". Слово" манаття "на Закарпать позначає будь-який одяг, "шірінка" - ніщо інше як хустку, а "кобат" - звичайне пальто. Ну а помідори тут називають "парадичкі".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Труднощі перекладу з української на український: "бритванках", "ронділь" і "Фандель"

Такий різний українську мову. & Nbsp; Малюнок: О.Вовк

Ні для кого не секрет, що люди з різних куточків України часто насилу розуміють один одного. І справа не в різні політичні погляди або психології - справа банально в різних говорах! Наприклад, якщо львівське "файно" знає вже кожен українець, то на Закарпатті не кожен зрозуміє, що "парадичкі" - це звичайні помідори. "Сегодня" вирішила зібрати найцікавіші варіанти діалектних слів з різних регіонів України та поспілкувалася з їх носіями.

Діалектів. В Україні існує три прислівники: південно-західне, південно-східне і північне . Кожне ділиться на говірки, а вони, в свою чергу - на ще більш дрібні. Найрізноманітніше - південно-західне наріччя (9 говірок), а найпоширеніше - південно-східне, середньонаддніпрянсько говір якого ( Полтава . - Авт.) Покладено в основу сучасної української літературної мови. Діляться наріччя ще на дві групи: "Територіальні (прив'язані до території), і соціальні (мова соціальних груп). Територіальні легко простежити кожному жителю України: хочемо ми чи ні, але наше походження" видає "діалект. Наголоси, вимова, лексика, швидкість мови і т. д. розкажуть про людину більше, ніж запис в паспорті ", - пояснює заступник декана кафедри журналістики Запорізького національного університету, філолог Наталія Тяпкіна. До слова, межі поширення діалектів не збігаються з межами областей (на карті кордону діалектів показані умовно. - Авт.). Чи не визначається функціонування діалектів і територією країни, воно охоплює навіть межі інших держав: Молдову, Румунію, Венгріію, Словаччину, прикордонні райони Брянської, Курської, Бєлгородської, Воронезької областей РФ, поширені серед переселенців в США , Канади. Більш того - крім україномовних слів, в деяких містах Південно-Сходу є і російськомовні "місцеві" слівця, хоча часто вони належать до соцдіалектам.

Чернігівець: "Дітей купають в" баліях "і" вагонах ", а днем ​​ми" злипаються "

ПІВНІЧ. Північне наріччя частково охоплює шість областей: Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську. Тут місцеві відзначають не стільки наявність в лексиконі особливих слів, скільки вимова, яке часто походить на білоруське. "З дитинства запам'ятав слово" балія "- це був великий круглий цинковий таз, в якому купали дітей. Були ще" вагони "- ті ж тази, тільки прямокутні" - розповідає Сергій Кримаренко. Тут же "балцанка" - це пластикова пляшка, а в Бердичеві Житомирської області "кецик" - це шматочок, а "злипаються" означає дрімати. У тій же області, в місцях перепоселенія Чорнобильців, під виразом "допіру" розуміють "тільки що", а слово "слабких" частіше використовують, якщо людина чимось хворий, а не просто слабкий.

ВЕЛОСИПЕД

"Ровер" - на західній Україні, "лайба" - на Сході, іноді на Одещині, Житомирщині, "біцеглі" - Івано-Франківщина.

деруни

"Деруни", "кремзлики", "барабульнікі", "Тертика", "пляцки", "бульбянікі", "беці" - різні регіони Західної України.

ГОРИЩЕ (Горище - УКР.)

Замість "горища" використовують слово "стрих" на Івано-Франківщині, Львівщині; "Гора", "вишка", "підрив", "пуд", "під" - інші регіони Заходу.

ДЕКО (ДЕКО - УКР.)

"Бритванках", "бляшка", "таса", "таца" (від "таця"), "тепша", "дека" - різні регіони Західної України.

СКОВОРІДКА

"Рінка", "бритванках" - Івано-Франківщина, "ронділь" - Тернопільщина, "Фандель" - Закарпаття, "пательня" - західні регіони.

КАРТОПЛЯ

У цього слова в західних регіонах країни дуже багато аналогів замість класичного "картопля". Так, наприклад, на Тернопільщині, у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій та частково Івано-Франківської областях картопля - це "бараболя". Слово "бульба" замість літературного аналога використовують в Поліссі, на західній Волині та Львівщині. А в деяких населених пунктах Західної України зустрічаються навіть такі назви як "біб", "мандебурка", "ріпа" або "крумплі".

По кліку - велике зображення.

По кліку - велике зображення.

ПІВДЕНЬ-СХІД: в "пайти" на "лайба" і "марки" трамвая

Південно-східне наріччя української мови - саме велике територіально: від Луганська і до Кіровограда включно, включаючи південну частину Одеської області, а також частина центральних регіонів, разом з південними територіями Київської та Сумської областей. В його межах існує три говірки: степовий, наддніпрянський і слобожанський, які також дещо відрізняються один від одного. Так, наприклад, на Полтавщині, за словами місцевих, люди старшого віку можуть називати жаб "шкрекамі", а лопату - "заступом". У Котелевському районі тієї ж області приїжджий може почути таке слово, як "чувал" - це не що інше, як мішок. Слово "веранда" тут може означати коридор, а "хвірточка» - не кватирку, а вихід у двір.

В Одеській області - свої назви для предметів побуту: "шип" - лопата, а "Кутуньо" - кухонна плита. Сковорідку тут можуть називати "чарою", тарілку - "полумиски", а чашку - "Кухлю". На тій же Миколаївщині колодязь можуть називати "Басина", а футболку - "бобочком" або "Бобка". Тут же, щоб сказати "навпаки" або "навиворіт", говорити треба "наверле", а пояснити, що збирається дощ, можна словом "кондубасітся".

У Волноваському районі Донецької області є свої діалектизми. "Зі словника моєї бабусі пам'ятаю, що" свайба "- це весілля, а" ушніпітіся "- це проявляти любов до чого-небудь одному, прив'язатися. Цікаві тут і фонетичні моменти: замість звуку" ф "вимовляється" хв ":" тухвлі " , "конхвети" ... "Мати", від "мабуть" - "може бути", а "шкамелька" - звичайна лава, від російського слова, коридор - "колідор". Ну а чортополох вона називала "будяком", - розповідає Валерій Тернопільський. На Дніпропетровщині в деяких селах можна почути "Шаміль-Шаміль", що означатиме "потихеньку", або слово "обізвіріться", що по-російськи значить "впасти".

На тій же Луганщині відро можуть називати "ціберка", а "уп'єть" треба розуміти не інакше, як співзвучним до нього "знову". З предметів побуту приїжджого тут може здивувати "трухляк" - це означає друшляк, або "Друшляк" по-українськи. А ось "Шарафан" тут буде означати звичайну спідницю, але слова ці використовують здебільшого люди старшого покоління.

У містах теж є особливі слова, але здебільшого російськомовні. У Луганську вішалку або плечики називають "тремпель", а баклажани - "синенькими". Штори тут вішають на "багет". У Харкові у трамваїв є "марки", а не номери, в Донецьку теплу кофту називають "пайти", а велосипед - "лайба".

ПІВДЕННО-ЗАХІД: сплять на "хлопця" під "попланом"

Південно-західне наріччя складається з цілих 9 досить різноманітних діалектів. Саме наріччя поширене від західного кордону України до Вінницької області і частково охоплює південь Волинської, Рівненської та Житомирської областей. Безліч слів, які змусять задуматися туриста, в побуті на Івано-Франківщині. "У нас деруни -" пляцки ", картопля -" мандибурка "," камізелька "- це безрукавка, а каблук називається" обцаск ", - розповідає Анна Тіщев з села Саджавка. Суп тут називають поширеним на Західній Україні словом" зупа ", а м'ячик - "Бальоне", на західний манер. "путнього" на Івано-Франківщині - це відро, а "клевець" - молоток.

Багатий власний говір є і на Львівщині. Тут "шафлік" означає "тазик", а праска - це "Залізко". В цілому на Галичині туристу зустрінеться багато незрозумілих слів: хитромудре "шрайбуваті" перекладається, як "писати", скло називають "шклом", черевики - "мешти", а костюм - "анцуґом".

Відрізняється своєрідною лексикою Буковина. "Бабуся любить говорити" ніц ніграма ", що означає" майже нічого ", а замість файно може говорити" файнецко ", - розповідає Аліна Череднеченко з Чернівецької області. Кукурудзу тут можуть називати" Лабуз ", а годинник - це" дзігарок ", при тому що співзвучне "Дзігаро" часто означає звичайну сигарету. Стакан тут називають "кілішком", а пляшку - "шипом". При тому що в тій же Вінницькій області пляшка - це "фляжка", сковорідка - "пательня", вила - "габлі ", а слово" Веретко "означає" покривало ".

Особливим говором відрізняється Закарпатті - тут приїжджий може не скоро звикнути до місцевих розмов. Дивне слово "штрінфлі" означає шкарпетки, а той же праска - "біглязь", вікно тут називають "гоболок" або "оболока", а магазин старі люди чомусь іменують "Бовт". "У нас ствердну відповідь може звучати як" йо ", тобто" так ". У деяких селах штори називають" фірганок ", подушку -" хлопці ", а ковдру -" поплан ", - розповідає Руслана німців з Ужгорода. Насторожити приїжджого тут може слово "хижа", хоча це всього лише "хата" або "дім", піднятися в хату можна не по сходах, а по "ґарадичі", а будувати - не з цегли, а з "тигля". у той же час " помуст "- це" стать ", а якщо його забруднити, то він стане" замащенім ", а не брудним. Ну а вимити підлогу можна за допомогою" онучі ", що означає" ганчірку ". Слово" манаття "на Закарпать позначає будь-який одяг, "шірінка" - ніщо інше як хустку, а "кобат" - звичайне пальто. Ну а помідори тут називають "парадичкі".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram