Словосполучення "англійський чай" може позначати не тільки марку, а й походження продукту. Чайний кущ успішно інтродукований на британських островах, в графстві Корнуолл. У минулому році було отримано перший урожай листа в 10 тонн. Англійці мають намір збільшувати виробництво. Але найдивніше полягає в тому, що вони вже продають чай в Китай. 
Найцікавіше, що в 2013 році британці примудрилися навіть відправити на експорт невелику частину отриманого врожаю. Причому в виробляють чай регіони. Одержувачем вантажу став знає толк в напої Китай. Цілком ймовірно, ним зацікавилася тамтешня номенклатура.
Перше підприємство з вирощування чайного куща в Англії заснувала родина Евелін і Кетрін Боскавен. Вони вважаються нащадками прем'єр-міністра Великобританії Чарльза Грея. Відомий сорт "Ерл Грей" названий на його честь.
Вперше чай був завезений до Європи з Китаю в 1550-і роки португальцями. Через 60 років листя чайного куща приїхали до Голландії, однак там також напоєм не зацікавилися. Тим більше що виразно конкуренцію цього товару становив чорна кава, з яким Європа також почала знайомитися завдяки розширенню торгівлі. Чай, який був дорожче кави, рекламувався як медичний засіб. Зелені заварені листя дійсно помітно покращували самопочуття багатьох людей.
До 1650-х років в Європі вже з'явилася тоненький прошарок регулярних споживачів чаю. Серед британської аристократії чай отримав популярність після 1662 року, після одруження Карла II на дочці португальського короля Іоанна IV Катерині Браганса, якої в придане дісталися факторії і чайні плантації. Замовлення отримує придворний поет Едмунд Уоллер, і в 1663 році він видає поему "Про чай", яка різко підвищує популярність чаю серед вищого світу.
Зовсім не випадково і сам Карл II на початку 1675 року підписав "Прокламацію про заборону кав'ярень", які були названі їм "притулком незадоволених і просто нероб". Це був один з перших випадків використання жінок в політичних, а вірніше навіть економічних цілях. Король прикривався інтересами жінок, які стверджували, що чоловіки не виконують сімейні обов'язки через те, що обговорюють в кав'ярнях політику і свої справи.
Читайте також: "Чайні королі" пригрозили зростанням цін
І хоча чоловікам тоді вдалося відстояти "свої" кав'ярні, чай почали просувати як жіночий напій. У 1717 році Томас Туайнинг, який володів кав'ярнею, відкрив магазин з продажу чаю. При магазині була відкрита і чайна - повний аналог чоловічих кав'ярень. Це був безпрограшний хід. Завідували тисячами домашніх господарств жінки дуже скоро дозволили чаю виграти у кави першість за обсягами споживання. А голландська Ост-Індська компанія для поширення чаю в середовищі купецтва, ремісників і дрібної буржуазії підрядила датського лікаря Корнеліуса Бонтеко підготувати цілу серію наукоподібних статей про чарівні властивості чаю. Шлунковим хворим він рекомендував випивати півсотні чашок чаю в день.
Відпрацьований прийом "чудодійного" заморського кошти використовувався і при просуванні нікотину, кави, опіуму та інших колоніальних товарів. Щоразу це різко збільшувало споживання серед заможних європейців, які були маркером для інших верств населення. Потужному поширенню чаю сприяла конкуренція між британською та голландської Ост-індськимі компаніями, яка завезла на острови цей продукт в 1669 і то в якості другорядного товару. Однак коли британцям вдалося відкрити в Китаї кілька торгових факторій в Китаї, вони в рази збільшили обсяги поставок і до 1750-х років напій став доступний найширшим верствам населення.
Після перемоги в 1784 році Англії над Нідерландам основний конкурент британців, голландська Ост-Індська компанія стала втрачати ринки і перестала існувати в 1795 році. Це дозволило англійцям монополізувати чайну торгівлю. Весь цей час обсяг імпорту неухильно зростав. У 1699 році ввезли 6 тонн, а в 1799-му - вже до 11 тисяч тонн. Фунта чаю впав в ціні в 20 разів. При цьому обсяг контрабанди приблизно відповідав офіційно ввезених обсягами. А чорний чай успішно витісняв зелений. Сушка забезпечувала кращу схоронність чаю, роблячи його більш ліквідним і більш прибутковим, так як в чорний чай додавалося все що завгодно - від різних листя до звичайної золи. Чорний чай був креативним продуктом кримінальних ділків.
Британці активно нарощували виробництво під зростаючий попит. Спочатку чай був суто китайським продуктом, але вже незабаром виникла ідея організувати його вирощування в Індії, яка перебувала практично під повним контролем британців. Чайні плантації мали знизити зростаюче в величезної колонії соціальне невдоволення. Розвиток мануфактур майже знищило традиційне ремісниче виробництво тканин в Індії. Втратили роботу мільйонів індійців потрібно було або знищити, або кудись прилаштувати.
Читайте також: Млин міфів: медичні помилки
Так в 30-х роках 19 століття згадали про напрацювання ботаніка Джозефа Бенкса, який вважав, що клімат і грунти Бенгалії прекрасно підходять для вирощування чаю. Вирощували в Індії чай можна було не тільки вивозити в Європу, але і в значних обсягах реалізовувати на дуже ємному індійським ринку. Завдяки впроваджуються агротехнологій та автоматизації обробки чаю, індійський експорт чаю вже до початку 20 століття зрівнявся з китайським, а перед Першою світовою війною і перевершив його. Китай, що втратив монополію на вирощування чаю, стрімко біднішала, падаючи в безодню опіумних війн. Опіум, нагадаємо, британці масово завозили в Китай як раз з Індії.
І ось тепер вирощування чаю з Індії переносять до Британії. На внутрішньому ринку і в Європі він стане дешевше індійського. А з Британії його вже нехай і в мінімальних обсягах експортують в Китай. Ось такі дивовижні віражі історії.
У 2012 році спадкоємці лорда Грея, британське сімейство Боскавенов, отримали перші 10 тонн вирощеного в Британії чаю. І заробили на продажу понад три мільйони доларів.
Читайте найцікавіше в рубриці "Економіка"
