У Марії малечку ампутовані обидві ноги, пересувається вона на інвалідному візку. Не так давно у пенсіонерки відмовили нирки. Тричі в тиждень їй потрібно їздити на процедуру гемодіалізу. Дістатися туди для Марії проблема: соціальне таксі не завжди приїжджає на виклик.
Близько 10 років тому у Марії малечку виявили цукровий діабет. Через діабету у неї почалася гангрена ноги. У 2015 році пенсіонерці ампутували спочатку одну ногу, а в 2016-м - другу. Через сильні ліків у Марії відмовили нирки, і три рази в тиждень - у вівторок, четвер і суботу - вона їздить до лікарні на гемодіаліз.
Вранці на гемодіаліз Марію малечку привозить син, а забирає подруга Наталя.
У Барановичах є автомобіль, який відвозить городян на таку процедуру, і Марія могла б скористатися ним. Але цей автомобіль не обладнаний підйомником для інвалідних колясок.
- Поки була одна нога, було легше. Я одягала протез і могла хоча б спертися на цю ногу, коли заходила в машину, - розповідає пенсіонерка. - А зараз я пересуваюся на інвалідному візку.
РЕКЛАМА
Тому зараз Марії доводиться замовляти соціальне таксі, де є підйомник для інвалідних колясок.
Порадили взяти звичайне таксі
Соціальне таксі, за словами Марії, вона бронює на місяць вперед. Але і тут виникають труднощі. Гемодіаліз у жінки починається о 7.00, а соціальне таксі працює з 8.00.
Тому з ранку на процедуру її перед роботою возить син Андрій. Однак він працює позмінно і в деякі дні не може допомогти Марії. У таких випадках пенсіонерці доводиться шукати знайомих, які зможуть відвезти її в лікарню. Але якщо дістатися на процедуру у Марії виходить, то виїхати додому - далеко не завжди. Іноді соціальне таксі не може за неї приїхати, так як машина, як пояснюють Марії, терміново везе якогось пацієнта в інше місто.
Подруга Наталя допомагає занурити Марію в соцтаксі.
Пенсіонерка розповідає, що в серпні близько двох тижнів соцтаксі не працював взагалі: один водій звільнився, а нового на роботу не взяли. А одного разу, каже Марія, їй подзвонили, коли вона була на гемодіалізі, і повідомили, що відвезти додому її не зможуть. Чому - пояснювати не стали.
- Я одного разу запитала, як мені доїхати. У відповідь мені порадили взяти звичайне таксі. - розповідає Марія. - Звичайне таксі дороге, але справа ж не в ціні - я не зможу в нього сісти на візку.
РЕКЛАМА
Одна поїздка в соцтаксі варто 1,68 рубля. Ці гроші Марії ніхто не компенсує, вона оплачує поїздки зі своєї пенсії. Соціальне таксі в місті одне, і його, як вважає пенсіонерка, явно не вистачає на всіх, хто потребує.
Марія оплачує за проїзд в соцтаксі.
Кажуть одне: «Ну ви зрозумійте»
У Оксани Коробикі, яка чотири роки возить свою 69-річну матір на гемодіаліз, така ж проблема, як у Марії малечку. Ноги у матері Оксани відмовили більше року тому через цукрового діабету. Пенсіонерці необхідно три рази на тиждень - у понеділок, середу і п'ятницю, з 12.00 до 16.00, бути на гемодіалізі.
- У понеділок, 19 грудня, мені подзвонили і сказали, що відвезти маму на гемодіаліз і додому не зможуть, тому що зламалася машина. А взагалі, нерідко доводилося чути, що машина поїхала в інше місто або вона на ремонті, чи ні водія, - каже Оксана.
Марія малечку їде додому після процедури гемодіалізу.
Не бажаючи миритися з таким становищем, вона після кожного такого випадку зверталася в Барановичский територіальний центр соцобслуговування населення. В черговий раз Оксані запропонували у випадках, якщо соцтаксі не зможе приїхати, користуватися послугами одного з вантажоперевізників. Ціна такої поїздки в одну сторону - 5 рублів. При цьому в машині підприємця немає підйомника, і мати Оксани поміщають в машину за допомогою дощок. А це надзвичайно складно.
- Мало того, що доля прирекла цих людей на таке життя, так ще й на процедуру дістатися нормально не виходить. У центрі соцобслуговування мені кажуть одне: «Ну ви зрозумійте!».
Можна зрозуміти таку ситуацію один-два рази, але не постійно. Ніхто не розуміє, як це - завантажити обездвиженного людини в не обладнаних підйомником машину. Коли соцтаксі не приїжджає, хоч «караул» кричи, - каже Оксана.
У бюджеті немає коштів
У Територіальному центрі соцобслуговування населення, куди звернулася Intex-press, факт того, що замовлене заздалегідь соціальне таксі може не приїхати за людиною, заперечують.
- Такого бути не може - тільки якщо ламається автомобіль. Ми намагаємося виконувати всі заявки людей, які до нас звертаються, - сказала Олена Герман, директор Територіального центру соціального обслуговування населення, і додала, що в деяких містах взагалі немає машин з підйомником.
За словами Марії малечку, вона три рази зверталася до Міністерства охорони здоров'я з проханням виділити для Барановицькій міської лікарні додатковий автомобіль з підйомником, який зможе возити людей на візку на гемодіаліз. Відповіді пенсіонерці завжди приходили з Управління охорони здоров'я Брестського облвиконкому. У них йшлося про те, що спецмашинами з підйомником для перевезення інвалідів-візочників все медустанови укомплектовані в повному обсязі, а покупка нових машин не планується.
Будинки Марію малечку зустрічає чоловік.
Зверталася Марія і до заступника головлікаря Барановицькій центральної поліклініки Анатолію Свирид.
- Він сказав, що в лікарні знають, що я зверталася до міністерства, але зробити нічого не можуть, тому що в бюджеті немає коштів, - каже Марія.
Intex-press Анатолій Свирид в кінці грудня повідомив, що питання обладнання підйомником машини, яка возить людей на гемодіаліз, вже розглянуто на внутрішньому рівні, але останнє слово - за міськвиконкомом.
- Точно сказати, що це питання вирішиться, я не можу, тому що ми фінансуємося з міського бюджету. У місті є соцтаксі, яке возить таких пацієнтів, і в центрі соцзахисту кажуть, що особливих проблем з цим не виникає. Але якісь варіанти ми знайдемо, - пояснив Анатолій Свирид.
Після публікації цієї статті, 13 січня на сайті « нашого краю »З'явилася інформація, що на 2017 рік в міському бюджеті передбачено асигнування для придбання ще одного спеціалізованого автомобіля з підйомником.
