На всіх українських АЕС стабільно відбуваються аварійні зупинки, але нас як і раніше запевняють, що нічого надприродного не відбувається.
Так, ч отири функціонують на території країни АЕС в перші три тижні 2018 року зіткнулися з необхідністю зупинки. І лише в одному випадку з чотирьох енергоблок був відключений для проведення планового ремонту, не через аварійність.
Уже сам факт того, що випадки аварійної зупинки енергоблоків трапляються частіше, ніж планові, як мінімум, насторожує.
Наводимо тривожні ядерно-енергетичні зведення першого місяця 2018 року.
Південно-Українська АЕС, 11 січня:
«Енергоблок № 3 Южно-Української АЕС працював на потужності 1000 МВт. О 22:45 дією захисту сталося відключення головного циркуляційного насоса № 1, в результаті чого енергоблок був автоматично розвантажений до потужності 590 МВт ».
Рівненська АЕС, 19 січня:
«О 11:20 енергоблок №2 Рівненської АЕС відключено від енергомережі дією автоматичного захисту. Причини спрацьовування захисту з'ясовуються ».
Запорізька АЕС, 20 січня:
«В 00:35 енергоблок №2 Запорізької АЕС відключено від енергомережі для проведення планового середнього ремонту».
Крім того, в Persona.Top раніше повідомлялося , Що 3 січня через неполадки був відключений від мережі другий енергоблок Хмельницької АЕС, а реакторна установка перебувала в стані «гарячої зупинки» (з офіційної заяви ХАЕС ).
Нагадаємо, що на початку грудня 2017 року Рівненська станція відключила від мережі третій енергоблок для проведення планового ремонту тривалістю 228 днів.
Станом на 23 січня 2018 року тривав ремонт і на енергоблоці №1 Хмельницької АЕС. Відзначимо, що по спочатку заявленої дати ремонту, енергоблок мали запустити ще два тижні тому ... Він був відключений від енергомережі для проведення середнього планово-попереджувального ремонту 7 листопада 2017 року.
Наводимо стандартний набір повідомлень, який присутній практично в кожному поясненні причин зупинки, незалежно від назви АЕС:
«Радіаційний стан на промисловому майданчику та у прилеглих регіонах не змінювалася, знаходиться на рівні, відповідному нормальній експлуатації енергоблоків, і не перевищує природних фонових значень».
«Згідно з міжнародною шкалою INES, дана подія класифікується рівнем" 0 "(нижче шкали)».
«Зауважень по роботі технологічного захисту не було. Створено комісію з розслідування причин порушення. Радіаційна обстановка на майданчику (сюди можна вставити будь-яку назву АЕС - прим. Авт.) Без змін, фізичний захист знаходиться в штатному режимі ».
«Радіаційний, протипожежний та екологічний стан - в межах норми».
Наведені вище коментарі в більшій чи меншій мірі мають безпосереднє відношення до аварійних ситуацій на всіх українських атомних електростанціях. Але так чи так все просто і безпечно - давайте розбиратися.
ПП в Запоріжжі і Південно-Українську
Якщо Запорізька «вистрілить» - накриє всіх. І Україна, і Європу, і Азію
Хронологія подій
25 липня 1996 року, через десять років після Чорнобильської трагедії, позначила свою присутність Хмельницька АЕС. Тоді стався аварійний викид радіоактивної пари в приміщення станції. Один працівник загинув, проте викид в навколишнє середовище зафіксований не був.
У недавньому минулому, 26 листопада 2015 року, Комітет солдатських матерів України повідомив про те, що військових в Запорізькій області перевели на посилений режим через раптову розвантаження на АЕС. Матері повідомляли, що всьому військовому складу видали засоби індивідуального радіаційного та хімічного захисту. Однак на офіційному рівні інформація була сприйнята, як рядова подія, а українців стандартно запевнили в тому, що ніякої небезпеки немає.
Не минуло й року, як 2 травня 2016 року під аварійне відключення потрапила четвертий енергоблок Запорізької АЕС. Надійшло повідомлення, що в результаті цього радіаційний фон перевищив норму в десять разів. Проте влада офіційно спростували ці дані. А через два тижні цей же енергоблок знову піддався аварійної зупинки.
Серйозно справа йшла і 17 січня 2015 року на Південно-Українській АЕС. Пожежа охопила більше 100 квадратних метрів приміщень станції. 125 осіб і 16 одиниць техніки боролися з вогнем. Подробиці інциденту - «таємниця за сімома печатками».
15 травня 2015 року - Держінспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку №2 Южно-Української АЕС. Причиною була названа необхідність приведення його до відповідності з вимогами ядерної безпеки. Протягом року йшли ремонтні роботи, і до кінця 2015 року запуск відбувся. Але музика грала недовго. Уже через місяць у зв'язку з відключенням головного циркуляційного насоса відбулося аварійне розвантаження.
Проблеми з циркуляційними насосами - чи не головна складова всіх бід українських АЕС. А адже саме раптові поломки таких насосів загрожують закінчитися катастрофою. Справа в тому, що відбір теплової енергії від активної зони реактора здійснюється за рахунок води, що циркулює в реакторі за двома водопровідних гілок. Кожна з них має по два головних циркуляційних насоси, завдяки яким підтримується процес водної циркуляції.
Таким чином відбувається охолодження реактора. Відмова навіть одного з цих насосів призводить до відключення всієї гілки. При цьому енергоблок автоматично розвантажується наполовину своєї потужності. Якщо ж виходить з ладу і друга гілка, то охолодження активної зони реактора повністю припиняється. В даному випадку автоматика повинна відключити реактор. Якщо ж цього з якоїсь причини не відбувається, його активна зона починає плавитися, що, врешті-решт, призводить до вибуху.
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що відключення головних циркуляційних насосів на Запорізькій та Южно-Української АЕС таять в собі загрозу ядерного вибуху. Щоб зрозуміти, чим це загрожує для нас, варто згадати про Чорнобиль. Таким чином, якщо допустити вибух на ЗАЕС, ударна хвиля може зруйнувати Дніпрогес. А це означає, що тонни радіоактивної води затоплять прибережні області і Чорне море.
20 лютого 2016 року в результаті аварійного відключення енергоблоку №3 Южно-Української АЕС район аварії був в терміновому порядку оточений військовими. Принаймні про це активно говорили в соцмережах. А через місяць роботу Южно-Української АЕС зупинили повністю - ФІНІШ! І це при тому, що всього за кілька днів до цього урочисто завантажили активну зону реактора третього енергоблоку ...
Проектний термін експлуатації реакторів на українських АЕС в 2016 році продовжили на чотирьох енергоблоках: №1 і №2 Рівненської АЕС - на 20 років, і на двох енергоблоках Південно-Української АЕС - на 10 років.
Терміни експлуатації енергоблоків українських АЕС (довідка Persona. Top)
Запорізька АЕС: 1-й енергоблок - до 23.12.2015; 2-ий - до 19.02.2016; 3-й - до 05.03.2017; 4-й - до 04.04.2018; 5-й - до 27.05.2020; 6-й - до 21.10.2026 року.
Південно-Українська АЕС: 1-й енергоблок - до 02.12.2013; 2-ий - до 12.05.2015; 3-й - до 10.02.2020 року.
Рівненська АЕС: 1-й енергоблок - до 22.12.2010; 2-ий - до 22.12.2011; 3-й - до 11.12.2017; 4-й - до 07.06.2035 року.
Хмельницька АЕС: 1-й енергоблок - до 13.12.2018, 2-й - до 07.09.2035 року.
Виходячи з цієї інформації, в Запорізькій АЕС на сьогоднішній день робочими залишаються 3 енергоблоку з 5, в Південно-української АЕС - 1 енергоблок з 3, в Рівненській - 1 з 4. І тільки в Хмельницькій АЕС термін експлуатації енергоблоків поки не закінчився.
Термін продовжили, і «чікі-піки»?
Енергоблоки, які вичерпали технічний ресурс, прийнято або закривати, або продовжити встановлений термін їх експлуатації. Оскільки можливостей, в тому числі і фінансових, для закриття енергоблоків в Україні немає, відповідні служби займаються продовженням термінів їх експлуатації.
У той же час зауважимо, що і цей варіант вимагає значних фінансових вливань. Орієнтовні витрати на продовження терміну експлуатації одного блоку складають приблизно 4-6 мільярдів гривень. Звідси випливає, що, швидше за все, продовження термінів експлуатації буде формальним. Отже, слід очікувати зростання кількості аварійних ситуацій. Найімовірніше, після якого-небудь чергового інциденту, Європа прийме рішення про виділення Україні необхідних коштів для закриття і утилізації вичерпали свій ресурс енергоблоків. Вже на що, але на свою безпеку європейці розщедряться.
А як з альтернативою?
Але проблеми у нас не тільки з АЕС. Теплові електростанції теж вичерпали свій технічний ресурс в середньому на 80-90%. Не за горами той час, коли і вони почнуть «сипатися». Першою ластівкою в цьому році стала Ладижинська ТЕС (Вінницька область).
Так, 6-го січня стався технологічний відмова роботи обладнання п'ятого енергоблоку, що призвело до його подальшої аварійної зупинки. Прес-служба підприємства і в цей раз рапортувала, що постраждалих немає, а збиток навколишньому середовищу не завдано. У той же час відзначили, що з шести енергоблоків постійно працюють лише 2-3. Решта поетапно проходять Профремонт.
Загалом же, за інформацією «Укренерго», на початок 2018 року через 106 енергоблоків ТЕС в базовому режимі працювали лише 19, в маневровому - 8, а ще 11 - виключно на експорт.
Про 5-й блок Ладижинської ТЕС ми вже згадали, а третій - відразу після планового поточного ремонту подав заявку ... на аварійний ремонт (!?).
Крім того, 17 енергоблоків ТЕС, сумарною потужністю 4030 МВт (4 атомних енергоблоки-мільйонники), за офіційною інформацією «Укренерго», не працювали через відсутність палива.
У пастці кризи наша атомна енергетика вже не вперше. На початку дев'яностих, через відсутність обігових коштів, складалася схожа ситуація. Різниця тільки в тому, що тоді був запас у часі. І якщо допустити, що терміни експлуатації енергоблоків не продовжуватимуть, то можна сміливо резюмувати, що атомній енергетиці в Україні в 2030 році настане «кришка».
Винні Штати?
Ще в 1996 році чеська АЕС Темелін (побудована Радянським Союзом), підписала контракт з Westinghouse. Після установки на енергоблоках американських копій російських ТВЕЛів (ТВЕЛ - головний конструктивний елемент активної зони гетерогенного ядерного реактора, що містить ядерне паливо), на станції довелося неодноразово виконувати дострокові перевантаження реакторів через течі американських ТВЕЛів і деформації паливних касет. Усунути даний дефект фахівцям Westinghouse не вдалося. Крім загрози ядерної аварії, реактори постійно зупиняли для заміни зіпсованих касет. В результаті, через десять років, чехи від американського палива відмовилися.
У нас же, незважаючи на плачевні підсумки американо-чеського співробітництва, і власні проблеми у 2000 році на ЮУ АЕС, в Westinghouse вірять.
Нагадаємо, що майже 20 років тому Westinghouse поставив для дослідної експлуатації шість доопрацьованих з урахуванням чеських недоліків тепловиділяючих збірок на третій блок Південно-Української АЕС. В результаті експериментів був зроблений висновок про їх невідповідність вимогам АЕС. Проте, ЮУ АЕС і надалі послужила полігоном для експериментів.
У 2008 році «Енергоатом» і Westinghouse підписали угоду про постачання для Південно-Української АЕС американського палива в кількості, достатній для щорічного планового часткового перевантаження трьох енергоблоків. А через чотири роки були зафіксовані порушення в роботі американських збірок. У підсумку, все ТВС-W (паливо Westinghouse для водо-водяних енергетичних реакторів (ВВЕР)) в аварійному порядку були вилучені з реакторів. За даним фактом Держінспекція ядерного регулювання України повністю заборонила використання на українських АЕС американського палива. Але через два роки договір було реанімовано, і Південно-Українська АЕС вже в цьому році планує повністю завантажити ним третій енергоблок.
Про часткову відмову від російського палива на користь поставок від Westinghouse, заявив в кінці минулого року і глава Міненерго Ігор Насалик.
- Україна планує зменшити поставки російського ядерного палива виробництва компанії ТВЕЛ і наростити поставки палива виробництва компанії Westinghouse, - заявив він.
За його словами, вже в цьому році планується збільшити частку закупівель у Westinghouse з 40 до 55%.
30 років працюємо, 30 тримаємо в думці
Б'ють на сполох і екологи. І є від чого, адже за даними офіційного сайту Державної інспекції ядерного регулювання України (ДІЯР), в 2017 році відбулося 13 порушень роботи енергоблоків в системі АЕС України. ДІЯР наполягає на гарантії якості ремонтів та безпеки відремонтованих об'єктів.
Керівник відділу енергетики громадської організації «Екодія» Ірина Головко пояснила підвищену увагу до таких енергоблоків тим, що це «не прості поточні ремонти, а приведення в оновлене стан ядерних блоків, розроблених в 70-ті роки минулого століття».
За її словами, вивчати безпеку українських реакторів почали з 2011 року. І коли Держінспекція ядерного регулювання, яка видає ліцензії на продовження експлуатації, дозволяла роботу першого і другого блоків Южно-Української АЕС, не всі заходи з підвищення безпеки, розписані і узгоджені самої ж ДІЯР як необхідні, були закінчені.
Південно-Українська АЕС - полігон для атомних випробувань?
При цьому еколог відзначає, що мова йде не тільки про ЮУАЕС. Адже спочатку програма підвищення рівня безпеки енергоблоків українських АЕС передбачала завершення всіх робіт до кінця 2017 року. Але в 2015 році уряд переніс кінцевий термін реалізації всіх заходів в кінець 2020 року.
«Енергоатом» також підтверджує свої наміри до кінця 2020 року завершити виконання Комплексної програми підвищення безпеки енергоблоків (КзППБ) АЕС, що дозволить знизити ймовірність аварій і, відповідно, збільшити безпеку роботи атомних блоків. Про це в кінці минулого року під час брифінгу повідомив експерт з екологічних та соціальних питань Групи управління проектом КзППБ Людвіг Литвинський.
За словами Литвинського, програма з підвищення безпеки передбачає заміну великої кількості обладнання на АЕС.
- З того моменту, коли проектувалися і будувалися ці блоки, в світі дуже сильно змінилася комп'ютерна техніка. Тому практично повністю на станціях змінюються інформаційно-обчислювальні системи. Вся комп'ютерна техніка, яка застаріла, підлягала заміні ... Другий приклад: з часу проектування блоків значно посилилися вимоги до сейсмічної стійкості. Тому все обладнання було перекваліфіковано за сейсмічної стійкості, і воно змінювалося, - сказав він.
Експерт також повідомив, що в першу чергу заходи щодо підвищення безпеки були проведені на тих блоках, термін експлуатації яких був продовжений ще на 10 років.
- Дуже важливими елементами є «постфукусімскіе заходи». У цьому випадку було звернуто увагу на недостатнє аварійне енергозабезпечення. Отже, нами було розширено парк обладнання для аварійного енергозабезпечення, - повідомив Литвинський.
За словами екс-глави Держкоматому Георгія Копчинського, незмінний обладнання реактора має дуже великий запас експлуатації.
- За деякими даними, незмінний обладнання атомних енергоблоків дозволяє розраховувати навіть на 60 років експлуатації, - зазначив він.
Перевірки - не панацея від катастрофи
За словами експертів-ядерників, в радянські часи закладався дуже великий запас для подальшого удосконалення енергоблоків. Кожні 10 років проводиться комплексна перевірка їх безпеки, незалежно від кінця терміну їх експлуатації. Вимоги до безпеки зростають, і рішення приймаються під час кожного наступного терміну продовження.
Але, на думку Ірини Головко, атомники оцінюють роботу атомників.
- Незалежної оцінки, яку б проводили не проядерние структури - немає. МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) створювалося для просування ядерної енергетики. І в цьому проблема не тільки для України. Ми ж бачимо, що сталося на Фукусімі, а там проводилися регулярні перевірки МАГАТЕ, - підсумовує вона.
У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України впевнені, що робота реакторів у понадпроектний часу «потенційно можлива, якщо при цьому виконувати норми радіаційної безпеки». Одним з найбільш прийнятних в такій ситуації способів називають заміну генеруючих потужностей. Тільки от про те, що для того, щоб здійснити подібну задумку, необхідно понад мільярд євро, як-то сором'язливо замовчують.
- У планах - в наступні 6 років ми повинні продовжити термін експлуатації 9 з 15 енергоблоків, - в серпні 2017 року заявив перший віце-президент - технічний директор «Енергоатому» Олександр Шавлак. - Стратегічне багаторічне планування дозволить компанії своєчасно і комплексно виконати капітальні ремонти і модернізувати обладнання на АЕС.
Тим часом глава НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський заспокоює, що питання безпеки АЕС знаходиться під постійним моніторингом:
- Процес Підвищення безпеки АЕС Безперервна. Постійно з'являється новий досвід експлуатації (в тому числі і міжнародний), проводяться поглиблені дослідження безпеки, вводяться в дію нові нормативні документи, розвивається науково-технічна підтримка. Тому атомники всього світу, в тому числі і українські, будуть забезпечувати рівень безпеки атомних електростанцій відповідно до нових впроваджуються стандартами.
Потужність енергоблоків АЕС в Україні (довідка Persona. Top)
Хмельницька АЕС - розташована в місті Нетішин. В її складі працює два енергоблоки (ВВЕР-1000), загальною потужністю 2000 МВт (підключені в 1987 і 2004 роках). Основне призначення - покриття дефіциту електричних потужностей у західному регіоні України.
Південно-Українська АЕС (3 атомні енергоблоки ВВЕР-1000 сумарною потужністю 3000 МВт), розташована на берегах Південного Бугу в Южноукраїнську Миколаївської області. Входить до складу Південно-Українського енергетичного комплексу.
Рівненська атомна електростанція розташована в г Орода Вараш. На ній експлуатуються чотири енергоблоки: блок №1 - з 1980 року, блок №2 - з 1981 року, блок №3 - з 1986 року, блок №4 - з 2004 року.
Запорізька АЕС - найбільша в Європі і шоста в світі з встановленою потужністю 6000 МВт. На ЗАЕС працюють шість енергоблоків потужністю 1 м і л ліо н кВт кожен. Перший енергоблок був введений в експлуатацію в 1984 році, другий - в 1985, третій - в 1986, четвертий - в 1987, п'ятий - в 1989, шостий - в 1995 році.
нижче плінтуса
У 2016 році Інститут світу разом з Центром миру та вивчення конфліктів Сіднейського університету опублікував Global Рeace Index, що характеризує рівень безпеки проживання в країнах і регіонах планети. Висновки, зроблені фахівцями, шокували: Україна зайняла 156-ий рядок, розташувавшись між Суданом і ЦАР. Причому від «дна» нашу країну відокремлювали лише п'ять позицій.
Уже тільки те, що, на думку Заходу, Україна є небезпечною країною, що стоїть в одному ряду з відсталими африканськими державами, говорить про їх настороженості по відношенню до нас. Створюється враження, що в їхньому уявленні територію України населяють дивні, незрозумілі істоти, які не визнають ні законів, ні моралі. А той факт, що на руках у цих істот незліченна кількість неврахованого зброї і боєприпасів, ще більше налаштовує їх проти нас. Проте, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що озброєні до зубів депресивні маси - не найстрашніша біда України. Проблема несправностей енергоблоков атомних електростанцій і загроза ядерного вибуху куди серйозніше.
Автор: Юрій Лизогубенко
Если ви нашли помилки, будь ласка, віділіть фрагмент тексту и натісніть Ctrl + Enter.
А як з альтернативою?Винні Штати?
Південно-Українська АЕС - полігон для атомних випробувань?
