Учасники дискусійного клубу «БГ»: «Очевидно невдоволення народу діями влади»

Бездушна бюрократична система спрацювала так, що декрет про дармоїдство торкнувся дуже багатьох білорусів. «Це реально півкраїни», - вважають учасники дискусійного клубу «БГ», який пройшов в редакції 14 березня.

Крім обговорення негативних наслідків, пов'язаних зі скандальним декретом, учасники дискусії висловили свої думки з приводу репресивних дій влади і запропонували можливі варіанти виходу з ситуації, що склалася. Вів засідання головний редактор Віктор Марчук.

Віктор Марчук, головний редактор «БГ»

Очевидно загальне невдоволення народу діями влади

Віктор Марчук:

- Олександр Лукашенко дав 9 березня команду до кінця року не збирати гроші з так званих дармоїдів. Крім того було сказано, що декрет №3 в черговий раз переглянуть і внесуть в нього якісь зміни. Тим самим, я так вважаю, влада сподівалася збити протестну активність людей.

Але, незважаючи на це, вже на наступний день акція протесту пройшла в Молодечно, потім 11 березня - в Пінську, потім в Бобруйську, Орші і деяких інших містах країни. Чому народ продовжує виходити на вулицю?

Ігор Масловський:

- На мій погляд, потрібно або повністю скасовувати декрет, або будувати трудові табори. Тому що всі розуміють, що цей дамоклів меч буде висіти. Адже за 2016 рік потрібно буде платити вже в цьому році. Буквально через пару місяців. Тому люди продовжують виходити на акції протесту - це перше.

Друге - як видно з висловлювань простих людей, у них накопичилася велика кількість претензій до органів влади. І вони говорять про це на площах, на вулицях, кажуть відкрито, у вільний мікрофон, в тому числі і для преси. Вони кажуть про позбавлення соціального трудового стажу, маленьких зарплатах і пенсіях, зростанні цін на товари і послуги, підвищення комунальних платежів. Це все і змушує виходити на площу.

Ігор Масловський, голова Брестської обласної організації БСДП

Володимир Вуек:

- Я погоджуся з Ігорем, дійсно є проблеми, але давайте звернемо увагу на той факт, що в тих же Орші або Пінську акції протесту, пов'язані з декретом №3, проходили вперше. А зазвичай перша або друга акції набирають кількість учасників і мають великий резонанс. Це як би прорив, вихід їх пара. Питання в динаміці. Що буде далі за цими акціями? Це вже питання іншого порядку. Але потрібно працювати в напрямку повного скасування декрету. Кожен тут може бачити свої підходи, мати свої пропозиції.

Володимир Вуек, виконуючий обов'язки голови Брестської обласної організації Об'єднаної громадянської партії

Роман Кисляк:

- Я думаю, що тільки найперші акції були присвячені декрету №3. Наступні переросли ці рамки. Очевидно загальне невдоволення народу діями влади. Подивіться на гасла, в цьому плані дуже показовий Пінськ. Вимога скасування декрету №3 переросло в висловлювання з найрізноманітніших проблем. Особливо гостро вони стоять в регіонах. Загальне невдоволення наростало довгий час - більше року.

Роман Кисляк, ППОО Рух «За Свободу»

Володимир Величкин

- Я б хотів звернути увагу на іншу проблему. Закони, які приймаються в країні, спрямовані на те, щоб приватний сектор не розвивався. У нас залишилися тільки «гандляри», які чимось приторговують, і навіть їм важко жити. Є серйозні перешкоди в розвитку малого і середнього бізнесу. А якщо немає бізнесу, то і не вистачає робочих місць. Одне тягне за собою інше. Грошей взяти ніде, роботу знайти ніде. Тому люди виходять і обурюються, коли їм пропонують заплатити 200 у. е. за те, що ти або хтось з родичів не працював.

А то, що зараз пропонується, мовляв, давайте не будемо в цьому році брати з непрацюючих, ну, це просто несерйозно. Люди вже нічому і нікому не вірять. Вони переконані, що в наступному році візьмуть ще більше. Єдиний вихід із ситуації - скасовувати цей декрет.

Володимир Величкин, голова ради Брестського обласного відділення правозахисного центру «Весна», ліквідованого в 2003 році

Держава відірвалося від народу

В.Марчук

- Ви спілкувалися з людьми, які виходять на акції. Чи багато серед них тих, кого безпосередньо торкнулася декрет? Або ж це люди, яких хвилює набагато більше коло проблем?

Р.Кісляк

- Цей декрет торкнувся навіть тих, хто працює. Тому що у них є родичі. Їх обурює, коли дружину або дитину зобов'язують заплатити гроші в умовах, коли він не може знайти роботу. Тому людей, яких цей декрет реально торкнувся, набагато більше, ніж 500 тисяч. Це реально півкраїни.

Так спрацювала бездушна бюрократична система. Дуже багато людей, які реально не можуть останні рік, півтора, два знайти роботу через кризу.

Нагадаю, Білорусь підписала і ратифікувала документи міжнародного права. Те що пропонується в декреті - це порушення ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Примусова праця може бути тільки в особливих випадках, при воєнному стані. Не можна примушувати людей до праці.

Білоруська влада перетворили країну в велике підприємство, де всі повинні відраховувати, від усіх потрібно отримати дохід в рамках цього підприємства. Так я бачу.

В.Вуек

Дійсно, це торкнулося великий пласт людей. У кого-то потрапили під дію декрету родичі, близькі. Плюс ми бачимо, яке напруження сьогодні на ринку праці. Багато людей втрачають роботу і потенційно потрапляють під дію цього декрету. Інше питання, якими методами вирішувати цю проблему.

Ми в Брестській обласній організації громадянської партії спільно з соціальним офісом і рядом інших ініціатив цим питанням займаємося з грудня 2016 року. Ми збирали підписи під зверненнями, проводили зустрічі, обговорення. Зібрані підписи ми здамо в наш центральний офіс для того, що б передати Ганні Конопацький, члену нашої партії, депутату Палати представників.

Також готуємо скарги в суд на податкові інстанції. У разі невирішення проблеми збираємося звертатися в комітет з прав людини ООН.

І.Масловскій

- Несправедливість, напевно, тут ключове слово. Несправедливість - ключове поняття. Люди вважають себе скривдженими. Класично працьовитий білоруський народ, який видобуває гроші для своєї сім'ї, для себе, записали в дармоїди і змушують платити за те, що він здобуває собі на прожиток. Хвиля обурення - це закономірна реакція людей, яка виходить з душі, з серця. Несправедливість очевидна. Згоден з колегами: вона торкнулася чи не кожної родини. Навіть чиновників, тому що в їх сім'ях теж є безробітні.

В.Велічкін

- Я наведу одну фразу Марека Новицького (голова польського Гельсінського фонду з прав людини; помер в 2003 році - ред.): «Права осіб починаються тоді, коли у людини є елементарне людське достоїнство». Цей декрет - це просто образа будь-якого громадянина Республіки Білорусь. Люди працюють, як можуть, люди роблять все, щоб вижити в цих умовах, і тут хтось говорить «віддай останнім». Природно, людей це обурює.

Держава настільки відірвалося від народу, що воно не може визнати той факт, що зробив помилку. Влада вважає, що вона завжди права. А люди виходять на площі, тому що в них прокинулося людську гідність і вони намагаються захистити себе, своїх рідних і близьких.

Влада діє за відпрацьованими схемами

В.Марчук

Наша держава, а точніше буде сказати - люди, що діють від його імені, мало того що не хочуть визнавати помилки, так ще й карають за те, що громадяни мирним, цивілізованим шляхом намагаються висловити своє ставлення до їх рішень і дій. Зараз по всій країні йдуть затримання, суди. Кому-то призначають штрафи, кому-то дають добу. Чому влада так жорстко реагують на мирні акції?

Р. Кисляк

Наскільки мені відомо, ситуація повернулася до 2006 року. У міліції є списки, кого необхідно затримати і піддати арешту. В Брестської міліції такий список складається з 40 чоловік. Влада діє за звичними і відпрацьованими схемами: проводять масові затримання і арешти. Цим вони намагаються збити протестну хвилю.

Аналогічний хапун був в 2006, 2007, 2008 роках. Тоді перед кожною акцією когось затримували. І кожен раз в повітрі висіла атмосфера страху. І зараз, по суті, влада хоче так само спрацювати.

Проблему для влади я бачу в тому, що дуже багато виходить людей, які не заангажовані в політичні і громадські структури. Просто люди обурені. Думаю, для них у влади немає ніякого важеля, вони будуть виходити і протестувати.

В.Вуек:

- Роман зауважив, що такі тенденції відзначалися раніше. Але зверніть увагу, ніж все закінчувалося. Протестні настрої дійсно збивалися, і акції закінчувалися. У Брестській обласній організації ОГП є думка, що тут потрібен якийсь новий підхід. Підхід розумного балансу між акціями і переговорним процесом. Коли акція - це теж добре, але разом з тим ми повинні вирішувати крок за кроком короткострокові завдання і рухатися до генеральної мети.

Потрібно шукати нові формати, потрібні паралельні процеси, ми повинні виносити уроки з попередніх заходів, які закінчилися не на нашу користь.

Р.Кісляк:

- Я згоден, що потрібні дії самого різного плану, не можна закриватися. Але те, що відбувалося у нас і в деяких інших регіонах, не можна називати переговорами в класичному сенсі. Голова міськвиконкому не вирішує ці питання. Його активність була спрямована на те, щоб якось заспокоїти людей. Але це не є переговори. Переговори можуть вестися між уповноваженими людьми з тієї та іншої сторони.

У нас взагалі давно немає прямого відкритого спілкування між суспільством і владою. Воно відбувається заочно. Ми щось заявляємо через недержавні ЗМІ, соціальні мережі, а влада через якийсь час по своїх каналах нам на це щось відповідає. Ось такі переговори йдуть між громадянським суспільством, політичними організаціями та владою.

І в цьому плані таке нове явище, як стрім, дуже цікаво. Ось в Пінську люди збиралися навколо журналістів, які транслювали відео в прямому ефірі, і висловлювалися. Це елемент переговорів. А влада потім на це якось відреагують.

Без демократизації суспільства нічого не буде

В.Марчук

- І на завершення класичне запитання: що робити? Що повинні зробити політичні, правозахисні, громадські структури і чинна влада, щоб знайти прийнятний для всіх вихід з ситуації, що склалася? Ваш рецепт?

І.Масловскій:

- Влада повинна піти на широке обговорення проблем, які хвилюють суспільство. І це обговорення можливо не тільки на площі. Воно можливо іншими цивілізованими способами.

Чому люди виходять на площу? Тому що у них немає доступу до телебачення, до радіо, до державних газетам. Влада повинна надати такі діалогові майданчики для представників найрізноманітніших суспільно-політичних сил Білорусі. Нехай люди висловлюються. Влада повинна реагувати на зауваження людей.

Політичні партії все готові до такого діалогу через ЗМІ, через круглі столи в тому числі. Ми не говоримо, що потрібно брати якісь інші інструменти і робити по-іншому. Це нікому не треба. І це повинна зрозуміти владу. Якщо вона це не зрозуміє, вона отримає стихійні бунти, і тоді ні ми не зможемо якихось гарантій дати, ні тим більше сама влада. Це призведе до наслідків, які неможливо передбачити. І вся відповідальність тепер лежить тільки на владі.

В.Вуек

Я підтримую колегу і дотримуюся такої ж позиції. У той же час це не виключає, що можуть і повинні проходити законні мирні зібрання, які гарантовані Конституцією.

Але при цьому, звичайно, хотілося б звернутися до організаторів таких зборів, щоб вони розуміли, що відповідальність за акцію, за людей, за можливі провокації і наслідки лежить повністю на них. Щоб вони правильно визначали формат, правильно його доносили до людей. А ще краще, щоб вони свої плани погоджували. Тому що неузгодженість призводить до непорозумінням. У підсумку виходить, що хтось ділить якихось людей: це - наші, це - не наші. Ми працюємо сьогодні для того, щоб скасувати декрет №3 і далі продовжувати рухатися в бік демократичного суспільства.

Р.Кісляк

- Я не люблю робити прогнози, але наша сьогоднішня ситуація нагадує мені Російську імперію, 1905 рік. Звичайно, влада може репресіями залякати людей, пересаджати активістів, в тому числі і через кримінальні справи. Але колись ми все ж прокинемося в іншій країні.

Красиві слова білоруського керівництва про те, що у нас в країні все для народу, насправді не більш ніж маніпуляція. З простими людьми, з громадянами, на жаль, поки ніхто не зважає. А треба, щоб влада людей почули і почали вирішувати проблеми. Це, можливо, якось заспокоїло б ситуацію. Але поки не видно, щоб влада йшли в цю сторону. Так, декрет відкладений на рік, але, скажімо так, настільки хитрувато, що ніхто не може зрозуміти, що ж буде потім.

Я сподіваюся, що влада все-таки не скотяться до жорстких дій, тому що у відповідь вони можуть отримати незворотні речі.

В. Величкин

- Ситуацію може змінити тільки демократизація суспільства. Всі державні структури повинні бути під контролем суспільства, як це прийнято в демократичних країнах. У тому числі і міліція, при безпосередній участі якої сьогодні судять і садять людей, які вирішили мирним шляхом висловити свою позицію.

Поки не наступить той момент, коли люди зможуть бути присутніми на засіданнях різних органів влади і самоврядування, щоб впливати на процеси прийняття рішень, нічого в кращу сторону не зміниться. Керівники міста, району, області повинні не призначатися президентом, а обиратися населенням.

Без демократизації суспільства, без розвитку третього сектора, тобто всіляких громадських організацій, приватної ініціативи нічого не буде.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.