Повага до державної символіки є показником патріотичної, високої політико-правової культури народу
Конституційне право, №27 (1014) 02.07-08.07.2011
Наталія Шаптала
Андрій ПОТЬОМКІН
Державні символи кожного народу зазвичай пов'язані з багатовіковою традицією. І Україна не виняток. Однак в нашій державі досі немає спеціальних законів, які б регулювали порядок використання державних символів. Це породжує невизначеність в тому, що стосується їх використання і захисту як конституційних цінностей. У своєму рішенні від 16.06.2011 6-рп / 2011 Конституційний Суд особливо відзначив, що необхідно невідкладно встановити порядок використання державних символів згідно з вимогами Основного Закону. Адже на двадцятому році незалежності це питання залишається відкритим. На жаль, в молодій Українській державі даному питанню не приділяється належної уваги. Таке ставлення до державних символів багато в чому зумовлено незнанням їх історії, національних традицій, вагомості та значущості для людини, держави, нації.
Без політичного підтексту
Подбати про порядок використання своїх символів має сама держава. Це його прямий обов'язок. У нашому випадку - обов'язок народних депутатів.
Саме цих питань стосується рішення КС №6-рп / 2011, яке наробило так багато шуму в країні. Однак, як би комусь не хотілося, ніякого політичного підтексту воно не містить. Суд жодним чином не стосувався питань форм увічнення перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Це рішення спрямоване саме на захист одного з державних символів України - Державного Прапора.
Приймаючи рішення про неконституційність окремих положень закону «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» від 20.04.2000 №1684-III (із внесеними до нього змінами), Суд виходив з наступного.
Згідно ч.6 ст.20 Конституції опис і порядок використання державних символів України встановлюються законами, які приймаються не менше ніж 2/3 конституційного складу Верховної Ради, що підкреслює їх особливо важливу роль в державі.
В абз.4 пп.2 п.1 закону №1684-III передбачено, що основними формами увічнення перемоги та подвигу народу-переможця є, зокрема, «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з державним Прапором України ». Тобто законодавцем даною нормою було встановлено порядок використання Державного Прапора України поряд з копією Прапора Перемоги в день Перемоги.
Таким чином, законом від 21.04.2011 №3298-VІ, яким внесено зміни до порядку використання Прапора Перемоги, фактично був встановлений порядок використання Державного Прапора, і саме при встановленні цього порядку (щодо офіційного підняття стяга) законодавець і допустив порушення вимог ч.6 ст.20 Конституції щодо необхідності прийняття таких законів кваліфікованою більшістю - 2/3 конституційного складу Верховної Ради.
Тобто в даному випадку мали місце порушення конституційної процедури прийняття нормативно-правового акта, що відповідно до ст.152 Основного Закону є підставою для визнання його неконституційним. Саме це і зазначив КС. Таким чином, в рішенні №6-рп / 2011 немає навіть натяку на заборону використання копій Прапора Перемоги як символу подвигу солдат у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.
Слід також зазначити, що КС визнав за необхідне звернути увагу парламенту на необхідність законодавчого закріплення порядку використання державних символів, в тому числі і Державного Прапора, з дотриманням вимог ч.6 ст.20 та п.4 ч.2 ст.92 Конституції. Адже до сих пір в державі відсутній спеціальний закон, який би регулював порядок використання і захисту державних символів як конституційної цінності.
Свідченням обгрунтованості, своєчасності і зваженості цього рішення є те, що в день 70-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни в країні не відбулося ніяких надзвичайних подій або провокацій, підставою для яких стало б використання копій Прапора Перемоги і державних символів України.
Символіка незалежної України
Взагалі, державна символіка уособлює національний суверенітет, верховенство і незалежність влади в нашій країні. Образи Державного Прапора, Державного Герба та звучання Державного Гімну України символізують українську державність і конституційні цінності, закріплені в Основному Законі, традиції і культуру українського народу.
Шанобливе ставлення до державних символів - це показник високого національної свідомості та важливий обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, людини і громадянина. Державна символіка - це уособлення національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сучасності Українського народу.
В ст.11 Конституції зазначається, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури». Образи державних символів - це історико-культурна спадщина українського народу, навколо якого протягом століть консолідувалася українська нація у визвольній боротьбі за свободу і незалежність, національну ідентичність.
військові стяги
Як символ чи засіб сигналізування прапор з'явився ще за часів античності і став використовуватися на європейському геополітичному просторі вже в епоху раннього середньовіччя.
Історія нашого прапора бере початок ще від давньоруських знамен, які були, по суті, дуже простими: довгі жердини, до вершин яких кріпилися гілки дерев, пучки трави, кінські хвости, - в літописах вони називалися «чубчик стяговою». Стародавні стяги були на Русі у великій пошані ще за часів язичництва, а після прийняття християнства вони освячувалися образом животворного хреста. Жодне військо без прапора не виступає в похід і не вступало в бій.
Уже тоді колір придбав державне значення, перш за все на військових прапорах - прапорах, печатках, гербах, на князівських грамотах. Прапори стали народними святинями, яким поклонялися з вірою і сподіваннями на заступництво. Ідея святості перейшла і в християнську епоху.
У «Слові о полку Ігоревім» згадуються «чрвлен стяг», «білого хоругву», «чрвлену чубок».
За часів Золотої Орди на гербі Чернігівської землі - орел з золотим хрестом, на гербі Поділля - золоте сонце і хрест. Отже, жовтий колір присутній на багатьох символах українських земель. Значення державних набули також синій, блакитний і колір небесної блакиті.
Польський історик Ян Длугош описав корогви Львівської та Перемишльської земель під час Грюнвальдської битви 1410 року. Вони були виконані в жовтому кольорі і блакитному.
З XVIII ст. полкові й сотенні стяги Війська Запорізького все частіше представляють собою блакитне полотнище, на яке жовтою фарбою наносять хрести, зорі, зброю, постаті святих, а згодом - козака з самопалом і з золотим (жовтим) щитом.
Буржуазно ліберальна, але прогресивна Головна Руська Рада, створена в 1848 році, піднявши жовто-блакитний прапор, почала боротьбу за відродження української нації. Повсюдно ці кольори почали використовуватися з 1911 року.
З початком Першої світової війни на синіх прапорах січових стрільців з'являється золотий лев. Жовто-блакитні прапори майоріли в 1914 році, під час 100-річного ювілею Великого Кобзаря, не тільки в Україні, а й у Відні, Празі, Варшаві, Кракові.
25.03.1917 в Петрограді відбулася маніфестація українців з приводу панахиди по Кобзарю. З 20-тисячним натовпом майоріли український січовий прапор, запорізькі бунчуки, на грудях у багатьох - жовто-сині знаки. Петроградська газета «Російська воля» написала: «У всіх жовто-блакитні прапорці. Написи на жовто-блакитному полі: «Хай живе вільна Україна!».
14.05.1917 ешелони українців вирушили на німецький фронт із Києва під жовто-блакитними прапорами.
У березні 1918 року Центральна Рада затвердила жовто-синій прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада того ж року синьо-жовтий прапор став державним символом Західно-Української Народної Республіки. 20 березня 1920 року такий же прапор був затверджений на Підкарпатській Русі, а з 1939 року він став державним в Карпатській Україні.
Указом Президента нашої країни на вшанування багатовікової традиції української державності, державної символіки був встановлений День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня.
Знак Володимира Великого
Державний Герб - це встановлений Конституцією відмітний знак, який в графічних і кольорових зображеннях відображає спадкоємність гербовою символіки української державності на різних етапах її розвитку.
Тризуб бачимо ще на монетах князя Володимира Великого, а потім, з деякими відмінностями, - Святополка і Ярослава Мудрого. Цей знак стоїть на цеглі, при дослідженні розвалин Десятинної церкви. Професор Михайло Грушевський стверджував, що це був родовий знак князя Володимира і Київської держави.
Вже з давніх часів тризуб шанували як магічний знак, оберіг. Він символізував:
поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне;
поєднання Божественного, Батьківського й Материнського, - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води і землі.
Тризуб містить число три, що було знаковим в християнській і дохристиянської України. Маємо поділ року на сезони осінь, зиму і весну, а в монотеїстичної християнської Україні- релігійне поєднання Отця, Сина і Святого Духа у визначенні «Бог».
У грудні 1917 року Українська Центральна Рада затвердила Тризуб як Державний Герб УНР. З 22.01.1919 відповідно до закону про возз'єднання Тризуб був включений у крайовий герб Західної області УНР. Цей символ також був головним елементом Герба Української Держави гетьмана Павла Скоропадського та Директорії. У травні 1920 року Всеукраїнська Національна Рада конституційно закріпила Тризуб як Державний Герб. З 1939 року це Державний Герб Карпатської України, яка проголосила самостійність після розпаду Чехословацької Республіки.
Державний Гімн - поетично-музичний твір, яке прославляє Батьківщину, історичні події, їх героїв.
конституційні приписи
У ч.1 ст.20 Конституції зазначається, що державними символами України є Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн. Згідно ч.6 ст.20 Основного Закону опис державних символів і порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менше ніж 2/3 конституційного складу парламенту. Відповідно до п.4 ч.2 ст.92 акта вищої юридичної сили порядок використання і захисту державної символіки визначається виключно законами. Стаття 65 Основного Закону одним з конституційних обов'язків громадян визначає «захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів».
Україна є незалежною, демократичною, правовою, унітарною державою, суверенітет якого поширюється на всю його територію (ст.1, чч.1, 2 ст.2 Основного Закону). Зазначені положення Конституції спрямовані в майбутнє, однак без формування поваги до державної символіки йти по шляху розвитку неможливо. Тому що повага до державної символіки України є показником патріотичної, високої політико-правової культури народу.
Постановами ВР від 28.01.1992 №2067-ХІІ та від 19.02.1992 №2137-ХІІ затверджено опис малого Державного Герба і Державного Прапора. Однак відповідно до вимог ч.6 ст.20, п.4 ч.2 ст.92 Конституції питання опису державних символів, порядку їх використання і захисту повинні визначатися виключно законами.
Більш того, під питанням - сама дія цих постанов ВР. Адже відповідно до п.1 розділу XV «Перехідні положення» акта вищої юридичної сили закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить їй. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду, викладеною в рішенні від 1.04.2008 №4-рп / 2008 у справі про Регламент Верховної Ради, перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, має імперативний характер. Отже, після прийняття Конституції врегулювання питання опису державної символіки постановами Верховної Ради не відповідає вимогам п.4 ч.2 ст.92 Основного Закону.
В даний час тільки закон «Про Державний Гімн України» від 6.03.2003 №602-IV частково відповідає вимогам Конституції. Однак він дає лише опис державного символу, але не встановлює порядку його використання та захисту.
Три невідкладних закону
Тобто, з огляду на вищевикладене, Україна потребує невідкладного врегулювання на законодавчому рівні питань використання і захисту державних символів.
Було б непогано, якби, наприклад, закон «Про Державний Прапор України» визначав питання:
постійного підняття стяга на будівлях органів державної влади (Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Конституційного, Верховного та вищих спеціалізованих судів, Генеральної прокуратури, Нацбанку і т.п.) і виконавчих органів місцевого самоврядування;
підняття прапора в дні державних свят на будівлях органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ незалежно від форм власності, а також на житлових приміщеннях;
підняття прапора на цивільних і судах Військово-морських сил України;
постійного встановлення прапора в робочих кабінетах посадових осіб (Президента та інших) і приміщеннях, де проводяться урочисті заходи з його участю, в робочих приміщеннях народних депутатів, міністрів, суддів, депутатів рад усіх рівнів і т.п .;
розміщення Державного Прапора на транспортних засобах;
порядку підняття прапора на урочистих заходах і церемоніях державного, місцевого значення або що проводяться громадськими організаціями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності;
підняття прапора в місцях дислокацій українських військ, розташування дипломатичних представництв, консульств і місій;
використання прапора під час днів трауру, народної скорботи і надання військових почестей;
співвідношення Державного Прапора з прапорами виконавчих рад усіх рівнів (області, району, міста і т.п.), підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;
порядку одночасного підняття Державного Прапора з прапорами інших країн, міжнародних міжурядових організацій;
визначення механізму використання, підйому, офіційного підйому Державного Прапора;
нанесення його зображення на морські, повітряні судна і т.п.
Також потрібен закон «Про Державний Герб України», який мав би регламентувати принаймні наступні питання:
розміщення Державного Герба на бланках актів органів державної влади, дипломатичних представництв, консульств, а також на бланках посвідчень і документів, печатках і т.п .;
розміщення герба разом з прапором (так само як і для прапора), їх співвідношення;
нанесення герба на прикордонні стовпи і пункти пропуску через державний кордон;
розміщення герба на флагштоках Президента, бойових знаменах військових частин, військових кораблів і повітряних суден;
нанесення герба на грошові знаки, нагороди, дипломи про отримання вищої освіти, на одяг для службовців і т.п .;
порядок співвідношення Державного Герба з гербами виконавчих рад усіх рівнів, громадських організацій, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;
порядок виготовлення, зберігання та знищення бланків, печаток та інших носіїв зображення Державного Герба і т.п.
Необходимо внести ДОПОВНЕННЯ до закону «Про Державний Гімн України» в части:
порядку его Виконання при вступі новообраного Президента на пост, при відкрітті и закрітті пленарних ЗАСіДАНЬ парламенту, во время офіційніх церемоній и торжеств, зустрічей представителей іноземних держав, проведення Військових рітуалів, Відкриття пам'ятників и пам'ятних знаків, Відкриття и закриття урочистих зборів, присвячений Державним Святого України, и во время других урочистих подій;
порядку трансляції гімну ДЕРЖАВНИЙ телерадіокомпаніямі;
Виконання гімну во время проведения урочистих ЗАХОДІВ на территории іноземних держав;
порядку вшанування Державного Гімну громадянами (стоячи, чоловіки - без головних уборів, віч-на-Державного Прапора);
використання гімну в інших музичних і художніх творах і т.п.
часткове регулювання
Однак слід зазначити, що, незважаючи на відсутність спеціальних законів про державні символи, окремі положення щодо порядку їх використання і захисту все-таки закріплені в інших чинних нормативно-правових актах. Наприклад, в п.2 ч.1 ст.434 Цивільного кодексу говориться, що державні символи України не є об'єктами авторського права.
Згідно абз.6 ч.1 ст.8 закону «Про рекламу» забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба, Державного Прапора, звучання Державного Гімну, крім випадків, передбачених законами у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно до п. «Г» ч.1 ст.10 закону «Про авторське право і суміжні права» не є об'єктами авторського права: «державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи і знаки підприємств, установ і організацій ».
Абзацом першим ч.1 ст.6 закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що «не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми)».
Стаття 23 закону «Про місцеве самоврядування» встановлює, що на будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України.
Згідно ч.1 ст.16 закону «Про судоустрій і статус суддів» символами судової влади є Державний Герб і Державний Прапор.
Відповідальність за наругу над державними символами
Стаття 338 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за наругу над державними символами. Такі діяння караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 3 років. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави також карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 2 років. Раніше відповідальність за цей злочин передбачалася ст.187-2 КК 1961 року.
Також згідно ст.339 чинного КК незаконне підняття Державного Прапора на річковому або морському судні карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців.
Однак через відсутність спеціального закону, який би регулював порядок використання державних символів, практично неможливо кваліфікувати неправомірні дії, що підпадають під кримінальну відповідальність як наруга над ними. У той же час очевидні приклади зневажливого ставлення до державних символів:
зривання Державного Прапора або Державного Герба;
їх знищення або пошкодження;
використання символіки не за призначенням;
наруга над ними, нанесення непристойних написів або малюнків;
спотворення тексту або музики Державного Гімну;
поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення і т.п.
На жаль, це стосується і іншої символіки, в тому числі і часів Великої Вітчизняної війни.
Етика символіки
Існує міжнародна етика державної символіки. У той же час кожній країні притаманні свої особливості регламентації цього питання. Однак в міжнародних відносинах вироблені спільні правила поваги до державних символів.
Так, прапори завдає візит і приймаючої сторін, повинні бути одного розміру і вивішені на однаковій відстані; не торкатися землі, води, дерев, будівель, предметів. Полотнища повинні бути чистими, без пошкоджень тканини. Потрібно чітко дотримуватися кольору. Взагалі, в європейських країнах практикується розробка еталонів тканини, квітів, графічних зображень для прапора, герба, а також виконання гімну.
За загальним правилом, державний прапор не повинен постійно бути вивішених на приміщеннях громадян. Він повинен встановлюватися в зв'язку з урочистими заходами місцевого і державного значення, на державні свята.
PS З особливими думками до рішення КС №6-рп / 2011 суддів Володимира Кампо і Василя Бринцева можна ознайомитися на стор.14 цього номера. Особлива думка судді Марії Маркуш буде опубліковано в наступному числі «ЗіБ».
Наталія Шаптала, суддя Конституційного Суду України
Андрій ПОТЬОМКІН, начальник відділу вивчення та узагальнення судової практики Вищого господарського суду України
© Закон і Бізнес
