Юрій Покіньборода: Я не сміття, я чесний мент: людина, в квартирі якого затримали Саакашвілі - інтерв'ю - фото

Новина про те, що силовики затримали оголошеного в розшук Міхеїла Саакашвалі в квартирі колишнього начальника поліції Луганській області Юрія Покіньбороди, здивувала багатьох. В кінці серпня я була в тій самій квартирі на Відрадному, мені рекомендували Юрія як "найпоряднішого мента". Ми записали дуже відверте інтерв'ю, частина якого "Обозреватель" і публікує сьогодні.

Через кілька днів після нашої зустрічі Юрій поїхав на КП "Шегині" зустрічати Саакашвілі і став учасником наступних досить неоднозначних акцій протесту. Співробітники правоохоронних структур, в свою чергу, намагалися не допустити найгіршого розвитку подій - з людськими жертвами.

У той час публікацію різкого, критичного на адресу силовиків інтерв'ю могли порахувати заангажованим. Зараз - той момент, коли важливо показати, як система видавлює чесних людей, і вони змушені шукати підтримку в іншого "джерела". Знову ризикуючи стати пішаками в чужій грі.

До речі, до цих пір з боку верхівки "Руху Нових сил" не було слів (в публічній площині) на захист Юрія, який опинився під ударом.

Юрій Покіньборода

Сьогодні слова "Іуда!" і "Продажний сміття" - найбільш м'які з тих, що чує на свою адресу полковник у відставці Юрій Покіньборода. Як від деяких прихильників, так і від супротивників Міхо. Одні підозрюють Юрія в зраді, інші - звинувачують в приховуванні "побіжного" і порушенні закону.

У той час, як екс-президента Грузії, колишнього губернатора Одеської області везли в слідчий ізолятор СБУ в Аскольдовому провулку, Покіньбороду силовики не забрали - він залишився вдома.

В цей же вечір ЗМІ опублікували неперевірену інформацію, що Саакашвілі "взяли" в квартирі чинного поліцейського. Масла у вогонь підлив і "Миротворець", чи то жартома, чи то всерйоз заявивши, що "полковник Покіньборода надійшов так, як повинен був надійти справжній офіцер. Завдяки йому популіст і демагог Міхо С. в надійних руках і в надійному місці".

Також деякі стверджували, що це "спецоперація МВС", натякаючи, що полковник їх людина. В принципі, грамотний хід, який "нейтралізує" противника. Ось тільки "побічним ефектом" стала загроза життю людини. І не важливо, подобається Покіньборода комусь чи ні. Його політичні уподобання, - це, так би мовити, вже зовсім інша історія.

19 грудня 2013 року, під час Майдану, Юрій Покіньборода звільнився з ОВС, вийшов на пенсію.

Добровільно повернувся навесні 2014 року і 2 травня став командиром батальйону "Київщина" (створений в квітні 2014 в структурі Головного управління МВС України в Київській області) - відправився на схід.

У липні 2015 року сформований підрозділ увійшов до складу полку "Миротворець", а Покіньборода був призначений на посаду начальника Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення МВС України.

У жовтні 2015 р очолив міліцію (потім - поліцію) Луганської області.

У травні 2016 його забрали в Київ і призначили начальником управління Департаменту з виявлення небезпечних матеріалів і екологічних злочинів.

У липні 2017 го звільнився з Національної поліції.

Іронією долі стало і те, що в операції із затримання Саакашвілі в квартирі колишнього начальника поліції Луганській області Юрія Покіньбороди (за інформацією журналістів) брав участь екс-керівник ГУНП в Донецькій області В'ячеслав Аброськін (зараз - глава кримінальної поліції ). Вони служили в один час в прифронтових областях.

Сам же Покіньборода вночі 9-го грудня написав на своїй сторінці в Facebook:

А потім опублікував відеозвернення , В якому розповів, що Міхеїл Саакашвілі потребував медичної допомоги, тому Юрій і надав свою квартиру.

Хто ж він, полковник у відставці Покіньборода? Що за людина? Відразу скажу - він зробив багато різких заяв про поліцію, але продовжує стверджувати, що можна бути чесним правоохоронцем. Думаю, що багатьом буде цікавий погляд на те, що відбувається всередині системи. Погляд людини, який віддав службі в органах 25 років життя.

...Кінець серпня. Про зустріч з Юрієм домовилися швидко. Правда, він мене з ходу здивував:

- А приїжджайте до мене.

- У сенсі, "до мене"?

- У квартиру на Відрадному. Мені приховувати нічого, у мене палаців немає - я проста людина. Заодно і подивіться, як живе колишній начальник поліції. Будемо пити каву і розмовляти. Та не бійтеся, я не страшний!

Був і кави, і незліченна кількість чашок міцного чаю - розмова на кухні затягнувся до півночі. Склався потре людини: пройшов війну патріот, чесний до оскоми, не виносить підкилимних ігор, трохи наївний, а політика - це не його. На мій суб'єктивний погляд.

Юрію належить половина двушки на Відрадному (квартира, в якій 8 грудня затримали Міхеїла Саакашвілі). Ще у нього є земельна ділянка в Гостомелі (отримав як учасник бойових дій) і десятирічний Daewoo Lanos.

- Після новини про затримання одного з "високих" поліцейських чинів на хабарі ви написали мені, що спите спокійно, так як працювали чесно. А таке можливо? У мене є сумніви. Так як навіть людина, щиро бажає змінити ситуацію, боротися зі злочинністю і так далі, через півроку-рік з початку служби змушений робити певні речі.

- Анна, я не сміття, а чесний мент. І я розумію, про що ви говорите. Так вийшло, що за 25 років служби в органах я не займав "особливо керівних" посад, я в основному служив "на землі". Розшук, ВБОЗ, дільничний, навчання в Національній академії внутрішніх справ ... Після академії працював в ДЗГ. Які там могли хабара заносити?

Я був простим офіцером, у вартівні працював. Був заступником командира роти груп затримання. Потім перевівся в тоді ще Жовтневий райвідділ в Києві.

- Чому таке "метання" з боку в бік? Розшук, служба охорони і т.д.?

- Дивіться, я закінчив школу міліції в Придністров'ї - мене потім ще журналіст Іванов в цьому звинувачував. Я просто дуже хотів вчитися, до Одеси б не надійшов - у мене не було грошей.

- А як ви опинилися в Молдові?

- Мій батько міліціонер. Він служив в Одесі (в цьому місті я і народився), потім його перевели в Молдавську РСР.

Я пішов там в перший клас - провчився 8 років. Вступив в СПТУ в Одеській області, відслужив в армії і вже після неї вступив до школи міліції. Ні про яку політику не було й мови. Я закінчив школу за напрямом "карний розшук".

Яка політика? Нас вчили злочину розкривати

Криміналістика, кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність і так далі.

Після закінчення я в Рибниці пропрацював пару місяців оперуповноваженим в ВБОЗ. І батько, і я розуміли, що там, в Придністров'ї, майбутнього немає. Ми поїхали в Одесу, я написав рапорт на переклад (підкреслюю це, я не звільнявся - мене саме перевели) і став дільничним в селі.

- А до Києва приїхали ...

- Коли вступив до Академії. Це було в 96-му році.

- Перед цим же ви говорили, що в Одесу не було сенсу вступати без грошей, як же вдалося в Національну академію, та ще й в столиці?

- А мені неймовірно пощастило - в тому році був недобір. Після закінчення залишився жити в Києві, який вже дуже любив. Але в столиці місць не було, тому служив в Київській області.

- Гаразд, давайте повернемося до "служити чесно". Це дійсно можливо? Адже навіть за вступ до профільних ВНЗ, за вашими словами, потрібно платити. Тобто майбутній правоохоронець розуміє: поки не заплатиш, то навіть освіти не отримаєш?

- Згоден. Але все у нас йде зверху. Риба гниє з голови.

Юрій Покіньборода

- Хіба тільки зверху? А відповідальність людини, який дає хабар? Йде пацієнт до лікаря, думає: "Відразу" подякую ", щоб добре лікував". І простягає гроші. Подібна ситуація в багатьох сферах.

- Це те, що ми називаємо побутової корупцією. Взагалі, це потрібно вирішувати законодавчо. Наприклад, стосовно до медицини - страховки і т.д.

А візьмемо той же "бурштин". Не можна побороти - потрібно законодавчо вирішити цю ситуацію. Тому, хто має право цим займатися - оплачувати податки.

Найважливіше - наслідки видобутку бурштину. Землю перекопали, дерева вирубали ... Якби цим займалася фірма, яка платить податки, працевлаштовує місцевих жителів ... Її потім, наприклад, зобов'язати "відновити" територію - висадити ліс.

Потрібно вирішити законодавчо! У нас же це не робиться з однієї причини - корупція. Подивіться на Розенблата . Тільки його з усієї великої компанії взяли за "одне місце".

А якщо прибрати корупційну складову, якби в Раді були нормальні люди, які хотіли а) щоб ця діяльність приносила дохід державі, б) давала працевлаштування місцевим жителям, в) зберігала флору і фауну на місці видобутку бурштину - вони б давно прийняли нормальний закон.

- Надра - хвора тема, згадую і поритий копанками Донбас. Але я про інше. Ми можемо прийняти хоч сто, тисячу законів - немає невідворотності покарання. Немає реальної, жорсткої відповідальності за порушення закону. Хто в частці, а хто відкуповується постфактум.

- Я розумію. І це теж болюча тема.

Якщо ми говоримо про корупцію, то поки у нас не буде міністра, який має намір реально з нею боротися, у нас не буде порядку. Так і залишиться бла-бла-бла. А потім ми на Youtube знаходимо відео з рюкзаками , З піском

- Добре. Уявімо гіпотетичну ситуацію, що міністром стає людина, яка "заточений" на реальні зміни, на боротьбу з корупцією і т.д. Скільки він протримається на цій посаді без підтримки?

- Його будуть топити, як і мене топили. Я багатьом перейшов дорогу, зі мною не могли домовитися по дуже багатьом пунктам.

- Як я розумію, це вже на посаді начальника поліції Луганській області. Про це ми поговоримо пізніше і докладніше. А як ви взагалі опинилися в прифронтовому регіоні?

- У грудні 2013, під час Майдану, я подав рапорт на звільнення - пішов на пенсію. А коли почалася анексія Криму, стали приходити повістки молодим хлопцям. Я зібрався, поїхав до військкомату. Кажу: "Хочу їхати в Крим, захищати Батьківщину". Вони там щось відзначили, сказали: "Так, добре". На цьому все і закінчилося.

З новин дізнався, що заступником міністра призначили мого давнього знайомого. Приїжджаю до нього і питаю: "Коля, чому ви не кидаєте клич нам, співробітникам, які пішли на пенсію, нам - патріотам, щоб ми зібралися і поїхали?"

І в той момент вони почали створювати батальйон. Це не я "штовхнув" ідею. Думаю, що людей, які задавали подібні питання, було багато. У підсумку мені запропонували очолити батальйон "Київщина". Це було в перших числах травня 2014 го.

Мене та інших добровольців відновили на службі швидко - буквально за 2-3 дні. Правда, дивилися як на камікадзе

- У той момент було розуміння, наскільки серйозним буде розвиток подій?

- Хлопці, які з перших днів зі мною, не дадуть збрехати: я кожному пояснював, що ми їдемо на війну. Що хтось може повернутися інвалідом, а хтось в труні.

І були ті, хто не поїхав - добре, що на цьому етапі. Були й ті, хто думав, що командир їм казки розповідає. Але приїхали і побачили, в яких умовах доводиться нести службу, були і бойові зіткнення - і вони йшли з батальйону.

Я чесно попереджав, нікого не обманював.

Батальйон "Київщина". Липень 2014 р

Фото Євгена Савинкина

З усіх моїх друзів, тих, кого я знав, зі мною служити, воювати пішов тільки один. Я телефонував багатьох хлопців. Вони на словах підтримували, а коли прийшов час приймати рішення - відмовилися з різних причин. Сім'ї, діти ... Нікого не засуджую, не маю на це права.

В кінці травня ми вже були в Сватове Луганської області. Не буду розповідати про труднощі - було дійсно непросто.

- Багато хто не пам'ятають, що було на початку війни.

- Коли батальйон "Київщина" формувався, мене призначили, потихеньку зібрали бійців ... Одного разу дзвонить керівництво: "Збирай людей на Хотянівка (навчальний центр під Києвом), там три дні позаймаєтеся з особовим складом, а потім висуваєтеся в Луганську область".

Я сказав своєму заступнику (а він військова людина, я - ні): "Юра, займайся бойовою підготовкою". На мої ж плечі лягло все інше: документація, накази, забезпечення, озброєння ... Всіх потрібно було одягнути, взути.

Але навіть в цій ситуації наше тилове забезпечення заробляло на нас гроші

- Яким чином?

- Купили жахливі берци. Я поки в автобусі доїхав до Сватове, ноги до такої міри натер, що чотири дні ходив в тапочках. Берци просто дубові, в той час віддали за них по 180 гривень. А вже будучи в Сватове ми за свій рахунок замовили з Харкова відмінну взуття - берці обійшлися в 140 гривень.

Потім мій заступник Юра Шершнев (зараз він командир полку "Миротворець") подзвонив своєму другові в Київську область і той нам в секонд-хенді купив плямисту форму. Правда, жовту - зеленої тоді не було. Тому що нам видали чорну "скляшку", берети чорні ... дебілізм повний: ми їдемо на війну, а нам таке.

Штаб. Листопад 2014 року

Так багато всього було. Загалом, ми впряглися в службу. Взяли під охорону об'єкти - обласну адміністрацію, управління внутрішніх справ ... На місцевих міліціонерів особливо не можна було розраховувати - на того ж генерала Науменко. А потім почалися конфлікти.

- Які саме і з ким?

- У батальйоні була різношерста публіка. Були і вчорашні пацани, які не служили в армії, були сантехніки та електрики, але кістяк складали ті співробітники міліції, які як і я пішли на пенсію. Які звільнилися і хотіли відновитися: опери, дільничні, слідчі ...

Я збив групу з оперів, які почали "шерстити", що навколо нас відбувається. Це - настрою людей, корупційні зв'язки міліції Сватове ...

Ми приїхали воювати, а я повинен був розуміти, кому можна довіряти, а кому ні. І за тиждень нарили стільки, що "ці хлопці" засмикалися. Вони ж не ідіоти

Я до керівництва і кажу, що немає сенсу нам сидіти в Сватове, відправте нас на передову.

Пам'ятаю, як полковник Пасічник, який був заступником начальника ГУ МВС Луганської області, почав мені розповідати: "А скільки ви протоколів склали? Скільки у вас показників?"

Нормально? Я йому кажу: "Ти що, дурень? Ми приїхали воювати, а ти мене за протоколи питаєш".

І тут почалося ...

Я написав доповідну міністру. Про те, що відбувається в міліції, як заробляється бабло, як ставлять на лічильник бізнесменів, як йде контрабанда ...

Я все це описав, серйозно.

А ввечері об'їхав усі батальйони, які стояли в Сватове і сказав: "Хлопці, або ми піднімаємо бучу, або будемо кожен день продовжувати" міняти памперси "Науменко. Але в підсумку тільки наш бат поїхав до УВС, я зайшов до генерала Науменка і сказав, що з цього моменту я жодного його наказу не виконую. до побачення.

Ми забарикадувалися в Сватове. Науменко, звичайно, злякався. Подзвонив, запросив "поговорити". Але я сказав, що ми не підемо - а раптом йому прийде в голову нас заарештувати. І що чекаємо керівництво з міністерства - нехай приїдуть і розберуться.

- Як швидко пішла реакція і яка?

- Ну, одна справа то, що я написав доповідну, інше - що батальйон піднявся. Кому потрібен такий "цирк"? Моя доповідна, звичайно, залишилася донині без відповіді, але через день-два приїхав начальник департаменту полковник Гриняк (зараз він начальник управління громадської безпеки Нацгвардії, генерал).

Я був вражений тим, що він прийняв нашу позицію, а не Науменко. Дійсно вражений.

У серпні 2014 р Покіньбороду нагородили медаллю за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

- Чому вас не хотіли випускати з Сватове?

- З двох причин. Перша: у керівництва УВС стовідсотково була домовленість з сепаратистами не пускати добровольців на передову. Я не можу це довести, але всі дії Науменко це підтверджували. Друга: вони побачили, що за тиждень ми знали весь розклад по Сватове, а якби ми приїхали в Біловодськ, то дізналися б ситуацію з наркотиками, з контрабандою і там.

Вони зрозуміли, що мають противника, який не мовчатиме. А нам втрачати було нічого. Ми приїхали воювати, ми готові були вмирати. ЧИМ нас могли налякати? Зняти з посади, звільнити?

Гриняк прийняв нашу сторону і сказав мені: "Почекай пару днів, ми підготуємо наказ по міністерству, по АТО і поїдете на передову".

Так і сталося. Через два дні полковник завозив мене з першим взводом на передову під Станицю Луганську.

Через два тижні батальйон перебазувався в Новоайдар. Ми влаштувалися і несли службу по всьому Новоайдарському району: Щастя, Трьохізбенка ...

- В екстрених ситуаціях, тим більше під час війни, швидко проявляються не тільки кращі, а й гірші якості людини. З чим довелося зіткнутися, будучи командиром?

- Проблеми з особовим складом, звичайно, були. Приїжджали люди не служити, а бухати, колотися і так далі. Я виганяв їх.

За рік я вигнав з батальйону 190 осіб!

- Про це довгий час було не прийнято говорити. Про алкоголь. А на початку війни ...

- ... бухали страшно. Можете самі запитати у тих, хто служив в батальйоні, вони підтвердять. Я виганяв навіть через запах пива!

Їдь краще додому, пий будинку, біля дружини - будеш здоровим і живим! Чим якщо ти зайдеш в "зеленку" справити нужду, а тобі відірве ногу!

Розумієте, чому я виганяв? В першу чергу я їм рятував життя.

- Ну, вони ж і серйозна загроза товаришам по службі.

- стовідсотково. І я навів порядок. Не можна закривати очі і нічого не робити. Завдяки цим 190 "пішли" до батальйону не було кримінальних претензій. Саме кримінального характеру в нашу сторону.

Хоча висить одне: це замовлення Науменко. Ми свого часу перекрили дорогу з Новоайдару в Сєвєродонецьк. Нас вирішили взяти за "хвіст", щоб ми пропускали машини з металом і т.д.

Убивча "пам'ятка" в зоні АТО

Коли відкрили виробництво, я приїхав до слідчого. Він почав задавати питання, а я йому запропонував: "Давайте зробимо простіше. Замовимо з Києва поліграф, нехай приїде фахівець-поліграфолог і" прожене "ваших заявників і моїх бійців. Якщо мав місце розбій, як стверджують, то закривайте їх. Нехай дадуть відповідь по закону. А якщо ваші заявники помилково звинуватили - тоді залучайте їх до кримінальної відповідальності. Як вам такий варіант? "

Слідчий погодився: "Так, класно". Я поїхав і більше мені звідти не дзвонили.

А коли мене призначили начальником міліції Луганської області, вони реанімували цю справу. Тому що потрібно було мене чимось зачепити. Знаю, що вони проводили якісь слідчі дії, а віз і нині там.

Але зараз їм це вже нецікаво, тому що Покіньбороду прибрали.

Про те, з чим Юрій Покіньборода зіткнувся на посаді керівника поліції Луганщини, про зламані і діючих схемах в правоохоронних органах, а також про "наглу" реформу поліції - читайте в другій частині відвертого інтерв'ю: "У МВС завозили по $ 200-500 тисяч": скандальне інтерв'ю екс-начальника поліції

Чи не набрідаємо! Тільки найважлівіше - підпісуйся на наш Telegram-канал