4 вересня 2007, 8:04 Переглядів: 
Вхід в установу Фото Л.Воронковой.
Пити чи не пити, кожен вирішує сам. А за деяких - родичі, друзі і навіть дільничний. У підсумку через суд алкозалежних відправляють примусово в місця, звані ЛТП - лікувально-трудовими профілакторіями. До речі, перший в СРСР такої профілакторій з'явився саме в Україні. У Союзі спецмедустанов, що займалися прінудлеченіем алкоголіків і наркоманів, налічувалося 277. Після розвалу "великого і непорушного" в Росії їх повністю ліквідували з 1 липня 1994 го. В Україні від 75 залишилося два, один з яких розташований на Харківщині, інший - в Одеській області, під Вилкове. Наш кореспондент побував у ВИЛКІВСЬКИЙ ЛТП першим з журналістів за роки незалежності України.
Потрапити сюди може не кожен п'яничка. Для цього треба не просто пити, а ще й здійснювати адміністративні правопорушення (не менше трьох). Хоча б парочку раз сплатити за це штраф або відпахати 15 діб з мітлою в руках на благо рідного міста. Тоді, за поданням ОВС району, де мешкає дебошир і п'яниця, (часто з подачі рідні останнього), за погодженням з прокурором і при наявності медичного висновку, що "придатний", справа йде до суду. Потім за рішенням Феміди пацієнт направляється в ЛТП. Чоловіків старше 60 років, а жінок - вагітних, старше 55 років та інвалідів 1-ї та 2-ї груп (обох статей) туди не приймають. Кількість попадань в цю "зону" не обмежена. Є такі "рецидивісти", які вже в п'ятий раз лікуються. Потрапили сюди не є засудженими, але, тим не менш, покарані несвободою на різні терміни - від півроку до року. Законники пояснюють таку ситуацію тим, що це, мовляв, не позбавлення волі, а лише ізоляція від товаришів по чарці, лікування і трудотерапія. Раніше під Вилкове прибували з усієї України, в останні роки - тільки з Одеської області. Територія ЛТП-4 (хоч залишилося в країні всього два, нумерація збереглася колишньої) дозволяє лікувати 1000 чоловік. Сьогодні, з урахуванням стану (вірніше, занедбаності) здебільшого будівель, тут готові обслуговувати 200 хворих. Але стільки немає, середня цифра проходять лікування тут - до 80 чоловік щомісяця. На день наших відвідин було 5 жінок і 76 чоловіків.
ОТСЮДА НЕ ВТІКАЮТЬ. При в'їзді в містечко Вилкове на Дунаї, який знають як українську Венецію, береш трохи вправо і в п'яти хвилинах від траси тебе зустрічає територія, огороджена парканом з колючим дротом. Традиційний для тюремних закладів сірий колір замінений більш оптимістичним - зеленувато-блакитним. Втім, заклад це все одно режимне, тільки "в'язні" мають назви не засудженими, а адміннаказаннимі. Немає вишок, як в колоніях, проте по периметру всієї території - охорона, яка в негоду може нести службу в "будочках". На пам'яті працівників-старожилів пагонів не було, але порядок є порядок.
На територію потрапляєш, пройшовши, як і в тюрмі, пару ґратчастих дверей, без особистих речей та "зареєструвавшись" на КПП. А далі вже схожість більше з піонерським табором радянських часів, тільки для дорослих, та хіба що "дівчатка" знаходяться окремо від "хлопчиків". А так ... Велика кімната (казарменого типу) з ліжками, застеленими вовняними ковдрами (кажуть, такі в армії, а я їх пам'ятаю по піонерському дитинству). Дозволяються "вольності" - килимок на стіні, серветочки на тумбочці. Але сидіти на ліжку не можна - тільки спати після відбою. Постіль змінюється не рідше 1 разу на десять днів.
Є спортмайданчик з нехитрими снарядами, кімната з тенісним столом, ще одна кімната з телевізором - свого роду клуб. Рядами табуретки, займають які починаючи з 17.00 до 22.00, а у вихідні та до 23.00. Все відвідується строго за розкладом. Заповнюваність цього "кінозалу" відбувається в основному після вечері, коли вже відпрацювали зміну, привели себе в порядок, поїли, можна і розслабитися ... Суперечки, що дивитися по телевізору, практично немає, бо тут "ловить" лише два канали. Прямо в казармених палатах - книги, що передаються у спадок, шашки, шахи. Кажуть, навіть чемпіонати проводять, коли не дуже жарко.
В "прального відсіку" - пральні машинки. Щоденний душ - вода холодна, гаряча (влітку баки нагріваються сонцем, а взимку - бойлером літрів на 20). До речі, жителі Вилкового, які відчувають завжди проблеми з водою, такого собі дозволити не можуть. А тут своя водонапірна станція.
ГОЛОДНИХ НІ. Прокидаються жителі цього "містечка" з співом птахів - в прямому сенсі. По-перше, підйом о 6.00, зарядка, туалет, о 6.30 сніданок, 8 годин роботи, обід о 12.00, вечеря о 18.00. А по-друге, їх дійсно будять півні, тому що на території профілакторію - справжнісіньке натуральне господарство, яке дозволяє харчуватися "ув'язненим" краще, ніж вільним людям в тому ж Вилкове. Мені показали на випасі п'ятьох корів, у відведеному місці бігали до сотні курей з півнями, 18 свиней ховалися від сонця в своєму сарайчику, до того ж, у них ще й приплід недавно трапився ...
Два роки тому на території ЛТП склали дві російські печі і самі випікають та-а-акий хліб! Пальчики оближеш! Майстри цієї справи, як не дивно, практично завжди знаходяться серед новоприбулих. Таких сьогодні 15 осіб, навіть живуть окремо від решти контингенту (за санітарними нормами). Ще три оригінальні пічки - в іншому приміщенні - для приготування їжі. У кожній з них вмонтовано котел спеціального призначення: один для перших страв, інший для окропу, третій - для других страв. Керівник їдальнею групи інтендантського та господарського забезпечення Галина Станчева розповіла, чому ж годують адміннаказанних. У той день, наприклад, на вечерю давали відварну рибу, макарони, чай, цукор, хліб.
Посилки приймаються без обмеження ваги і хоч кожен день (вимоги до вмісту однакові для всіх закладів виконання покарання). Точно так само і побачення. І тривалі, і короткострокові - будь ласка. А кому здасться і такої їжі замало, можна прикупити щось ще в магазинчику, який організовують на території 2-3 рази на місяць. Товари 118 найменувань - від цукерок до предметів жіночої гігієни. У 90-ті роки, кажуть, був один тютюн. Правда, побалувати себе смачненьким може тільки той, хто гроші заробив.
ЯК ЗАРОБИТИ? Раніше на території ЛТП були виробничі цехи. Сьогодні вони теж є - покрилися пилом. Немає замовлень на продукцію, 
як тоді, коли держструктури зобов'язані були завантажити роботою "тікають від горілки". На островах Дунаю займалися заготівлею очерету для целюлозного комбінату в Ізмаїлі, потім виготовляли мати і рогожки з очерету, які реалізовувалися в Молдові і Бессарабії. У 1965 році власне виробництво розширилося. Отримали розвиток хімічна, швейне, металообробне виробництво - виготовлялося до 40 видів продукції, яка розкуповувалися 72 замовниками по всьому СРСР ... Потім усе розвалилося.
- Нам виділяють ділянки для роботи по очерету, - розповідає Ігор Скиба, - але на островах. Уявіть, мені треба забезпечити доставку працівників на острови (вирішити питання з човнами), потім туди ж доставити обід і все необхідне. Рівне через вісім годин я повинен своїх вже забрати і під охороною повернути на територію. Все це коштує більше, ніж ми заробимо.
Нині більшість робіт - в городах або що-небудь зламати-вивезти за зоною. Працівник повинен заробляти не менше мінімальної зарплати - в день не менше 31 грн. 70 коп. Не завжди це виходить. Із зарплати вираховують за лікування алкоголізму (на інші захворювання гроші виділяються з держбюджету), комунальні послуги, прибуткові податки. Але! Не менш 10% від заробленого йде обов'язково на картку адміннаказанному. Багато хто йде, відбувши термін, з пристойними (за їхніми поняттями і з урахуванням витрат) грошима. Хто везе 300 грн., Хто 400, а хто тільки 6. Як працювали, так і отримали. Особливо ледачих чекає ізолятор на 10 діб. Ліжко, умивальник, клозет - і думай про своє життя ...
ШУМІВ ОЧЕРЕТ, І БУЛИ БЕЗЛАДИ
У 1959 році на півдні України в місті Вилкове, заснованому в 1746-м, було створено закрите установа ЮГ 311 \ 79 на 2300 засуджених для використання їх в переробці очерету. На початку 1970-го там відбулися масові заворушення. В результаті на цій базі було створено іншу установу - ЮГ 311 / П-4 (ЛТП-4). Загальна площа земельної ділянки - 162 000 кв. м, житлова зона 38 000, виробнича - 82 000 кв. м, господарська - 42 000. Перших пацієнтів в ЛТП-4 привозили з уже існуючого ЛТП-13 Одеси, терміном на два роки - близько 900 осіб (сьогодні там відбувають або півроку, або рік). Нині Вилківський ЛТП входить до складу підрозділів Управління Держдепартаменту України з питань виконання покарання в Одеській області.
ЗНАЙОМСТВО В ЛТП ДО ВЕСІЛЛЯ довів
Жителі цього особливого місця не дуже балакучі. 29-річний Сергій (назвемо його так), який прибув з Одеської області, розповів, що пити призвичаївся ще в армії. Там, каже, ця справа була добре поставлено. Повернувшись на громадянку, працював автослюсарем. Розпалася контора, влаштувався на ринок вантажником. Пропрацював три роки, пішов і звідти. Батьки, непитущі люди, і молодший брат-міліціонер стали боротися за родича. Визначили в ЛТП. Перший раз пробув півроку, начебто щось зрозумів. Вийшов, роботи не знайшов, потім допомагав коханій жінці в барі. Мабуть, занадто активно, так що рідня його знову в ЛТП здала. Коли ми розмовляли, повідомив, що вже пішов 41-й день з відміряних йому 183-х. Каже, що вже тепер-то по-іншому бачиться йому життя. Брат відвідує ...
А ЖИТТЯ ПРОХОДИТЬ ...
Є тут жінки, які не хочуть себе визнавати алкоголічками, але все-таки в ЛТП потрапляють. І навіть не раз. Молода жінка запевняє, що її мати не так все розуміє, і тому запроторили її в цю клітку. Інша, найстарша тут, винить у всьому невістку, яка нібито претендує на її квартиру.
- Думає, мабуть, - ділиться вона, - що зійду тут з розуму, ось їй житло моє і дістанеться. Не вийде. Я тут, звичайно, в неволі, але в'яжу, з дівчатками ось розмовляю, серіали дивлюся. І плачу - так все добре в них закінчується. От би в наших життях так ... Хіба ж думала, що в ЛТП потраплю? Вважала, їх немає вже давно. А виявилося, на мій вік знайшовся ...
Кажуть, немає нічого неприємніше п'є жінки. А ось ти диви, Галина (ім'я змінено) примудрилася навіть тут знайти своє щастя. Вона на лікуванні вдруге. Коли була перший, то якось зуміла сподобатися такому ж "в'язня". Після "відсидки" стали офіційно чоловіком і дружиною. А коли знову потрапила сюди, чоловік став її провідувати.
- Я тільки зараз, здається, зрозуміла, - зізнається Галина, - що життя-то проходить ... І дочка велика вже, майже 14 років ... Може, протримається мій-то, та й налагодиться у нас ...
І інших жінок не кидають рідні. Холодильник відкрила одна - кавун до обіду діставала - так там все полиці ломляться від гостинців.
Побут і дозвілля жінок, якими командує тендітна русокосая старший лейтенант Світлана, практично не відрізняється від чоловічого. Одна різниця - у них все, як то кажуть, на дому, в одному корпусі і їдальня, і медізолятор, і телевізор. Від блоку, де колись лікували малолітніх наркоманів, жіночі "хороми" відокремлені парканом.
А Бухаріна дозволяється пити ПРЯМО У цехах ...
З давніх-давен пияцтво на Русі вважалося ганебним справою. Але в XVI столітті ситуація стала змінюватися. Іваном Грозним був відкритий спочатку "царів шинок" для опричників, а потім і "для всього люди". За царя Михайла Федоровича в Астрахані був закладений перший виноградник. Катерина II відкрила на Русі таку кількість шинків, що третина всіх надходжень до державної скарбниці була за рахунок прибутку від продажу алкоголю.
Народ довго опирався. Перша хвиля антиалкогольних бунтів пройшла в 1858-1860 роках. За бойкот алкоголю і погром шинків понад 110 тисяч селян були покарані. Друга хвиля прокотилася в 1885-м. Почали створюватися перші товариства тверезості. Одним - "Згода проти пияцтва" - керував Лев Толстой. Третя хвиля тверезницького руху починається з 1914 року, коли Росія вступила в Першу світову війну і імператор Микола Другий оголосив "сухий закон". У 1916-му Держдума розглядала питання "Про встановлення тверезості ... на віки вічні". Але тут приспіла Радянська влада, і ситуація знову змінилася. У 1924 році з ініціативи Бухаріна горілку дозволялося пити в цехах в робочий час, на робочому місці. Навіть містився додатковий штат для підміни упівшіхся.
Четверта хвиля тверезості прокотилася по країні з 1928 року. Було створено "Товариство боротьби з алкоголізмом". Однак в 1933-му воно було скасовано, організатори і активісти антиалкогольного руху репресовані і відправлені за грати. П'ята спроба встановлення тверезості при Михайлові Горбачову була потоплена 19 літрами споживання абсолютного спирту на душу населення і знищенням кращих виноградних плантацій.
ПЕРШИЙ ЛТП - У НАС. Ще в 1926 році Раднаркомом був виданий декрет, яким пропонувалося розробити і здійснити примусове лікування деяких категорій хворих на алкоголізм на базі психоневрологічних диспансерів. Лікування було малоефективним, тривали пошуки нових форм його організації. У 1961-му, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР і аналогічних указів верховних рад союзних республік "Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно-корисної праці і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя", були створені спеціальні лікувальні установи для проведення прінудлеченія таких елементів. Перший ЛТП був відкритий в Україні. Нині ЛТП реанімують і в Росії. Усвідомили ...
ТУТ, БУВАЛО, сидів І МАЙСТРА СПОРТУ ... 
Володимир Кулібаба 24 роки працює в цьому ЛТП. Нині - головлікарем.
- Приїхав сюди після Одеського медінституту за розподілом, - розповідає Володимир Олексійович. - Спочатку зрадів, думав, їжу та не куди-небудь, а у Вилковому - місця тут дуже гарні. Мені навіть заздрили. Коли водій розвантажував, бачу - колючий дріт! Кажу: "Мені не сюди, мені в профілакторій". "Сюди, синку, - відповідає шофер, - це він і є ...".
Через два місяці приїхав батько, побачив, де син працює ... "Що ж, мовляв, шість років тебе вчили на лікаря, щоб ти тут за колючим дротом сидів, як у в'язниці?" Хотів забрати. Володимир Кулібаба бігав за начальником, щоб залишили. Зумів переконати і батьків.
Володимиру Олексійовичу дісталися незабаром ще й неповнолітні наркомани. У 1989 році тут було єдине на весь Союз таке відділення, і Кулібаба був його завідувачем. - yoфX yoфX - згадує головний лікар, - на кожному заводі був свій наркодиспансер, де працівників від горілки відучували. А наша структура - це вже була остання стадія. Сюди потрапляли засуджені за скоєний злочин і ще до того ж алкоголіки. А для несудимих був інший ЛТП, в самій Одесі. Потім його до нас перевели ... Взагалі колись тут зовсім інший контингент був. Скажімо, в 1983 році сиділи 16 майстрів спорту, 9 футболістів, і з "Чорноморця" були. Пам'ятаю такого Фурса, який мав квартиру трикімнатну і "Волгу" ... А помер у злиднях, все пропив. І лікування не допомогло ...
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Ви зараз переглядаєте новина "Тюрма, де лікують алкоголіків: тут немає часових і вишок, а" зеки "грають в шахи". інші Останні новини України дивіться в блоці "Останні новини"
АВТОР:
Воронкова Людмила
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
ЯК ЗАРОБИТИ?Хіба ж думала, що в ЛТП потраплю?
Що ж, мовляв, шість років тебе вчили на лікаря, щоб ти тут за колючим дротом сидів, як у в'язниці?
