Валентин Сєров. Долі дітей художника

Валентин Сєров "Діти" (Саша і Юра Сєрова) (1899 р ГРМ).
З МАТЕРІАЛІВ ВАЛЕРІЯ Койфман
Дорогі друзі!
У мене виникло питання, коли ми дивимося на портрет відомої людини, то все зрозуміло, ми знаємо, хто ця людина. Але часто художники малюють дітей, чи замислювалися ви про долі дитячих персонажів, зображених на картинах знаменитих художників. Як приклад: Валентин Сєров "Діти" (Саша і Юра Сєрова) (1899 р ГРМ).
ДОЛЯ ДІТЕЙ ХУДОЖНИКА ВАЛЕНТИНА СЄРОВА
Перш за все, коротко, кілька слів про сам художника, Валентині Сєрова.
Валентин Сєров народився 7 січня 1865 року в Петербурзі, в родині Олександра Миколайовича Сєрова, знаменитого композитора, педагога і музичного критика, мати - тоді була його ученицею. Батько одружився в 43 роки на своїй 17-річній учениці Валентині Семенівні Бергман, що стала першою російською жінкою-композитором. Її батьки володіли невеликою магазином колоніальних товарів. Вона була талановитою піаністкою, але вийшовши заміж, покинула навчання і присвятила своє життя родині. До того ж вона захоплювалася революційними ідеями.
Після смерті чоловіка в 1871 році Валентина поїхала вчитися музиці в Мюнхен, а сина визначила в сім'ю доктора Когана, соратника по революційній діяльності. Так юний Сєров більш ніж на рік потрапляє в організовану Коганом з друзями комуну в селі. Побут їх було влаштовано багато в чому за зразком комуни, описаної Чернишевським. Дитинство хлопчика було взагалі кочовим.
Виявивши здібності хлопчика до малювання, в 1874 році мати з хлопчиком перебирається в Париж, де в той час знаходився І.Рєпін, який і став його першим учителем.
Хлопчик брав уроки живопису у І. Рєпіна, в сім'ї якого жив в 1879 році, і в Москві.
З 1894 року В. Сєров був членом Товариства пересувних художніх виставок.
З 1897 року він викладав в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1889 році - 29 січня в Петербурзі Сєров одружився на своїй ровесниці, вчительці Ользі Федорівні Трубниковой, вихованці його родичів Симонович. Він часто бував у будинку Симонович, де і познайомився з Лелею Трубниковой. Спокійна і акуратна вона нагадувала йому голландку. Пізніше вона стала його нареченою, а потім і дружиною.
Шлюб був щасливим, у них було 6 дітей !!!: дві дочки і чотири сини: Ольга, Олександр, Юрій, Михайло, Антон і Наталя.
Доля відпустила Валентину Сєрову 46 років. Трохи більше, ніж Чехову або Левитану.
Помер художник 22 листопада 1911 року в Москві. Похований був на Донському кладовищі в Москві. Пізніше останки перенесені на Новодівочий цвинтар.
Дітей В. А. Сєров любив ніжно і з задоволенням писав їх портрети.
Доля дітей художника склалася природно по-різному.
Ось коротка інформація:
Ольга стала письменницею і померла в СРСР, через рік після Перемоги, в 1946 році.
Олександр (1893-1960) прожив досить довге життя, 67 років. Він закінчив політехнічний інститут і став інженером-суднобудівником, був військовим льотчиком і т. Д.
Юрій (Георгій) Валентинович (1894 - 1932/3) став актором.
Михайло помер в Москві в 1938 році.
Антон разом з дружиною загинув в Пітері в блокаду, його онук став священиком, отцем Антоном.
Наталія (1908-1950). У заміжжі Горлова. В еміграції жила в Парижі. Професійно займалася фотографією. Після 1 932 повернулася в СРСР. Відомі листи І. Ю. Рєпіна до Н. В. Сєрової (1927). Померла в 1950 році, похована на Новодівичому.
Сьогодні прямі нащадки художника живуть в Росії, на Кіпрі, в США, у Франції і в Лівані.

Дитяча тема надзвичайно важлива в творчості Сєрова.
Влітку 1899 року Сєров побував на узбережжі Фінської затоки в Териоки (нині - м Зеленогорськ, кліматичний курорт). Тут він створив одну з кращих і найбільш тонких своїх картин «Діти Саша і Юра» (1899, ГРМ).
На ній він зобразив старших синів.
На час створення цієї картини Сєров став вже дуже затребуваним художником, багато працював на замовлення. Але іноді він, немов відпочиваючи, писав для себе особисто «інтимні» портрети.
Обидва сини художника, Саша (7 років) і Юра (5 років), зображені на веранді, зверненій до води. Старший дивиться на панораму затоки і згасаючого північного неба, а молодший повернувся до нас і дивиться з задумливим виглядом.
Хлопчики однаково одягнені і зовні схожі один на одного. Але художник показує різницю їхніх статків: серйозну зосередженість старшого і мрійливу задума молодшого, тонко помічає характерність неповторних дитячих жестів, наївність і чистоту.
Картина написана широкими мазками, на півтонах - це справжній імпресіонізм в передачі враження від природи і настрою дітей.
Юрій (Георгій) Валентинович (1894 - 1932/3) був актором, іншому Михайла Чехова.
(Михайло; л Че; хов (1891, Петербург -1955, Беверлі-Хіллз, Каліфорнія) - російський і американський актор, театральний педагог, режисер. Племінник Антона П. Чехова, син його старшого брата Олександра. З 1939 року жив у США, створив свою акторську школу, яка користувалася величезною популярністю. Через неї пройшли Мерилін Монро, Клінт Іствуд, Ентоні Куїнн, Юл Бріннер і багато інших голлівудські «зірки»).
Юрій покинув Росію під час революції. Спочатку жив у Німеччині, потім - у Франції, де Жорж, як його тут звали, став досить відомим актором німого кіно і працював на європейських студіях. Грав головні ролі у фільмах «Собака Баскервілів», «Тарас Бульба» та інших картинах. Помер рано, не доживши до 40. Похований в Парижі на кладовищі Пер-Лашез. (!!! 6 жовтня 1927 року відбулася прем'єра першого звукового фільму - «Співак джазу»)
Найбільше з дітей Сєров життя відчувала старшого - Олександра.
Він був хлопчиком надзвичайно обдарованим. Якось сім'я Сєров зібралася на березі Фінської затоки. Саша Сєров (йому було тоді років 17) самостійно побудував яхту по виданій в Швеції пошарпаної книзі (шведською мовою!). Він успішно ходив на ній по затоці, викликаючи захоплені вигуки публіки, натовпу на березі.
Олександр Сєров закінчив політехнічний інститут і став інженером-суднобудівником.
Коли почалася Перша світова, він добровільно пішов в царську армію.
Потрапив він в британський повітряний корпус - створений на території Росії. З Сєрова вийшов тлумачний льотчик-ас.
Олександр Сєров виявився на службі у білих - така випала йому карта! Багато літав, був командиром ескадрильї, разом з білими відкотився на південь.
Потрапив в Грецію. Йому пощастило - він влаштувався працювати механіком. У Салоніках познайомився з французом Дюрафуром, трохи говорить по-російськи. Пізніше з'ясувалося, що Дюрафур був близький до урядових кіл Франції, яка, як відомо, після Першої світової отримала частину території колишньої Османської імперії - зокрема, Сирію і Ліван.
Території ці потрібно було освоювати, були потрібні грамотні люди, інженери, і Сєров для цієї мети підходив.

Так в 1921 році він переїхав до Лівану, але взяли його там не інженером, як обіцяв Дюрафур, а ... водієм величезного катка на будівництві нової дороги. Водія Сероффа незабаром помітили і перевели працювати до земельного кадастру. Зрештою, він став головним інженером кадастру. Без його підпису не могла бути нарізана жодна п'ядь землі, ні в Сирії, ні в Лівані. Саме під його керівництвом була проведена топографічна зйомка басейнів річок. Під його контролем і при його участі була побудована перша, діюча сьогодні, гірська електростанція в Наба Сафа. У роки Другої світової на замовлення англійців А. Сєров побудував три немагнітних мінних тральщика, що опинилися унікальними з точки зору інженерних рішень.
Потім Сєров побудував плавучий док і десяток самих різних судів - траулери, сейнери, баржі.
І ще одним відзначився Олександр Сєров - розробив перші в Лівані правила вуличного руху і бланки водійського посвідчення, яке сам, до речі, і отримав за номером один.
Як то кажуть - А. В. Сєров це ліванське все!
До речі, у Олександра було 5 дітей і безліч онуків.
Нині зв'язку з Росією нащадків білогвардійця А. В. Сєрова активно відновлюються.

рецензії