Віхи тижня: Буш в Києві, ввічлива відмова в Бухаресті і полювання на відьом
Американський президент, допрацьовує останній рік своєї другої каденції, відвідав Україну. Безпрецедентні заходи безпеки кілька ускладнили життя киянам, а гостинність українського колеги, напевно, запам'яталося Джорджу Бушу. Не встояв той перед чарівністю Юлії Тимошенко, провівши з нею не заплановані раніше переговори у форматі тет-а-тет. Втім, візит заокеанського лідера повинен був стати лише аперитивом перед основною стравою - участю України в саміті НАТО, на якому, як розраховували в Києві, мало відбутися приєднання нашої країни до Плану дій щодо членства в Альянсі.Однак українська делегація покинула Бухарест без приєднання до ПДЧ. Розгляд цього питання перенесено на грудень нинішнього року, але ніхто не дасть гарантію, що події в кінці 2008-го будуть розвиватися сприятливо. Віктор Ющенко настільки старанно демонструє почуття глибокого задоволення обіцянкою НАТО прийняти Україну і Грузію в свої ряди, що це навіть не смішно. Сентенція Президента про тотожність суверенітету України і членства в Альянсі в країні із сильною і послідовною опозицією вже спровокувала б політичну кризу. Але Україні це не загрожує: Віктор Янукович впивається рішеннями Бухарестського саміту НАТО і чекає прояву подяки з Москви. Втім, в Росії впевнені, що вони самі, без допомоги регіоналів, зупинили «знахабнілу» в своєму євроатлантичному пориві України.
Винних у «бухарестському тріумфі» вітчизняної зовнішньої політики визначили швидко - звільнені українські посли в Росії і Німеччині. Куратор зовнішньополітичного напряму президентського секретаріату Олександр Чалий старанно переконував, що ротація дипломатів була запланована вже давно. Втім, Олександр Олександрович за службовим обов'язком повинен не тільки дезавуювати президентську поспішність, але і знати, що в МЗС кадрову ситуацію важко назвати стабільною. Тому розраховувати на швидку і адекватну заміну послів не доводиться. А посаду українського представника в Москві, по всій видимості, і зовсім може стати предметом політичного торгу.
На подив непомітно провела минулий тиждень Юлія Тимошенко. І справа, швидше за все, не в оприлюдненні зразково-аскетичної декларації про доходи. Лідеру БЮТ довелося відбиватися від нападок Президента, якому інтенсивно не подобається присутність в оточенні прем'єра кількох знакових фігур з обойми Віктора Медведчука. Застосувавши езопова мова, Банкова зажадала від прем'єра припинити контакти з кризовим менеджером адміністрації Леоніда Кучми, безумовно не збираються розлучатися з можливістю впливати на події в країні. На це Юлія Володимирівна відповіла закликом не розгортати полювання на відьом. Віктора Володимировича, як відомо, пов'язують хороші відносини з Дмитром Медведєвим, який через місяць стане президентом Росії. Ось в Україні і поспішають скоріше «засунути» колись першого юриста країни, здатного перешкодити впровадженню президентського варіанту конституційного реформування.Свій гнів на Медведчука не забув обрушити і лідер «Єдиного Центру» Ігор Кріль, «своєчасно» згадав, що саме кандидатуру екс-лідера есдеків Юлія Тимошенко проштовхував на посаду секретаря РНБО. Відверто кажучи, затіяна президентською командою «полювання на кучмістів» навряд чи закінчиться чимось хорошим. По-перше, у Банкової в цьому питанні рильце в пушку, по-друге, якщо вже там всерйоз захопилися складанням проскріпціонних списків, то повинні подумати про відповідність цього процесу демократичним принципам.
Паралельно всередині пропрезидентської фракції розгорається некероване партійне будівництво. Після створення «Єдиного Центру», проклюнулися в атмосфері секретності і активно орудує дзьобом направо і наліво, немов справжній яструб, створювати власну партію збираються і «народні самбісти» Юрія Луценка. Якщо тенденція збережеться, то через півроку коаліція буде нагадувати філія відділу Міністерства юстиції, що відповідає за реєстрацію політичних партій. У той же час жодна пропрезидентська, ні монолітно-пропрем'єрська політичні сили на світло з'являтися не поспішають.
Тому спікер парламенту Арсеній Яценюк, який недавно заявив про готовність обміняти безпартійний статус на членство в ідеологічній партії, залишається політично неприкаяним. За словами молодого депутата, перевибори в нинішній ситуації нічого в кращу сторону змінити не в змозі, тому варто зайнятися кадровим зміцненням парламенту в частині обрання віце-спікерів. Якщо побажання Арсенія Петровича втіляться в життя, то місця в президії займуть представники Партії регіонів і БЮТ, що навряд чи за фактом його порадує. Втім, бажання Яценюка обзавестися заступниками напередодні розгляду програми дій уряду цілком зрозуміло: дійство то очікується вельми драматичним за своєю природою.Зате на столичному фронті спостерігається підозріле затишшя, нарушаемое окремими випадами політиків, які прагнуть привернути до себе увагу. Чинний мер Леонід Черновецький зареєструвався як 50-го кандидата в мери, нагадавши про свою аполітичність. Віталій Кличко не тільки переманив під свої прапори рухівців, але й залучив як радників двох мерів - колишнього нью-йоркського і діючого берлінського. Поки, звичайно ж, в якості радників. Микола Катеринчук вирішив почати переговори про висунення єдиного кандидата від демократичних сил з власної реєстрації як претендента на мерське крісло. Партія регіонів без зайвих сентиментів примусово зняла зі столичних виборів лідера своєї київської організації Василя Горбаля. Створюється враження, що основні претенденти на владу в Києві чекають якогось таємного сигналу, відмашки, щоб кинутися в бій. Безглуздий і нещадний, як це останнім часом прийнято на українських виборах різних рівнів.
Євген Магда
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
