Внутрішнім військам повернули ім'я Дзержинського

1. Чи відбудеться відродження духу російської армії?

23.09.2014

На минулому тижні дивізії внутрішніх військ МВС повернули ім'я Дзержинського. Відповідний указ підписав Президент Володимир Путін. Таку назву, як повідомляється на сайті військового відомства , «За масовий героїзм і відвагу, стійкість і мужність, проявлені особовим складом в бойових діях по захисту Батьківщини і державних інтересів», повернули окремої дивізії внутрішніх військ МВС Росії орденів Жукова, Леніна і Жовтневої Революції, яка носила це ім'я до 1991 року, повідомляє "Російська лінія" .

Важко повірити, але ця інформація не є, як тепер кажуть, «фейком». Дійсно, в Росії, яка ось уже 23 роки формально не є «радянської» і давно, правда з деяким скрипом, йде процес перейменування вулиць названих на честь різних революційних «героїв», повернення великому військовому підрозділу імені засновника ЧК (надзвичайної комісії) виглядає більш ніж дивно. Ім'я Фелікса Дзержинського, який є ініціатором та ідеологом «кривавого терору» проти російського народу , Здавалося, вже стало поступово забуватися. Але немає, комусь захотілося повернути колесо історії назад, і дістати цей вельми небезпечний «скелет» з шафи.

Як тільки це рішення поєднується з процесом відродження справжніх святинь нашого народу, з відновленням церков і монастирів для нас залишається здогадкою. Або права рука влада не знає, що робить ліва?

Така глибока роздвоєність ідеологічної політики держави говорить лише про серйозну і вже небезпечною роздвоєності свідомості, яка може обернутися самими руйнівними процесами в суспільстві: аж надто різні цінності лежать в основі історичної Росії, і радянської імперії, яка, як ми всі сподівалися, пішла вже безповоротно.

"Це рішення влади прийнято в рамках вже давно триваючого процесу - часткової реабілітації радянського періоду історії, - прокоментував "РГ" віце-президент Центру політичних технологій Олексій Макаркін. - До того ж Дзержинський - це важлива корпоративна фігура для органів держбезпеки. Назва не зникло за 20 років, навіть водії маршруток досі оголошують зупинку в Балашисі як "Дивізія Дзержинського".

Нагадаємо, що дивізія внутрішніх військ МВС була заснована незабаром після більшовицького перевороту в 1918 році. 1930-і роки «дзержинці» охороняли важливі урядові об'єкти в Москві, боролися з бандитизмом і басмачеством в Середній Азії і брали участь фінської війна у вересні 1939 -40 року. За часів ВВВ вони боролися з німецько-фашистськими загарбниками і конвоювали вулицями столиці полонених гітлерівців.

Бійці червонопрапорного полку спеціального призначення "Витязь" після чергового тренування

За роки війни 12 військовослужбовцям дивізії присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Всього за мужність і героїзм таких звань удостоєні 19 військовослужбовців дивізії і ще понад шість тисяч отримали державні нагороди, 29 - навічно зараховані до списків своїх військових частин.

Єдиний в Москві пам'ятник Ф. Е. Дзержинському роботи Євгена Вучетича, встановлений в 1958 році перед головною будівлею КДБ (нині ФСБ) в Москві, був повалений з постаменту після серпневих подій 1991 року і перенесений в парк мистецтв «Музеон». Заклики повернути 11-тонного «залізного Фелікса» лунали неодноразово, але влада постійно «згортали» цю ідею. Тепер, після повернення імені Дзержинського дивізії МВС, тільки і залишилося, що перенести його пам'ятник на старе місце . А заодно повернути на місце і всі пам'ятники Леніну, реставрувати разом з «КПРС» всю структуру радянської імперії.

Чи відбудеться відродження духу російської армії?

12 грудня 2012 президент Росії В. В. Путін в своєму Посланні Федеральним Зборам заявив, що для відродження національної свідомості необхідно пов'язати воєдино історичні епохи і повернутися до розуміння тієї істини, що Росія почалася не з 1917 року і навіть не з 1991 року, що «у нас єдина, нерозривний тисячолітня історія, спираючись на яку ми знаходимо внутрішню силу і сенс національного розвитку ».

Поряд з відродженням історичної пам'яті про «Другий Вітчизняній війні» (Першій світовій війні), президент Путін запропонував «відродити імена найбільш прославлених полків, військових частин, з'єднань минулих епох, і радянської, і більш пізніх епох, таких підрозділів, як Преображенський, Семенівський полки ». Міністерству оборони було доручено розглянути це питання.

Огляд Семенівського полку на Сенатській площі. 1909 р

Треба сказати, що ще кілька років тому рух «Народний Собор» відправило президенту звернення «Про відтворення найстаріших гвардійських полків Російської армії - Преображенського, Семенівського та Ізмайловського». Пропозиція була цілком логічним, з огляду на той факт, що радянські військові традиції були багато в чому зруйновані, а царські - забуті. Міноборони Росії відповіло, що в даний час юридичної і фактичної обґрунтованої наступності військових частин Збройних сил РФ полкам Російської дореволюційної армії не існує.

За словами бюрократів від Міноборони РФ, вийшло, що нинішня російська армія не має ніякого відношення до російської армії, яка прославилася під Полтавою, Римником, Кунерсдорфом, Бородінський бій і обороною Севастополя. Подібний підхід вельми нагадує принципи російських лібералів, які регулярно повторюють, що нинішня Росія не має ніякої історичний наступності навіть з Радянським Союзом, не кажучи вже про Російському царстві або Російської імперії. За їх словами, нинішня Росія і її армія були створені з нуля в 1991 році зусиллями панів Єльцина і Грачова.

Крім того, військове відомство повідомило, що передача і присвоєння почесних найменувань розформованих військових частин, при відсутності прямої спадкоємності не сприятиме розвитку бойових традицій і вихованню у військовослужбовців почуття військового обов'язку і гордості за свою військову частину. Цікавим є той факт, що Путін у своїй промові говорив протилежне. Ми в черговий раз спостерігаємо свого роду «політичну шизофренію» в рядах російського правлячого класу.

Адже «Сердюковская» військова реформа спочатку і була спрямована на практично повне руйнування радянських військових традицій, які були несумісні з самою ідеєю армії «евространдарта», практичною, сучасною і невеликий. Чиновники в черговий раз пішли за прикладом Заходу, створюючи свого роду сучасний каральний експедиційний корпус (в російській розумінні, армія - це постійно озброєна частина народу, заточений на його захист). Зокрема, саме тому, в ході реформи втратили свої історичні назви багато військові частини, включаючи гвардійські Кантемировской і Таманську дивізії.

Микола II закладає цеглину у стіну будується нової казарми Семенівського полку

Пропозиція Путіна викликало найрізноманітніші відгуки. На думку одних, пропозиція відновити імена найбільш прославлених частин минулих епох віддає показухою. А при реалізації цієї ідеї ми отримаємо ситуацію «хотіли як краще, а вийшло як завжди», тобто будуть створені не реальні бойові підрозділи, а свого роду «потішні полки».

Крім того, виникає маса супутніх питань. Які ще знамениті підрозділи будуть відновлені? Ізмайловський полк? Литовський полк? Апшеронський 81-й піхотний полк? Кавказька тубільна «Дика дивізія»? Корниловский ударний полк? 1-й Офіцерський генерала Маркова полк? З радянськими з'єднаннями буде ще складніше - в роки Великої Вітчизняної війни звання гвардійських були удостоєні 11 загальновійськових армій, 6 танкових армій, 68 стрілецьких, кавалерійських, танкових і механізованих корпусів, 117 стрілецьких дивізій, 53 авіаційні дивізії і т.д. Питання і в тому, як ці сполуки будуть вбудовуватися в уже існуючу структуру військ?

Колишній глава Генерального штабу Збройних сил Росії генерал армії запасу і член військової ради МО з дорадчим голосом Юрій Балуєвський в інтерв'ю «Известиям», заявив, що їх базою для Семенівського та Преображенського полків повинні стати внутрішні війська МВС. На думку генерала, в Міноборони після реформи Сердюкова просто немає гідних гучного імені з'єднань. Так, в ході реформи Сердюкова в армії просто не залишилося полків, армія перейшла на трехзвенной систему управління: оперативне командування - бригада - батальйон.

Нещодавно з'ясувалося, що і боєздатність бригад під сумнівом, тому що в них серйозний некомплект особового складу, заговорили про батальйонних тактичних групах. Дивізії і полки були збережені тільки в Повітряно-десантних військах Міноборони і Внутрішніх військах МВС. З формальної точки зору тільки для них не знадобиться робити винятки, знову засновуючи дивізії і полки.

Група офіцерів Семенівського полку з полковим командиром генерал-майором Свити Його Величності Євгеном Новицьким (сидить в 3-му ряду в кашкеті) і Великим князем Борисом Володимировичем. 1910 р

Колишній заступник міністра оборони СРСР, голова загальноросійської організації ветеранів ВС Віктор Єрмаков повідомив, що знову сформовані полки повинні базуватися в Петербурзі, так як їх історичні попередники в Москві були тільки засновані, а потім 200 років розташовувалися в столиці Російської імперії. На Сенатській площі (площа Декабристів) з одного боку колишня казарма Семенівського полку, з іншого - Преображенського. Єрмаков навіть запропонував частини, які можна перейменувати: навчальний центр Міноборони (в передмісті Сертолово) і 138-я мотострілецька бригада (в селищі Кам'янка під Виборгом).

Командувач повітряно-десантними військами генерал-лейтенант Володимир Шаманов в інтерв'ю «Известиям» був скромний і повідомив, що якщо буде відповідна вказівка, то воно буде розглянуто, щоб визначити які частини найбільш гідні носити історичні назви. За його словами, гідні частини є не тільки у Повітряно-десантних військ, а й у мотострільців, моряків і льотчиків. У ВДВ вдалося зберегти дивізії, спадкоємність.

Обережним у висловлюваннях і начальник прес-служби Внутрішніх військ Василь Панченков: «Ми преображенці тільки в цьому сенсі, а ще в тому, що у нас бережуть традиції». Саме у Внутрішніх військах зберегли пам'ять Фелікса Дзержинського, з ним асоціюється Окрема орденів Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія оперативного призначення внутрішніх військ МВС Росії (до 1994 року з'єднання називалося Окрема орденів Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна мотострілецька дивізія особливого призначення ім. Ф.Е.Дзержинського ).

Ще в 1992 році з'явилася ідея відновити Преображенський і Семенівський полки на базі дивізії імені Дзержинського і зробити місцем їх базування історичні казарми між станціями метро «Преображенська площа» і «Семенівська». Однак у зв'язку з тим, що виникли складнощі із звільненням будівель, які були зайняті різними державними структурами, ідея не була реалізована.

Президент Академії військових наук Махмут Гарєєв повідомив РІА Новини, що почесне звання Преображенського і Семенівського полків повинні отримати найбільше відзначилися в останні роки з'єднання російської армії. На його думку, створити прославлені полки можна на базі колишніх 4-ї гвардійської Кантемировской танкової дивізії (нині 4-а Окрема танкова бригада) і 2-ї гвардійської Таманської мотострілецької дивізії (сучасна 5-а окрема гвардійська мотострілецька бригада).

Преображенці, що несли вартову службу в Таврійському палаці 1917 рік

Висловив свою думку і головний редактор газети «Кадетська братство» Олександр Саліхов. За його словами, створювати Преображенський і Семенівський полки в Збройних силах Росії необхідно «абсолютно з нуля», з традицій закладених ще Петром I, проводити в такі полки найжорстокіший, зразково-показовий відбір. Експерт також повідомив і про необхідність врахувати традиції радянської гвардії, створеної в 1941 році.

Правда, варто відзначити, що експерт забув, або не сказав про те, що в правління Петра I гвардія поповнювалася переважно дворянами. Кого відбирати в нові полки в даний час? «Золоту молодь» Петербурга і Москви? Варто згадати і те, що в Семенівський полк відбирали тільки блондинів, в Преображенський - найвищих і русявих, в Ізмайловський - брюнетів, в Московський полк - рудих і т.д.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Лейб-гвардії Преображенський Його Величності полк. Є одним з найстаріших (найстаршими вважаються сформовані в 1642 році Бутирський полк і 2-й Московський виборний солдатський полк, майбутній Лефортов полк) і одним з найбільш елітних полків гвардії Російської імперії. Початок його існування було покладено у 1691 році, коли цар Петро Олексійович «потішних» ( «Петрова полку»), які розташовувалися в селі Преображенському, сформував військову частину.

У 1695-1696 рр. полк прийняв бойове хрещення - брав участь в Азовських походах. У 1698 році полк отримав 4-х батальйонний склад, в кожному батальйоні було 4 фузелерних (мушкетерських) рот; крім того, в полку були ще бомбардирская і гренадерська роти. У 1700 році отримав назву - лейб-гвардії Преображенський полк. Полк взяв участь у всіх основних битвах російсько-шведської війни 1700-1721 рр., В Прутському поході 1711 року і Перській поході 1722-1723 рр.

Надалі полк брав участь в більшості значних військових конфліктів: Російсько-турецькій війні 1735-1739 рр., Російсько-шведській війні 1741-1743 рр., Російсько-шведській війні 1788-1790 рр., У війнах з наполеонівською Францією, в Російсько-шведської війні 1808-1809 рр., у Вітчизняній війні 1812 року і в закордонному поході російської армії. Полк відзначився під час палацових переворотів, беручи участь у зведенні на престол Єлизавети Петрівни. Преображенці воювали в російсько-турецьких війнах 19 століття, давили повстання поляків в 1830 і 1863 рр.

Преображенці відпочинку між боями, 1914-17 рр.

Солдати полку мужньо боролися на полях Першої світової війни (Другої Вітчизняної війни). Одна з рот запасного батальйону Преображенського полку взяла участь в Лютневої революції. У 1918 році радянська влада розформували частину. Однак частина полку прийняла участь в Громадянській війні. У складі білих військ на Півдні Росії боролася рота преображенців в 1-м Зведено-гвардійському полку, ще одна рота була в складі Зведено-гвардійського батальйону. Для порівняння, всього в Першу світову війну загинуло 42 офіцера-преображенців, а в Громадянській війні було вбито 29 офіцерів Преображенського полку.

Лейб-гвардії Семенівський полк. Семенівський полк був сформований одночасно з Преображенським, його основою стали «потішні». Полк отримав бойове хрещення в Азовських походах, взяв участь в ряді важливих операцій Північної війни: битва у Нарви (1700); взяття Нотебурга (+1702); абордаж шведських судів на р. Неві (1703); захоплення Нарви і Івангорода (1704); взяття Мітави (1705); бій у Лісовий (1708); Полтавська битва (1709); взяття Виборга (1710). За битву під Нарвою семеновці отримали право носити червоні панчохи: в пам'ять про те, що «в цей битві стояли вони по коліно в крові».

Полк брав участь в Прутському поході (1711); морському бою у Гангута; морських походах в Балтійському морі (1715-1720). Один з батальйонів полку брав участь в Перській поході Петра. Надалі полк взяв участь у ряді російсько-турецьких воєн. Так, в 1737 році семеновці брали штурмом Очаків. Семенівський полк бився з французькими військами в кампаніях 1805-1807 рр. У Бородінській битві семеновці брали участь у відбитті атак французької кавалерії на центр російської позиції. У поході 1813 року змагались під Лютценом, Баутцені, Кульме і в «битві народів» при Лейпцігу. У кампанію 1814 року полк дійшов до Парижа.

У 1820 році полк прославився «повстанням» (т.зв. «Семенівська історія»), викликаним помилками командира полку Григорія Шварца. Одна з рот відмовилася виконувати накази. Її в повному складі відправили в Петропавловську фортецю. Солдати не чинили опору. Інші роти вирішили підтримати товаришів і зажадали звільнити роту або відправити в фортецю весь полк. Весь полк був направлений в фортецю, опору не було.

В результаті частина семеновцев піддали тілесним покаранням, відправили на каторгу, більшість перевели в різні армійські частини. З офіцерів і нижніх чинів 1, 2 і 3 гренадерських дивізій був сформований новий Семенівський полк, він отримав права молодої гвардії. У 1823 році був відновлений в правах Старої гвардії. У 1825 році семеновці взяли участь в придушенні повстання «декабристів».

Потім полк воювали у Російсько-турецькій війні 1828-1829 рр., В прідушенні польського повстання одна тисячу вісімсот тридцять один року и штурмі Варшави. У 1863 році Семенівський полк воював з польськими повстанцями, 1877-1878 рр. - з турками. У 1905 році полк відзначився в придушенні грудневого повстання в Москві. Після початку Першої світової війни на фронт були відправлені кращі сили полку, а в тилу залишилися тільки запасні батальйони, які займалися підготовкою новобранців.

На фронті Семенівський полк завжди був на вістрі атаки в настанні, і прикривав тили при відході. В результаті вже в 1915 році полк довелося вивести для переукомплектованіе, через високу убутку в боях. У зв'язку з демобілізацією і розвалом армії до кінця 1917 року майже повністю зникла і основна бойова частина полку. Але в Петроградському окрузі з запасного батальйону був розгорнутий 3-батальйонний гвардії Семенівський резервний полк. Пізніше він був перейменований в 3-й полк з охорони Петрограда імені Урицького, а після Брестського миру, в 3-й піхотний полк 2-ї Петроградської бригади особливого призначення.

У 1919 році під час наступу частин Юденича, частина полку перейшла на сторону білих. Крім того, частина семеновцев воювала на боці Білого руху і на Південному фронті Громадянської війни в складі 1-го Зведено-гвардійського полку Добровольчої армії Денікіна.

Олександр Самсонов

18.12.2012г.

джерело

Дивіться також: 7 квітня в Софрінской бригаді відбувся День пам'яті полеглих бійців

Поділіться з друзями: