Проект Укрінформу з нагоди столітнього ювілею агентства: «100 років - 100 новин»
22 червня 1941 року гітлерівські війська перейшли радянський кордон і вторглися на територію Радянської України. Німецька авіація бомбардувала Київ. Відразу після початку війни десятки журналістів та інших працівників РАТАУ були мобілізовані в ряди збройних сил. А ті, хто залишився в Києві, продовжували висвітлювати хід бойових дій на території України, а потім і оборону Києва. З вересня 1941 року РАТАУ знаходилося в евакуації. Але матеріали співробітників агентства широко використовувалися в тогочасній пресі і в передачах радіостанції «Радянська Україна».
Воєнний стан і мобілізація
22 червня 1941 року. РАТАУ поширило указ Президії Верховної Ради СРСР «Про воєнний стан», який встановлював, що за непокору розпорядженням і наказам військових властей, а також за злочини, вчинені в місцевостях, де оголошено військовий стан, винні підлягають кримінальній відповідальності за законами військового часу. Іншим указом - від 23 червня була оголошена мобілізація військовозобов'язаних 14 вікових груп (1905-1918 рр. Народження) в 14 військових округах.
Будівництво укріплень на одній з вулиць Києва, липень 1941 року. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
Довідково: вранці 22 червня всі газети вийшли ще з мирними заголовками та інформацією за минулий день. В цей день в Києві було заплановано відкриття Республіканського стадіону імені Хрущова. Напередодні РАТАУ повідомило, що «почався прийом заяв у вищі навчальні заклади країни» ...
Перший день війни був для журналістів РАТАУ надзвичайно напруженим. Передплатникам агентства була підготовлена і передана серія матеріалів про бомбардування Києва, розповідалося і про перші жертви.
В той день нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Однак український напрямок, згідно гітлерівського плану «Барбаросса», був одним з найголовніших.
Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу і людських ресурсів зумовила вкрай жорстокий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше постраждала від гітлерівської агресії і від згубних прорахунків сталінського керівництва. Нищівний вал війни двічі прокотився по Україні, не пройшовши повз самого маленького населеного пункту.
Радянські війська залишають Київ, вересень 1941 року. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
Уже на початок грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю українську територію. Вона покрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей були розстріляні в Києві, Харкові, Дніпре, Рівного та інших містах. Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення (в основному євреїв) в Бабиному Яру в Києві. Всього за роки окупації в Україні загинуло 3,9 млн цивільних людей. На роботу в Німеччину було примусово вивезено близько 2,4 млн українців. Десятки тисяч з них загинули.
Україна не тільки серед радянських республік, а й з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки Другої світової. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. Сіл, 10 млн людей залишилися без житла.
А людських втрат у Другій світовій війні українці понесли більше, ніж Британія, Канада, США і Франція разом узяті. Загальна кількість загиблих в тій війні оцінюється в 8-10 мільйонів життів як серед військових, так і серед цивільного населення. Такими виявилися наслідки зіткнення двох тоталітарних режимів.
звільнення Києва
У серпні 1943 року РАТАУ повертається з евакуації і починає свою роботу в уже звільненому Харкові. З перших днів агентство почало готувати матеріали для центральної і місцевої преси і радіоредакцій. Вже 21 вересня 1943 року РАТАУ повідомило про звільнення Чернігова, в наступні дні - про форсування радянськими військами Дніпра і створення плацдармів на його правому березі. Згодом, в жовтні - про звільнення Запоріжжя і Дніпропетровська, на початку листопада - Києва.
Центр Києва після окупації, грудень 1943 року. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
У січні 1944 року РАТАУ перебралося до Києва. З архівних матеріалів відомо, що агентство відновлювало свою діяльність і в регіонах. Так, в серпні 1944 року було прийнято рішення про створення філії у Львові.
28 листопада. Київ. РАТАУ «З 27 листопада после детальної Перевірки Всього обладнання почав працювати київський фунікульор. Затверджено тариф: Червоноармійський квиток - 20 коп., Цивільний - 40 коп. та вантажний - 1 крб. Фунікульор працює від 7 до 18 години ».
Київський фунікулер, листопад 1943. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
Довідково: 6 листопад 1943 Київ був звільнений від гітлерівських окупантів. Київська наступальна операція тривала з 3-го по 13 листопада 1943 року й була складовою частиною Битви за Дніпро - однієї з наймасштабніших і найкривавіших військових операцій в світовій історії. У ній було задіяно до чотирьох мільйонів людей по обидва боки, а втрати становили більше двох мільйонів загиблих.
Радянські війська понесли величезні втрати через те, що за негласним наказом Сталіна столицю України треба було звільнити до чергової річниці Жовтневої революції.
Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. За Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги) в місто прорвалися перші танки. До четвертої ранку опір противника в місті було зламано. Після обіду в Київ увійшли основні частини Червоної армії, а з ними і деякі керівники партійно-державних органів на чолі з членом Військової ради І Українського фронту Микитою Хрущовим.
Звільнений місто було зруйнованим і майже порожнім. У центрі - одні обгорілі руїни, серед яких можна було побачити окремих виснажених, деморалізованих киян. Більше жителів зустрічалося в робітничих кварталах Подолу, Шулявки, Деміївки. Всього в місті на цей час залишалося близько 100 тисяч осіб - десята частина довоєнного населення. Так закінчилася 778-денна окупація Києва.
Відразу після звільнення міста через Дніпро був зведений понтонний міст, були розгорнуті сили протиповітряної оборони, відновлений випуск газети «Київська правда». 7 листопада на Софійській площі пройшов військовий парад.
Переправа через Дніпро, 1943 рік. Фото: Укрінформ
Майже з наступного дня РАТАУ почав готувати матеріали про відновлення мирного життя в Києві. Так, 12 листопада було повідомлено про відновлення роботи водопроводу в центральних районах, 15 листопада - про перший концерт в Державному академічному театрі опери та балету, присвяченому визволителям столиці України.
(Далі буде)
Фото вгорі: Пам'ятник на могилі Тараса Шевченка в Каневі. Фото: Укрінформ
Хроніка попередніх років: 1918 , 1919 , 1920-1921 , 1922-1923 , 1924-1925 , 1926-1927 , 1928-1929 , 1930 -1932 , 1933-1934, 1937-1938 , 1939 , 1940
