Розглянемо питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Це питання врегульовано ст. 377-1 ЦПК України. Також, згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Звільнення працівника у зв'язку з втратою довіри
Отже, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Це питання вирішується в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а також рішенням іншого органу (посадової особи), яке знаходиться на виконанні органів Державної виконавчої служби (далі - ДВС)
Слід зазначити, що інші процесуальні кодекси: Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК), Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) і Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) - в розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, прийнятих за нормами цих кодексів, не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.
Аліменти: як правильно розрахувати пеню
Таким чином, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, застосовується на стадії виконання судових рішень (незалежно від виду судочинства), а також рішень інших органів і посадових осіб (наприклад, виконавчих написів нотаріусів, актів про стягнення штрафів з осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, органів Державної податкової та автомобільної інспекції, Державної митної служби та ін.) до боржників у виконавчому провадженні по будь-який передбачений ст. 17 Закону N 606-XIV виконавчими документами, примусове виконання яких здійснюється ДВС.
Отже, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, застосовується на стадії виконання судових рішень, прийнятих незалежно від виду судочинства і рішень інших органів (посадових осіб).
Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу ДВС за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 377-1 ЦПК).
Аліменти на батьків: підстави стягнення
.
Місцезнаходження органу ДВС визначається з урахуванням положень ст. 93 ГК, а також даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У разі надходження до суду подання державного виконавця, поданого з порушенням правил підсудності, суддя відповідно до положень ст. 115 ЦПК виносить ухвалу про повернення такого подання для подання до належного суду. Постанова суду разом з поданням і всіма додатками до нього надсилається державному виконавцю.
Про направлення до суду подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.
Згідно ч. 2 ст. 377-1 ЦПК суд зобов'язаний негайно розглянути подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України.
З огляду на обов'язковість виклику державного виконавця при розгляді подання в порядку ст. 377-1 ЦПК і можливого витребування необхідних документів, ВСУ вважає, що розгляд подання повинен здійснюватися в день його надходження (при наявності необхідних документів), але не пізніше наступного дня її надходження до суду.
Працевлаштування за кордоном. Перевірка посередника.
Слід зазначити, що ЦПК не містить норм щодо віднесення до юрисдикції судів розгляду питань тимчасового затримання або вилучення паспорта і не передбачає процедуру розгляду таких питань судом. Відповідно до ст. 377-1 ЦПК суд вирішує питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, а право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого входить питання забезпечення виїзду за межі України, тобто - Державної прикордонної служби України.
Щодо оскарження рішення суду: ВСУ вважає, що розгляд справ цієї категорії завершується на стадії апеляційного провадження та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК такі справи не мають права касаційного оскарження.
