Зняття анафеми з Філарета і процес автокефалії: греки блефують

Про наслідки зняття анафеми з Філарета розмірковує доктор юридичних наук, фахівець в області церковного права і візантиністики Олексій Величко.

- Синод Константинопольського Патріархату оголосив напередодні про зняття анафеми з Філарета і з Українською Автокефальною Православною церкви, по суті легалізував розкол і продовживши процес надання томосу Україні. Чи слід розуміти, що Константинополь забрав у Москви Київську митрополію, щоб самому дати їй автокефалію?

- Ми спостерігаємо конфлікт двох позицій і, будемо відверті, жодна з них не бездоганна. Константинополь тільки зараз заявив про нелегітимність собору 1686 року, відповідно до якого Київська митрополія пішла в Московський Патріархат. Весь цей час - 300 років - Константинополь своїх прав не заявляв.

Позиція Російської Православної Церкви ґрунтується на тому, що Собор відбувся і має місце стійка правова традиція. Отже, Київська митрополія належить Російської Православної Церкви Московського Патріархату. І тому дії Патріарха Варфоломія оцінюються нами вкрай негативно. Але якщо бути об'єктивними, тези дослідників про те, що Собор 1686 року проходив не без порушень - справедливі і обґрунтовані.

Константинополь і Москва виходять зі своїх позиція і рухаються кожен своїм курсом. Ні до чого хорошого це не призведе. Ситуація загрожує реальним розколом в Східній церкви. Зверніть увагу, на сайті Православие.ру були опубліковані відозви Польської, Антіохійської та Болгарської церков про те, що вони нібито підтримують Москву і нашу позицію. Насправді, в відозвах міститься прохання на адресу патріарха Варфоломія скликати Всеправославну нараду для вирішення одного єдиного питання: «Яким порядком та чи інша Церква може отримати статус автокефалії?». І самі листи, і характер прохання інших Помісних Церков, вже передбачає фактично визнання за Константинопольським Патріархом статусу Вселенського, який він отримав ще в VI столітті.

Сподіваюся, наш ригоризм стихне. Ідея, висловлена ​​іншими Помісними Церквами - скликати Всеправославну нараду, обговорити процедуру виходу окремої громади з Помісної Церкви, отримання статусу автокефалії, мені взагалі видається здоровою і обґрунтованою. Очевидно, в цьому випадку рішення буде прийнято не відразу, чи стане носити остаточні риси, скоріше буде рекомендаціями на адресу всіх Помісних церков. Але це вже може стати кроком.

Чи справді Константинополь хоче надати автокефалію Україні, я не знаю і не став би робити таких сильних заяв. На мою особисту думку, з боку Константинополя є елемент блефу.

- Що ви маєте на увазі, називаючи дії Константинополя блефом?

- Це блеф в тому сенсі, що крім рішення константинопольського священноначалія уявити Українській церкві автокефалію, необхідно мати бажання самої Української Церкви цю автокефалію отримати. Я говорю не про єпископів Української Церкви, які, як відомо, розділилися. Частина єпископату підтримує автокефалію (імена цих українських архієреїв відомі) інша частина на чолі з митрополитом Онуфрієм виступає, щоб залишитися в лоні Московського Патріархату.

Але якщо ми згадаємо про все православній спільноті, про вартових благочестя, як називали простих мирян-християн святі отці, то як їм краще жити, вирішувати можуть тільки вони самі. Чи краще звичайним мирянам жити в умовах входження до складу Московського Патріархату або в якості самостійної церковної громади? Очевидної відповіді на це питання немає. Поки ми спостерігаємо на Україні відсутність явно вираженого руху за автокефалію або проти неї.

Є група єпископів, є Філарет, є київська влада, яка ідею винянчівает, але загальноукраїнського руху за автокефалію виявити не виходить. Населення обережно ставиться до автокефалії і Константинополь прекрасно знає про це. Ніхто не хоче оголошувати про рішення, яке не буде виконано самою Церквою. Уявіть, томос дали, а Церква зі складу Російської Православної Церкви не вийшла. Наприклад, парафії та єпископії приймуть рішення, що залишаються в лоні Московського патріархату. Для Константинополя це стане фіаско.

- Як вам здається, визнання Філарета канонічним, зняття з нього анафеми, чи може зробити його митрополитом або він залишиться "патріархом"?

- Патріархом він стати не може, тому що Українська Церква ніяк не патріарха. Він сам проголосив себе патріархом після того, як Російська Православна Церква видалила його з числа священноначалія Руської Православної Церкви. А то, що Константинопольський Патріарх зняв з Філарету анафему, накладену на нього російським Синодом, то зроблено це було з причин, які ми обговорили вище.

З точки зору Константинополя, Київська митрополія входить до складу Константинопольського Патріархату, а це значить, що Синод має право не тільки піддав анафемі, а й знімати анафему з своїх членів. Греки дуже послідовні в своїх діях, нехай навіть якщо це помилки - вони послідовні і в помилках теж.

За думку Синоду РПЦ, зняття анафеми з Філарета - кричущий факт порушення прав Московського Патріархату, адже на нашу думку Київська митрополія входить в наш склад з кінця XVIII століття. Повторюся, це якийсь вічна суперечка ні про що. Обидві сторони можуть зараз наводити безліч доказів власної правоти. Але давайте буде відверті, жодна позиція не підтримується більшістю Помісних Церков Східної Церкви.

Хто висловився за позицію Константинополя? По-моєму, ніхто. А хто висловився проти позиції Патріарха Варфоломія? Теж ніхто. Навіть ця обставина підкреслює, що подія 1686 року не має однозначного тлумачення. Спірне питання може бути вирішено тільки в мирних формах, але ніяк не в жорсткому і публічному протистоянні Москви і Константинополя.

- Чи несе вчорашнє рішення Константинополя якісь наслідки для Української Православної Церкви?

- Якщо та захоче ці наслідки прийняти.

- Як вам здається, підкоритися чи Українська Православна Церква вимогу поминати Константинопольського Патріарха замість Московського?

- Так це і є саме істотне питання нинішнього дня. Яку позицію займе весь православний світ України, починаючи з мирян і кінчаючи митрополитами? Це неможливо прогнозувати, вже дуже це складне питання. В значно мірою рішення буде залежати від активності політичних властей самої України. Якщо прихильників збереження зв'язку з Московським Патріархатом влада почне обмежувати в майнових правах, субсидії, які все-таки надавалися єпархіях і парафіях з боку державної влади, якщо почнуть забирати майно у парафій (а воно все знаходиться в державній власності України), боюся, ці заходи зрушать чашу терезів не на нашу користь.

Записала Дарина Рощенье