Журнал «Людина без кордонів» - «Євангеліє» Будди і езотеричний буддизм. частина 3

Продовження. Початок:

«Євангеліє» Будди і езотеричний буддизм. Частина 1 ,

«Євангеліє» Будди і езотеричний буддизм. Частина 2 .

Почнемо з декількох притч, що ілюструють міфологічні та історичні аспекти життя Сиддхартхи Гаутами, які потрібні нам для того, щоб ще і ще раз нагадати про етичні основи того, що з часом трансформувалося в буддистскую релігію.

Специфіка цих притч полягає в тому, що, не дивлячись на їх вражаючу історичну точність, кожен народ записує ці розповіді відповідно до свого власним характером; так що у японських притч японські особливості, у китайських - китайські, хоча і ті й інші оповідають про одне й те ж факт.

Оскільки, як роз'яснювалося в попередній лекції, все східні релігії визнають перевтілення, багато притчі наводять приклади з минулих життів Сиддхартхи (до того, як він став Сиддхартхой) і показують нам з різних сторін «учнівську» підготовку, яку людина повинна пройти, перш ніж отримає «звання» Буддхі - Просвітленого. Так, наприклад, «Лалита Вістар» розповідає нам історію «Голубка і сокіл».

Кажуть, що колись жив сокіл, колишній насправді богом Индрой, який домовився з іншими богами випробувати, чи дійсно Будда став буддхи. Отже, сокіл погнався за летить голубкою. Голубка сховалася в руках того, хто збирався стати буддхи, і попросила у нього захисту. Майбутній Буддха пообіцяв, що не допустить, щоб з голубкою щось трапилося. Але тут з'явився сокіл і зажадав повернути йому голубку, стверджуючи, що він побачив її першим і що взагалі голуби - це його їжа. Будда зрозумів, що слова сокола також не позбавлені сенсу. Тоді він уклав з обома птахами угоду, згідно з яким і голубка залишиться жива, і сокіл отримає порцію м'яса, еквівалентну вазі переслідуваної їм голубки.

Будда велів принести ваги. Він поклав голубку на одну чашу терезів і почав ножем зрізати зі своєю ноги м'ясо, кладучи його на іншу чашу. Але бог Індра, щоб випробувати його, робив голубку все важче і важче, і так потроху Будда відрізав всі частини свого тіла і, побачивши, що не може врівноважити чашу з голубкою, сам ліг на ваги.

У цей момент, після ряду великих потрясінь, з'явилися боги і зізналися, що це було всього лише випробування.

Безліч історій, схожих на цю, розповідають про самозречення. Інший приклад - історія «Палаючий будинок».
У одного дуже багатого батька сімейства був величезний будинок, але його старі стіни були проточила хробаками, опори згнили, а дах висохла і могла легко спалахнути. І ось одного разу він раптом відчув запах диму. Поспішно вибігши з будинку, він побачив, що будинок охоплений полум'ям, і остовпів від жаху, бо дуже любив своїх дітей, які, не знаючи про небезпеку, грали десь в будинку.

Батько метався в тривозі: «Що ж робити? Малюки безтурботні, і марно попереджати їх про небезпеку. Якщо я не допоможу їм - вони помруть, а якщо і спасу одного, інші все одно загинуть ». Раптом його осяяло: «Моїм дітям подобаються іграшки, - подумав він, - якщо я запропоную їм щось особливе, вони мене послухають».

І він почав кричати: «Діти, дивіться швидше, який подарунок я вам приготував! Тут для вас такі іграшки, яких ви ніколи не бачили. Швидше, а то буде пізно! »

І діти прожогом вибігли з рушаться удома. Слово «іграшки» зачепило їх душі. Добрий батько на радощах купив їм найпрекрасніші іграшки, а коли діти побачили зруйнований будинок, вони зрозуміли благий намір батька і хвалили мудрість свого рятівника.

Татхагата знає, що всі діти люблять фальшивий блиск мирських забав, і показує їм доброчинність Справедливості, намагаючись уберегти їх душі від падіння і даруючи їм духовні скарби Істини. Ось що говорить притча «Сліпий від народження»:

Жив колись сліпий від народження, який говорив:

- Я не вірю в світ видимого світла. Не існує ні кольору, ні блиску, ні тіней. Немає ні Сонця, ні Місяця, ні зірок. Ніхто всього цього не бачив.
Його друзі відповідали йому, що це не так, але він продовжував наполягати на своєму.
- Те, що ви бачите, - відповідав він, - не більше ніж ілюзія. Якби кольору існували, я б міг доторкнутися до них. Вони не матеріальні і не реальні.

У той час жив один лікар, якого і викликали до сліпого. Він змішав чотири простих елемента і позбавив хворого від недуги.

Татхагата - це лікар, а чотири простих елемента - це Чотири Благородні Істини. (В іншому ключі - це чотири елементи особистості.)
Притча «Жорстока чапля, яку обдурили» оповідає:

Кравець, який постачав одягом громаду, мав звичку обманювати своїх клієнтів і хвалитися тим, що він розумніший за інших. Але одного разу, укладаючи важливу угоду з чужинцем, він зіткнувся в його особі з віртуозним обманщиком і зазнав великих збитків. І Благословенний сказав: «Це не єдина подія в долі цього жадібного кравця. І в інших подібних випадках (в інших втіленнях) він терпів подібні невдачі і, намагаючись обдурити інших, в кінці кінців втратив самого себе. Цей ненаситний тип пережив раніше безліч народжень. В одному з них він був чаплею, яка жила біля ставка. Коли прийшов сезон посухи, вона сказала рибам:

- Невже вас не турбує ваша подальша доля? Зараз зовсім мало води, навіть менше, ніж вам необхідно, щоб прогодуватися в цьому ставку. Що ж з вами буде, якщо від посухи він пересохне зовсім?
- І правда, - сказали риби, - що з нами буде?
- Я знаю одне прекрасне озеро, яке ніколи не пересихає, - відповіла чапля. - Хочете, я віднесу вас туди в дзьобі?
Оскільки риби почали сумніватися в чесності чаплі, вона запропонувала послати одну з них, щоб та побачила озеро. Один товстий короп заради блага інших ризикнув вирушити в пригоду, чапля дала йому подивитися на чудове озеро і повернула цілим і неушкодженим до родичів. Тоді сумніви риб розсіялися, перетворившись в абсолютну віру в чаплю, яка і забрала їх одну за одною зі ставка на чудове дерево, з тих, що називають Варанасі, і там з'їла.
У ставку жив ще і рак, і, знищивши всіх риб, чапля вознамерідась з'їсти і його. Вона сказала йому:
- Я перенесла всіх риб в найпрекрасніше з озер. Хочеш, віднесу тебе теж?
- Але як ти понесеш мене? - запитав рак.
- У дзьобі, - сказала чапля.
- Але так ти мене впустиш. Я не хочу, щоб ти мене несла, - відповів рак.
- Не бійся, - відповіла чапля. - Я буду всю дорогу надійно тримати тебе.
Тоді рак сказав собі: «Коли ця чапля бере рибу, вона точно не пускає її в озеро. Однак, якщо вона дійсно віднесе мене до озера, це буде чудово; якщо ж я засуджений, я просто переріжу їй горло і вб'ю її ».
- Ну що ж, дорога моя, - сказав рак чаплі, - ти не зможеш добре тримати мене, але у нас, раків, є прекрасний засіб. Якщо ти дозволиш схопити тебе за шию клешнями, я із задоволенням полечу з тобою.
І чапля, яка не зрозуміла, що рак хоче обдурити її, погодилася. Тоді рак міцно вчепився в її тіло клешнями, немов кліщами, і закричав: «Давай, вперед!»
Чапля підняла його, показала йому озеро, але потім попрямувала до дерева.
- Дорога моя, - вигукнув рак, - озеро-то тут, а ти несеш мене в іншу сторону!
Ось тоді чапля і сказала раку, що той їй не господар, і, показавши йому купу риб'ячих кісток, попередила, що збирається його з'їсти.
- Що ж! Вони були з'їдені через власну дурість, але, якщо повинен померти я, ми помремо разом.
І з цими словами рак в якості попередження стиснув своїми клешнями шию чаплі. Чапля, схлипуючи, стала просити зберегти їй життя.
- Ну добре, тоді спускайся і випусти мене в озеро.
Вона так і зробила, але рак все одно зрізав їй голову, як стебло лотоса.

Закінчивши цю історію, Будда додав: «Не в перший раз ця людина був обманутий, то ж саме відбувалося і в інших його втіленнях».
***
Ми не знаємо точно ні коли буддизм прийшов в Китай, ні яким чином він прийшов. Погодимося з теорією Гельмута фон Глазенаппа в тому сенсі, що, найімовірніше, найперші буддисти були прямими посланцями Ашоки. Навряд чи варто вважати, що ці посланці, розіслані в усі кінці, добре споряджені і натхнені високим релігійним поривом, знехтували відносно легким шовковим шляхом, якщо вже ми знаходимо їх в Європі і в Африці. Так що приблизно в середині III століття до н.е. буддизм зміг через Центральну Азію проникнути в Китай і навіть утвердитися там. Особливо слід врахувати, що в ту епоху Китай був незрівнянно менше, ніж зараз, а його межі були дуже «рухомими».
Є вказівки на те, що спочатку буддизм плутали з вченням Лао Цзи, знаходячи в ньому схожість з вченням «Прямого шляху», або Дао. Навпаки, конфуціанство, з його культом древніх релігій Китаю і схильністю до церемоній, завжди йому протистояло. Не будемо забувати, що слово У-вей по-китайськи означає "не-діяння», і в ньому ми знаходимо зв'язок з Дао, з «Дао Де Цзін». Не дивно, що нові вчення, буддизм і даосизм (спирається на Лао-Цзи) об'єдналися в якомусь сенсі в піку «Чжоу-Лі», канону життя суспільства, який домінував починаючи з династії Чжоу.

Традиція і історія Китаю люблять теорію про те, що буддизм проник до них незабаром після пророчого сну імператора Мін-ді в 61 році. У своєму сні він побачив «золотого людини, який сяяв, як Сонце». Проведені астрологічні розрахунки привели до висновку, що «Небо закликало поклонятися новому Божеству, що з'явився в західних землях». Починаючи з цього моменту буддизм став поширюватися і в 335 році, за часів східної династії Цинь, був офіційно оголошений однією з релігій Імперії.

Мусульманське вторгнення в Індію збіглося з глибоким занепадом буддизму. У Китаї ж він залишався сильним. У VIII столітті з буддизму зняли всі заборони, і він навіть сприяв розвитку масштабних театральних і музичних форм.

Так він проіснував аж до династій Мін і Цин, коли ослаб через внутрішні чвари і зростання матеріалізму, який розорив Китай з приходом республіки в 1912 році і продовжує розоряти і сьогодні, при атеїстичному комунізмі.

продовження: «Євангеліє» Будди і езотеричний буддизм. частина 4
Буенос-Айрес (Аргентина), 1971 p