Незважаючи на те, що в підсумковій декларації Варшавського саміту НАТО йдеться про прагнення до конструктивних відносин з Росією, реальні дії альянсу свідчать про протилежне. Крім розгортання військової інфраструктури поблизу кордонів РФ альянс відмовляється від співпраці з цілої низки критично важливих напрямків, що створюють загрозу національній безпеці Росії і тому вигідних Заходу як в тактичному, так і в довгостроковому, стратегічному відношенні.
Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг в інтерв'ю російським ЗМІ напередодні Варшавського саміту підтвердив відмову від співпраці з РФ і ОДКБ в області безпеки і, зокрема, в боротьбі з афганським наркотрафіком. Його заява прозвучала у відповідь на виражену незадовго до цього Росією і ОДКБ готовність до діалогу з США і НАТО по боротьбі з ІГ в Афганістані. «Ясно, що стабільний і безпечний Афганістан - в наших спільних інтересах. Однак в результаті агресивних дій Росії щодо України не може бути «бізнесу як зазвичай», і ми прийняли рішення призупинити практичне співробітництво з Росією, - сказав генсек «Інтерфаксу». - Так, ми стикаємося з глобальними та регіональними викликами в Афганістані, які в рівній мірі зачіпають і НАТО, і Росію, як, наприклад, незаконна торгівля наркотиками. Але поки практичне співробітництво з Росією призупинено, ми співпрацюємо з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН), щоб наростити наш потенціал з протидії незаконній торгівлі наркотиками ».
Про те, що ОДКБ готова до співпраці з Північноатлантичним альянсом в боротьбі з тероризмом в Афганістані 30 червня в черговий раз заявив повноважний представник РФ при організації, посол з особливих доручень Віктор Васильєв. «Наскільки мені відомо, в рамках минулого нещодавно в Брюсселі засідання Ради Росія-НАТО ми повторили свої пропозиції про готовність до взаємодії в антитерористичній сфері, в тому числі і в зв'язку з ситуацією в Афганістані. І в рамках ОДКБ ми також підкреслюємо свою готовність до такої взаємодії з НАТО, - заявив він «Інтерфаксу». - На жаль, НАТО залишає без відповіді такі пропозиції і не проявляє зустрічну готовність до взаємодії ».
Співпраця з Москвою НАТО вирішило призупинити навесні 2014 року після того, як Крим і Севастополь в результаті референдуму повернулися до складу РФ. З тих пір воно не відновлювалося, так що позиція альянсу щодо відмови від відновлення співпраці новиною ні для Росії, ні для ОДКБ не стала.
Проте сама по собі заява Й. Столтенберга вельми примітно, оскільки в ньому, як у дзеркалі, відображаються приховані цілі політики США на просторі колишнього СРСР. І справа навіть не в тому, що НАТО «В упор не бачить» ОДКБ , Не бажаючи тим самим визнавати її рівною собі міжнародною організацією. Ця позиція альянсу відома давно. Співпрацювати можна було б з Росією, яка так чи інакше грає в ОДКБ ключову роль. Але вся справа в небажанні НАТО боротися з поширенням в Афганістані ІГ і наркотрафіком - двома ключовими загрозами для Росії і республік Середньої Азії, що виходять з території цієї країни. Ні на статус Криму і Донбасу, ні на положення в Сирії обидві ці загрози ніяк не впливають і ніякої шкоди інтересам Сполучених Штатів і НАТО начебто не завдають. Ясно, що реальні причини небажання співпрацювати з афганської тематики з українським та сирійським кризами ніяк не пов'язані.
Щоб зрозуміти, чому боротьба з нарковиробництво абсолютно не відповідає інтересам США і НАТО, варто нагадати, що відбувалося в Афганістані останні півтора десятиліття. До кінця 1990-х рр. в результаті введеного талібами заборони обсяг виробництва наркотиків в Ісламській Республіці Афганістан (ІРА) був зведений до мінімуму. Однак після початку США в 2001 р операції «Непохитна свобода» ситуація з нарковиробництво кардинально змінилася. Фактично ІРА цілеспрямовано перетворили в головну світову майданчик з вирощування опію та виробництва героїну. У Кандагарі була розгорнута повноцінна банківська мережа кредитування під майбутні врожаї опійного маку. У короткі терміни були налагоджені поставки мінеральних добрив і спеціальних інгредієнтів для виготовлення героїну (прекурсорів) з Пакистану. А оскільки вирощування опіумного маку набагато вигідніше, ніж інших сільськогосподарських культур, він почав швидко витісняти пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис.
Настільки широка підтримка виробників не забарилася дати свої результати. Посіви опійного маку різко розширилися. Якщо в 2002 р вони становили 74 тис. Га, то в 2003 році - понад 80 тис. Га, а в 2004 р - близько 120 тис. Га. Як наслідок, вже на другий рік після початку «Непохитній свободи» обсяг виробництва опію-сирцю в Афганістані відразу ж виріс майже в півтора десятка разів. Якщо в 2001 р в Афганістані було зібрано всього 185 тонн опію-сирцю, в 2002 р - вже 1900-2700 тонн, в 2003 році - понад 7 тис. Тонн, а в 2004 р - 12 тис. Тонн. В результаті Афганістан впевнено зайняв по виробництву наркотиків перше місце в світі. Через кілька років, після того як країна опинилася під контролем США, вона забезпечувала близько 90% світового виробництва опію-сирцю і майже 100% його споживання в Європі. До 2010 р світовий ринок афганських опіатів досяг 65 млрд. Дол.
Одним з найбільших ринків збуту афганського героїну є Росія, де проблема вживання наркотиків останнім часом набула характеру епідемії. У доповіді ООН «Наркоманія, злочинність і повстанський рух: загроза транзиту опіуму з Афганістану», опублікованому в 2009 р, наводилися дані про те, що на частку РФ припадає споживання 21% всього виробленого в світі героїну і 5% всіх опіумосодержащіх наркотиків. Майже весь вступник в РФ героїн йде через Таджикистан і далі - через Узбекистан і Казахстан. На думку експертів, в торгівлю їм залучені високопоставлені військові і чиновники азіатських країн СНД. За 10 років, що передували публікації доповіді, число наркоманів в Росії збільшилася в 10 разів, а щорічний обсяг споживання афганського героїну досяг 75-80 тонн на рік. Рівень смертності від вживання наркотиків, за оцінками російської влади, становить від 30 до 40 тис. Осіб на рік. Це більше, ніж число загиблих за час операції в Афганістані і двох чеченських війнах, разом узятих. Причому від наркотиків гине молоде і працездатне населення, якого Росії в умовах так і не подоланого до кінця демографічної кризи гостро не вистачає.
Боротися з виробництвом наркотиків в Афганістані ні США, ні НАТО в цій ситуації немає ніякого сенсу. Навпаки, воно відіграє вкрай важливу роль, скорочуючи демографічної потенціал головного противника і послаблюючи його краще, ніж будь-який локальний збройний конфлікт останнього часу. І такий стан виникло аж ніяк не після приєднання Криму до Росії, а задовго до нього. Незважаючи на уявне прагнення боротися з нарковиробництво в Афганістані, фактично ця боротьба лише імітувалась Заходом.
За словами екс-глави ФСКН Віктора Іванова, боротьба з наркотрафіком в Латинській Америці і Афганістані наочно демонструє подвійні стандарти. Якщо в Колумбії близько 75% посадок коки були знищені шляхом розпилення спеціальних хімікатів, то в Афганістані таким способом було знищено не більше 3% посівів опійного маку. Причини знову ж лежать на поверхні. Афганський героїн на внутрішній ринок США практично не потрапляє і загрози для них не представляє, тоді як основним ринком збуту колумбійського кокаїну якраз і є Штати. Ще більш примітно, що практично весь опіумний мак в Афганістані вирощують в тих районах, де дислокується найбільше підрозділів НАТО, які, судячи з усього, і прикривають його посіви.
На цьому тлі абсолютно зрозумілим виглядає і рішення США зберегти свою військову присутність в Афганістані навіть після виведення з країни здебільшого військ. Воювати з талібами і ІГ, яких підштовхують до експансії в напрямку Середньої Азії, Штати не збираються, а для прикриття наркоплантацію цього цілком достатньо. Більш того, Б. Обама днями вирішив збільшити чисельність американського військового контингенту в Афганістані з 5,5 до 8,4 тис. Чоловік. Так що потік наркотиків з Афганістану до Росії і інших країн СНД найближчим часом явно не ослабне.
