Як Лебешев споїв Адабашьяна

1. Вчив готувати кухарів
2. Довічний студент
3. Відповідальний за ресторан
4. «Паша« Му-му »прочитав»
5. Хіба це життя ?!
6. Чи не додивився «Два бійці»

15 лютого виповнилося 70 років від дня народження геніального кінооператора

З Нонною Мордюкової на зйомках фільму «Мама»

15 лютого виповнилося 70 років від дня народження геніального кінооператора

Він помер сім років тому у віці 63 років, встигнувши зняти 56 картин з найбільшими режисерами: Микитою Михалковим, Сергієм СОЛОВЙОВИМ, Георгій Данелія, Єжи Гофманом ... Від Павла Лебешева залишилися не тільки фільми, але і численні історії, що стали легендами. Як десять років навчався у ВДІКу і кілька разів відраховується, як до нестями вибирав натуру, як приголомшливо готував, скільки «Волг» «проїв» в ресторані Будинку кіно. Журналіст «Експрес газети» поспілкувався з людьми, котрі добре знали геніального Майстра.

- У дитинстві ми з Пашею жили в одному будинку, - розповідає режисер Віктор Трахтенберг. - Якось розважалися тим, що грали в карти на роздягання. Остаточно програв повинен був оббігти навколо будинку (а в ньому був дитячий садок) повністю роздягненим. Одного разу таким виявився Пашка. «Все, - говоримо, - біжи!» - «Не можу, - відповідає, - в дитячому саду дівчатка знайомі». Було йому тоді шість років.

На початку 70-х років Паша, який знав купу способів, як заробити, нарив мужика, що мав відношення до радгоспу, що відкрив безліч булочних. І домовився з ним про зйомки реклами. Паша з камерою повинен був об'їздити мало не весь Союз, тому як цих булочних було неміряно. Платили за це море грошей: за Пашею слідував людина, яка в певний момент відкривав кейс і витягав звідти пачки.

Віктор ТРАХТЕНБЕРГ знає Лебешева з дитинства

Щоб не нудьгувати, Лебешев взяв з собою улюбленого родича Адабашьяна (Олександр був чоловіком сестри Лебешева - вона померла під час зйомок фільму «Раба любові». - О. М.). Доля закинула їх в Таллінн. А я в цей же час приїхав туди у справах. Дай, думаю, зайду, відвідаю друзів. Приходжу і бачу: на величезному ліжку лежить вмираючий Адабашьян. «Саша, що з тобою?» - питаю в жаху. "Я більше не можу! Пашка мене весь час пити змушує ».

Вчив готувати кухарів

- Під час зйомок «аси», - згадує Трахтенберг, - ми всі жили в одному готелі. Пашка подружився з тамтешнім барменом. Помітивши, що хтось із нас з'явився в барі, завжди говорив: «Налий йому 150 грам». Бармен робив це з великою охотою. Яке ж було здивування Лебешева, коли в день нашого від'їзду бармен простягнув йому листочок: «Паш, з тебе 300 рублів». Він же, наївний, думав, що все випите - чиста халява.

Ще історія: це вже було в Костромі на зйомках фільму «Сибірський цирульник». Микита Михалков з'їздив на полювання і привіз лося. Шматок видобутку дістався і нам з Пашею. Була зима. Лось лежав на балконі в номері Лебешева, щоранку Паша виходив на балкон, відрізав шматок і ніс вгору в ресторан. Після чого ми з ним їхали на ринок, він купував всілякі спеції і на повному серйозі читав лекцію кухарям, як саме треба цього лося приготувати. Увечері після зйомок нас чекало приголомшливе блюдо. Більше я такого ніколи не їв.

На знімальному майданчику фільму «Втеча з ГУЛАГу» (фото «PhotoXPress»)

Довічний студент

- У це важко повірити, але до ВДІКу Лебешев надійшов рази з третього, - продовжує Трахтенберг. - Хоча в інституті його всі знали з дитинства. Адже Пашкин батько - відомий оператор Тимофій Лебешев. Коли він знімав картину «Щит і меч», то взяв сина до себе в якості асистента оператора і Пашка самостійно зняв кілька епізодів. І все одно до ВДІКу його категорично не брали. А коли прийняли, він став вічним студентом. Його то відраховували, то знову брали. І так до нескінченності, поки в його долю не втрутився завідувач кафедри операторської майстерності Анатолій Головня.

Павло Лебешев похований на Кунцевському кладовищі поряд з трагічно загиблим молодшим сином Дмитром (фото m-necropol.narod.ru )

Подивившись картину «Білоруський вокзал», він страшенно здивувався, що у Лебешева досі немає диплома. «Це мій особистий студент!» - заявив він в інституті, і Павло моментально став володарем вищої освіти. Побачивши «Рабу кохання» і дізнавшись, як вона знята, Головня спочатку не повірив: «Цього не може бути, все було б в шлюбі!» А розібравшись, назвав Лебешева генієм.

Відповідальний за ресторан

Одного разу Микита Михалков, Олександр Адабашьян, Олександр Самулейкін і Павло Лебешев поїхали вибирати натуру для чергового фільму. Всім подобається, Лебешева - немає. «Павло Тимофійович, тут будемо знімати?» - запитує Михалков. Лебешев, озираючи околиці, говорить твердо: «Ні!» Довго виглядає, і знову: «Ні! Ні! Ні! »Нарешті лунає довгоочікуване:« Так! »Пізніше з'ясовується, що в ста метрах від обраного місця знаходиться приголомшлива шашлична.

На знаменитому V з'їзді Спілки кінематографістів Лебешева обрали членом правління. І запитали: «За що відповідати хочете, Павло Тимофійович?» - «За ресторан, звичайно», - відповів Лебешев. І ось приходить він - уже начальником! - в ресторан, де штук десять «Волг» проїв і пропив, а офіціантки личка вернуть. «Що це ви?» - питає. «Ти ж тепер перевіряти нас будеш!» - «А що мені вас перевіряти? - обурився великий оператор. - Я і так знаю, де ви крадете ». У образу ресторан не давав. Гроші під нього вибивав, за якістю продуктів особисто стежив. Міг принести на кухню своїх гусей і влаштувати кухарям майстер-клас з їхнього приготування.

Робочий момент зйомок картини «Азазель» (фото «ІТАР-ТАСС»)

«Паша« Му-му »прочитав»

- У 1992 році Лебешев був першим із товаришів по операторському цеху, кого удостоїли звання народного артиста. Після вручення всіх належних атрибутів Лебешев нахилився до вуха тодішнього президента Бориса Єльцина і вкрадливо поцікавився: «А ви взагалі-то в курсі, що я - оператор?» Жарт Борис Миколайович оцінив.

Олександр Адабашьян називав Лебешева ворогом друкованого слова і запевняв, що Павло Тимофійович не читав в житті жодної книжки. У Сергія Соловйова на цей рахунок є інша історія. У роки застою він мріяв зняти фільм про роман Тургенєва з Поліною Віардо. Але добро не давали. І ось одного разу Соловйов зайшов в черговий кабінет і, отримавши категоричне «ні», понуро вийшов до друзів, які чекали в коридорі. "Усе! Остаточний і безповоротний відмову », - сказав Соловйов. «Що ж тепер робити ?! - вигукнув хтось з відчаєм. - Адже Паша Лебешев «Му-му» прочитав ».

Микита Михалков на самому початку спільної роботи намагався штрафувати Лебешева за ненормативну лексику. І в один прекрасний день його оператор онімів в прямому сенсі слова. Правда з'ясувалася до вечора: інакше Павло Тимофійович говорити не міг, а штраф платити нічим, гроші закінчилися.

З Микитою Михалковим і Олександром Адабашьяном (фото news.rambler.ru )

Хіба це життя ?!

Він жив на повну котушку, заражаючи своїм оптимізмом оточуючих, навіть коли важко хворів. Не хотів, щоб його жаліли.

- Приходжу відвідати Лебешева після операції на серці, - розповідає оператор Вадим Алісов. - У реанімації його немає. Я - до медсестри: «Де Лебешев?» - «Напевно, в палату вже перевели». Там теж немає. І раптом чую гомеричний регіт, що доноситься з ординаторській. Прочиняю двері - Лебешев разом з докторами п'є віскі.

- Після аортокоронарного шунтування, - згадує Віктор Трахтенберг, - стоїмо з Пашею на зйомках, чекаємо, поки сцену підготують. Дивлюся - він дістає жменьку таблеток, відраховує, ковтає. «Як же ти випиваєш і таблетки ковтаєш?» - питаю. «А жити-то хочеться», - почув у відповідь. Лікарі намагалися ненав'язливо пояснити важкого пацієнта, що з випивкою і курінням пора зав'язувати, інакше довго не протягне. Лебешев, послухавшись поради лікарів, не пив тиждень. А потім, сказавши «Хіба це життя ?!», махнув на заборони лікарів рукою.

Фільми Павла Лебешева увійшли в Золотий фонд кінематографа

Чи не додивився «Два бійці»

Коли у Павла Тимофійовича почалися проблеми з ногами і він майже вже не міг ходити, польський режисер Єжи Гофман надіслав йому якусь фантастичну інвалідний візок, тільки б Лебешев дозняв його картину «Древня легенда: коли сонце було Богом». Без нього він не мислив подальшої роботи. «Лебешева я покликав не тільки по дружбі (хоча і це зіграло роль), - скаже Гофман на прем'єрі фільму в Москві, до якої сам Павло Тимофійович не дожив. - Для фільму про язичницької Польщі потрібна була специфічна зйомка, особливий погляд камери. А Лебешев - той чарівник, який міг це зробити ».

23 лютого 2003 року, через вісім днів після свого 63-річчя, Павло Тимофійович сів перед телевізором. Фільм «Два бійці», який повинні були показати, він дивився раз двісті. Але все одно не міг відмовити собі в задоволенні знову побачити Бориса Андрєєва і Марка Бернеса. Його серце зупинилося на середині картини.

Назавжди залишилися зняті Лебешева пронизливі кадри: застигле обличчя-маска «Раби кохання» ( «Схаменіться, ви звірі, панове!»), Який біжить по величезному полю маленький Ілюшенька Обломов ( «Матінка приїхала!»), Напружене обличчя Юрія Богатирьова у фільмі «Рідня »(« Танцювати, теща! »), що стоїть під величезним прозорим парасолькою, засипаним ялтинським снігом, Тетяна Друбич (« Асса »), Людмила Гурченко, заколисуюча на колінах Станіслава Любшина в картині« П'ять вечорів »(« Тільки б не було війни » ), Олексій Петренко, закушували в «Сибірському цирульнику» гран еним склянкою ...

тільки факт

На «Сибірському цирульнику» Лебешев придумав конструкцію, яка дозволяла знімати дуель Меньшикова з Башаровим з усіх точок. Винахід назвали «пашамобіль».