Ця сатирична казка, написана в 1886 році, не була видана за життя Салтикова-Щедріна - ні легально, ні підпільно. Тільки в 1922 році «Богатир» був вперше опублікований в науково-історичному журналі «Червоний архів».
У початковій версії казки в образі сплячого в дуплі Богатиря Салтиков-Щедрін мав намір зобразити народ в стані пасивності. Однак в остаточній редакції народно-епічне значення слова «богатир» змінено на протилежне - тепер «богатир» не народ, а самодержавство. Їдкий іронічний сенс нового способу Богатиря покликаний був викрити сліпу віру і давні забобони потопаючого в бідах і злиднях люду про могутню силу і доблесті монарха, захисника слабких і скривджених.
В деякому царстві Богатир народився. Баба-яга його народила, допоміжного, вигодувала, вихолостити, і коли він з Коломенському версту виріс, сама на спокій в пустелю пішла, а його пустила на всі чотири сторони: йди, Богатир, виконуй подвиги!
Зрозуміло, перш за все Богатир в ліс вдарився; бачить, один дуб стоїть - він його з коренем вирвав; бачить, інший стоїть - він його кулаком навпіл перешиб; бачить, третій стоїть і в ньому дупло - заліз Богатир в дупло і заснув.
Застогнала мати зелена дубравушка від храпів його перекатістих; побігли з лісу звірі люті, полетіли птахи пернаті; сам дідько так злякався, що взяв в оберемок лешачіху з лешачатамі - і був такий.
Пройшла слава про Богатиря по всій землі. І свої, і чужі, і други, і супостати НЕ надивуватися на нього: свої бояться взагалі тому, що якщо не боятися, то яким же чином жити? А понад те, і надія є: неодмінно Богатир для того в дупло заліг, щоб ще більше уві сні сил набратися: «Ось ужо прокинеться наш Богатир, і нас перед усім світом воспрославіт». Чужі в свою чергу побоюються: чуєш, мовляв, який стогін по землі пішов - ніяк, в «неї» землі Богатир народився! Як би він нам дзвону не поставив, коли прокинеться!
І все ходять колом навшпиньки і пошепки повторюють: «Спи, Богатир, спи!»
І ось минуло сто років, потім двісті, триста і раптом ціла тисяча. Улита їхала-їхала так, нарешті, і приїхала. Синиця хвалилася-хвалилася та й справді моря не запалила. Варили-варили мужика, поки всю вогкість з нього не виварили: ау, мужик!
Все приробили, все прикінчили, один одного обікрали начисто - шабаш! А Богатир все спить, все незрячими очима з дупла прямо на сонце дивиться так перекатістие хропіння кругом на сто верст Пуща.
Довго дивилися супостати, довго думали: могутня, мабуть, она країна, в якій бояться Богатиря за те тільки, що він в дуплі спить!
Однак стали помаленьку розумом-розумом розкидати; почали пригадувати, скільки разів насилав на ону країну біди жорстокі, і жодного разу Богатир не прийшов на виручку людям.
У такому-то році людці самі переможе себе подібно до звірів побилися і багато народу даремно погубили. Гірко тужили в ту пору люди похилого віку, гірко волали: «Прийди, Богатир, розсуди лихоліття наше!» А він замість того в дуплі проспав. У такому-то році все поля сонцем випалило та градом вибило: думали, прийде Богатир, мирських людей нагодує, а він замість того в дуплі просидів. У такому-то році і міста, і сільця вогнем попалив, що не стало у людців ні даху, ні одягу, ні Ежев; думали: ось прийде Богатир і мирську нужду виправить - а він і тут в дуплі проспав.
Словом сказати, всю тисячу років она країна усіма болями перехворіла, і жодного разу Богатир ні вухом не повів, ні оком не поворухнувся, щоб дізнатися, чому земля кругом стогоном стогне.
Що ж це за Богатир такий?
Багатостраждальна і довготерпеливий була она сторона і мала віру велику і неослабну. Плакала - і вірила, зітхала - і вірила. Вірила, що коли джерело сліз і зітхань вичерпається, то Богатир знайшовши хвилину і врятує її. І ось хвилина настала, але не та, яку чекали обивателі. Піднялися супостати і обступили країну, в якій Богатир в дуплі спав. І прямо все пішли на Богатиря. Спершу один до дупла обережненько підступив - смердить; інший підійшов - теж смердить. «Але ж Богатир-то гнилий!» - мовили супостати і кинулися на країну.
Супостати були жорстокі і невблаганні. Вони палили і рубали все, що потрапляло назустріч, бажаючи помститися за той смішний вікової страх, який вселяв їм Богатир. Заметушилися людці, бачачи лихі лихоліття, кинулися назустріч супостату - дивляться, йти ні з чим.
І згадали тут про Богатиря і в один голос закричали: «Поспішай, Богатир, поспішай!»
Тоді сталося диво: Богатир не ворухнувся. Як і тисячу років тому, голова його нерухомо дивилася незрячими очима на сонце, але вже тих храпів могутніх не випускає, від яких колись здригалася мати зелена дубравушка.
Підійшов в ту пору до Богатирю дурень Іванушка, перешиб дупло кулаком - дивиться, ан у Богатиря гадюки тулуб аж до самої шиї від'їли.
Спи, Богатир, спи!
http: //izbrannoe.com/news/mysli/bogatyr-skazka-saltykova-shc ...
Сподобався наш сайт? Приєднуйтесь або підпишіться (На пошту будуть приходити повідомлення про нові теми) на наш канал в МірТесен!
І свої, і чужі, і други, і супостати НЕ надивуватися на нього: свої бояться взагалі тому, що якщо не боятися, то яким же чином жити?Що ж це за Богатир такий?
Сподобався наш сайт?
