Фактично на цьому тижні завершиться процес реєстрації кандидатів, і глава ЦВК Елла Памфілова передбачає, що у виборчому бюлетені буде вісім прізвищ. Однак з «ветеранів» політичних баталій там залишиться тільки два прізвища - діючого президента Росії Володимира Путіна і лідера ЛДПР Володимира Жириновського. Усі інші претенденти на пост глави держави йдуть на вибори вперше.
У 2012 році ситуація була кардинально іншою. Тоді політичним новачком виявився тільки бізнесмен, екс-лідер партії «Правое дело» Михайло Прохоров, та й кандидатів налічувалося всього п'ять: окрім Прохорова - лідер КПРФ Геннадій Зюганов, лідер партії «Справедлива Росія» Сергій Миронов, лідер ЛДПР Володимир Жириновський і голова уряду Росії Володимир Путін, якого висувала партія «Єдина Росія». У тій ситуації лідерство Путіна було незаперечно, тому його переконлива перемога (він набрав 63,60% голосів) не видається дивною. Однак показовим став результат Прохорова - він не тільки набрав 7,98% голосів, а й зайняв третє місце, залишивши позаду Жириновського і Миронова, які не раз висували свої кандидатури на президентський пост.
Подібний успіх Прохорова небезпідставний: очевидно, що виборцю потрібно бачити в якості кандидатів нові обличчя, важливо усвідомлювати наявність політичної конкуренції. Безумовно, в цьому відношенні вибори-2018 принципово перевершують попередні.
У березні у виборця з'явиться можливість не тільки проголосувати за тих, хто раніше не був помічений у великій політиці, а й підібрати близький йому політичний спектр. Так, умовну ліберальну платформу на цих виборах представляють відразу три кандидати, а не один, як шість років тому: засновник партії «Яблуко» Григорій Явлінський, бізнесмен Борис Титов і телеведуча Ксенія Собчак. І хоча Григорій Олексійович є довгожителем російської політики, останній раз він йшов на вибори у 2000 році, а значить, що за минулі вісімнадцять років у нього була можливість запропонувати щось нове як свого постійного електорату, так і не визначився виборцям. Титов і Собчак і зовсім новачки, які можуть залучити до виборів бізнес і молодь.
На лівому фланзі відбулися ще більші зміни. На зміну постійного учаснику президентських виборів лідеру КПРФ Геннадія Зюганова прийшов безпартійний директор ЗАТ «Радгосп імені Леніна» Павло Грудінін, який в перспективі може примножити електорат комуністів. Але, мабуть, вперше за всю історію президентських виборів в Росії на лівому фланзі з'явився альтернативний кандидат - лідер партії «Комуністи Росії» Максим Сурайкін. Таким чином, у тих, хто був не згоден з тим, як КПРФ уявляє собі соціалістичний шлях розвитку, з'явилася можливість це продемонструвати шляхом голосування.
Є зміни і на так званому правому політичному фланзі, де вже досить давно і міцно закріпився лідер ЛДПР Володимир Жириновський. Цього року його виборча кампанія ускладниться присутністю конкурента - йому буде протистояти Сергій Бабурін, який висувається від партії «Російський загальнонародний союз». Фактично у Жириновського і Бабуріна збігається порядок, що має значно знизити підсумковий відсоток тих, хто проголосував за Володимира Вольфовича. Схожа ситуація була на президентських виборах 1996 року, коли від «Конгресу російських громад» висувався популярний в певних колах генерал Олександр Лебедь. Тоді він зміг перехопити «праву» повістку у Жириновського і набрати 14,52%, забезпечивши собі третє місце. Звичайно, популярність Сергія Бабуріна не йде ні в яке порівняння з тодішньої популярністю Лебедя, та й електоральний потенціал «правої» порядку сьогодні значно нижче, але це не скасовує того факту, що Жириновському доведеться поборотися за свого виборця з Бабуріним.
Нарешті, не можна не сказати про кандидата, який лідирує за всіма можливими соціологічними опитуваннями, - чинного президента Росії Володимира Путіна, що йде на ці вибори як самовисуванець. Путін міг би повторити сценарій 2012 року і висунутися від партії «Єдина Росія», яка має більшість у нижній палаті парламенту, однак не зробив цього, вирішивши зібрати підписи на підтримку своєї кандидатури. Його передвиборний штаб зібрав більше 1,6 мільйона підписів, з яких 314 000 були передані в ЦВК, що дозволяє говорити про широку народну підтримку президента. Безумовно, саме він є фаворитом президентської гонки, але фаворитом цілком заслуженим.
Вибори президента 2018 року стануть відправною точкою для чергового етапу політичного життя в Росії. Ймовірно, що вони вплинуть і на вибори в Державну Думу 2021 року, за Принаймні, передумови до цього є. Одне можна сказати точно: на будь-які популістські вигуки про «вибори без вибору» можна просто не звертати уваги. Сьогодні є з кого вибрати, і тільки від громадян Росії залежить, хто буде займати пост президента ще шість років.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал .
