Історія появи найважчого з серійних німецьких танків почалася, как не странно, з гармати. В кінці травня 1941 року був піднятий питання про те, що в важкий танк необхідно поставити знаряддя з балістикою 88-мм зенітної гармати Flak 41. В вежу VK 45.01 вона не поміщалася. Так з'явилася ідея зробити нову вежу, яку передбачалося ставити на все той же VK 45.01. Саме тому діаметр погона у «Тигра» і його майбутньої заміни однаковий.
В процесі проектування стали з'являтися все нові вимоги. Поступово їх кількість набралося до критичної маси, після подолання якої стало ясно - необхідний новий танк, а не вежа до «Тигру». Так з'явився проект важкого танка VK 45.02 (H), або Tiger II. У нього також поступово вносилися різні зміни. Більше того, Генріх Книпкамп, який відповідав за перспективні розробки, неодноразово намагався уніфікувати новий важкий танк і розроблявся тоді ж середній танк VK 30.02 (M), він же «Пантера». Більше того, існував проект VK 45.03, або Tiger III, який по ряду вузлів і агрегатів виявився уніфікований з перспективним середнім танком Panther II. Спроби уніфікації вийшли боком: в результаті розробка танка затягнулася, закінчені обриси машина, перейменована знову в VK 45.02 (H), стала набувати до початку червня 1943 року. Тоді ж з'явилося і його офіційне позначення - Pz.Kpfw.Tiger Ausf.B.
Танк вийшов великим за всіма параметрами. Бойова маса машина досягала майже 69 тонн, а його висота перевищувала 3 метри. Як озброєння використовувалася 88-мм гармата KwK 43 з довжиною ствола 71 калібр. Лобова частина корпуса мала товщину 150 мм, крім того, листи розташовувалися під раціональними кутами нахилу. Правда, перші 50 танків, включаючи 47 серійних, отримали вежі на кшталт тих, що передбачалося ставити на важких танках Typ 180 розробки Porsche KW З цієї причини їх помилково називають «вежі Порше», хоча все вежі спроектовані на Krupp. Вежа основний серії була більш технологічною, а товщина її лобовій частині становила 180 мм.
У цього колоса, втім, були глиняні ноги. Мотор на ньому стояв той же, що і на «Тигре», інша справа, що той важив на 12 тонн менше. В результаті питома потужність становила трохи більше 10 кінських сил на тонну. Коробка, з невеликими змінами, також перекочувала з «Тигра». Незважаючи на те, що офіційно максимальна швидкість вказувалася в 35 км / год, рухливість у нового важкого танка виявилася невисокою. Крім того, зайве навантаження явно не поліпшила надійність. З нею у цього танка, особливо у ранніх машин, справи йшли неважливо.
Перші серійні Pz.Kpfw.Tiger Ausf.B стали сходити з конвеєра заводу «Хеншель» в січні 1944 року. Не краща ситуація з надійністю привела до того, що бойовий дебют відбувся через півроку. Перше ж бойове застосування в липні 1944 року закінчилося невдачею. Англійці змогли підбити кілька машин. Через місяць відбувся дебют на радянсько-німецькому фронті. Першими машини даного типу там застосував 501-й важкий танковий батальйон. У його числі була і машина з серійним номером шасі 280080, яка знаходиться в музейній експозиції.
Трапився бойової дебют 13 серпня 1944 року в ході Львівсько-Сандомирської операції. Німці явно розраховували, що нові машини, завдяки потужній броні і знаряддям, будуть вести себе так само безкарно, як рік тому це робили «Тигри». Вони явно прорахувалися: радянська танкова промисловість не стояла на місці, так що такого якісного переваги, як влітку 1943 року, не було і в помині. Опонентами німецьких важких танків стали ІС-2 зі складу 71-го гвардійського важкого танкового полку. Екіпаж під командуванням старшого лейтенанта Удалова в одному бою знищив 3 німецьких важких танка. Екіпаж лейтенанта Кліменкова вразив ще 2 машини, а 1 танк записав на себе екіпаж ІВ-2 гвардії лейтенанта Белякова. 3 німецьких важких танка стали жертвами засідки, влаштованої танкістами 53-й гвардійської танкової бригади. Захований в стозі сіна Т-34-85 під командуванням молодшого лейтенанта Оськина зміг підбити ворожі машини в борт, після чого їх добили вогнем артилерії. Оськін і Удалов за свої ратні подвиги удостоїлися звання Героїв Радянського Союзу.
Ще цікавішою виявилася доля танка, що стоїть в музейній експозиції. В результаті нічної атаки 2-го танкового батальйону 53-й гвардійської танкової бригади у селища за раз було захоплено 4 танка в повній цілості. Серед них опинилася і командирська машина з баштовим номером 502. Разом з танками були захоплені документи. Тоді ж стало відомо, що німці називають цей танк Königstiger, тобто бенгальський тигр. Правда, у нас Königstiger перевели як «Королівський Тигр», під цим позначенням машина і увійшла в історію. До речі кажучи, американці і англійці також перевели це позначення як King Tiger. Танк з баштовим номером 502 разом з танком 102 доставили на НІБТ Полігон в Кубинку. З'ясувалося, що танк має далеко не найвищої надійністю. Обстріл танка з баштовим номером 102 виявив, що не все гаразд і з бронею. При обстрілі снарядами калібру 122 і 152 мм спостерігалося розтріскування броні. Крім того, зазначалося, що в результаті попадання, навіть якщо не відбувалося пробиття, з високою часткою ймовірності наносилися ушкодження коробці передач. В результаті німецький важкий танк виявився вразливий для систем, які ставилися на радянські важкі танки і САУ. З бортів він виявився вразливий для бронебійних снарядів СУ-85, СУ-100 і Т-34-85.
Pz.Kpfw.Tiger Ausf.B так і не став повноцінною заміною «Тигру». Їх випустили всього 489 штук, що майже в 3 рази менше, ніж тираж його попередника. Ця машина є відмінним прикладом того, в який глухий кут зайшло німецьке танкобудування. Особливо це добре відчувається при порівнянні його з що ще навесні 1945 року ІС-3. Радянський танк, що важив в 1,5 рази менше, мав надійний захист від зброї німецького опонента.
На даний момент експонат можна подивитися на майданчику № 1 музейного комплексу парку «Патріот».
Матеріал і архівні фотографії представив історик бронетанкової техніки Юрій Пашолок.
